Види норм, їхня класифікація

Роботи, виконувані в машинобудуванні, відрізняються великою розмаїтістю, що є причиною використання при їхньому нормуванні різних вимірників витрат праці.

У залежності від одиниці виміру витрат праці розрізняють наступні види норм:

- норми часу;

- норми виробітки;

- нормовані завдання;

- норми обслуговування;

- норми чисельності.

НОРМА ЧАСУ - це регламентований час виконання деякого обсягу робіт у визначених виробничих умовах одним чи декількома виконавцями відповідної кваліфікації. Як одиницю обсягу робіт, на яку встановлюється норма часу, звичайно приймають ОПЕРАЦІЮ ЧИ ГРУПУ ОПЕРАЦІЙ (КОМПЛЕКС). Величина норми часу залежить:

- від сумарної тривалості технологічного і неперекриваємого їм у часі трудового процесу по виконанню операції, що не перекриває його учасі;

- від чисельності працівників, зайнятих її виконанням;

- від числа одиниць устаткування, що обслуговуються ними, і числа одиниць продукції, що виготовляється одночасно на робочому місці.

Норми часу доцільно застосовувати для нормування праці робітників, що виконують протягом зміни різні операції.

НОРМА ВИРОБІТКУ - це регламентований обсяг роботи (у штуках, тонах, метрах і т.д.), що повинна бути виконана в одиницю часу (у годину, зміну, місяць) у визначених організаційно-технічних умовах одним чи декількома виконавцями відповідної кваліфікації. Норма виробітку є величиною, зворотною нормі часу, і визначається співвідношенням

 

Н_вир = Т/ Н_ч,

 

де Т - час, на який розраховують норму виробітку (година, зміна);

Н_ч - норма часу.

Норми виробітку встановлюють звичайно в масовому і багатосерійному виробництві, де на кожному робочому місці виконується одна чи кілька операцій.

НОРМОВАНЕ ЗАВДАННЯ - це встановлений склад і обсяг робіт, що повинний бути виконаний одним чи групою працівників за визначений період часу (місяць, зміну). НЗ знаходять усе більш широке застосування для нормування праці робочих-почасівників, що виконують регулярно чи періодично повторювані операції.

НОРМА ОБСЛУГОВУВАННЯ - це встановлена кількість об'єктів (одиниць устаткування, виробництв, площ, робітників), що повинна обслуговуватися одним чи групою працівників протягом зміни (місяця), норма обслуговування як і норма виробітку є похідною від норми часу:

 

Н_о = Т/ Н_ч.о,

 

де Н_ч.о - норма часу обслуговування - час, необхідний для обслуговування одного об'єкта (одиниці устаткування, робочого місця).

Норми обслуговування застосовують для нормування праці робітників-багатоверстатників, допоміжних робітників, ІТП.

Для нормування праці керівників застосовують різновид норми обслуговування - НОРМУ КЕРОВАНОСТІ - оптимальне число підлеглих працівників чи структурних підрозділів, що повинне бути закріплене за керівником.

НОРМА ЧИСЕЛЬНОСТІ - це чисельність працівників (робітників, ІТП, службовців), необхідних для виконання визначеного обсягу робіт:

 

Н_ч = О_р / Н_о,

 

де О_р - обсяг робіт.

 

Н_ч = О_р Н_ч.о/Т.

Норму чисельності застосовують для нормування праці працівників, праця яких не має чіткої регламентації чи обсяг робіт яких змінюється протягом зміни, доби, місяця (допоміжні робітники, службовці).

Усі норми праці в залежності від методів їхньої розробки і ступеня обґрунтованості поділяються на дві групи:

1 Технічно обґрунтовані.

2 Дослідно-статистичні.

1 Технічно обґрунтовані норми - до цієї групи відносяться норми, встановлені аналітичним (розрахунковим) методом. Такі норми передбачають найбільш ефективне для даного типу виробництва використання техніки, застосування прогресивних техпроцесів і раціональної організації праці і психофізіологічних її умов.

2 Дослідно-статистичні норми встановлюються на основі досвіду нормувальника шляхом порівняння нормованої роботи з іншими, що виконувалися раніше. Цей метод застосовується усе рідше, тому що такі норми не сприяють росту продуктивності праці й удосконалюванню організації виробництва, тому що вони засновані на фактичному стані виробництва в минулому періоді.

Наукове обґрунтування норм повинне передбачати їх технічне, організаційне, економічне, соціальне і фізіологічне обґрунтування. Такий комплексний підхід обґрунтований різними варіантами обслуговування робочих місць, методами праці і складом, що змінюється, і послідовністю операцій Т_п.

ТЕХНІЧНЕ обґрунтування норм полягає в економічно доцільному розчленовуванні техпроцесу на операції і встановленні їхньої послідовності, а також у визначенні оптимальних умов використання устаткування й оснащення з метою досягнення найвищої продуктивності праці. До числа таких умов відноситься: вибір матеріалу інструмента, що ріже, вибір режимів роботи устаткування, вибір послідовності роботи інструмента, що ріже.

ОРГАНІЗАЦІЙНЕ обґрунтування норм складається в економічно доцільному в даних умовах розмежуванні основних і допоміжних функцій і поділі праці між основними й обслуговуючими робітниками.

Воно передбачає також: раціональну організацію, планування й оснащення робочих місць, застосування ефективних прийомів і способів виконання операцій, найповніше сполучення в часі дій робітника з роботою устаткування.

ЕКОНОМІЧНЕ обґрунтування норм допускає визначення оптимальних пропорцій у витратах живої праці, тобто розрахунок економічно вигідних періодів роботи устаткування, інструмента до відмовлення.

СОЦІАЛЬНЕ обґрунтування норм полягає в забезпеченні достатньої змістовності і творчого характеру праці, тобто установлення фізіологічно припустимих темпів роботи, фізичних зусиль, напруги нервової системи і впливу на організм працівника навколишнього середовища (температури повітря, шуму, освітленості).