Адміністративно-правові відносини та юридичні факти

Адміністративні правовідносини виникають, змінюються і припиня­ються за настання конкретних життєвих обставин, які прийнято назива­ти юридичними фактами. Важливішою їхньою властивістю є здатність зумовлювати настання правових наслідків. Вони кваліфікуються як юри­дичні, оскільки передбачені в адміністративно-правових нормах (пря­мо—у гіпотезі, опосередковано — в диспозиції або санкції).

Як тільки в житті з'являються факти, зазначені в гіпотезі норми, ос­тання починає діяти, внаслідок чого її адресати в одних випадках мають можливість реалізувати свої права та обов'язки, в інших — набувають суб'єктивних прав та обов'язків (права та обов'язки передбачаються дис­позицією норми).

Наприклад, Закон України «Про захист прав споживачів» містить норму, згідно з якою органи захисту прав споживачів мають право забо­роняти господарюючим суб'єктам реалізацію споживачам товарів, завезе­них на територію України без документів, що підтверджують їх належну якість. Тут юридичним фактом є факт завезення на територію України споживчих товарів без відповідних документів. У разі його виникнення органи державного управління реалізують своє право на заборону прода­жу таких товарів.

Закон України «Про дорожній рух» від 10 листопада 1994 р. містить норму, згідно з якою кожен громадянин, який не має медичних протипо­казань, може у встановленому порядку набути права на керування авто­транспортними засобами і мотоколясками — при досягненні 16 років; ав­томобілями усіх видів і категорій (за винятком автобусів і вантажних ав­томобілів, обладнаних для перевезення більш як 8 пасажирів) — з 18 ро­ків; автобусами і вантажними автомобілями, обладнаними для перевезен­ня більш як 8 пасажирів — з 19 років. У цьому разі юридичним фактом є досягнення відповідного віку. З настанням юридичного факту громадя­нин набуває суб'єктивного права, якого раніше не було.

Диспозиція зобов'язуючої або уповноважуючої адміністративно-пра­вової норми приписує, якою може і має бути поведінка активної сторони. Дії осіб, здійснювані відповідно до приписів диспозиції норми, тобто дії, Що являють собою реалізацію прав та обов'язків, є юридичними фактами. Отже, фіксуючи права та обов'язки, диспозиція опосередковано вказує на юридичні факти.

Так, відповідно до Положення про прикордонний режим (затвердже-

3*

68_______________________________________________ Глава 4

не постановою Кабінету Міністрів України від 27 липня 1998 р.) грома­дяни, які в'їжджають у прикордонну смугу, повинні мати при собі доку­менти, що посвідчують їх особу і підтверджують необхідність в'їзду, а та­кож пред'являти ці документи на вимогу спеціально уповноважених осіб Прикордонних військ і органів внутрішніх справ¹. У цьому разі юридич­ним фактом є в'їзд громадянина у прикордонну смугу, тобто дії громадя­нина, що є реалізацією ним свого суб'єктивного права.

Нерідко норми права пов'язують юридичні наслідки не тільки з на­явністю тієї чи іншої обставини, а й з її відсутністю. Так, набуття права на керування транспортними засобами зумовлене не тільки настанням відповідного віку, а й відсутністю медичних протипоказань (фізичних вад і захворювань). До них належать і факти невиконання зобов'язань. Так, невиконання громадянином обов'язку перереєстрації вогнепальної гладкостовбурної мисливської зброї є юридичним фактом і тягне за собою адміністративну відповідальність за ст. 192 КпАП України; неви­конання батьками або особами, які їх замінюють, обов'язків щодо вихо­вання дітей тягне за собою адміністративну відповідальність за ст. 184 КпАП.

Дуже часто для виникнення правовідносин потрібна сукупність двох або кількох юридичних фактів, наявність яких необхідна для настання юридичних наслідків. Наприклад, для набуття права на керування транс­портним засобом необхідна наявність таких юридичних фактів: настання відповідного віку; відсутність медичних протипоказань; підготовка у від­повідному навчальному закладі (або самопідготовка за відповідною про­грамою); одержання відповідного посвідчення.

Юридичні факти можна класифікувати за різними критеріями.

1. За наслідками, що настали, юридичні факти поділяються на: а) правоутворюючі; б) правозмінюючі; в) правоприпиняючі.

Правоутворюючі факти зумовлюють встановлення правовідносин, наприклад, вчинення адміністративних правопорушень.

Правозмінюючг факти змінюють існуючі правовідносини. Так, ви­знання за правопорушником неможливості сплатити штраф може при­звести до винесення постанови про накладення штрафу працівником ви­конавчої служби шляхом звернення стягнення на особисте майно право­порушника (ст. 308 КУпАП). Такий юридичний факт (винесення поста­нови) змінює зміст адміністративних правовідносин між сторонами, хоч правовідносини зберігаються.

Правоприпиняючі факти спричинюють припинення правовідносин. Такими є дії особи щодо здійснення суб'єктивного права чи виконання юридичного зобов'язання. Наприклад, сплата правопорушником штрафу (виконання постанови щодо накладення стягнення) припиняє адмініст-

¹ Див.: ЗПУ. - 1998. - № 11. - Ст. 501, ОВУ. - № ЗО. - С. 33.

Адміністративно-правові відносини_____________________________ 69

ративно-деліктні відносини, які виникли у зв'язку зі вчиненням правопо­рушення.

2. Залежно від наявності або відсутності зв'язку факту з волею суб'єкта їх поділяють на дії та події.

Дії є результатом активного волевиявлення суб'єкта і поділяються на: а) правомірні і б) неправомірні.

Правомірні дії завжди відповідають вимогам адміністративно-право­вих норм. Прикладом таких правомірних дій, що розцінюються нормами як юридичні факти, можуть бути: подання громадянином скарги; звер­нення підприємства, що створюється, за реєстрацією; подання проекту на експертизу тощо. Важливим видом правомірних дій є індивідуальні пра­вові акти органів державного управління, тобто акти, звернені до кон­кретного адресата та справи. Прямий наслідок прийняття таких актів — виникнення, зміна або припинення адміністративно-правових відносин. Так, наказ про призначення на посаду тягне за собою виникнення дер­жавно-службових відносин у формі адміністративно-правових.

Неправомірні дії порушують вимоги адміністративно-правових норм. Для сфери державного управління найхарактернішим видом неправомір­них дій є різні правопорушення. Вони тягнуть за собою виникнення ад­міністративно-деліктних (юрисдикційних) відносин. Юридичним фак­том цієї категорії є неправомірна бездіяльність. Приміром, бездіяльність, наслідком якої стало невиконання законних вимог прокурора, належить до юридичних фактів, які тягнуть за собою виникнення адміністративно-деліктних відносин (ст. 185⁸ КУпАП).

Події, тобто явища, що трапляються незалежно від волі людей, також можуть у деяких випадках виступати юридичними фактами, наприклад, стихійне лихо, смерть тощо.