Поняття трудового права і предмет його регулювання

Трудове право являє собою систему правових норм, що регулюють сукупність суспільних відносин з приводу використання найманої праці.

Предмет трудового права відповідає на питання: які суспільні відносини регулюються цією галуззю права? Саме найменування трудового права свідчить про те, що зміст відносин, що регулюються цією галуззю права, становить трудова діяльність людей. Однак не всі відносини, пов’язані з працею, включаються в сферу дії трудового права, а ті відносини, які входять в предмет - неоднорідні за своїм змістом, цільовим призначенням і суб’єктним складом. Основу (ядро) предмета трудового права становлять індивідуальні відносини трудового найму.

Метою норм трудового права є регламентація триваючих трудових відносин в процесі праці (а не разових завдань), встановлення мінімальних гарантій (наприклад, мінімальної відпустки, мінімальної зарплати), захисних процедур (наприклад, підстави і порядок звільнення з ініціативи власника). Основним принципом трудового права є положення про те, що правовий стан працівника не може бути погіршений стосовно встановленого законодавством рівня, однак може бути поліпшений шляхом встановлення додаткових соціально-трудових пільг роботодавцем.

Всі трудові відносини, що становлять предмет трудового права, утворюють складну систему, в якій виділяється система індивідуальних відносин трудового найму і система колективних трудових відносин. Критерієм для виявлення всіх елементів в цій системі виступає структура трудової діяльності, що склалася в суспільстві.

Індивідуальні трудові відносини характеризуються безпосереднім зв’язком між працівником і роботодавцем. Головна їх мета - виконання працівником певної трудової функції.

Колективні трудові відносини характеризуються наявністю колективних суб’єктів, які будучи визнані правом, отримали свій реальний правовий статус. Створено нове законодавство, прийнято закони України «Про колективні договори і угоди», «Про оплату праці», «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)» й ін.

Предмет регулювання трудового права становлять дві групи суспільних відносин, пов’язаних з трудовою діяльністю в організації:

1) трудові відносини, які виникають між працівником і роботодавцем;

2) інші суспільні відносини, тісно пов’язані з трудовими.

Трудові відносини - це відносини працівника і роботодавця, що виникають у зв’язку з використанням несамостійної праці в загаль­ному процесі організації праці.

До системи суспільних відносин, які є предметом трудового пра­ва, крім відносин трудових, належать відносини, тісно пов’язані з трудовими; вони передують їм, супроводжують чи походять з них. Це організаційно-управлінські відносини у сфері праці та соціально-партнерські, щодо працевлаштування громадян, за професійною підготовкою (підвищенням кваліфікації кадрів) на виробництві, щодо нагляду й контролю за додержанням законодавства про працю, за вирішенням трудових спорів (індивідуальних і колективних).

Одні з них передують (наприклад відносини, пов’язані з праце­влаштуванням), інші - функціонують одночасно з трудовими відно­синами (наприклад, відносини, пов’язані з наглядом і контролем за дотриманням трудового законодавства) чи приходять на зміну тру­довим відносинам (наприклад, трудовий спір стосовно незаконного звільнення працівника з роботи).

Підсумовуючи сказане, предмет трудового права можемо сформулювати як комплекс суспільних відносин, основу якого становлять трудові відносини, що виникають у результаті укла­дення трудового договору, і до якого входять також відносини, тісно пов’язані з трудовими відносинами та які існують для за­безпечення функціонування останніх.