Мы поможем в написании ваших работ!
ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
|
Боротьба української політичної еліти за створення
Содержание книги
- Ще один претендент – поляки (за працею нормана дейвіса «боже ігрище: історія польщі»).
- На цьому перший том праці нормана дейвіса, В якій і днем з ліхтарем неможливо знайти української історії, закінчується.
- Державно-політичний устрій Київської Руси.
- Християнство і Київська Русь
- Правда, світ, як завжди В історії, виявить відносно Руси свою абсолютну невдячність. І марно йому дорікати за це. Світ є таким, яким він Є.
- Царська корона ярославу (В якості доказу висувається графітичний напис на стіні св. Софії, що Ярослав Мудрий є цар;
- Не признав літургії слов’яно-руського обряду, бо В ній згадувався папа, викреслений з грецьких богослужб ще В 1054 році.
- Зовнішня політика Київської Руси
- До часу правління аскольда джерела відносять і перше хрещення Руси. Але те «аскольдове хрещення», як відомо, значного сліду В історії Руси не залишило.
- Греки зобов’язалися заплатити по 12 гривен срібла на кожного воїна й надати дарунки для «великих князів», що володіли києвом, переяславом, любечем й деякими іншими містами.
- Князь Ігор Рюрикович (912 – 945 рр.).
- Переговори після акту церемоніалу Ольга проводила сама з імператором. Докладний зміст переговорів невідомий. Припускається, що йшлося про військову допомогу русів грекам та торгівлю.
- Великий князь святослав завойовник (964 – 972 рр. ).
- Другий похід на Болгарію (969 р.).
- Великий воїн, лицар без страху й закиду, вірний товариш вояків – таким був святослав. «поляжемо, а не осоромимо землі руської» – таке гасло залишив цей Великий князь нащадкам.
- Прийняття християнства як велика зовнішньополітична акція князя Володимира Святославовича.
- Однак не слід забувати про існування слов’янського варіанту християнства – того третього, «внутрішнього» шляху його постання, який мав вираз у слов’янській кирило-мефодіївській традиції.
- Після смерті Великого князя володимира після деякого часу боротьби між претендентами на великокняжий престол великим князем київським став старший син володимира Ярослав.
- Ярослав одружив з різними європейськими династіями всю свою рідню, за що історики прозвали його «тестем Європи».
- Входження Київської Руси в християнський світ.
- Перший чинник культурного впливу.
- Втім, незважаючи на те, що скандинавські впливи В Руси були менш помітними, ніж впливи християнського сходу, цей культурний чинник органічно вписував руську культуру В контекст культури європейської.
- Отже, поглиблення розколу між православ’ям і католицизмом перетворювало візантинізм у гальмо розвитку культури на всьому просторі Т. Зв. «візантійської співдружності націй».
- Письменство (перекладне й вітчизняне).
- Вважається, що ці книги не мають відношення до науки, як також і відкидають суто християнські уявлення про світ і людей. Але з такими висновками треба бути дуже обережними.
- Наші оригінальні літописи були добре відомі В Європі. Зокрема. Деякі з них увійшли до польських хронік. А деякі дісталися аж до англії, де були використані В хроніці матвія паризького.
- Архітектура і образотворче мистецтво, музика.
- Але існували також ще волинська й галицька архітектурні школи.
- З музичних інструментів княжої доби можна назвати такі: сурми. Роги, сопілки, дуди, гуслі, гудки, бубни, замарни (цимбали).
- З теми «визволення українських земель з-під влади золотої орди й боротьба за створення незалежної української держави (хі V – перша третина Х V і ст. )» читаються лекції:
- Західний напрям геополітики.
- Болеслав Тройденович (король Юрій ІІ).
- Боротьба української політичної еліти за створення
- У 1340 році угорсько-польські Війська вдерлися В галичину. Ця війна за край точилася до 1349 року.
- Литовці приймають католицизм, віддають казну Польщі, виплачують 200 тис. Флоринів вільгельму австрійському за відмову від ядвиги, приєднують до Польщі ще й українські землі.
- Поразка україно-литовських військ на р. Ворсклі (1399 р.) і успіхи та невдачі визвольного руху першої третини ХV ст. «Битва народів» (Грюнвальд, 1410 р.).
- Городельська унія значно зміцнила позиції Литви, яка поступово почала витісняти татар з території України. Литва виросла в грізного суперника Московського князівства.
- Але Україні доля наказувала ще поборотися, і у неї в цій боротьбі будуть ще шанси.
- Глинський виїхав до москви, де брав активну участь у політичному житті, двічі був ув’ язнений і В 1534 році помер у тюрмі.
- Основні поняття: факторія, генуезці, феодорити, кадилик, орда, бейлік, хан, бей, мурза, тамга
- У 1299 році херсонес був розгромлений ордами татарського хана ногая. Арабські письменники того часу називали його по-татарськи сари-кермен (жовта фортеця).
- Геополітика Запорозької Січі
- Козаки й антитурецький союз.
- Для Сагайдачного Хотин став останньою з перемог. У бою гетьман був поранений і так і не одужав після цього. 10 квітня 1622 року славний козацький вождь Петро Конашевич Сагайдачний помер.
- Початок культурно-цивілізаційного розламу України
- Дії ієремії В Україні тоді постають як такі, що були спрямовані тільки на користь москви – для усунення шляхом приведення до розколу єдиного можливого В проблемі патріархату її конкурента.
- Могилянська доба в історії українського релігійно-культурного життя.
- Саме за часів петра могили – видатного богослова та просвітителя, енергійного реформатора – Київська митрополія була найбільш самостійною та авторитетною В світі за всю історію свого існування.
- Піднесення авторитету Київської митрополії, зміцнення її самостійної юрисдикції, що дало б можливість у майбутньому набути статусу Київської патріархії
- Патріархат при опорі на військову силу козацтва мав би В умовах Польської конфедерації сприяти відбудові української держави.
Незалежної Української держави (ХІV – перша третина ХVІ ст.)
* Боротьба Польщі і Литви за Україну. Поділ українських земель у 1325 – 1352 рр. * Визволення українських земель у 1361 – 1362 рр. та відновлення удільного устрою. Боротьба української аристократії за перетворення удільних князівств у незалежну Українську державу в 70 – 90-х рр. ХІV ст. * Поразка україно-литовських військ на р. Ворсклі (1399 р.) і успіхи та невдачі визвольного руху першої третини ХV ст. «Битва народів» (Грюнвальд, 1410 р.).
* «Велике княжіння Руське» (1430 – 1435 рр.). Реставрація удільного устрою та його остаточна ліквідація (1440 – 1471 рр.). Останні спроби української аристократії відновити Українську державу. *Українська державно-політична традиція в ХІV – XV ст.
Основні поняття: династія, династична криза, двовладдя, баскак, окупація, експансія, удільний устрій, удільне князівство, національна держава, незалежність, автономія, унія, політична унія, персональна унія, національно-визвольний рух, національна аристократія, олігархія, державна мова.
Боротьба Польщі і Литви за Україну. Поділ українських земель
у 1325 – 1352 рр.
Насамперед згадаємо про смерть у 1323 році синів галицько-волинського короля Юрія І – Андрія і Лева ІІ (про що ми говорили в одній з попередніх лекцій). Вони загинули в дуже юному віці й не залишили потомків. Такі ж династичні проблеми завжди важко позначалися на долі цілих народів. Не стало виключенням і Галицько-Волинське королівство: в державі настала династична криза. Цим тут же скористалися сусіди.
Литовський князь Гедимін вважав Волинь володінням свого сина Любарта й розпочав переговори з волинською знаттю про спільні дії проти татар. Навесні – влітку 1324 р. україно-литовські війська здійснили визвольний похід на Київське князівство. Напрям удару був вибраний не випадково. Незважаючи на занепад, Київ продовжував зберігати за собою значення номінального центру Руси, а тому оволодіння ним мало б величезний вплив на розгортання антитатарського визвольного руху в Україні.
Спільні україно-литовські війська здобули ряд перемог і оволоділи багатьма населеними пунктами. Після млявого опору київські бояри визнали владу литовського князя Гедиміна. Але перемога була неповною і в Подніпров’ї встановилося двовладдя: адміністрація ханського баскака і адміністрація литовського князя. Однак слід відзначити, що почалося головне: процес визволення українських земель з-під монголо-татарської окупації. Тим не менш, слід розуміти, що Литва не збиралася допомагати українцям у тому, щоб вони визволилися й утвердили своє незалежне, в тому числі й від неї, державне становище. Свій великий інтерес щодо України мала й Польща.
Успіх україно-литовських союзників у Подніпров’ї був послаблений подіями в Західній Україні, до чого, зрозуміло, доклали руку вже поляки. Пропольські налаштовані галицькі бояри, які, як я зазначала вже раніше, завжди мали великий вплив на перебіг подій у Галицько-Волинському королівстві, на тій підставі, що мазовецький князь Тройден був одружений із сестрою загиблих королів Андрія і Лева ІІ Марією, обрали галицько-волинським князем його сина – 14-річного Болеслава Тройденовича (після коронування він стане королем Юрієм ІІ). Це призвело до збройного конфлікту між Литвою й Мазовією. Так Литва і Польща зіткнулися між собою в боротьбі за Україну: кожна з них висунула свої претензії на неї.
Втім, це не завадило обом державам швиденько між собою домовитися: над ними обома висіла загроза з боку Тевтонського ордену, а свій власний державний інтерес був, природно, для них першочерговим. Тому вони у 1325 році уклали між собою мир. Умови були такі: литовський князь Гедимін відмовлявся від Волині, але зберігав за собою Берестейщину й Підляшшя. Галицько-Волинська держава ж утратила землі Причорномор’я. Її важке становище ще й погіршилося від того, що ті ж галицькі бояри, які самі запросили Юрія ІІ на трон, побачивши, що він не збирається проводити вигідну їм політику, отруїли його. І тут знов настала династична криза.
Любарт Литовський, тісно зв’язаний родинними узами з галицько-волинською династією Романовичів, тут же висунув свої претензії на галицько-волинський трон. І досяг свого – його було проголошено галицько-волинським князем. Хан Узбек визнав його. Але влада Любарта поширювалася тільки на Волинь. У результаті Галицько-Волинська держава розпалася на Волинське князівство і олігархічну республіку Галичину.
«Польська корона» (так насправді називалася в ті часи Польська держава) при королі Казимирі Великому (1333 – 1370 рр.) значно посилилася. Незважаючи на невдачі у війнах з хрестоносцями й утрату Помор’я, вона була грізною силою, головне вістря наступу якої було спрямоване саме на українські землі. Ще більше посилилася в цей час Угорщина, яка панувала над Славонією, Хорватією, Болгарією, Валахією, Молдовою, Буковиною та українським Закарпаттям. Тож саме ці дві держави – Польська корона і Угорське королівство почали експансію на західноукраїнські землі.
|
