Методологія державного регулювання економіки.

Система вимог до впливу на економіку визначає методологію державного регулювання. Вона охоплює сукупність цілей, принципів і методів впливу державних органів влади на господарські процеси, що реалізують визначену логіку його здійснення через систему важелів, стимулів і економічних показників. Методологія державного регулювання економіки об'єднує головні його елементи: цілі, принципи, методи, форми, систему показників і засоби їхній обґрунтування, а також соціально-економічні задачі розвитку народного господарства.

Сукупність засобів, методів і прийомів для систематичного, послідовного і найбільше доцільного регулятивного впливу на економіку складає методику державного регулювання. Методологія державного регулювання економіки розкриває внутрішню логіку цього найважливішого для товариства процесу. Вона розкриває основні межі і методи регулюючого впливу держави на економіку й охоплює аналіз і оцінку економічного поводження на макроекономічному рівні таких розмірів як загальний обсяг виробництва і продукції, загальний рівень зайнятості, обсяг прибутків і витрат держави і населення, загальний рівень цін і т.д. Основою такого аналізу виступають теорії економічного кругообігу і циклів. Загальна методологія державного регулювання будується на загальних законах заперечення, переходу кількісних явищ у якісні, реалізація яких здійснюється за допомогою методів індукції - узагальнення фактів і їхньої систематизації і дедукції - висування гіпотез, що потім співставляються з фактами.

Методологія державного регулювання враховує дію економічних законів. Процес економічного розвитку носить об'єктивний, закономірний характер і опосередковується економічними інтересами. Найважливішою методологічною основою державного регулювання виступає теорія господарського кругообігу і відтворення суспільного продукту. Істотний внесок у її розвиток вніс К.Маркс, що розвиваючи ідеї Ф.Кене про економічні цикли, спробував обґрунтувати взаємозв'язок виробництва, розподіли і кінцеве споживання суспільного продукту. Основні положення цієї теорії, безпосередньо пов'язані з державним регулюванням економіки, можуть бути сформульовані в такий спосіб:

Процес відтворення є єдність відтворення матеріальних умов існування товариства – продуктивних сил і відтворення суспільних відносин, тому державне регулювання розглядає рішення народногосподарських задач не ізольовано, а в зв'язку з відношеннями власності й інших соціальних проблем.

Процес відтворення проходить ряд стадій: виробництво - розподіл - обмін – споживання, тому державне регулювання економіки виходить із діалектичної їхньої єдності. У ринковій економіці в сфері обертання пріоритетне значення одержує сфера обміну.

Процес відтворення здійснюється одночасно як у натурально-речовинної, так і вартісній формі. З цього випливає принципова необхідність здійснення оцінки народного господарства як у його фізичному аспекті, так і вартісному при їхній органічній єдності. Забезпечення єдності матеріально-речовинного і вартісного складу суспільного продукту є необхідна умова його реалізації.

Історичний досвід показав, що теорія трудової вартості, яку К.Маркс запозичив у Д.Рікардо, не підтвердила свою практичну цінність, а закон вартості виявився певною мірою штучним інструментом абстрактного аналізу економічних явищ і, на думку Й.Шумпетера, ця теорія померла і похована. Надалі теорія господарського кругообігу модифікувалася у відповідності зі сформованими історичними обставинами. Д.Кейнс довів можливість досягнення рівноваги в економіці при недостатній зайнятості, а для повернення до повної зайнятості необхідно державне втручання головним чином за допомогою грошової і фіскальної політики. Д.Кейнс і його послідовники вважали, що забезпечення найважливіших народногосподарських результатів - реальний і номінальний суспільний продукт, сукупне споживання, інвестиції, експорт, імпорт, - можливо не тільки дією саморегулюючих сил ринку, але і насамперед державним втручанням у господарський кругообіг. Без державного впливу на макроекономіку ринковий механізм не спроможний забезпечити ефективний розподіл суспільного продукту і розвиток продуктивних сил. Основою кейнсіанської теорії виступає стратегія антициклічного глобального управління попитом.

Наступною теорією, за допомогою якої була зроблена спроба на основі нової грошової системи довести стабільність повної зайнятості, стала теорія монетаризму. Відповідно до цієї теорії порушення економічної стабільності стало слідством кейнсіанського втручання в цикл. Грошові і фіскальні державні заходи повинні при правильному їхньому застосуванні повинні зробити противоциклічний вплив.

Проведення в Україні ортодоксальної монетарної стабілізації, як показує досвід, призвело до падіння норми заощаджень, подорожчанню кредитних ресурсів, збільшенню дефіциту бюджету і зовнішньоторговельного балансу. Результатом такої економічної політики стало погіршення соціальних характеристик розвитку товариства і спад національного виробництва. У економіці чітко позначилися небезпечні пропорції, нееластичність попиту і пропозиції, відсутність мобільності чинників цін і різні рівні цін у секторах економіки, різко скоротилися темпи фінансування капіталовкладень. Фінансова стабілізація економіки монетарними методами не стала шляхом виходу народного господарства з кризи, а запропоновані урядом заходи для стабілізації народного господарства не дали значного позитивного ефекту. Різке скорочення реальних прибутків населення викликало таке ж зменшення споживчого попиту. Звідси затовареність підприємств при падінні виробництва, хиба оборотних коштів, криза неплатежів, падіння ВВП, зростання заборгованості по виплаті зарплати, скорочення надходжень у бюджет. Стає очевидним, що вихід із тупикового стану полягає в стимулюванні споживчого попиту через збільшення реальних прибутків населення.

Система вимог до впливу на економіку визначає методологію державного регулювання. Вона охоплює сукупність цілей, принципів і методів впливу державних органів влади на господарські процеси, що реалізують певну логіку його здійснення через систему важелів, стимулів і економічних показників. Методологія державного регулювання економіки поєднує головні його елементи: мета, принципи, методи, форми, систему показників і способи їхнього обґрунтування, а також соціально-економічні завдання розвитку народного господарства.