Основи виробництва, підприємство як виробничо-ринкова система

Виробництво — це процес використання ресурсів (робочої сили, капіталу, природних ресурсів та підприємницьких здібностей) Для виготовлення товарів, послуг, інформації.

Виробництво можна уявити як систему, що споживає на вході Певні ресурси, а на виході видає готові продукти: товари або послуги натуральному чи грошовому вимірі (рис. 6.1).

Рис. 6.1. Виробництво як система

 

У процесі виробництва споживаються такі ресурси або фактори виробництва:

1. Земля — вічний фактор виробництва, що включає не ли­ше сільськогосподарські угіддя, але й всі природні ресурси (нафта,

вугілля, газ, вода і т. д.).

2. Капітал (або фізичний капітал) — все, що створено пра­цею людини і служить основою створення нового продукту (спору­ди, обладнання, матеріали і т. д.).

3. Праця — це вплив людини на речовину природи з метою надання їй властивостей, здатних задовольняти людські потреби.

4. Підприємницькі здібності — це особливі здібності деяких людей йти на мобілізацію ресурсів, організацію виробництва,
ризик з метою отримання прибутку.

Усі фактори, що використовуються у виробництві, кількісно обмежені. Площі сільськогосподарських угідь зменшуються як у цілому (будівництво, промисловість, військові потреби, економічні катастрофи і т. д.), так і в розрахунку на душу населення (у зв'язку з його приростом). Людство стоїть на порозі вичерпання природних ресурсів: нафти, газу, вугілля. Ресурс праці обмежений кількістю ро­бочої сили, причому в кожному конкретному випадку потрібна не просто робоча сила взагалі, а певна її кваліфікація, що ще більше об­межує даний фактор виробництва. Підприємницькими здібностями володіють лише окремі особи (вчені вважають, що їх не більше 5-7% від загальної кількості працездатного населення). Капітал як резуль­тат взаємодії перших трьох факторів також є обмеженим ресурсом.

Разом з тим, потреби людства постійно зростають, що по­в'язано як з кількісним приростом населення, так і з підвищенням якості життя. Отже, між обмеженими ресурсами і безмежними по­требами завжди існує конфлікт.

Розв'язати його можна двома шляхами:

1. Максимізувати обсяг виробництва при певних обмежен­нях на ресурси.

2. Мінімізувати витрати ресурсів при заданих обсягах виробництва

Щоб вирішити ці завдання, необхідно раціоналізувати форми

єднання факторів виробництва та їх якісне і кількісне співвідношення у процесі виробництва. Ось лише деякі аспекти їх раціоналізації.

1. Відповідність факторів виробництва. Найбільша ефективність виробництва досягається тоді, коли якісні характеристики працівників (їх кваліфікація, освітній рівень, особисті якості) відповідають рівню засобів виробництва. Причому цей зв'язок двох-сторонній: ефективність виробництва стає нижчою не тільки тоді, ко­ли працівники низького рівня кваліфікації не можуть повністю вико­ристати всі потенційні можливості засобів виробництва, але й тоді, коли недосконалі засоби виробництва не дають реалізуватись по­тенціалам працівників.

2. Співвідношення факторів виробництва. Між працівни­ками і засобами виробництва повинно бути не тільки якісне, а й кіль­кісне співвідношення. Для кожного певного рівня розвитку вироб­ництва існує оптимальне співвідношення між кількістю капіталу і кількістю праці, що приводить його в рух.

3. Взаємозамінюваність факторів виробництва. Один і той же результат можна отримати при різному співвідношенні фак­торів виробництва. Наприклад, якщо у виробництві використовують­ся праця і капітал, то можна визначити різні співвідношення цих фак­торів, що дадуть заданий результат виробництва.

Підприємство — це відокремлена економічна структура, що виробляє і реалізує певні товари, послуги, інформацію. Підприємства можуть створюватися як приватними особами, так і державою. Як правило, підприємство створюється з метою отриман­ня прибутку.

Головна проблема підприємства — задовольнити постійно зростаючі потреби споживачів при обмежених ресурсах. Обме­женість ресурсів породжує серед товаровиробників конкуренцію що­до їх використання та розподілу, а отже, обумовлює вибір оптималь­ного варіанта застосування.

 

Перед будь-яким підприємством постають три основні питання:

1. Що виробляти (які економічні блага і в якій кількості)?

2. Як виробляти (за допомогою яких обмежених ресурсів)?

3. Для кого виробляти (хто отримає те, що вироблено)?

 

Умови, в яких функціонують підприємства:

1. Самостійне здійснення відтворювального процесу.
Підприємство розраховує лише на власні сили у забезпеченні своєї життєдіяльності, воно може користуватись грошовими коштами у інших суб'єктів (брати кредити, продавати облігації), але лише на платній основі.

2. Повна економічна відповідальність за результати своєї діяльності. Ця відповідальність покладається на власників та керівництво підприємства.

3. Прибуток виступає основним джерелом коштів для розвит­ку підприємства. Розвиток підприємства, його розширення є голо­вною метою підприємців, адже це приносить більші грошові доходи. Однак розширення діяльності потребує значних грошових вкладень, основним їх джерелом є прибуток.

4. Конкуренція з іншими підприємствами. Конкуренція впливає на поведінку й організацію підприємства, змушує його підвищувати ефективність виробництва.

5. Економічна допомога держави має локальний, вибірковий, винятковий характер. Ця допомога повинна бути обґрунтована інтересами національної економіки. Держава не може і не повинна бути щедрим спонсором, вона завжди має керуватися прагматичним роз­рахунком.