Робота на потокових і автоматичних лініях.

1 У ПОТОКОВОМУ виробництві методика нормування праці передбачає встановлення норм часу і розміщення робітників на потоковій лінії, виходячи з їхньої оптимальної зайнятості.

Спочатку визначають час виконання операцій на кожному агрегаті, включеному в потокову лінію. На підставі цих даних здійснюють ТЕХНОЛОГІЧНУ й ОРГАНІЗАЦІЙНУ синхронізацію лінії.

ТЕХНОЛОГІЧНА СИНХРОНІЗАЦІЯ - задача вирівнювання часу обробки виробу на кожному агрегаті й узгодження його з тактом потокової лінії r. З цією метою проводять технічні заходи, спрямовані на зменшення часу обробки виробу на агрегатах з найбільш тривалим операційним часом.

ОРГАНІЗАЦІЙНА СИНХРОНІЗАЦІЯ полягає в розміщенні агрегатів на потоковій лінії, що забезпечила б найбільш високу продуктивність праці, щоб зайнятість робітника оперативною роботою досягала 80...90% такту потокової лінії, тобто скорочення Т_доп.

Після проведення цих заходів визначають норму штучного часу:

 

Т_ш = м + Т_тех + Т_орг + Т_відп

 

Розрахункове значення такту визначають за максимальним часом Топ.

2 АВТОМАТИЧНУ лінію можна розглядати як вищий ступінь потокового виробництва і як форму багатоагрегатного обслуговування. Тому методика визначення норми часу на ній відбиває ці властивості.

Як застосовуються норми витрат праці на автоматичних лініях:

- норми часу - для робітників-відрядників;

- норми виробітку - для робітників-відрядників;

- нормовані завдання - при погодинній оплаті праці;

- норми обслуговування (при закріпленні на тривалий час за робітником даного виду робіт);

- норми чисельності - для комплексних бригад (наскрізних).

Порядок визначення норми часу:

1) для кожного агрегату визначають оперативний час;

2) роблять технологічну й організаційну синхронізацію операцій;

3) визначають цикл обробки на автоматичній лінії, що дорівнює сумі Т_оп на всіх агрегатах лінії;

4) визначають норму штучного часу:

 

Т_ш =[Т_ц /(n N)] К_з (1 +(А_орг+ А_відп+ А_тех)/100) + Т_тех,

 

де Т_ц - час циклу обробки на лінії;

N - число виробів, оброблюване за один цикл;

n - число агрегатів у лінії;

Т_тех - час технічного обслуговування робочого місця (на зміну інструмента, під налагодження устаткування).

НОРМА ВИРОБІТКУ:                

 

Н_в = Т_зм/Т_ш,

 

де Т_зм - тривалість зміни, хв.

Автоматичні лінії обслуговують наладчики, контролери, ремонтні й інші робітники, що відносяться до допоміжних робітників.

Нормування праці допоміжних робітників

Зміст робіт, виконуваних допоміжними робітниками, визначає і методики їхнього нормування. Допоміжні роботи можна розділити на дві групи:

1) стабільні роботи, обсяг, зміст, методи виконання яких постійні (виготовлення інструмента, запчастин, транспортні, контрольні роботи);

2) нестабільні роботи, склад яких заздалегідь не може бути визначений, (налагодження устаткування, техобслуговування, підсобні роботи).

На 1 групу встановлюються норми часу і вироблення, нормовані завдання.

На 2 групу визначаються норми чисельності і норми обслуговування:

 

Н_о = Т_зм/Н_ч.о;        Н_ч.о = t K,

 

де Н_ч.о - норма часу обслуговування одного об'єкта;

t - час виконання всього обсягу робот по обслуговуванню;

К - коефіцієнт, що враховує виконання додаткових функцій (підготовчо-заключних) і відпочинок.

Норму чисельності визначають із застосуванням аналітичного методу:

на основі хронометражних спостережень знаходять час виконання всього обсягу робіт, для яких установлюється норма, і визначають за формулою

 

Н_ч = О_в.р/Р_еф,

 

де О_в.р - трудомісткість всього обсягу робіт за період;

Реф - фонд часу роботи одного робітника за період.

 

чи Н_ч = О_в.р/Н_о.

 

Звичайно, на додаток до норм обслуговування і нормам чисельності для допоміжних робітників установлюють нормовані завдання.

Нормовані завдання встановлюються на підставі галузевихі міжгалузевихнормативів і норм часу на зміну, місяць чи інший період.

Нормування праці службовців

Категорію службовців прийнято поділяти на три групи: керівники, фахівці і технічні виконавці. Зміст праці працівників цих груп істотно розрізняється, що обумовлює і розходження методик нормування праці.

Для нормування праці службовців застосовують наступні види норм:

- норми чисельності, Н_ч;

- норми співвідношення, Н_с;

- норми керованості, Н_к;

- норми обслуговування Н_о.

Метод визначення норм - розрахунково-аналітичний.

Н_ч службовців мають різний ступінь укрупнення: у цілому по підприємству, по функціях, по окремих посадах. Вони визначаються щодо кожної галузі і використовуються підприємством у якості типових. Приклад:

«Норматив чисельності ІТП і службовців апарата керування об'єднань і підприємств Міністерства важкого машинобудування», функція: загальне лінійне керівництво основним виробництвом. Нормативом пропонується формула розрахунку чисельності службовців, у залежності від вартості основних фондів.

Оптимальні співвідношення чисельності працівників техвідділів рекомендовані наступні:

- керівники бюро (секторів) - 25 %;

- ведучі інженери-технологи - 30 %;

- інженери-технологи - 27.5 %;

- старші техніки і техніки - 12.5 %;

- допоміжні працівники і технічні виконавці - 5 %.

Нормування праці службовців із встановленням норм часу і вироблення застосовується на стабільних, порівняно простих роботах, що складаються з обмеженого числа повторюваних операцій, що легко піддаються регламентації. Так установлюють норми для друкарок, копіювальниць, операторів ЕОМ, інженерів-економістів, інженерів-конструкторів (технологів) 3 категорії, техніків-конструкторів і технологів, працівників, зайнятих діловодством.

Норму штучного часу визначають у тій же послідовності, що і для робітників:

 

Т _опер+ Т _обсл + Т _відп.

 

Рекомендується також для цієї категорії працівників проводити самофотографію робочого дня, результати якої використовуються для визначення фактичних витрат часу на виконання робіт і аналізу факторів, що впливають на їхню тривалість.