Кримінальне покарання: поняття, ознаки, види

Кримінальне покарання - це особливий захід дер­жавного примусу, що застосовується судом від імені держави до особи, винної у вчиненні злочину, і по­лягає в передбаченому законом обмеженні прав та сво­бод засудженого.

Застосовуючи покарання, держава ставить такі цілі:

• настання негативних наслідків для винного (кара);

• виправлення і перевиховання засудженого;

• запобігання вчиненню засудженим нових злочинів;

• запобігання вчиненню злочинів іншими особами.

Ознаки кримінального покарання:

• призначається тільки за вироком суду і відповідно до закону;

• призначається лише для особи, визнаної винною у вчиненні злочину;

• призначається судом від імені держави і в інтересах всього суспільства, а отже, має публічний характер;

• має особистий, персоніфікований характер і не може розповсюджуватися на інших осіб;

• полягає у тому, що засуджений зазнає кари за вчинений злочин, тобто певних втрат і страждань, передбачених кримінальним законом;

• має спеціальну мету і тягне судимість;

• не має на меті завдати фізичних страждань засудженій особі або принижувати її гідність;

• являє собою справедливий акт правосуддя.

Стаття 51 КК містить такі види покарань:

1) штраф (ст. 53 КК); 

2) позбавлен­ня військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфіка­ційного класу (ст. 54 КК);

3) позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю (ст. 55 КК);

4) громадські роботи (ст. 56 КК);

5) виправні роботи (ст. 57 КК);

6) службові обмеження для військовослужбовців (ст. 53 КК);

7) конфіскація май­на (ст. 59 КК);

8) арешт (ст. 60 КК);

9) обмеження волі (ст. 61 КК);

10) утримання в дисциплінарному бата­льйоні військовослужбовців (ст. 62 КК);

11) позбавлення волі на певний строк (ст. 63 КК);

12) довічне позбавлення волі (ст. 64 КК).

За порядком призначення ст. 52 КК поділяє покарання на три групи: 1) основні; 2) додаткові; 3) змішані покарання.

Основні покарання - це покарання, що призначаються у ви­року лише як самостійні. До них закон відносить кримінальні покарання 4 – 12.

Додаткові покарання – це такі покарання, що признача­ються лише на додаток до основних покарань і самостійно за­стосуватися не можуть. Відповідно до ст. 52 КК до них нале­жать 2, 7 покарання.

Покарання 1, 3 можуть призначатися і як основні, та як додаткові.

Штраф - це грошове стягнення, що накладається судом у випадках і межах, установлених в Особливій частині КК Ук­раїни. Розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах від 30 до 1000 неоподатковуваних мінімумів до­ходів громадян, якщо статтями КК України не передбачено ви­щого розміру штрафу.

Засуджена за тяжкий чи особливо тяжкий злочин особа, яка має військове, спеціальне звання, ранг, чин або кваліфікацій­ний клас, може бути позбавлена за вироком суду цього звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

Позбавлення права обіймати певні посади або займатися пев­ною діяльністю може бути призначене як основне покарання на строк від двох до п’яти років або як додаткове покарання на строк від одного до трьох років.

Громадські роботи полягають у виконанні засудженим у вільний від роботи чи навчання час безоплатних суспільно ко­рисних робіт, вид яких визначають органи місцевого самовря­дування. Громадські роботи встановлюються на строк від 60 до 240 годин і відбуваються не більш як 4 години на день.

Покарання у формі виправних робіт встановлюється на строк від 6 місяців до 2 років і відбувається за місцем робо­ти засудженого. Із суми заробітку засудженого до виправних робіт провадиться відрахування в дохід держави у розмірі, встановленому вироком суду, в межах від 10 до 20 відсотків.

Покарання у формі службового обмеження застосовується до засуджених військовослужбовців, крім військовослужбовців стро­кової служби, на строк від 6 місяців до 2 років у випадках, перед­бачених КК України, а також у випадках, коли суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замість обмеження волі чи позбавлення волі на строк не більше 2 років призначити службове обмеження на той самий строк.

Покарання у формі конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Якщо конфіскується час­тина майна, суд повинен зазначити, яка саме частина майна конфіскується, або перелічити предмети, що конфіскуються.

Покарання у формі арешту полягає в триманні засудженого в умовах ізоляції та встановлюється на строк від 1 до 6 місяців. Військовослужбовці відбувають арешт на гауптвахті. Арешт не застосовується до осіб віком до 16 років, вагітних жінок і до жінок, які мають дітей віком до 7 років.

Покарання у формі обмеження волі полягає у триманні особи в кримінально-виконавчих установах відкритого типу без ізоляції від суспільства в умовах здійснення за нею нагляду з обов’язковим залученням засудженого до праці. Обмеження волі встановлюється на строк від 1 до 5 років. Обмеження волі не застосовується до неповнолітніх, вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до 14 років, до осіб, що досягли пенсійного віку, військовослуж­бовців строкової служби та до інвалідів першої та другої груп.

Покарання у формі тримання в дисциплінарному батальйоні призначається військовослужбовцям строкової служби на строк від 6 місяців до 2 років у випадках, передбачених КК України, а також, якщо суд, враховуючи обставини справи та особу засудженого, вважатиме за можливе замінити позбавлення волі на строк не більше 2 років триманням у дисциплінарному батальйоні на той самий строк.

Покарання у вигляді позбавлення волі полягає в ізоляції засу­дженого та поміщенні його на певний строк до кримінально-виконавчої установи. Позбавлення волі встановлюється на строк від 1 до 15 років.

Довічне позбавлення волі встановлюється за вчинення особли­во тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціаль­но передбачених КК України, якщо суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк. Довічне позбав­лення волі не застосовується до осіб, що вчинили злочини у віці до 18 років і до осіб у віці понад 65 років, а також до жінок, що були в стані вагітності під час вчинення злочину або на момент винесення вироку.

Закон враховує обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання за вчинений злочин (ст. ст. 66-67 КК України)

У Кримінальному Кодексі України передбачено можливості для звільнення від відбування покарання:

1) особа, яка вчинила злочин невеликої або середньої тяж­кості, може бути за вироком суду звільнена від покарання, якщо буде визнано, що з урахуванням бездоганної поведінки і сумлін­ного ставлення до праці цю особу на час розгляду справи в суді не можна вважати суспільно небезпечною;

2) звільнення від відбування покарання може застосовуватися у зв’язку із закінченням строків давності виконання обвинувального вироку;

3) звільняється від покарання особа, яка під час його відбування захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідом­лювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними. До такої особи можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру;

4) звільнення на підставі закону України про амністію або акта про помилу­вання.

Амністія оголошується законом України стосовно певної ка­тегорії осіб. Законом про амністію особи, які вчинили злочин, можуть бути повністю або частково звільнені від кримінальної відповідальності. Законом про амністію може бути передбачено заміну засудженому покарання або його невідбутої частини більш м’яким покаранням.

Помилування здійснюється Президентом України стосовно індивідуально визначеної особи. Актом про помилування може бути здійснена заміна засудженому призначеного судом пока­рання у вигляді довічного позбавлення волі на позбавлення волі на строк не менше 25 років.