Інша держава греків розташовувалася у південно-західній частині Кримського півострова. Центром її було м. Херсонес (Севастополь).

Вважається, що колонія була виведена в другій половині V ст. до н.е. (422 /421 р. до н.е.) вихідцями з Гераклеї Понтійської – дорійського міста на узбережжі Чорного моря. Але не виключено, що Херсонес був заснований раніше, ще в другій половині VІ ст. до н.е.

Переселенці опинилися в оточенні таврських племен, що населяли Гераклейський півострів, а ми вже знаємо про їхню вдачу й спосіб життя. Загроза нападу, подібно до дамоклова меча, завжди нависала над херсонеситами, єдиною гарантією їхньої безпеки було будівництво міцних стін.

Спочатку майбутнє місто являло собою селище, площа якого не перевищувала 4 га, а чисельність населення – 1 тис. чол. У 70-ті рр. ІV ст. до н.е. Херсонес починає чеканити власну монету. Вочевидь, тоді й завершується процес формування держави-полісу.

Поступово й методично херсонесити освоюють Гераклейський півострів, перетворюючи його в базу сільськогосподарського виробництва. Місцеве населення частково було винищене, а більшою частиною перетворене в рабів того типу, який був характерним для Спарти та інших дорійських полісів. Захоплені землі ділять на рівні наділи.

З другої чверті – середини ІV ст. до н.е. Херсонес починає освоювати рівнини Північно-Західного Криму (уже в основному зайняті прибулими сюди греками). Від Сакського озера на півдні до Бакальської коси на півночі нараховується біля півсотні його поселень та укріплень. Наприкінці ІV ст. до н.е. відбувається розмежування земель уздовж усього узбережжя Північно-Західного Криму. На цих землях співіснували грецькі й місцеві поселення. На Гераклейському п-ові розводилися переважно виноградники й сади, землі ж Північно-Західного Криму доставляли насамперед пшеницю й ячмінь.

Наприкінці ІV – на початку ІІІ ст. до н.е. держава входить у час розквіту. Чисельність мешканців росте. У столиці, можливо, проживало до 10 тис. чол. Місто укріплювалося новими захисними стінами, ділиться лініями на приблизно рівні квартали. Центром його був акрополь і головна площа – агора; вони прикрашаються храмами й іншими громадськими будівлями. Цілі квартали забудовуються жилими помешканнями. Розвиваються металообробка, прядильно-ткацьке виробництво, теслярна, шкіряна, косторізна справи.

Знахідки херсонеських амфор свідчать про жваву торгівлю вином зі скіфами й грецькими полісами Північно-Західного й Західного Причорномор’я. У міста материкової Греції Херсонес продавав продукти скотарства, рибу, сіль, мед, віск. Залишки херсонеських амфор зі специфічними клеймами знаходять під час розкопок в Афінах і далекій Олександрії Єгипетській. З Греції вивозилися оливкове масло, дорогі сорти вин, розписна кераміка, предмети мистецтва (теракоти, статуї).

За своїм політичним устроєм держава була демократичною республікою. Вища влада належала зборам усіх вільних громадян чоловічої статі, що досягли повноліття. Повсякденним життям міста керували виборні органи влади – рада й колегії.

На початку ІІІ ст. до н.е. Херсонес почав відчувати політичні складності, які призвели до громадянських смут і організації антидемократичного перевороту. Судячи з тексту знаменитої Херсонеської присяги, спроба перевороту виявилася невдалою, громадяни полісу відстояли свої права й твердо вирішили у подальшому завжди протистояти подібним діям.

Херсонесити, як і всі елліни, схилялися перед усіма, як сказано в присязі, «богами й богинями олімпійськими», але особливо почитали Діву (Парфенос), яка ототожнювалася ними з Артемідою. Храм Діви з її статуєю у центрі міста була головною їхньою святинею. На честь богині влаштовувалися свята – Парфенії, їй присвячували статуї, її зображали на монетах і проголошували «царицею».

Місцеві жителі захоплювалися філософією, історією, поезією, музикою. У витоків херсонеської школи істориків стояв Сиріск, на честь якого херсонесити склали почесний декрет. Неподалік від міських стін археологами виявлений міський театр. Високого рівня у них досягла й лікарська справа. Слід зазначити, що для дорійців особливе значення мали військова справа та спорт. І на надгробних плитах херсонеських юнаків поміщали зображення спортивних атрибутів, а на могилах чоловіків – військових.

З ІІІ ст. до н.е. грізною загрозою для Херсонесу стають скіфи. На початок ІІ ст. до н.е. Херсонес втрачає свої володіння у Північно-Західному Криму, значно скорочується сільськогосподарське виробництво, впадають у злидні мешканці цього регіону. За цим настав розгром садиб Гераклейського та Маячного півостровів. У Херсонесі спішно підводиться нова захисна стіна. Але власних сил для боротьби не вистачало, тож довелося прикликати на допомогу Митридата VІ Євпатора. Його полководець Діофант протягом трьох кампаній (бл. 110 – 107 р. до н.е.) розгромив ворогів.