Баланс національної економіки (БНЕ).

Баланс національної економіки це- система балансових таблиць, що представляє собою кількісний опис взаємозв'язків фізичних величин в економіці. При макроекономічному описі використовуються наступні найважливіші таблиці: баланс валового суспільного продукту, баланс національного доходу, баланс основних фондів й інших елементів національного багатства, баланс трудових ресурсів, баланс капіталовкладень і розрахунку нагромаджень.

Для потреб середньострокових розрахунків необхідно опиратися на схему суспільного відтворення, що відбиває взаємозв'язок економічних змінних з боку попиту. В структурі відтворювального процесу при відбитті його з боку попиту можна виділити наступні блоки макроекономічних показників: процес утворення вартості ВВП (факторні доходи), процес розподілу ВВП по напрямках кінцевого використання, взаємозв'язок цих показників опосередкованими показниками, що відбивають перерозподільні процеси в економіці.

Всі методи оцінки і державного регулювання національної економіки взаємозалежні між собою й доповнюють один одного. Вони застосовуються в комплексі, їхня комбінація залежить від типу й складності розв'язуваних завдань. Найбільш перспективним способом комбінації, цілеспрямованого й послідовного використання різних методів виступає так званий програмно-цільовий комплексний підхід у плануванні. Він передбачає відбір основних завдань соціального, економічного й науково-технічного розвитку й розробку взаємопов'язаних заходів щодо їхнього досягнення у встановлений термін при збалансованому забезпеченні ресурсами й досягненні бажаних результатів. Основною формою реалізації програмно-цільового комплексного підходу в розробці народногосподарських планів є розробка цільових комплексних програм.

Баланс національної економіки є узагальненням балансового методу, це найбільш загальна взаємозв'язана система основних економічних показників, що характеризують процес суспільного відтворення. Баланс національної економіки є синтетичним інструментом наукового аналізу конкретних підсумків суспільного відтворення, стану і тенденції розвитку внутрішніх економічних зв'язків, галузевих, територіальних і народногосподарських пропорцій, масштабів і темпів відтворення. Дані балансів за минулий рік і декілька минулих років є джерелом економічної інформації, приведеної до певної балансової єдності, і дозволяють дати економічний аналіз і оцінку стану народного господарства як цілого, всіх найважливіших його економічних зв'язків, темпів, пропорцій і тенденцій розвитку, дати характеристику всіх сторін процесу відтворення в їх внутрішній єдності і русі.

Схема балансу національної економіки включає 4 основних розділи з відповідною системою показників (балансу виробництва суспільного продукту і його використання; балансу трудових ресурсів, їх розподілу і використання; балансу виробництва національного доходу, його розподілу, перерозподілу і використання; звідної таблиці). Разом з цим він включає безліч розгалужених, таких, що конкретизують його окремі натуральні і вартісні баланси, що грають важливу самостійну роль при розробці крупних економічних проблем і розділів народногосподарського плану.

Першим і головним розділом балансу радянської економіки був баланс сукупного суспільного продукту і його використання. У нім отримував свій вираз рух суспільного продукту в матеріально-речовому вигляді на стадії виробництва і кінцевого його використання як фонд споживання і накопичення, включаючи резерви і інші загальнодержавні витрати. Сукупний суспільний продукт включав продукцію всіх галузей матеріального виробництва в країні (за звітний і плановий періоди), що виражав суспільний розподіл праці, який отримував віддзеркалення і в територіальному розрізі балансу (у вигляді виробництва і використання продукції в економічних районах і республіках). Показувались також наявні в країні соціально-економічні форми господарства. Це дозволяло не тільки характеризувати існуючу соціально-економічну структуру виробництва, але і зміни, що відбуваються в ній, в результаті планування економіки.

Виробництво суспільного продукту розчленовувалося на 2 основних економічних підрозділи — на виробництво засобів виробництва (I) і виробництво предметів споживання (II). У свою чергу I підрозділ розчленовувався на виробництво засобів виробництва для потреб самого I підрозділу (I1) і потреб II підрозділу (I2). Проведена продукція використовувалась на різні цілі, наприклад засоби виробництва по своїй натуральній формі можуть бути використані для подальшого розширення виробництва і для збільшення споживання (зерно для посіву, як корм худобі, для особистого споживання населення; метал для виробництва машин для I1 і I2 і побутових телевізорів, холодильників, легкових автомобілів і т. п.). Отже, ділення виробництва на I і II підрозділи представляло відомі труднощі і повинно коректуватися даними по кінцевому фактичному використанню. Це, як показала практика, найкращим чином досягалось використанням матеріалів по міжгалузевому балансу.

Використання суспільного продукту передбачає перш за все утворення фонду відшкодування і визначення ресурсів національного доходу. Останній розпадається на фонд невиробничого споживання і фонд накопичення. Співвідношення між споживанням і накопиченням в національному доході країни є найважливішою народногосподарською пропорцією відтворення. БНЕ дозволяв знаходити оптимальне співвідношення між споживанням і накопиченням, яке забезпечує високі і стійкі темпи розвитку виробництва, зростання продуктивності суспільної праці і на цій основі неухильне підвищення добробуту народу. Фонд невиробничого споживання складається з наступних елементів: предметів споживання, що поступали в результаті реалізації їх населенню і установам через державну і кооперативну торгівлю; предметів споживання, що поступали населенню в порядку колгоспної торгівлі; в порядку замовлень кустарям і ремісникам; комунальних послуг (газ, електрика, вода, опалювання); нетоварного споживання продукції особистого підсобного господарства населення та ін. Крім того, до складу цього фонду входили такі елементи, як об'єм зносу суспільного і індивідуального житлового фонду і матеріальні витрати установ і підприємств невиробничої сфери. Ця сфера не створює національного доходу, а використовує його для виконання своєї корисної суспільної функції.

Решта частини національного доходу призначена для накопичення і покриття інших загальнодержавних потреб. Джерелом фонду накопичення був додатковий продукт суспільства. Цей фонд складався в балансі з наступних елементів: приросту основних виробничих фондів і оборотних коштів; приросту основних невиробничих фондів; приросту резервів і інших витрат. Матеріалами для цих розрахунків служили оцінка вартості всіх фондів на початок і кінець планового періоду, намічені об'єми і структура капітальних вкладень у виробничу і невиробничу сфери (складався спеціальний Баланс основних фондів), а також дані про зміну на плановий період резервів, їх структури і інших витрат. Приріст оборотних коштів отримував свій вираз в балансі народного господарства як один з важливих елементів фонду накопичення (разом з приростом основних фондів). В нього входив приріст запасів сировини, палива, матеріалів і інших виробництв, елементів, незавершеного виробництва і будівництва, готової продукції і товарів в дорозі, а також споживчих запасів у населення.

Другим розділом БНЕ був зведений баланс трудових ресурсів і їх використання. За допомогою цього балансу здійснювався і підтримувався планомірний розподіл і перерозподіл робочої сили між галузями народного господарства, економічними районами, республіками і усередині них в області як суспільного матеріального виробництва, так і невиробничої сфери. Визначалась потреба в кваліфікованій робочій силі і джерела її покриття. За допомогою балансу трудових ресурсів здійснювались заходи щодо забезпечення повної зайнятості працездатного населення країни на основі високих і стійких темпів зростання суспільного виробництва. До зведеного балансу трудових ресурсів і їх використання примикали багато інших балансових розрахунків, що мали самостійне значення. Дані балансу трудових ресурсів, будучи зіставлені з даними балансу сукупного суспільного продукту, давали можливість глибоко проаналізувати внутрішні зв'язки, що складалися, між ними по забезпеченню необхідних масштабів і темпів виробництва суспільного продукту і національного доходу, найважливіші народногосподарські пропорції відтворення.

Рух суспільного продукту на стадії виробництва і кінцевого використання отримує свій вираз не тільки по натурально-речовому складу, але і за вартістю в балансі національного доходу і руху доходів населення і підприємств, а також доходів населення від особистого підсобного господарства. У відповідній системі показників балансу національного доходу виражається первинний розподіл національного доходу на доходи підприємств і доходи населення, зайнятого у сфері суспільного матеріального виробництва. Сюди відносяться: заробітна плата і премії робочих і службовців у виробничій сфері; відрахування на соціальне страхування; грошові заробітки кооперованих кустарів; доходи селянства; доходи від особистих підсобних господарств колгоспників, робочих і службовців; доходи індивідуальних господарств. Доходи держави, підприємств і установ включають: податок на додаткову вартість, лісовий дохід та ін.

Сума первинних доходів населення і підприємств повинна відповідати загальному розміру національного доходу країни. У національній економіці має місце і планомірний перерозподіл національного доходу на користь успішного і всебічного розвитку суспільства. Воно обумовлене перш за все існуванням невиробничої сфери, яка грає важливу і все більш зростаючу роль в житті соціалістичного суспільства, забезпечуючи всебічний фізичний і духовний розвиток працюючих. Проте це обставина нічого не змінює в природі невиробничої сфери як діяльності, яка, на відміну від сфери матеріального виробництва, не створює національного доходу, а, отже, здійснює свої функції, використовуючи національний дохід країни в порядку його планомірного перерозподілу.

Перерозподіл національного доходу є об'єктивною необхідністю для форсування темпів розвитку економіки, прискорення індустріалізації і вирівнювання загального рівня економічного розвитку окремих союзних республік і підйому рівня життя відповідно до принципів ленінської національної політики. Перерозподіл національного доходу може охоплювати різні галузі виробництва (наприклад, на користь промисловості для забезпечення переважного її зростання, а усередині промисловості – на користь групи «А» або групи «Б». Нарешті, перерозподіл національного доходу може бути обумовлений необхідністю регулювати співвідношення між накопиченням і споживанням на користь першого або другого і як активний інструмент економія, політики держави, особливо в області капітальних вкладень. Сума доходів всіх категорій населення і всіх доходів підприємств і установ, які фігурують в цьому балансі, природно, вище за дійсний розмір національного доходу на суму повторного рахунку доходів.

Для здійснення синтетичних економічних розрахунків все більше значення в до плановий період набуває метод довгострокового прогнозування розвитку народного господарства шляхом складання відповідних динамічних економіко-математичних моделей. Такими є міжгалузевий баланс виробництва і розподілу продукції.