Використання міжнародної технічної допомоги

Та залучення інвестицій

Зважаючи на серйозність екологічних проблем регіону, досягнення екологічних цілей Екостратегії потребуватиме значних зусиль, в тому числі фінансових, з боку країн регіону. В зв’язку з цим міністри закликали донорів підтримати зусилля країн по досягненню цілей Екостратегії та співпрацювати з країнами з перехідною економікою з метою складання реалістичних екологічних інвестиційних та фінансових планів на національному і місцевому рівнях. При цьому зрозуміло, що для таких країн, як Україна міжнародна технічна допомога (яка ніколи не перевищуватиме кількох процентів від національного фінансування екологічних видатків) має перш за все бути направлена на підтримку зусиль по залученню більш серйозного фінансування як з національних, так і з міжнародних джерел.

З точки зору національних фінансових зусиль, Україна витрачає на екологічні потреби досить меншу, але досить близьку (бюджет Міністерства складав 0.3% бюджету в 2000-2002 рр.) частку національного доходу, порівняно з рештою Центрально-Європейських країн. Проте існує значний розрив між потребами і наявним фінансуванням. Особливо характерно для України – значно менша частка інвестиційного фінансування в загальній долі витрат. Інша проблема полягає в тому, що левова частка екологічних видатків йде на фінансування екологічної інфраструктури (в основному на водопостачання і каналізацію). Утримання цієї інфраструктури обходиться дорого і хоча разом з падінням ВНП процент екологічних видатків виріс до європейського рівня, в абсолютному числах видатки вже не могли покривати видатки управління екологічною інфраструктурою і інші екологічні потреби залишались без фінансування. Більшість екологічних витрат покриваються за рахунок позабюджетних джерел, тобто за рахунок підприємств. Найбільша їх доля – поточні видатки приватного сектора. 

Хоча формально найбільша частка витрат йде на фінансування головного національного пріоритету – очищення та запобігання забрудненню вод, можна сказати, що національна екологічна політика не сформульована на рівні конкретних завдань, вирішення яких дозволило б контролювати реалізації узгоджених цілей. Політичні заяви здебільшого декларативні і не дають визначення загальних пріоритетів. Хоча існують деякі екологічні програми, що відповідають тим чи іншим цілям екологічної політики, оцінка їх пріоритетності в загальному контексті не проводиться. Головною проблемою таких програм є їхнє суттєве недофінансування.

Управління державними екологічними видатками залишається досить слабким. В той час як інформаційна база залишається слабою, проблемою лишається оцінка необхідних видатків. Інвестиції та операційні видатки досягнення екологічних цілей рідко обчислюються прямо і тому вони не можуть впливати на розробку політики. Впровадження політики також залежить великою мірою від якості фінансового управління – більшість державних видатків в екологічному секторі витрачається без чіткої програмною структури та визначення цілей, що мають бути досягнуті.

Неадекватне витрачання стримує досягнення екологічних результатів. Існуючі програми не пріоритезовані, не орієнтовані на результат, не мають аналізу витрати-ефективність, механізмів впровадження та реалістичних фінансових планів. І хоча програми часто включають інвестиції, що має внести приватний сектор і муніципалітети, в них відсутні стимули для тих, хто має інвестувати. В результаті обмежені ресурси розподіляються занадто широко серед великого числа програм і проектів, які лишаються здебільшого недофінансовані і, згодом, невиконані.

Слабке управління екологічними видатками також залишає сектор без належних ресурсів. Екологічні відомства є здебільшого на других ролях, коли йдеться про бюджетний процес та державні інвестиційні програми. Це є часто результатом неусвідомлення рештою уряду реального економічного значення екологічних поліпшень і, відповідно, відповідальності за надання екологічних послуг, товарів та інфраструктури. Проте екологічні відомства можуть покращити ефективність своєї діяльності у залученні державних коштів шляхом застосування визнаних стандартів належного управління державними фінансами. 

На відміну від більшості інших країн регіону позабюджетний Екологічний Фонд відіграє в Україні важливу роль. В той же час, існуюча система екологічних платежів є неефективною як у залученні додаткових коштів на природоохорону, так і в незаохоченні забруднювати – потрібна менша кількість простіших, вищих (захищених від інфляції) і прозорих платежів. Потрібна також реформа екологічних платежів (нейтральна щодо прибутків), включаючи екологічно орієнтовані податки та плату за екологічний сервіс.

Низький пріоритет екологічної сталості в національних програмах розвитку є бар’єром у залученні більших коштів з міжнародних джерел. В поточному міжнародному контексті розвитку донорська допомога і позики все більше надаються відповідно до пріоритетів національних планів розвитку.

Проблеми:

Відсутність змістовної економічної та фінансової інформації для розробки ефективної політики і спрямування коштів на пріоритетні проблеми;

Більшість коштів витрачається без чітких програм і цілей, не передбачено інструментів реалізації програм і фінансових планів;

Неефективність існуючих екологічних фондів та існуючої системи екологічних платежів та економічних механізмів.

 

Рекомендовані дії:

· Покращання інформаційної підтримки для забезпечення ефективного екологічного фінансування, підвищення прозорості та доступності;

· Розробка якісних та реалістичних програм та пов’язаних з ними фінансових планів/інвестиційних пріоритетів, застосування міжнародних стандартів фінансування, введення системи аналізу економічної доцільності для всіх екологічних проектів та програм;

· Підсилення дохідності існуючих та нових екологічних податків, вдосконалення системи екологічних фондів (використання ресурсів там, де вони збираються, зменшення кількості фондів, посилення боротьби з корупцією);

· Застосування нових ринкових механізмів (наприклад, торгівля квотами всередині та між країнами);

· Залучення комерційних та зарубіжних джерел до фінансування екологічних інвестицій;

· Використання можливостей заліку екологічних витрат в рахунок погашення боргів.

 

 

[1] Ця Глава ще доопрацьовується. Вона буде окремо розповсюджена для пропозицій та коментарів.