Національна економіка як соціально-економічна система країни.

Національна економіка або господарство країни – це сукупність підприємств, домогосподарств і установ, які функціонують у межах певної держави. Ядром національної економіки є її галузі: промисловість, сільське господарство, будівельний комплекс, транспорт, зв'язок, банківська система, охорона здоров'я, освіта тощо. Промисловість у свою чергу поділяється на обробну й видобувну; обробна – на важку й легку і т.і. Співвідношення між окремими галузями економіки називають її галузевою структурою. Галузева структура відбиває суспільний поділ праці. Суспільний поділ праці означає спеціалізацію людей на виготовленні певних видів продукції або виконанні окремих робіт. Він дає змогу ефективніше використовувати вміння людей і виробничі ресурси. Розрізняють поділ праці двох видів – усередині суспільства й усе­редині підприємства. Поділ праці всередині суспільства проявляється в існуванні різних галузей і виробництв, а також територіального поділу, тобто спеціалізації регіонів країни, окремих країн тощо. Всередині підприємства поділ праці відбувається між цехами, майстернями тощо. Поділ праці на підприємстві дає змогу розчленувати виробничий процес на багато дрібних спеціалізованих операцій чи завдань. Поглиблення поділу праці є важливою умовою нагромадження національного багатства споживчих і капітальних благ, інтелектуальної власності й професійної майстерності працівників. Водночас у господарське життя залучається дедалі більший обсяг ресурсів: корисних копалин, сільськогосподарських угідь, лісів, водоймищ, які є важливою складовою національного багатства. З часом вони, на жаль, вичерпуються, а стан довкілля погіршується.

Національна економіка - це складна соціально-економічна система. Взагалі, система — це динамічний комплекс взаємозалежних між собою елементів (підсистем), упорядкованих по відносинам як між системою і її елементами, так і між самими елементами. Їй притаманні  цілком певні властивості, найбільш істотними з яких є єдність системи, її цілісність, структура, ієрархічність, функціональність, безперервність функціонування, цілеспрямованість, нескінченність, керованість і ряд інших.

Розглянемо ці властивості стосовно до соціально-економічних систем взагалі, тому що нас цікавить не тільки соціально-економічна система країни (СЕС) – національна економіка, але і її елементи: галузі, регіони.

Цілісність системи означає принципову незвідність її властивостей до суми властивостей складових елементів і невиводимість властивостей цілої системи із властивостей елементів.Інакше кажучи, цілісній системі властива неаддитивність[1]. Ця властивість системи створює безліч методичних проблем системного аналізу, особливо у зв'язку із застосуванням кількісних методів опису й виміри систем.

Теорія систем виходить із постулату, що ціле (система) первинно, а її елементи (підсистеми) - вторинні (вони існують лише в чинність існування цілого). Таким чином, не елементи становлять ціле, а, навпаки, ціле породжує при своєму членуванні елементи системи. Первинність цілого — основний постулат теорії систем, що дає ключ до такого поняття, що характеризує систему, як структуру.

Стосовно до соціально-економічної системи під структурою будемо розуміти сукупність елементів, зв'язків і відносин між цими елементами, що визначають внутрішню будову й організацію об'єкта як цілісної системи. Структура системи виступає як спосіб опису її організації, як деяка абстракція, створювана дослідником. Разом з тим декомпозиція (структуризація) системи на елементи й зв'язки визначається не сваволею дослідника, а внутрішніми властивостями системи. Інакше кажучи, за допомогою структури дослідник відображає організацію об'єкта в необхідному аспекті й з необхідною детальністю. Відзначимо, що по своїй природі структура динамічна, вона відображає еволюцію системи в часі й просторі.

З поняттям структури органічно пов'язане поняття ієрархічності. Ієрархічність системи означає, що кожний її елемент, підсистема, у свою чергу, можуть розглядатися як більша система, а сама досліджувана система являє собою лише один з елементів більше широкої, глобальної системи. Із властивості ієрархічності випливають основні принципи змістовного й формального опису систем.

Основною властивістю соціально-економічної системи є функціональність. Всі елементи системи безупинно діють і взаємодіють у рамках свого функціонального призначення. Тому необхідно відзначити таку властивість соціально-економічної системи, як безперервність функціонування. Саме безперервним функціонуванням елементів і системи в цілому визначаються структура й властивості конкретних систем. Система існує, поки функціонує.

Комплекс параметрів як кількісних, так і якісних, що характеризують результати функціонування СЕС і її елементів у певний момент або відрізок часу, визначає стан системи. Поняття «стан системи» включає опис системи у всіх аспектах – виділення й фіксацію її елементів і підсистем, зв'язків, що визначають утримування відносин між ними; відбиття просторового положення й внутрішнього стану елементів і підсистем, стану зовнішнього середовища, факторів і умов функціонування елементів, підсистем і всієї системи в цілому.

Соціально-економічним системам властива цілеспрямованість. Деяка область стану системи, що бажано досягти в процесі її функціонування, називається комплексом цілей системи. Декомпозиція цілей у часі й просторі відповідно до розглянутої структури системи утворить ієрархічну систему цілей і завдань, так зване «дерево цілей» (дерево завдань). Досягненню цих цілей (усвідомлених і неусвідомлених) спрямовано певним чином організоване функціонування елементів системи, сукупна дія й взаємодія яких спрямоване на досягнення цих цілей.

Важливою властивістю СЕС є її нескінченність. Під нескінченністю розуміється неможливість її повного пізнання й всебічного опису кінцевою безліччю характеристик.