Поводження з РАВ з інших секторів

РАВ з джерел іонізуючого випромінювання (ДІВ), які використовуються в різних галузях (промисловість, медицина, наука, тощо), проходять переробку та захоронення на спец комбінатах УкрДО «Радон». З метою вирішення проблеми поводження з відпрацьованими високоактивними радіонуклідними ДІВ в Україні було прийнято рішення щодо розробки Державної цільової програми забезпечення безпечного захоронення відпрацьованих ДІВ високої активності.

На сьогодні жоден із спецкомбінатів не має установок з переробки, які б зменшували об’єми відходів, призначених для зберігання чи захоронення. Аналіз технологічних інструкцій, розроблених у зв’язку з перепрофілюванням спецкомбінатів, засвідчує, що на жодному із спецкомбінатів не буде забезпечене роздільне зберігання, наприклад, відходів, що спалюються, та тих, що пресуються. Явно недостатня кількість мобільних установок цементування.

Одним з основних заходів підвищення рівня радіаційної безпеки та забезпечення збереженості ДІВ в Україні є створення державної системи реєстрації, обліку та контролю ДІВ – Державний Регістр джерел іонізуючого випромінювання. На даний час створено нормативну та розпорядчу базу функціонування Регістру. У 2004 році здійснювалася дослідно-промислова експлуатація всієї системи Регістру.

Рекомендації:

- Домогтися нової розробки та запровадження нової Національної програми мінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи на 2006-2010 роки.

- Зосередити увагу та необхідне фінансування на програмах зменшення рівня забруднення сільгосппродукції забруднених території зони Полісся.

- Необхідно відновити проведення в повному обсязі визначених контрзаходів в агропромисловому комплексі на забруднених радіонуклідами територіях, здійснити переорієнтацію виробництва на отримання сільгосппродукції технічного призначення.

- Розвинути науково-прикладні та цільові теоретичні дослідження, пов’язані з проблемами, які поставила аварія на ЧАЕС. Підвищити ефективність моніторингу екосистем та динаміки природних процесів на забруднених територіях. Здійснити заходи підвищення бар’єрної функції екосистем Зони відчуження і прилеглих території. 

- Домогтись перегляду статусу населених пунктів, виходячи з реальної радіаційної обстановки та доз опромінення, що одержує їх населення, згідно з встановленими в України нормативами. 

- переглянути Програми виводу ЧАЕС з експлуатації та забезпечити повне фінансування.

- ЧАЕС час від часу передається від “одного господаря до іншого”, що створює умови для безвідповідальності. Треба один раз визначити підпорядкування ЧАЕС, систему фінансування та взаємостосунків з різними організаціями.

- Прискорити розробку Національної програми поводження з РАВ на 2007-2012, в якій передбачити будівництво нових сховищ ядерного палива, установок з переробки рідких та твердих відходів та виробництва необхідних упаковок (контейнерів).

- Завершити формування Державної цільової програми забезпечення безпечного захоронення відпрацьованих ДІВ високої активності. Ввести в роботу Державний Регістр джерел іонізуючого випромінювання.

- Організувати попередню роботу і розробити проект Національної стратегії поводження з РАВ. 

- Створити Фонд поводження з радіоактивними відходами.

- Домогтися повного фінансування робіт по розгортанню підприємства “Вектор” та його подальшому розвитку, що має стати першим кроком у створенні національного сховища РАВ.

- Прийняти рішення по потенційному використанню Зони відчуження для розміщення Національного сховища РАВ та токсичних відходів. Для прийняття обґрунтованого рішення на найвищому рівні розгорнути необхідні науково-дослідні та пошукові роботи, забезпечити їх фінансування та контроль за виконанням.

- Існування хвостосховищ уранодобувної промисловості викликає велике занепокоєння населення та громад. Необхідно в повному обсязі, передбаченому планами, забезпечити фінансування завдань Програми. В першу чергу має бути розгорнутий всебічний моніторинг навколишнього природного середовища та ареалу хвостосховищ з відкритим доступом громад до інформації про стан об’єктів.

 

1.9. Гармонізація енергетичної політики та екологічної безпеки

Енергетика України разом з гірничодобувною та металургійною промисловістю є головним чинником забруднення атмосферного повітря. Останні роки в Україні приблизно половина електроенергії виробляється атомними електростанціями і біля 40-45% тепловими електростанціями, які використовують органічне паливо. Теплова енергетика, як відомо, є головним «виробником» парникових газів.

Енергоємність національного ВВП перевищує середньосвітове значення у 14, 3 рази, а електроємність ВВП вища у 8,8 рази, що обумовлено характером структури промисловості і використанням старих техніки і технологій. Енергоємність виробництва найвища у Донецькій області, далі йдуть Дніпропетровська, Луганська та Запорізька. В оцінці витрат енергії на одиницю ВВП існують певні розбіжності між експертами, частка яких вважає, що такі високі енерговитрати обумовлені високою часткою тіньової економіки, а не тільки відсталістю технології. Але навіть і в такому разі енергоємність національного ВВП є набагато вище, ніж у країнах ЄС або США.

Спалювання органічного палива на теплових енергоблоках, які мають низький ККД і здебільшого вичерпали свій ресурс, практично не мають ефективного обладнання для уловлювання пилу і твердих частинок, нейтралізації викидів оксидів сірки та азоту, призводить до перевитрат палива на одиницю виробленої енергії та високого рівня забруднення атмосферного повітря. Зменшити використання органічного палива і, відповідно, обсяг викидів в атмосферу шкідливих викидів могло дати розгортання програми енергозбереження. Але комплексна програма енергозбереження на період до 2010 року може бути виконана тільки на 30 %, як свідчать перші результати її виконання.   

У 2000 році на підприємства паливно-енергетичного комплексу припадало 35.1% викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, зокрема механічне забруднення атмосфери (пил) становить 55.6%, викиди двооксиду сірки - 74.6, оксидів азоту – 58.2.

В структурі палива ТЕС України вугілля займає близько 70 % (2001 р.) від споживання органічного палива. Добування вугілля з тонких пластів призводить до значного вмісту породи і необхідності збагачення. Неефективне та явно недостатнє збагачення вугілля має наслідком значну зольність, яка для багатьох марок енергетичного вугілля сягає до 40% (при бажаній зольності 20-25%). За експертними оцінками шкода навколишньому природному середовищу від вугільної ТЕС складає 4 цента/кВт.год і доходить до 35 % від вартості вугілля. 

У золовідвалах ТЕС накопичено понад 390 млн. тон золи та шлаків, а ступінь їх використання не перевищує 16%. Теплоенергетика та вугільна промисловість разом дають у 2.5 рази більше твердих відходів, ніж металургія. У золі та шлаках відмічається високий вміст важких металів. Електроенергетика споживає біля 30 % всієї свіжої води України, а з врахуванням оборотного водопостачання на неї припадає до 50 % загального водокористування.

Уловлювання твердих частинок у викидах ТЕС України здійснюється з ефективністю на рівні 95 % (на електрофільтрах – до 99 %), що не відповідає сучасним світовим вимогам. Для пиловугільних топок з сухим шлаковидаленням вміст золи у викидах доходить до 80-93 % від загальної зольності вугілля.

Значне зниження викидів в атмосферу за останні роки (на 30-50 %) відбулося за рахунок зниження використання органічного палива, а не внаслідок застосування сучасної технології знешкодження викидів. Плани орієнтації на збільшення використання вугілля викликають занепокоєння щодо можливого погіршення екологічної ситуації. Тим більше, що за останні роки в Донецько-Придніпровському регіоні спостерігається відносний приріст викидів та перевищення гранично-припустимих концентрацій шкідливих речовин в окремі періоди року. Реконструкція та оновлення основних фондів ТЕС з одночасним запровадженням заходів із уловлювання або суттєвого зменшення викидів в атмосферу здійснюється вкрай повільно.

В розвинених країнах стало нормою робота теплоенергетики із уловлюванням або запобіганням викидів в атмосферу. Зокрема існують технологічні методи мінімізації викидів оксиду азоту, а також додаткові технології для повного знешкодження викидів оксидів сірки та азоту. В країнах Європи, Японії та США викиди з котлів ТЕС знизились майже на 70 % за останні 30 років. Але нормування викидів та забруднення постійно стає більш жорстким. Зараз вимагається, наприклад, здійснювати і очистку від викидів сполук ртуті. 

Ясно, що більш повне використання енергії органічного палива на ТЕС України може бути найпростішим шляхом деякого зменшення обсягів споживання палива і відповідного обсягу викидів. Зменшення питомих витрат палива на виробництво 1 кВт енергії, підвищення ККД котлоагрегатів ТЕС до рівня кращих сучасних показників з одночасним втіленням технологій зменшення утворення оксидів азоту та викидів пилу є першочерговим завданням.

У світі активно впроваджується технологія виробництва енергії за так званим «комбінованим циклом», в якому енергія палива використовується на 55-60 %. Таким чином, застосування такої технології дає змогу двічі зменшити витрати палива на виробництво такої ж самої кількості енергії, яку виробляють старі теплоагрегати українських ТЕС. На жаль, незважаючи на всі технічні передумови та українських виробників обладнання, загострення відносин з постачальниками природного газу, будівництво ТЕС «комбінованого циклу» залишається на рівні розмов та далеких планів.

Ще одним напрямком зменшення обсягів використання викопного органічного палива є використання відновлювальних джерел енергії – відновлення та використання «малої» гідроенергетики, використання енергії вітру, використання шахтного метану та біогазу з рослинних відходів та звалищ побутових відходів. Зрозуміло, що ці заходи не вирішать завдань «базових» потреб енергії для промисловості країни, але можуть бути оптимальними для забезпечення енергією невеликих підприємств та міст і селищ. Енергетичне використання біогазу та шахтного метану водночас веде до зменшення надходження до атмосфери метану як однієї з озоноруйнуючих речовин.

Для України надзвичайно важливим є активне, навіть – примусове запровадження заходів з енергозбереження. Енергозбереження водночас дозволить суттєво покращати ситуацію з забезпеченням паливно-енергетичними ресурсами («енергетична безпека») і зменшити негативні наслідки екологічного характеру. На жаль, сучасне законодавство України не є дієвим стимулом для запровадження заходів (технологій), спрямованих на енергозбереження. Для впровадження таких заходів в першу чергу необхідно зацікавити споживача енергії, а не виробника, якій зацікавлений більше її продати. Орган державного управління з енергозбереження має бути незалежним від міністерства палива і енергетики. Дієвого прискорення реалізації заходів з енергозбереження можна досягти, якщо держава поєднає «тиск» законодавчими актами та нормами разом із стимулюючими заходами, наприклад – пільговим кредитуванням таких заходів та податковими пільгами. 

 

Рекомендації:

- Організувати достовірний реєстр викидів в атмосферне повітря всіх забруднювачів за стандартами ЕС.

- Організувати реєстр твердих та рідких відходів теплоенергетики та вугільної промисловості.

- Прийняти дієві заходи із забезпечення повного виконання Комплексної державної програми енергозбереження України на період до 2010 року.

- Відновити загальнодержавний позабюджетний фонд енергозбереження та запровадити часткове відшкодування державою відсоткових ставок за кредитами, наданими на цілі енергозбереження (пільгове кредитування).

- Поставити як першочергове національне завдання активне розгортання використання відновлювальних джерел енергії, визначити контрольні рівні та кроки для досягання поставлених цілей. 

- Переглянути або прийняти новий варіант Енергетичної стратегії України, в якому запланувати:

i) обладнання всіх енергоблоків ТЕС системами уловлювання пилу та знешкодження токсичних викидів оксидів азоту та сірки;

ii) забезпечення належної якості енергетичного вугілля шляхом вуглепідготовки та вуглезбагачення на вуглезбагачувальних підприємствах;

iii) проведення реконструкції або заміни котлоагрегатів на сучасні, що дають змогу суттєво підвищити коефіцієнт використання палива та знижують обсяги утворення оксидів азоту;

iv) здійснення програми поступової заміни енергетичних потужностей теплоенергетики на установки “комбінованого циклу” з одночасним розвитком власного виробництва необхідного устаткування;

v) контроль за поступовим зменшенням питомих витрат органічного палива на виробництво енергії;

vi) використання низькопотенціальної енергії та зменшення втрат енергії під час її транспорту та використання;

vii) розробку методів та технологій використання твердих відходів вуглезбагачення та теплової енергетики як вторинної сировини.