Поводження з радіоактивними відходами

Поводження з радіоактивними відходами (РАВ), включаючи джерела іонізуючого випромінювання (ДІВ), є актуальним для України. Це обумовлено як існуванням ядерної енергетики, яка зайняла за останні роки провідне місце в енергетичному секторі країни, уранодобувної промисловості та використанням джерел іонізуючого випромінювання в медицині та різних галузях промисловості. 

Україна, як ядерно-енергетична держава, яка крім того має проблеми із ЧАЕС та Зоною відчуження, повинна виробити і мати довгострокову політику щодо поводження з РАВ. На сьогодні така політика відсутня. Необхідно визначитись з майбутнім сховищем РАВ довгострокового зберігання або поховання. Така Стратегія може бути створена тільки після наукового і технічного обґрунтування. Але Стратегія, і відповідні програми по її втіленню, залишаться “на папері”, якщо не буде створено Фонд поводження з радіоактивними відходами. Платниками такого Фонду мають стати всі користувачі радіоактивних речовин та джерел іонізуючого випромінювання. Формування Фонду і його наповнення дозволить стабільно фінансувати як науково-дослідні та пошукові роботи, так і пряму діяльність з поводження з РАВ. Такі фонди існують у багатьох країнах, де працює ядерна енергетика.

Найбільш реальним місцем національного сховища РАВ, (і токсичних речовин, які не підлягають знешкодженню), має стати Зона відчуження. Але це рішення має базуватися на доскональному  вивченню геологічних параметрів та технологій захоронення.

На відміну від ситуації з промисловими та побутовими (комунальними) відходами, питання поводження з радіоактивними відходами будуються на вже існуючій системі та законодавстві, що наближається до загальносвітових принципів поводження з РАВ. Безперечно, що цьому сприяло декілька факторів – і більш висока культура поводження з РАВ, основи якої закладалися ще за часів СРСР, особлива прискіплива увага після аварії на Чорнобильській ЕС, і необхідність готувати та представляти міжнародному товариству Національну доповідь з питань поводження з РАВ.

За обсягом РАВ лідерство займає ядерно-енергетичний сектор, який під час роботи створює РАВ від технологічного циклу, відпрацьоване ядерне паливо та відходи уранодобувної промисловості. Найбільша кількість РАВ ядерно-енергетичного комплексу утворилася під час аварії на Чорнобильській АЕС і знаходиться в 30-км Зоні.

Відходи уранодобувної промисловості.

Внаслідок видобутку та переробки уранових руд утворюється велика кількість відходів – відвали шахтних порід, хвостова пульпа (хвости переробки руд), шахтні води та скиди. Всі вони є джерелами радіоактивного забруднення навколишнього природного середовища і потенційно небезпечними у аварійних ситуаціях. Найбільшу небезпеку викликають старі родовища, що не експлуатуються. Забруднення радіонуклідами (уран, свинець та інші) підземних вод виявлено на всій площі колишніх полігонів підземного вилуговування, хоч ореол забруднень є малорухливим. У хвостосховищах колишнього ВО «Придніпровський хімічний завод» накопичено 36 млн. тонн РАВ – відходів переробки уранових руд. Всі хвостосховища не відповідають вимогам сучасних Санітарних правил, а їх фізичний захист – вимогам Закону України «Про фізичний захист ядерних установок…». Внаслідок відсутності коштів на фінансування цих об’єктів питання моніторингу та технічного обслуговування хвостосховищ ПХЗ знаходиться на низькому рівні. Тільки з січня 2005 почала реалізовуватися Державна програма, затверджена постановою КМУ від 26.11.2003 р.

Відходи ядерної енергетики.

Відходи ядерної енергетики проходять первинну переробку та зберігаються на сховищах, розташованих на атомних електростанціях. Головним недоліком є відсутність повного циклу переробки РАВ для одержання кондиційних продуктів для передачі на тривале зберігання. Плани та проектами передбачено оснащення всіх АЕС України необхідним обладнанням, але ці плани не виконуються в повному обсязі за браком фінансування. Це веде до передчасного заповнення ємностей для збереження РАВ на АЕС, і через 3-4 роки виникне необхідність будувати нові потужності на АЕС для збереження РАВ. На АЕС України явно недостатньо приділяється уваги зменшенню об’ємів РАВ та використанню для цього спеціального обладнання.

Враховуючи «однотипність» ядерних енергетичних установок АЕС України (за виключенням ЧАЕС), оптимальною була би єдина стратегія і технологія поводження з РАВ.

На Запорізькій АЕС введено в експлуатацію “сухе” сховище відпрацьованого ядерного палива. Подібне сховище заплановано побудувати і на ЧАЕС. Очевидно, що такі сховища мають бути побудовані на всіх АЕС України, що зменшить небезпеку із їх зберіганням та фінансові витрати на їх відправку до підприємств Росії.

Чорнобильська АЕС виводиться з експлуатації. Розроблені раніш та прийняті документи щодо виводу ЧАЕС вимагають постійного перегляду та уточнення, що пов’язано з недостатньо повним фінансування необхідних заходів. В реакторах 1-3 блоків все ще зберігається ядерне паливо внаслідок затримки будівництва нового сховища відпрацьованого ядерного палива (СВЯП-2). В першу чергу вимагає розвантаження палива енергоблоку № 3, оскільки його необхідно звільнити від палива до початку реалізації проекту спорудження нового «Укриття» на 4-м блоком. Це змушує підтримувати у працездатному стані системи безпеки та майже все обладнання реакторних відділень, не дозволяє вивільнити частину персоналу та переорієнтувати його на виконання завдань зняття з експлуатації, скоротити відповідні бюджетні витрати. Тільки для енергоблоку № 3 підтримка експлуатації систем, які могли б бути виведені з експлуатації за умови вивільнення енергоблоку від ядерного палива, за 2004 рік коштувала біля 1,6 млн. гривень.

Кроком вперед стала розробка та введення у дію “Інтегрованої програми поводження з радіоактивними відходами на етапі припинення експлуатації ЧАЕС”. У програмі взаємопов’язані діючі програми поводження з радіоактивними відходами ЧАЕС, об’єкту “Укриття”, а також проекти створення інфраструктури для зняття з експлуатації та перетворення об’єкту “Укриття” в екологічно безпечну систему.

На даний час відсутні рішення щодо майбутнього ставка-охолоджувача ЧАЕС, який “зберігає” у донних відкладеннях значну кількість радіонуклідів, викинутих рід час аварії 1986 року. Ця проблема вимагає уваги и науково-технічного обґрунтування.

Взагалі, на прикладі ЧАЕС Україна вперше набуває досвіду з виводу атомних енергоблоків з експлуатації. Виникає низка як технічних, так і суто організаційних проблем, які, як показали попередні роки, вирішуються досить повільно та непослідовно. Зміни статусу та підпорядкування ЧАЕС, які відбувалися за останні 5 років, тільки ще більше ускладнили проблеми.

Непослідовність відносно будівництва нового «Укриття» час від часу спостерігається і на рівні урядових кіл, хоч був схвалений План дій, фінансування якого переважно здійснює міжнародна спільнота. Це в свою чергу викликає занепокоєність країн-учасників Чорнобильського фонду і може привести до зриву запланованих дій. З боку України слід суттєво посилити увагу за якістю підготовки документації, координації дій щодо