Механізм ринкового регулювання економіки.

Сучасний ринок – це організована і збалансована система обертання чинників виробництва і його результатів. Високорозвинений ринок неможливий без планового управління його розвитком. Ринковий механізм у першу чергу забезпечує взаємозв'язок формування попиту і реалізації його пропозицій. Дослідження ринку - джерело необхідної інформації для вибору напрямків регулюючого впливу держави. От чому з'ясовування сутності поняття «ринок» має принципове значення.

Незадовільні результати економічних перетворень практично на всій території СНД переконливо показали актуальність чіткого теоретичного уявлення про утримання економічних процесів, що наступили після розладу адміністративно-командної системи управління, названих ринковими. Насамперед необхідно відзначити, що постсоціалістичний період неможливо повною мірою віднести до ринкового, хоча планово-директивні його ознаки були уже втрачені. З'ясовування сутності нових відношень можливо лише при встановленні утримання поняття «ринок» у сучасному змісті.

У економічній літературі відомі різноманітні визначення ринку. Одні економісти позначають ринок як умовний простір, місце, сферу і т.п., де, як, наприклад, вважають Бевентер Э. і Хампе Й., «шляхом зіставлення цін на блага й обсяги їхні пропозиції приводяться у відповідність платоспроможність і готовність до постачань». Ринок, на їхню думку, - це сфера збалансованого сполучення попиту і пропозиції. Іншими словами, як прийнято було вважати в радянській економічній літературі, «ринок - це сфера обміну» При цьому самий ринок ототожнювався з товарообміном. Деякі економісти під ринком розуміють своєрідний механізм установлення визначених співвідношень в економіці за допомогою регулювання пропорцій пропозиції і попиту.

Широке поширення одержало визначення ринку як сукупності відношень із приводу купівлі-продажу товарів і послуг і установлення відповідних пропорцій в економіці в результаті комбінацій, що укладаються, між попитом і пропозицією. Ряд економістів під ринком розуміють суб'єктивний чинник громадського життя, ототожнюючи його з групою людей, що вступають у ділові відносини

Відсутність чіткості і єдності думок стосовно визначення поняття «ринок» і його зв'язку з утриманням ринкових відносин, ринкового господарювання, ринкової економіки лише підтверджують складність і неоднозначність проблеми. Розмаїтість дефініцій ринку викликає і розмаїтість визначень ринкових відносин і ринкової економіки. На наш погляд, ознаки ринкової економіки виявляються через господарський механізм, що по істоті є засобом вираження відношень власності. У свою чергу ринковий господарський механізм - це апарат впливу на економічні процеси через ринкові вартісні категорії, що виявляються в конкретних формах регулювання виробництва. Останні визначають організаційну структуру господарського механізму, проте, самі по собі не є його елементами, а лише утворюють своєрідну оболонку і характеризують його утримання. Вони відбивають різноманітні сторони управлінської діяльності, підпорядковуючись внутрішнім закономірностям у залежності від прийнятої економічної ідеології.

Приведені вище теоретичні уявлення про зміст поняття «ринок» акцентують увагу на однієї з істотних сторін ринку і виділяють її як головну. На нашу думку, ринок - це багатогранне поняття, що втілює в собі всю складність економічних відношень. Ринок - це насамперед обмін, що здійснюється відповідно до законів товарного виробництва й обертання. Така точка зору найбільше повно відображає сутність ринкового процесу, особливо в країнах із перехідною економікою. Ринок - центральна категорія будь-якого господарського механізму, в основі якого лежить обмін продуктами праці. Визначальним у цьому обміні виступає товар. Обмін в умовах товарного виробництва відбувається за допомогою грошей, що також виступають як товар. Таким чином, ринок як сукупність товарно-грошових відносин, - це свого роду обертання чинників виробництва і його результатів. Якість цього обертання залежить від механізму його здійснення. Високорозвинений ринок неможливий без планового управління розвитку як окремих його елементів, так і ринкової економіки в цілому. Ринок динамічний і постійно розвивається. У силу цього послідовно змінювалося й утримання самого поняття «ринок» і механізму його використання.

Теоретичне осмислювання зміст поняття «ринок» складає відправний момент розробки заходів для формування відповідного механізму господарювання. Результати різноаспектної дискусії з цього приводу свідчать про необхідність концентрування уваги на багатосторонніх зв'язках і суспільних відносинах, протиріччях розвитку економіки і засобах їхнього дозволу. Розмаїтість трактувань природи ринку не іде, на наш погляд, від головного: у його основі лежить механізм забезпечення виробництва матеріальних благ і послуг, необхідних для життя. При розходженнях у підходах до визначення господарського механізму основним в усіх випадках є сукупність суспільних відносин, що, на наш погляд, обумовлюють його природу. У конкретних умовах у понятті «ринок» утілюється, з одного боку, сфера обертання конкретного товару, а, з інший, - форма господарювання, заснована на законах товарного виробництва. Саме тому усталеність економіки багато в чому залежить, по-перше, від точного уявлення про обертання товару, а, по-друге, застосовуваного господарського механізму. Ще в 30-і роки Юровський відзначав, що багато господарських рішень стають безгосподарними, якщо вони приводяться без урахування тих ціннісних співвідношень, що укладаються на ринку. На його думку, економічний механізм господарювання припускає урахування вартісних категорій і їхня органічна єдність із планомірністю, що розумілося як державне регулювання за допомогою економічних важелів і стимулів. Саме такий підхід знайшов своє втілення в практику багатьох розвитих країн, головним чином через регулюючу роль держави і маркетингові дослідження. Інший відомий економіст радянської епохи Базаров В.А. підкреслював, що «тільки ринок дозволяє створити автоматичний контроль над слушністю всіх дій, автоматичний лічильник, що показує результати діяльності кожної галузі господарства, кожного підприємства окремо».

Кондрат’єв Н.Д. вважав, що ринок і ціни є важливими чинниками порівняння господарських явищ. Основним регулятором економічних процесів і усталеності народного господарства, на думку цих економістів, виступають економічні методи, важелі і стимули. А всяка політична форма, що не забезпечує раціональні форми господарювання, історично засуджена на загибель.

Як природна умова розвитку економіки Базаров В.А., Громан В., Кондратьев Н.Д., Юровський Л.И. і інші економісти 20-30 ^х років минулого століття бачили в розмаїтості форм власності й адекватних їм типів господарств. При цьому, як підкреслював Громан В., «усе, що може бути зроблене найбільше раціонально такою-то формою господарства, повинно бути надано саме цій формі». Вищим критерієм усталеності економіки є конкуренція різноманітних типів виробництв, регульованих економічними методами «на основі відомого передбачення визначеного ефекту наших заходів». Таким чином, ідея побудови ринкового механізму в історичному плані не є принципово новою. Економісти 20-х років нашого сторіччя попереджали, що спроби ігнорувати об'єктивні економічні закони обертається ударом «із боку ринку, що змусить повертатися до дотримання ціннісних закономірностей». Проте проблема, на наш погляд, полягає не в поверненні до старого, а в об'єктивній оцінці реальної дійсності і правильного використання накопиченого досвіду і знань. Необхідно враховувати реальності сьогоднішнього дня, стан виробничого апарату і місце нашої економіки в міжнародному поділі праці.

Необхідною умовою формування ефективного механізму державного регулювання і забезпечення усталеності економіки виступає аналіз стану ринку. У реальній дійсності механізм державного регулювання втілюється в конкретних формах управління, організації і стимулювання виробництва конкурентоспроможних товарів і послуг. Старі економічні відношення, як відомо, будувалися на теорії «загального казана», на пріоритеті розподільних функцій, породжуючи настрої утриманства, підриваючи тим самим усталеність народного господарства.

Аналіз стану національного ринку має фундаментальне значення у визначенні перспектив розвитку виробництва і вибору тактичних прийомів її реалізації. Ринки прагнуть до рівноваги попиту і пропозиції. Така рівновага виступає як тенденція. Динаміка ринкової рівноваги попиту і пропозиції є кон'юнктура ринку. Усталеність економіки багато в чому залежить від ясного уявлення про особливості обертання товару і специфіки прояву застосовуваного господарського механізму. Аналіз ринку - необхідна умова господарської практики на всіх її рівнях. У реальній дійсності господарський механізм втілюється в конкретних формах управління, організації і стимулювання економіки. Старі економічні відношення будувалися на теорії «загального казана», пріоритеті розподільних функцій, породжуючи настрої утриманства, підриваючи тим самим усталеність економіки.

Аналіз попиту і пропозиції на ринку дає необхідну інформацію для формування програми дії виробників і споживачів на найближчий період і визначену перспективу. Товарна продукція повинна з'являтися на ринку як слідство вивчення поведінки споживачів, їхньої системи цінностей, чекань і потенційних запитів, а не пошуку споживачів. Аналіз товарних ринків виступає вихідним пунктом розробки виробничих програм підприємств і вибору ефективних управлінських рішень.

Аналіз ринку товарної продукції припускає своїм результатом короткостроковий (або кон'юнктурний), середньостроковий (до 5 років) і довгостроковий (15-20 років) прогнози. Кон'юнктурний прогноз звичайно не перевищує період у 1,5 року, тому що для ринку характерні швидкі зміни ситуації і більш тривалий прогноз надається малодостовірним. При формуванні більш тривалих прогнозів, як правило, зневажають багатьма тимчасовими, випадковими, сезонними чинниками, у той час як при кон'юнктурному прогнозі вони мають важливе значення.

Середньострокові і довгострокові прогнози звичайно показують найбільше загальні усереднені поза циклічними коливаннями тенденції зміни попиту, пропозиції і ціни. У будь-якому випадку при вивченні ринку варто враховувати його усталеність, непевність по своєму загальному стані. Нестійкість і непевність ринку є слідством протиріччя між інертністю і динамічністю ринку. Інертність ринку, як правило, залежить від часу експлуатації основних фондів і тривалості виробничого процесу. Вона породжує тимчасовий лаг - деяке запізнювання між періодом ухвалення рішення і його здійснення. У результаті відбувається деяке запізнювання в зміні економічних показників. Динамічність ринку виявляється через вплив науково-технічного прогресу на технологію і появу нових товарів, а також зміна зовнішнього середовища. Будь-який прогноз тенденцій розвитку ринку ефективний. Досвід закордонних фірм показує, що прибуток, одержуваний у результаті використання інформації і стані ринку, у багато разів перевищує витрати на його проведення. Вона дозволяє скласти правильне уявлення про можливості виробника на конкретному ринку і для наступної орієнтації виробництва на випуск тих товарів, що знайдуть свого споживача.

У умовах науково-технічного прогресу, що розвивається бурхливо, і загострення конкурентної боротьби за ринки збуту задача проведення кон'юнктурного аналізу ринку складаються в наданні виробнику такої інформації, що дозволила б йому правильно визначити номенклатуру продукції і щонайкраще організувати її випуск. Недооцінка цього може призвести до банкрутства, якщо продукція, на виробництво якої витрачені великі засоби, не знайде свого споживача.

У залежності від можливостей підприємства вивчення ринку провадиться постійно або періодично. Основна задача дослідження ринку - це перебування потенційних покупців і аналіз умов реалізації тих товарів, що провадяться або будуть провадитися.

Табл. 3.2.