Тема 4. Аналіз поведінки споживача.

4.1. Реакція споживача на зміну доходу. Крива „дохід – споживання”, її сутність.

 

Ми завжди думаємо, що людина може все придбати. Але щоб придбати якись товар, потрібно знати його ціну і зважати на те, чи вистачить нам власних грошей. Ще однією особливістю доходу споживача є те, що коли споживач отримує більший дохід то одночасно він вибиратиме товари кращої якості і навпаки.

Характер кривої "дохід - споживання" буде залежати від кількох чинників товару:

- нормальні товари;

- неякісні товари;

- нейтральні блага.

Нормальні товари (товари нормальної споживчої якості) - це такі види товарів, які споживач споживає найчастіше тоді, коли зростає реальний його дохід. В такому випадку крива дохід - споживання матиме зростаючий характер.

Неякісні товари (товари низької споживчої вартості) - це такі види товарів, які споживач старається споживати менше при збільшенні його доходу). В такому випадку крива дохід - споживання матиме спадний характер.

Є ще окрема група товарів нейтральні товари (це переважно дешеві товари і зміна доходу споживача суттєво не впливає на споживання цього товару. До таких товарів ми можемо віднести сіль, сірники та інші). В такому випадку крива дохід-споживання матиме вигляд вертикальної прямої.

На основі доходу споживача і маштабами споживання товарів існують два закони Енгеля.

Перший закон Енгеля формується так: при незмінних цінах на всі товари та послуги частка сімейного бюджету, що витрачається на продукти споживання, має тенденцію до зменшення лише за умови зростання доходів сім'ї.

Другий закон Енгеля формується так: споживання освітніх, медичних, юридичних послуг і послуг, які пов'язані з відпочинком, буде мати тенденцію зростати швидше, ніж зростають доходи споживача.

Реакція споживача на зміну доходу відображається кривою „дохід –споживання”. Для її побудови спочатку необхідно побудувати бюджетне обмеження в системі координат, де на горизонтальній осі буде зазначатись обсяг закупівлі товару, а на вертикальній осі – витрати на усі інші товари. Карта бюджетних обмежень, побудованих у такій системі координат, відображатиме усі можливі розміри доходу споживача (розмір доходу можна буде визначити за точкою перетину бюджетного обмеження з вертикальною віссю, оскільки в цьому випадку обсяг закупівлі товару буде дорівнювати нулю, і витрати на закупівлю інших товарів будуть дорівнювати доходу споживача). Побудувавши карту відповідних кривих байдужості, ми можемо визначити усі точки рівноваги споживача для даного товару при кожному розмірі доходу, і ці точки покажуть нам, в якому обсязі при кожному розмірі доходу доцільно купувати наш товар (рис. 8).

Рис. 8. Побудова кривої „дохід-споживання”

 

Перебудувавши криву „дохід – споживання” в іншій системі координат, в якій на вертикальній осі замість витрат на інші товари буде вказуватись розмір доходу споживача, ми отримаємо криві Енгеля.

 

Зміна оптимального обсягу споживання товару при зміні доходу споживача зумовлюється тим, що корисність товару, оскільки вона є, значною мірою, суб’єктивною, змінюється при зміні доходу споживача (при цьому слід зазначити, що на обсяги споживання товарів буде впливати напрям зміни реальних, а не номінальних доходів споживача). Так, коли доходи зростають, він переорієнтовується на більш якісні товари, відповідно зменшуючи споживання товарів, які були йому доступні раніше. При зменшенні доходу відбувається зворотній процес. Із цього стає зрозумілим, що зміна обсягу споживання товару при зростанні доходів споживача залежатиме від того, чи вважатиме він його і надалі якісним.

 

Якщо товар продовжує вважатись достатньо якісним (такий товар у мікроекономіці називається „нормальним”), то споживач спочатку буде збільшувати обсяг споживання цього товару приблизно тими ж темпами, якими зростає його дохід. Водночас, при збільшені обсягів споживання товару його гранична корисність буде падати, і тому, чим більше буде зростати дохід, тим більше темпи зростання обсягів споживання товару відставатимуть від темпів зростання доходу споживача. Відповідно до теорії граничної корисності, існуватиме максимально можливий обсяг споживання товару, тому навіть при значному зростанні доходу обсяг споживання кожного конкретного товару буде обмеженим. При цьому, обсяг споживання якісного товару зі зростанням доходу може навіть впасти, оскільки за більшого доходу споживач може переорієнтувати свій бюджет на споживання тих товарів, які раніше були йому недоступні, відмовившись частково від даного товару (рис. 9а).

Якщо товар при збільшенні доходу визнається неякісним, то його споживання різко падає, і, водночас, може зрости, якщо доходи споживача знижуються (рис. 9б).

Зростанням споживання неякісних товарів при зниженні реальних доходів споживача, зокрема, пояснюється парадокс, описаний англійським вченим Робертом Гіффеном, згідно з яким при зростанні ціни на деякі товари їх споживання зростає. Пояснюється парадокс тим, що, в умовах фіксованих доходів споживача, інфляція призводить до зниження його реальних доходів, і, відповідно, зростає споживання неякісних товарів (так англійські робітники навіть за зростання цін на житній хліб були вимушені споживати його більше).

 

Неякісність товарів є часто суб’єктивною характеристикою. При зростанні доходу споживач може визнати неякісними ті товари, які насправді мають високу якість, якщо йому будуть доступні товари-замінники, що краще задовольняють відповідні потреби. Але споживач може продовжувати вважати товар неякісним, якщо у нього є кращі напрямки використання доходу, ніж купівля товару більш якісного замінника.

 

Існують також нейтральні товари, споживання яких практично не змінюється із зміною доходу споживача. До них належать товари першої необхідності (зокрема сіль та цукор), які доступні при низькому доході, але не потрібні у додатковій кількості (рис. 9в).

 

а) б) в)

 

Рис.9 - Крива Енгеля для нормального товару (а), для неякісного товару (б), для нейтрального товару (в)

 

4.2. Реакція споживача на зміну цін товарів. Крива „ціна – споживання”, її сутність.

 

Аналіз кривих байдужості може бути використаний для того, щоб показати, як закон попиту узгоджується з моделлю поведінки споживача. Для цього необхідно варіювати ціни на товар X при незмінних цінах на всі інші блага і постійному доході. Необхідно при заданих уподобаннях простежувати положення рівноваги для окремого споживача, і відзначати зміни кількості товару X в наборі споживача у міру того, як він реагує на зміну ціни.

 

Кожне зниження ціни на товар X повертає бюджетну лінію проти годинникової стрілки до нового перетину з віссю X. У міру того, як бюджетна лінія стає менш похилою, покупець споживає більше товару X. скорочуючи для себе граничну корисність цього товару, щоб зрівняти її з більш низькою ціною. Крива, що зв'язує всі точки рівноваги при зміні в цінах, є кривою "ціна-споживання". Споживчий дохід зафіксовано на рівні І, що показано перетином різних бюджетних ліній з вертикальною віссю. З падінням цін на товар Х споживач пересувається на нову точку рівноваги на графіку. Споживач спочатку в точці Е1.

 

Мал. 32А показує, що, якщо ціна падає, він просувається до точки Е2. Показано ще два зменшення цін і просування споживача до точки Е3, а потім – до Е4. Поєднуючи ці точки, ми отримуємо криву «ціна-споживання».

 

 

Мал. 32 Крива "ціна-споживання" та побудова кривої попиту

 

На мал. 32А точки на осі Qx, які показують кількість товару Х, яку споживач міг би купити, якби він витратив весь дохід на це благо, позначені F1, F2, F3, F4. Ціна на товар Х в будь-якій точці може бути підрахована як І/F. Позначаючи цю ціну на нижньому графіку навпроти Qx спожитого на тиждень, ми отримуємо щотижневу лінію споживчого попиту на товар Х. Оскільки витрати на всі інші блага при даних обставинах дорівнює нулю, бюджетне обмеження було б:

 

I=P1F1+0 звідси P1=I/F1.

 

При ціні I/F1 споживчій рівновазі відповідає точка Е1, він споживає Q1 одиниць блага Х. на мал. 32В величина Q1 перенесена вниз прямо на вісь, на якій складено кількість блага: ціна позначена на осі цін окремо як величина, парна кількості блага Q1.

 

Коли ціна дорівнює Р1 об`єм попиту – Q1. У міру того, як ціни на благо X падають, бюджетна лінія переміщується вздовж осі X. Відповідно зростає координата точки перетину з віссю X. Коли перетином є точка Е2, ціна дорівнює 1/F2=Р2. Р2 має бути менше Р1, оскільки F2 більше ніж F1. У цьому разі нову рівновагу споживача буде досягнуто в точці Е2, і кількість спожитого блага X зростає до Q2. Координати (P2; Q2) позначені на нижньому графіку як ще однієї точки на кривою попиту.

 

Так само, якщо ціна на X падає до Р3 і P4, кількість спожитого блага X на тиждень дедалі зростає. Об'єднуючи у пари ціни та обсяги попиту при цих цінах, отримуємо криву попиту (мал. 32В).

 

Ця крива показує обсяг попиту окремого споживача при різних цінах на благо Х. Крива попиту і крива "ціна-споживання" - це просто два різних способу опису того, як попит на товар змінюється при зміні ціни товару (при інших рівних).

 

При аналізі кривої «дохід – споживання» ми розглядали вплив зміни доходу, при аналізі кривої «ціна – споживання» - вплив зміни цін на відносне заміщення одного блага іншим. Проаналізуємо, якою мірою зміна попиту на благо X викликане зміною ціни, а в який – реального доходу. Для цього звернімося до таких понять як: ефект заміщення і ефект доходу.

Перебудувавши криву “ціна – споживання” в системі координат, де на вертикальній осі замість витрат на інші товари буде вказуватись ціна даного товару, ми отримаємо графік індивідуального попиту споживача (рис. 13).

Рис. 13. Графік індивідуального попиту споживача на товар

 

Слід зазначити, що зменшення ціни на товар не обов’язково підвищить його споживання в тій мірі, в якій зменшилась ціна, оскільки частка доходу споживача, що вивільнилась внаслідок зниження ціни на товар, може бути використана споживачем для купівлі додаткових одиниць не тільки даного, але й інших необхідних йому товарів. Водночас і подорожчання товару в умовах фіксованого доходу споживача може змусити його відмовитись від інших, менш необхідних товарів, не зменшуючи споживання даного товару, а в окремих випадках і збільшуючи його відповідно до парадоксу Гіффена. Тому, під час аналізу впливу зміни ціни товару на обсяг його споживання, обов’язкового необхідно враховувати вплив нецінових факторів, про що детальніше йтиметься далі.