Конституційного ладу України

Конституційне право як галузь права конкрет­ної країни - це сукупність юридичних норм, які закріплюють певні засади економічної й політичної організації суспільства, порядок формування, організацію і компетенцію найголовніших ланок державного механізму, територіальну організацію держави, а також визначають основи взаємовідносин держави та особи.

Предмет конституційного права України становлять:

1) відносини політичного характеру, що визначають якісні риси держави: державний суверенітет, форму правління, форму державного устрою, державний режим, суб’єкти державної влади, форми та механізми її здійснення, загальні засади організації та функціонування політичної системи;

2) найважливіші економічні відносини, що є основою економічної системи держави і характеризують існуючі в суспільстві форми власності, ступінь гарантованості захисту власника, способи господарської діяльності, систему забезпечення соціальних потреб членів суспільства в галузях освіти, культури, охорон здоров’я тощо;

3) відносини, що характеризують взаємозв’язки держави з особою і становлять основи правового статусу (правового стану) людини і громадянина. Зокрема, ці відносини визначають: а) належність особи до громадянства України; б) характер становища особи в суспільстві та принципи взаємозв’язків з державою; в) основні права, свободи й обов’язків особи та ступінь їх гарантованості з боку держави тощо;

4) відносини з приводу організації й діяльності органів державної влади України;

5) відносини, що складаються в процесі реалізації права народу України на самовизначення і пов’язані з державно-територіальним та адміністративно-територіальним устроєм України;

6) відносини, що визначають засади і принципи організації та функціонування місцевого самоврядування в Україні, діяль­ності органів місцевого самоврядування.

Конституція - це Основний Закон держави, який приймається вищим представницьким органом дер­жави або самим народом, визначає суспільний і дер­жавний устрій, порядок формування та діяльності органів державної влади й управління, адміністратив­но-територіальний устрій, основні права та обов’язки громадян, має найвищу юридичну силу, особливу структуру й особливу процедуру прийняття.

Сьогодні у світі налічується понад 200 конституцій. Різноманіт­ність конституцій дає змогу їх класифікувати.

За формою конституції поділяються на писані та неписані. Писана конституція являє собою основний закон держави, що приймається в особливому порядку і має най­вищу юридичну силу, тобто конституцію формально-юридичну (США, Росія, Україна, Німеччина). У свою чергу, неписана конституція - це конституція матеріальна, яка не виражається в єдиному писаному акті, а становить собою велику кількість нормативних актів і конституційних звичаїв (Великобританія, Ізраїль, Фінляндія).

За терміном дії конституції поділяються на постійні та тим­часові. Більшість конституцій не передбачають певного терміну дії й, у силу цього, є постійними, але це не означає неможливості їх зміни або скасування (США, Великобританія, Україна). Тимчасові конституції приймаються на обмежений строк або до настання певних подій, наприклад, до прийняття нової конституції (Венесуела - до середини 60-их рр.).

За порядком зміни, внесення поправок і доповнень конститу­ції поділяють на: жорсткі, які змінюються і доповнюються в особливому порядку, з дотриманням ускладненої процедури (Україна, США, Франція); гнучкі, які змінюються в такому ж порядку, як і звичайні закони (Конституція УРСР 1978 р.).

Конституція України прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. Законом України від 8 грудня 2004 р. до Конституції України були внесені суттєві зміни.

Конституція України містить такі розділи:

Преамбула.

Розділ І. Загальні засади.

Розділ II. Права, свободи та обов’язки людини і громадянина.

Розділ III. Вибори. Референдум.

Розділ IV. Верховна Рада України.

Розділ V. Президент України.

Розділ VI. Кабінет Міністрів України. Інші органи виконавчої влади.

Розділ VII. Прокуратура.

Розділ VIII. Правосуддя.

Розділ IX. Територіальний устрій України.

Розділ X. Автономна Республіка Крим.

Розділ XI. Місцеве самоврядування.

Розділ XII. Конституційний Суд України.

Розділ XIII. Внесення змін до Конституції України.

Розділ XIV. Прикінцеві положення.

Розділ XV. Перехідні положення.

Конституційний лад - це така організація державного й суспільного життя, де держава є політичною. організацією громадянського суспільства, має демократичний правовий характер, де людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю, а дотримання та захист прав і свобод людини й громадянина є головним обов’язком держави.

Засади конституційного ладу України – це система закріплених у Конституції України вихідних принципів територіальної, політичної, соціальної та економічної організації держави, взаємовідносин держави з людиною та інститутами громадянського суспільства. Норми цього інституту містяться в розділі 1 Конституції України «Загальні засади».

До основ конституційного ладу згідно з Конституцією Украї­ни відносять: народовладдя (ст. 5); суверенітет і незалежність України (ст. 1); унітарний устрій України (ст. 2); республікансь­ку форму правління (ст. 5); принцип поділу влад на законодавчу, виконавчу та судову (ст. 6); демократичний, соціальний, правовий характер держави (ст. 1); принцип визнання людини найвищою соціальною цінністю (ст. 3); принцип єдиного громадянства (ст. 4); державний статус української мови (ст. 10); пріоритети соціальної, екологічної, економічної, оборонної та зовнішньої політики держави (ст. 10-14, 16-18); рівність усіх форм власності (ст. 13); засади суспільного життя в Україні (ст. 15); державні символи України (ст. 20).