Конституційний трибунал, державний трибунал,

Найвища палата контролю. Уповноважений з прав громадян

Розділи VIII— IX Конституції закріплюють, зокрема, групу органів, покликаних забезпечити законність у діяльності держав­них органів, посадових осіб та охорону прав і свобод громадян. Серед них такі, як Конституційний трибунал, Державний трибу­нал. Конституція закріплює найвищу палату контролю, яка є най­вищим органом державного контролю, та Уповноваженого з прав громадян.

Важливою властивістю Конституції є її главенство у правовій системі, інституції притаманна вища юридична сила порівняно з іншими правовими актами. Це означає, що всі інші юридичні акти повинні їй відповідати. Юридичний акт, що суперечить їй, вва­жається недійсним і не може бути застосований.

Конституційний контроль - це перевірка нормативних актів з точки зору їх відповідності Конституції, особлива форма діяль­ності спеціальних органів і одна з ознак правової держави.

Таким органом у Польщі є Конституційний трибунал. Він по­чав діяти з 1966 р. Членів Конституційного трибуналу обирає Сейм на дев'ять років з осіб, які володіють високими правовими знаннями. Повторне обрання до складу Конституційного трибу­налу не допускається. Члени Конституційного трибуналу неза­лежні, підлеглі лише Конституції.

Конституційний трибунал видає рішення про відповідність Конституції законів, міжнародних договорів та інших норматив­них актів центральних державних органів, про відповідність цілей і діяльності політичних партій; вирішує спори про компетенцію між центральними органами, розглядає скарги громадян, якщо права останніх порушені рішенням судових органів або діями публічної влади, а також здійснює загальнообов'язкове тлумачення законів. Прийняте Конституційним трибуналом рішення є остаточним.

Конституція визначає коло суб'єктів, які мають право клопо­тати про відповідність нормативних актів, законів Конституції.

Таким правом володіють Президент Республіки, Маршал Сейму, Маршал Сенату, не менш як 50 депутатів Сейму, ЗО сенаторів, Голова Найвищої палати контролю, Голова Ради Міністрів, Упов­новажений з прав громадян, Перший Голова Верховного суду, Голова Верховного Адміністративного суду, Генеральний проку­рор, органи територіального самоврядування, Всепольські проф­спілки. На відміну від Конституційного суду, наприклад Австрії, який не тільки вирішує питання відповідності законів та інших нормативних актів Конституції, а й розглядає справи; вищих по­садових осіб федерації та її суб'єктів за допущені ними порушен­ня у зв'язку з офіційною діяльністю, в Польщі для цієї мети утво­рено Державний трибунал.

Державний трибунал вирішує справи про відповідальність осіб, які займають визначені законом вищі державні посади і які порушили Конституцію чи закони. Такими особами можуть бути Президент, Голова Ради міністрів, міністри. Голови комітетів і комісій Ради міністрів, Голова Найвищої палати контролю, Голо­ва Польського Національного банку. Державний трибунал може прийняти вирішення про кримінальну відповідальність зазначе­них осіб за кримінальний злочин, вчинений у зв'язку із зайнят­тям вказаних посад. За порушення Конституції або законів, які не є злочином, Державний трибунал може позбавити особу ак­тивного та пасивного виборчого права, заборонити обіймати керівні посади, позбавити орденів і медалей, почесних відзнак.

Державний трибунал може позбавити мандата депутата Сей­му, якщо депутат порушує закон, обмежуючий господарську діяльність з отриманням користі з державного майна.

Державний трибунал обирається Сеймом на строк його повно­важень з осіб, які не є депутатами і сенаторами. Головою Держав­ного трибуналу є Перший Голова Верховного Суду.

Найвища палата контролю. Правовий статус найвищої пала­ти контролю переглядався кілька років. Найвища палата контро­лю була підпорядкована Сейму і Державній Раді, Раді міністрів. У минулому вона була позбавлена властивих їй функцій.

Тепер, згідно з Конституцією, Найвища палата контролю (НПК) є вищим органом державного контролю.

НПК контролює діяльність органів державної адміністрації, Польського Національного банку, державних юридичних осіб та інших державних організаційних одиниць з точки зору законності, економічності, доцільності та сумлінності.

Найвища палата контролю підпорядковується Сейму, вона вно­сить пропозицію щодо звітів Ради Міністрів про виконання держав­ного бюджету. Сейм приймає постанову про довіру Раді Міністрів після заслуховування думки НПК, викладеної її Головою.

Голову НПК призначає Сейм за згодою Сенату строком на шість років. Він може бути призначений повторно тільки один раз. Голова НПК не може обіймати другої посади, окрім посади професора вищої школи і не може займатися іншою професійною діяльністю. Він не може належати до політичної партії, професій­ного союзу, займатися публічною діяльністю, несумісною з гідністю його посади.

Уповноважений з прав громадян. Уповноваженого з прав гро­мадян обирають строком на п'ять років за пропозицією Маршала Сейму або групи не менш як з 35 депутатів. Призначення відбу­вається за згодою Сенату (ст. 27, п. 2 Регламенту Сенату).

Конституція лаконічно визначає функції Уповноваженого: він стоїть на сторожі прав і свобод громадян, передбачених Консти­туцією та іншими нормативними актами.

Кожний громадянин має право звернутися до Уповноважено­го зі скаргою. Уповноважений розглядає ці скарги, передає їх до органу, що винен у порушенні прав громадянина або до вищесто­ящого органу. Він вносить до Сейму певні питання, які торкаються його діяльності, та може виступати з ініціативою перед Консти­туційним трибуналом.

Діяльність Уповноваженого з прав громадян нагадує діяльність інституту омбудсмена в деяких країнах.

 

Зміна Конституції

Проект Закону про зміну Конституції може бути внесений не менш як однією п'ятою передбаченої законом кількості депутатів Сенату або Президентом.

Перше читання проекту закону про зміну Конституції може відбуватися лише на 13-й день після внесення Сейму законопро­екту. Закон про зміну Конституції приймається Сеймом не менш як двома третинами голосів у присутності не менш як половини передбаченої законом кількості депутатів, а також Сенатом - абсолютною більшістю голосів у присутності не менш як половини передбаченої законом кількості сенаторів.

Після прийняття закону, який вносить зміни до розділів І (Рес­публіка), II (Свободи, права й обов'язки людини та громадяни­на), XII (Зміна Конституції), суб'єкти, яким надано право вне­сення проекту закону про зміну Конституції, можуть зажадати проведення референдуму із затвердження цього закону.

Прийнятий закон про зміну Конституції Маршал Сейму пе­редає Президентові Республіки для підпису. Президент Респуб­ліки підписує закон протягом 21 дня з дня його отримання і дає розпорядження про його публікацію.

Місцеве самоврядування

Конституція Республіки Польща виокремлює спеціальну гла­ву «Місцеве самоврядування». Місцеве самоврядування виконує суспільні завдання, не закріплені Конституцією чи законом за іншими органами державної влади.

Стаття 16 Конституції приписує, що всі жителі одиниць ос­новного територіального поділу (воєводства, міста та гміни) скла­дають у силу закону самоврядувальну спільність. Місцеве само­врядування бере участь у виконанні державної влади. Належну йому в межах законів більшу частину суспільних завдань само­врядування виконує від свого імені та несе за це особисту відпо­відальність.

Конституція визначає, що основною одиницею самоврядуван­ня є гміна (ст. 164). Інші одиниці регіонального та місцевого са­моврядування визначаються законом. Гмінний рівень складає основу і практично на його долю місцевого самоврядування при­падає найбільше завдань із питань, що не закріплені за іншими одиницями місцевого самоврядування. Кожна одиниця місцево­го самоврядування володіє правоздатністю; їм належать право власності та інші майнові права; самостійність цих одиниць підля­гає правовому захисту (ст. 165).

Суспільні завдання, пов'язані з задоволенням потреб самоврядованої спільності, виконує одиниця місцевого самоврядування як свої власні задачі. Закон може доручити виконання інших зав­дань, якщо це випливає з обгрунтованих потреб держави. Суперечки про компетенцію між органами місцевого самоврядування і урядовою адміністрацією вирішуються адміністративним судом.

Усім одиницям місцевого самоврядування Конституцією за­безпечується участь у державних доходах, виходячи з обсягу по­кладених на них завдань. Доходи одиниць місцевого самовряду­вання, а також спільні та цільові дотації за рахунок коштів дер­жавного бюджету, є їх власними доходами. Одиниці місцевого самоврядування мають право встановлювати розмір місцевого оподаткування і місцевих зборів у межах, визначених законом.

До структури самоврядування входять розпорядчі і виконавчі органи, що формуються шляхом виборів. Вибори є загальними, рівними, прямими і проводяться голосуванням.

Члени гмінних та інших спільностей можуть вирішувати шля­хом референдуму питання, які стосуються цієї спільності, в тому числі питання щодо відкликання обраного на прямих виборах органу місцевого самоврядування.

Діяльність органів місцевого самоврядування підлягає нагля­ду з точки зору її законності. Органами, що наглядають за діяль­ністю одиниць місцевого самоврядування, є Голова Ради Міністрів і воєводи, а з фінансових питань - регіональні рахункові палати. Сейм за пропозицією Голови Ради Міністрів може розпустити розпорядчий орган місцевого самоврядування, якщо той порушує Конституцію або закони (ст. 170).

Одиниці місцевого самоврядування співпрацюють між со­бою та навіть створюють різного роду спілки. Крім того, мають право вступати в міжнародні об'єднання місцевих та регіональ­них спілок, а також співпрацювати з місцевими та регіональними спілками інших держав.