Основні задачі інструментального господарства

Незважаючи на розвиток інструментальної промисловості як галузі машинобудування і металообробки, в умовах технічного прогресу існує необхідність постійного відновлення продукції, а значить і інструментального забезпечення виробництва. Тому ще не існує реальних можливостей скорочення обсягів виробництв в інструментальних цехах підприємств.

У таких умовах важливим напрямком удосконалювання економіки й організації обслуговування інструментом і оснащенням є:

1) раціональна організація інструментального господарства підприємства;

2) підвищення рівня спеціалізації інструментального виробництва на рівні галузей промисловості й економічних районів.

ЗАДАЧІ ІНСТРУМЕНТАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА підприємства:

1 Безперебійне забезпечення робочих місць інструментом і оснащенням.

2 Організація системи раціональної експлуатації інструмента з мінімальними витратами.

3 Систематичне підвищення якості інструмента й оснащення шляхом упровадження нових конструкцій, матеріалів і техпроцесів виготовлення інструмента.

ОБСЯГ РОБІТ ІНСТРУМЕНТАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА підприємства:

- виготовлення інструмента й оснащення,

- ремонт, заточення і відновлення (зміцнення) інструмента,

- збереження усіх видів інструментарію,

- технічний нагляд і контроль за експлуатацією інструмента,

- забезпечення інструментом виробничих цехів.

Організаційно-виробнича структура інструментального господарства

Вонаявляє собою сукупність загальнозаводських і цехових підрозділів, що займаються проектуванням, придбанням, розподілом і експлуатацією інструмента.

Загальнозаводські підрозділи інструментального господарства:

- інструментальний відділ;

- інструментальний цех;

- центральний інстр. склад (ЦІС).

Цехові підрозділи інструментального господарства:

- інструментальні бюро,

- інструментально-роздавальні комори,

- відділення по заточенню і ремонту інструмента.

Ділянки інструментального цеху організовані по предметній ознаці (якщо цех один) на основі загальної спеціалізації (цех оснащення, інструмента, ділянка різців, мітчиків, пристосувань, штампів).

Структура інструментального господарства визначається структурою підприємства, його спеціалізацією, обсягом випуску і видом продукції.

Для підприємств масового виробництва в структурі необов'язкова наявність інструментальних цехів.

Якщо мають місце усі види цехів, інструментальне господарство у своїй структурі також має ряд інструментальних цехів: цех спеціального інструмента, цех оснащення, цех пристосувань, цех калібрів.

СХЕМА РУХУ ІНСТРУМЕНТА

 

Робочі місця

ІРК цеху

Ремонтно- заточний відділ

Робочі місця

ІРК цеху

Ремонтно- заточний відділ

ЦІС

ВМТС

Інструментальний цех

 

Рисунок 16 - Рух інструмента у виробничій структурі

Планування потреби в інструменті

Потреба в інструменті - це кількість інструмента, яку необхідно виготовити чи придбати на підприємстві, щоб забезпечити всі нестатки підприємства.

Планування потреби в інструменті включає:

– визначення витрати інструмента на виконання виробничої програми (видатковий фонд);

– визначення запасів інструмента;

– установлення видаткових лімітів для цехів.

РІЧНА ПОТРЕБА ІНСТРУМЕНТА визначається за формулою

І_н = І_в + (F_об.н ¾ F_об.ф),

І_в - витрата інструмента на річну програму випуску продукції;

F_об.н і F_об.ф - відповідно нормативний і фактичний оборотні фонди.

Розрахунок ВИДАТКОВОГО ФОНДУ інструмента здійснюється на основі плану основного виробництва, номенклатури інструмента і норм його витрати.

Номенклатура інструмента визначається на основі технологічних операційних карт обробки, а в одиничному і дрібносерійному виробництві - за картами типового оснащення устаткування і робочих місць. У зведеному виді номенклатура міститься в каталозі технологічного оснащення.

НОРМА ВИТРАТИ ІНСТРУМЕНТА - кількість на виконання визначеного виду робіт - встановлюється в залежності від типу виробництва.

1 Для масового і багатосерійного виробництва:

норма витрати визначається на 1000 виробів:

 

Н_в = (1000 t_маш n / 60 t_стійк) К_у,

 

де t_маш - машинний година на обробку 1 деталі, хв;

n - кількість деталей, шт., (чи число одночасне працюючих інструментів даного типорозміру);

t _стійк - стійкість інструмента до повного зносу, год;

К_у - коефіцієнт випадкового виходу з ладу інструмента (1¾3%).

На міряльний інструмент

Н_вм = 1000 А_в n / n_из (1 ¾ К_у),

 

де А_в ¾ відсоток вибірковості контролю;

n ¾ число вимірів однієї деталі;

n_из ¾ число вимірів до повного зносу інструмента.

Використовуючи встановлені норми, визначають витрати даного i-го інструмента на виробничу програму (видатковий фонд), шт.:

                               _m

И_рi = S (N_mi  Н_рi / 1000),

                               ⁱ⁼¹

де m - номенклатура виробів, оброблюваних даним інструментом;

N_mі - кількість виробів (виробнича програма), оброблюваних даним i-м інструментом;

Н_рі - норма витрати i-го інструмента на 1000 деталей.