Шеллінгіанські витоки філософії українського романтизму (Д.Велланський, М.Курляндцев, К.Зеленецький)

 

Західноєвр романтизм сприяв осмисленню на початку XIX ст. ідей німецької класичної філософії — І. Канта, И. Фіхте, особливо Ф. Шеллінга. Цей процес відбувався через навчання укр молоді в нім університетах. Першим, хто приніс шеллінгіанство в Укр і Рос, був професор Петербурзької медико-хірургічної академії Данило Велланський-> Освіта: КМА, ПБ мед-хірург академія,Вюрбург, де слухав лекції Шеллінга.Повернувшись до ПБ, розповсюджував ідеї Шеллінга, пристосовуючи їх до теор узагальнення природничих наук, вважаючи, що метою дослідж природи є не емпіричне пояснення окремих фактів, а пошук загальних принципів, єдності в природі. Розглядав світ як відображення всезагального життя, суттю якого є абсолютний розум, абсолютна ідея, наголошував, що все, що в світі існує- лише види проявів "всезагального життя", де немає абсолютного спокою, все перебуває в стані руху, під яким розумів виникнення нового, розвиток. Орг природа міститься в неорг, як душа в тілі або ідеальна істина в реальній формі, тому однієї без іншої розуміти не можна. Обстоюючи цілісність природи, він звертав увагу на подібність орг і космічних процесів.Лише в людині відбувається цілісна організація світу на землі.Предмет ф-ії -позитивні начала природи як можливої сутності фізичних в ній змін. Всі людські свідчення підлягають впливу ф-ії, де між фізикою і метафізикою не існує різких відмінностей, а реальне розглядається в єдності з ідеальним. Дійсна ф-ія -фізіологія, яка не відокремлена від фізики. Перша, на його думку, вивчає зміни орг світу, розглядає внутрішнє, душу, ідеально сутнє універса; друге — зовн світ, тіло, загальну форму. Послідовність наук: фізика — органічна фізика або фізіологія — антропологія. Пізнання пов'язував з трьома розумовими самосвідченнями людини: момент суб'єкта, який спостерігає, розгляд об'єкта і пізнання самого себе. Коли люд пізнає себе, знайде внутрішній світ в собі, тоді і здійснюється пізнання абсолютної сутності природи. Значну увагу приділяв проблемі суперечностей, розглядаючи супереч усього існуючого як з-номірність, що пронизує весь світ, всі матер та дух явища. На відміну від тих романтиків, які абсолютизували роль і значення поезії, ставив фі-ю вище поезії, наголошуючи, що ф-ія не може бути справою всіх людей і ф-ії нікого не можна навчити. Космос породжує мало поетів, то філософів ще менше, бо ф-ія набагато вища і важча за поезію. Кожна нація мала і має своїх великих поетів і артистів, та не кожна - справжніх філософів. Микола Курляндцев. Професор рішельєвського ліцею. Перекладав Шеллінга, Г. Шуберта. Дотримуючись позицій об'єктивного ідеалізму Шеллінга, близьких до пантеїзму романтичної традиції, стверджував, що природа і люд створені єдиним, вічним началом — Богом, одухотворені божою думкою. Природа - гармонійне ціле, витвір досконалого життя і є єдиною за своєю суттю. Визнавав в основному ідеальну єдність світу, обстоюючи єдність люд і природи як єдиного організму. Прибічник дедуктивно-синтетичного методу в дослідж природи, він критично ставився до всеіндуктивізму, метафізичних поглядів, захищав єдність і взаємозв'язок усіх явищ природи, ідею її динамічного розвитку. Не погоджувався з тими природо-знавцями-емпіриками, які ділили природу на ізольовані світи. На його думку, такий поділ природи приводить до розумового хаосу, підриває могутність пізнання, де абсолютизація досвіду повертається недооцінкою теор мислення, яке тільки дає знання про світ в його єдності матер та ідеального. Водночас високо цінував вчення Коперника, Галілея, Ньютона, критикував схоластичні побудови і середньовіч світогляд. Костянтин Зеленецький. Філолог. Рішельєв ліцей. Зміст дух життя скл з двох стихій: сутності самого духу, котрий не підлягає свідомості, і світу. Першу називав підметністю, другу - предметністю. Першою потребою духу є ствердження своєї самобутності. Для цього дух має вийти із стану спокою, що потребує певної діяльності. Предметом цієї діяльності духу є явище, а метою — пізнання. Процес пізнання - єдність чуттєвого і раціонального. Жодна наука не може існувати, спираючись лише на досвід або на лог висновок. Як ніякий будинок не можна побудувати без матеріалу та думки, відповідно до якої цей матеріал стає будівлею, так і в науці досвід і умогляд одне без одного безсилі, якщо тільки умогляд не хоче бути пустим привидом, а досвід тільки речовим. У пізнанні досвід і розум завжди діють нерозривно. Здатність мислити є розум. Мислення спочатку сприймає явище, потім оволодіває ним, нарешті, розглядає його як дещо дане, конечне, визначене. Загальним напрямом дії духу людського як і сам Шеллінг, вважав релігію.Якби дух з першого оволодіння не був розумним, вірніше — розумністю природи як справи рук передбаченості творця, то він упав би в безсиллі перед світом баченого.

Історія - життя роду людського, що знаходить своє втілення в житті народу. Сутність людства складається з тих самих стихій, що і сутність кожної люд: духовної (релігія, духовна, розумова діяльність) і тілесної (промислової,, торгової діяльності). Політична історія є історією боротьби взаємних відносин осіб, які відображають життя людства. Кожний народ має свою історію і проходить три періоди розвитку дитячий("стихія племені» -перевага фантазії), зрілість(організоване тіло -розсудливості,) і старість(стихії вичерпуються-розуму). Політ буття народу завжди відображує буття його внутрішніх духовних і промислових сил.