Загальногосподарська кон’юнктура.

Розходження між загальногосподарською кон'юнктурою й кон'юнктурою окремих ринків досить умовне й залежить від ступеня деталізації її вивчення. Об'єктивно загальногосподарська кон'юнктура визначає умови виробництва, відтворення й обміну в масштабах світової економіки або окремої країни на певний момент часу. Через множину суб'єктів господарювання динаміка загальногосподарської кон'юнктури найбільшою мірою не піддається регулюванню й прогнозуванню. Але на основі низки узагальнюючих і приватних показників її можна до певного ступеня виміряти.

Стан загальногосподарської кон'юнктури визначає тенденції економічної активності на окремих ринках. З погляду державної економічної політики вивчення загальногосподарської кон'юнктури є дуже важливим завданням. Залежно від цілей державного регулювання економіки вивчення загальногосподарської кон'юнктури підлягає рішенню наступних завдань:

- з'ясування тенденцій, темпів і структури розвитку економіки за певний, досить тривалий період;

- визначення стану кон'юнктури на певну дату або короткостроковий період.

Перше коло завдань пов'язане із цілями структурної економічної політики держави й оцінкою загального стану господарської кон'юнктури. Із цих позицій вивчається динаміка загальногосподарської кон'юнктури за обстежуваний період, дається якісна оцінка циклічності розвитку економіки, визначаються перспективи розвитку галузевої структури економіки. Наприклад: активізація приватизаційних процесів вимагає знання загальної динаміки розвитку економіки країни, інвестиційного потенціалу різних груп населення й динаміки розвитку окремих галузей. Друге коло завдань пов'язане з аналізом оцінки стану кон'юнктури шляхом визначення фази економічного циклу й зразкового місця “нинішнього” стану економіки усередині фази. Із цих позицій аналіз загальногосподарської кон'юнктури вимагає більш деталізованого вивчення із застосуванням спеціальних кон'юнктурних показників основних видів ринків.

Наприклад: для проведення успішної кон'юнктурної економічної політики держави необхідне знання тенденцій зміни макроекономічних показників, індексів ділової активності, стану платіжного й торговельного балансів країни, тенденцій зміни курсу національної валюти, рівня ставок позичкового відсотка і т.п.

З погляду стану відтворювальних процесів аналіз загальногосподарської кон'юнктури виробляється з наступних позицій:

- аналіз стану сукупного попиту та пропозиції;

- аналіз стану виробництва й споживання;

- аналіз внутрішньої й зовнішньої торгівлі.

Загальногосподарська кон'юнктура відрізняється різноманіттям економічних зв'язків і рівнів економічних взаємодій. Вся розмаїтість показників, що характеризують загальноекономічну кон'юнктуру, прийнято ділити на макроекономічні й показники стану кон'юнктури окремих видів ринків та комплексні, агрегатні, які в більшій мірі відображають стан національної економіки.

До макроекономічних показників віднесені:

- комплексні показники, що характеризують структуру й динаміку виробничого процесу в масштабах країни;

- показники структури й динаміки виробництва окремих галузей;

- показники структури й динаміки сукупного попиту.

До комплексних показників загальногосподарської кон'юнктури віднесені:

- національне багатство;

- валовий національний продукт;

- валовий внутрішній продукт;

- національний доход;

- чистий національний доход;

- чистий матеріальний продукт.

Основним агрегатним показником загальногосподарської кон'юнктури є валовий національний продукт (ВНП).

Цей показник найбільш точно відображає стан кінцевого попиту, що визначає в будь-який момент стан економіки країни. Динаміка ВНП відповідає динаміці економічного циклу середньої хвилі: у період кризи величина ВНП знижується, а в період підйому підвищується. Цей показник публікується в порівнянних і поточних цінах, що дозволяє отримати динамічну картину загальногосподарської кон'юнктури.

До групи показників, що характеризують рух промислового виробництва, яке є основою кон'юнктури пропозиції, відносять:

- індекс промислового виробництва;

- випуск продукції в абсолютних і вартісних одиницях виміру;

- обсяги виробничих потужностей і ступінь їхнього завантаження;

- показники ефективності виробництва (продуктивність праці, устаткування, норма рентабельності).

Індекс промислового виробництва (фізичного обсягу) розраховується по наступній формулі:

 ,                                                 (4.4.)                                    

де I_q   – індекс промислового виробництва;

Q_0,1 – відповідно базисний і фактичний випуск продукції;

P_0,1   – відповідно базисні й фактичні ціни.

Індекс промислового виробництва дозволяє оцінити динаміку обсягу виробництва як по всій промисловості, так і по окремих її галузях. Цей відносний показник дозволяє усунути вплив зміни цін і дає можливість порівняльного аналізу кон'юнктури виробництва різних країн. Динаміка цих індексів (зведених і галузевих) у загальному виді відповідає руху середньострокового економічного циклу ділової активності: у період кризи рівень індексу знижується, у періоди підйомів – зростає. Особлива важливість використання цього індексу в аналізі динаміки загальногосподарської кон'юнктури полягає в тому, що він дає можливість визначити момент переходу від фази пожвавлення до фази підйому, оскільки саме порівняльне зростання виробництва за фазою пожвавлення характеризує фазу підйому.

Випуск продукції в абсолютних одиницях показує динаміку обсягу виробництва тієї або іншої продукції на підприємстві, у галузі, країні.

Завантаження виробничих потужностей відображає ступінь використання устаткування. Динаміка цього показника відповідає динаміці ділового циклу середньої довжини, тобто в період економічної кризи завантаження знижується, і навпаки, у період підйому росте.

Показник продуктивності праці показує кількість витраченої праці, тобто ефективність суспільного виробництва. Цей показник є усередненим і може істотно варіювати по галузях. На фазі кризи продуктивність праці падає, при пожвавленні ділової активності росте максимально, на фазі підйому росте з уповільненням.

Зайнятість і безробіття є найважливішими індикаторами стану соціальної сфери. У періоди кризи безробіття росте прискореними темпами, у період депресії росте з уповільненням.

У країнах ринкової економіки валовий національний продукт (ВНП) є одним з основних показників СНР. Він визначається як сукупна ринкова вартість усього обсягу кінцевого виробництва товарів і послуг за рік. Значення ВНП полягає в тім, що він є найбільш всеохоплюючим показником, відбиваючи кінцеві результати діяльності як виробничої, так і невиробничої сфери. Показник ВНП разом зі своєю структурою є основою міжнародних економічних зіставлень, а також оцінює ступінь інтеграції країни в світо господарські зв'язки.

Особливостями розрахунку ВНП є те, що в ньому враховуються тільки кінцеві результати діяльності економічних суб'єктів, тобто товари й послуги для кінцевого користування без обліку використовуваних для їхнього виробництва проміжних продуктів. Цим досягається виключення повторного рахунку по тому самому продукті, що бере участь у виробництві кінцевого продукту. Із цією метою в СНР використається показник доданої вартості, що являє собою виторг від продажу готового продукту за винятком вартості спожитої сировини й матеріалів (предметів праці), названих проміжним продуктом. Наприклад, у ВНП електроенергія враховується лише один раз як додана вартість того виробництва, для якого вона є готовим продуктом. При виробництві всіх інших товарів з використанням електроенергії, вона є проміжним продуктом і не включається в кінцевий результат даного виробництва.

Існує два різних підходи до виміру ВНП. Перший відбиває погляд на ВНП як на суму всіх витрат, необхідних для викупу на ринку всього обсягу виробництва. Цей підхід до визначення ВНП іноді називають методом потоку товарів.

Інший підхід характеризує погляд на ВНП із погляду доходу, отриманого в процесі його виробництва. Цей підхід до визначення ВНП заснований на розподільному принципі.

Більш глибокий аналіз цих двох підходів дозволяє зробити висновок, що ВНП може бути визначений або шляхом підсумовування всіх витрат на покупку всього обсягу зробленої в даному році продукції, або за допомогою додавання всіх доходів, отриманих від виробництва всього обсягу продукції даного року. У системі національних рахунків розрахунки ВНП обома методами ведуться паралельно й незалежно друг від друга. Потім показники потоку товарів і потоку доходів балансуються за допомогою побудови системи балансів.

Два підходи до розрахунку ВНП можна представити у вигляді наступної схеми (цифри умовні):

 

Таблиця 4.1