Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Греки зобов’язалися заплатити по 12 гривен срібла на кожного воїна й надати дарунки для «великих князів», що володіли києвом, переяславом, любечем й деякими іншими містами.
Содержание книги
- У 395 році римська імперія остаточно розділилася на дві частини: західну Римську імперію (столиця – рим) і Східну Римську імперію (столиця – константинополь). Рим занепав остаточно у V ст.
- Подальші проблеми країни Дорі будуть зв’язані вже з посиленням русів.
- Моє пояснення гунської навали на європу, гадаю, надає тієї логіки цьому явищу, якої сучасним його поясненням якраз і недостає.
- У 602 році антська держава впала під тиском кочових племен аварів. Після цього анти В писемних джерелах уже не згадуються, а В літературі починає вживатися назва «слов’яни».
- Найпоширенішими є дві гіпотези: Середньо-дунайська та Карпато-дніпровська. На їхню користь промовляє найбільша кількість мовознавчих та археологічних фактів і її підтримує найбільша кількість учених.
- Таким чином, повідомлення нестора про переселення слов’ян у подунав’я може відноситися не раніше, ніж до V ст. Н. Е.
- Про ці події у 584 році Іоанн Ефезький писав так:
- Версія Середньо-дунайської прабатьківщини слов’ян розкритикована сучасною українською історіографію. Виклад відповідних критичних положень я зробила вище.
- І все ж таки, неправильно було вважати, що росіяни – це русифіковані угро-фіни. Значний внесок в їхню етногенезу зробили татари.
- Як бачимо, він, як археолог, бачив усі сучасні європейські етноси вже В 5 тис. До Н. Е.
- Каталізатором етногенетичних процесів у vііі – ІХ ст. Виступили два чинники:
- І все ж таки на кінець хіх ст. Перевага виявилася на боці антинорманістів, хоча залишалися не проробленими великі лакуни як методологічного й загальноісторичного, так і джерелознавчого характеру.
- По темі « ґенеза слов’яно-руської державності. Виникнення Київської Руси» читається проблемна лекція:
- Подібне значення це має й нині.
- Подивимося, чи маються В історичних джерелах свідчення про те, що українці й росіяни (русскіє) – не одне й те Ж.
- Щодо історичних уявлень росіян – автор теж точний: до Київської Руси росіяни дійсно привласнювали собі й візантію, і рим, об’явивши свою державу ще В хvі столітті «третім римом».
- Ще один претендент – поляки (за працею нормана дейвіса «боже ігрище: історія польщі»).
- На цьому перший том праці нормана дейвіса, В якій і днем з ліхтарем неможливо знайти української історії, закінчується.
- Державно-політичний устрій Київської Руси.
- Християнство і Київська Русь
- Правда, світ, як завжди В історії, виявить відносно Руси свою абсолютну невдячність. І марно йому дорікати за це. Світ є таким, яким він Є.
- Царська корона ярославу (В якості доказу висувається графітичний напис на стіні св. Софії, що Ярослав Мудрий є цар;
- Не признав літургії слов’яно-руського обряду, бо В ній згадувався папа, викреслений з грецьких богослужб ще В 1054 році.
- Зовнішня політика Київської Руси
- До часу правління аскольда джерела відносять і перше хрещення Руси. Але те «аскольдове хрещення», як відомо, значного сліду В історії Руси не залишило.
- Греки зобов’язалися заплатити по 12 гривен срібла на кожного воїна й надати дарунки для «великих князів», що володіли києвом, переяславом, любечем й деякими іншими містами.
- Князь Ігор Рюрикович (912 – 945 рр.).
- Переговори після акту церемоніалу Ольга проводила сама з імператором. Докладний зміст переговорів невідомий. Припускається, що йшлося про військову допомогу русів грекам та торгівлю.
- Великий князь святослав завойовник (964 – 972 рр. ).
- Другий похід на Болгарію (969 р.).
- Великий воїн, лицар без страху й закиду, вірний товариш вояків – таким був святослав. «поляжемо, а не осоромимо землі руської» – таке гасло залишив цей Великий князь нащадкам.
- Прийняття християнства як велика зовнішньополітична акція князя Володимира Святославовича.
- Однак не слід забувати про існування слов’янського варіанту християнства – того третього, «внутрішнього» шляху його постання, який мав вираз у слов’янській кирило-мефодіївській традиції.
- Після смерті Великого князя володимира після деякого часу боротьби між претендентами на великокняжий престол великим князем київським став старший син володимира Ярослав.
- Ярослав одружив з різними європейськими династіями всю свою рідню, за що історики прозвали його «тестем Європи».
- Входження Київської Руси в християнський світ.
- Перший чинник культурного впливу.
- Втім, незважаючи на те, що скандинавські впливи В Руси були менш помітними, ніж впливи християнського сходу, цей культурний чинник органічно вписував руську культуру В контекст культури європейської.
- Отже, поглиблення розколу між православ’ям і католицизмом перетворювало візантинізм у гальмо розвитку культури на всьому просторі Т. Зв. «візантійської співдружності націй».
- Письменство (перекладне й вітчизняне).
- Вважається, що ці книги не мають відношення до науки, як також і відкидають суто християнські уявлення про світ і людей. Але з такими висновками треба бути дуже обережними.
- Наші оригінальні літописи були добре відомі В Європі. Зокрема. Деякі з них увійшли до польських хронік. А деякі дісталися аж до англії, де були використані В хроніці матвія паризького.
- Архітектура і образотворче мистецтво, музика.
- Але існували також ще волинська й галицька архітектурні школи.
- З музичних інструментів княжої доби можна назвати такі: сурми. Роги, сопілки, дуди, гуслі, гудки, бубни, замарни (цимбали).
- З теми «визволення українських земель з-під влади золотої орди й боротьба за створення незалежної української держави (хі V – перша третина Х V і ст. )» читаються лекції:
- Західний напрям геополітики.
- Болеслав Тройденович (король Юрій ІІ).
- Боротьба української політичної еліти за створення
- У 1340 році угорсько-польські Війська вдерлися В галичину. Ця війна за край точилася до 1349 року.
2. Послам, що приходили з Києва до Константинополя, «цесарі грецькі» мали надавати утримання.
Київські купці в Константинополі мали отримувати т.зв. місячину, тобто утримання протягом 6 місяців у вигляді хліба, м’яса, риби, вина, овочів. При поверненні назад мали діставати на дорогу харчі й усяке корабельне начиння – вітрила, якорі, шнури і т.ін.
Князь Олег обіцяв, що його люди не будуть робити шкоди в грецьких країнах. До Константинополя купці повинні були входити в одні ворота, кількістю не більше, ніж 50 чол., без зброї, під наглядом цесарського урядовця. Перебувати мали тільки в означеному місці – «у святого Мами», тобто біля монастиря святого Маманта.
На договорі присяглися обидві сторони – «цесарі грецькі» й посли від князя Олега.
Незважаючи на те, що умови цього договору князя Олега з греками збереглися тільки частково, він є дуже цінним, адже це – перший в історії України міжнародний договір, перший акт українського державного життя. На знак своєї перемоги Олег повісив на воротах Константинополя свій щит. Одна половина його була золотою, а інша – блакитною, а посередині сяяв золотий тризуб…
Повернувся князь до Києва з великою здобиччю – привіз багато золота, поволок (дорогоцінних тканин), овочів, вина, всіляких прикрас, як і положено владному й могутньому переможцю.
У 911 (912) році князь Олег уклав новий договір, як пише Літопис, «межи греками і Руссю». Про причини нових переговорів джерела не повідомляють. Олег міг погрожувати новим походом і греки могли піти на нові уступки. А, можливо, розвиток торгівельних відносин між двома державами вимагав більш докладних письмових умов. Текст Договору 911 (912) рр.. зберігся повністю (Див.: Літопис Руський, – С. 20 – 22). Головними «точками» його є такі:
Русь зобов’язувалася утримувати приязні стосунки з греками «від усієї душі і бажання» і не доводити стосунки до суперечок і боротьби. Це ж обіцяли й греки.
Якщо комусь буде нанесено шкоди, то скривджений повинен твердити це під присягою.
Коли грек уб’є руса, або рус грека, то за це буде підданий смерті. Коли ж убивця втече, то його майно повинні забрати свояки вбитого і його жінка.
Якщо хтось ударить кого мечем або чимось іншим, то буде покараний у розмірі 5 мір срібла. Якщо винуватець незаможній, то повинен віддати те, що може, навіть одяг, в якому ходить, й має поклястися, що не може отримати допомоги нізвідки.
Якщо хто впіймає злодія на крадіжці і вб’є його, то це не вважається провиною. Коли ж злодій дозволить зв’язати собі руки, то має повернути потрійну вартість того, що вкрав.
Коли вітри заженуть якийсь човен до чужої землі, треба човен повернути власникам і перевезти його через небезпечні місця. Коли ж човен розіб’ється, треба повернути поклажу, яка в ньому знаходиться.
Обидві сторони повинні визволити полонених бранців. Якщо ж якогось бранця продано в чужу сторону, треба або викупити невільника, або дати ціну за нього належну.
Не будуть чинитися перешкоди людям, що хочуть поступити на іноземну службу й залишитися в іншій державі.
Якщо якийсь невільник втече з Руси, або ж його викрадуть, то греки повинні його повернути.
Якщо хтось з Руси помре у Візантії, не залишивши заповіту на своє майно, треба повернути це майно його своякам; якщо ж заповіт залишено, то майно переходить згідно з його волею.
Цей договір утвердив міждержавні стосунки на 20 років – у ці роки не було походів русів на Чорне море. Більш того, руси допомагали грекам в їх походах проти арабів (911 р.) та Болгарії (920 р.). Водночас активізувалася політика Руси на Сході. У 909 – 910 рр. відбулися походи русів на Каспійське узбережжя, у 912 році – на Закавказзя.
Князь Олег мав ще один напрям зовнішньої політики: контакти з Болгарією. У 903 році Олег з царем Симеоном Болгарським навіть разом установлювали кордон від Східної Римської імперії. То був спільний план створення великої Федерації слов’ян, русів і греків. У 913 році цар Симеон навіть посів візантійський трон. І в тому ж році, як подає Літопис, помер за загадкових обставин князь Олег. «Плакали за ним усі люди плачем великим, – оповідає літописець. – Понесли його і поховали на горі Щекавиці». Цар Симеон без такого союзника не зміг здійснити свій геополітичний план, і Болгарія отримала низку воєнних походів, в яких Русь уже виступала на боці греків. Отож, князь Олег помер, вочевидь, не випадково.
|
