Тема 1 Основи побудови фінансового обліку

Тема 1 Основи побудови фінансового обліку

Тема 2 Облік грошових коштів

Облік касових операцій. Первинний облік касових операцій

Облік касових операцій

Сутність касових операцій

Документування касових операцій

Сутність касових операцій

Підприємства, організації та установи здійснюють грошові потоки в переважній більшості в безготівковому порядку через банківську систему. Одноразово, відповідно до діючого законодавства, підприємства мають право здійснювати готівкові обороти безпосередньо на місці своєї виробничо-фінансової діяльності. Для цього, за згодою банку, вони мають у своєму розпорядженні належно обладнані каси.

Операції з оприбуткування готівки в касу та видачі з каси оформляються відповідно до «Положення про ведення касових операцій у національній валюті України», остання редакція якого затверджена постановою Правління Національного банку» України за № 72 від 19 лютого 2001 р.

Відповідно до Положення, розрахунки готівкою підприємства (підприємці) та фізичні особи здійснюють через установи банків згідно з вимогами Інструкції з організації емісійно-касової роботи в установах банків України.

Підприємці здійснюють облік руху готівки згідно з порядком та документами, установленими Державною податковою адміністрацією України.

Сума готівкового розрахунку одного підприємства (підприємця) з іншим не повинна перевищувати трьох тисяч гривень протягом одного дня за одним або кількома платіжними документами. Платежі понад установлену граничну суму проводяться виключно в безготівковому порядку. Кількість підприємств (підприємців), з якими проводяться розрахунки, протягом дня не обмежується.

Зазначені обмеження стосуються також розрахунків готівкою підприємств в оплату за товари, що придбані на виробничі (господарські) потреби за рахунок коштів, одержаних за корпоративними правами.

У разі здійснення підприємствами готівкових розрахунків з іншими підприємствами (підприємцями) понад установлену граничну суму кошти в розмірі перевищення встановленої суми розрахунково додаються до фактичних залишків готівки в касі на кінець дня платника готівки одноразово в день здійснення цієї операції, з подальшим порівнянням одержаної розрахункової суми із затвердженим лімітом каси.

Розрахунки готівкою підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами проводяться із застосуванням прибуткових та видаткових касових ордерів, касових і товарних чеків, розрахункових квитанцій, проїзних документів тощо, які підтверджують факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, а також рахунків-фактур, договорів, угод, контрактів, актів закупівлі товарів тощо.

Ліміт каси встановлюється підприємствам, які мають рахунки в установах банків і здійснюють операції з готівкою. Такі підприємства можуть зберігати в своїй касі готівку на кінець дня в межах затвердженого ліміту каси. Його установлення, порядок і строки здавання готівкової виручки регулюються Інструкцією про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України.

Відповідальність за неподання заявок-розрахунків у визначені строки та несвоєчасне одержання встановленого ліміту каси згідно з умовами договору на розрахунково-касове обслуговування покладена на підприємства.

Підприємства зобов’язані здавати готівкову виручку понад установлений ліміт каси в порядку і строки, визначені установою банку для зарахування на їх поточні рахунки. Якщо ліміт каси підприємству взагалі не встановлено, то вся наявна готівка (крім розміру одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян) у його касі на кінець дня має здаватися до банку (незалежно від причин, внаслідок яких ліміт каси не встановлено).

Готівкові кошти можуть здаватися підприємствами в денні та вечірні каси установ банків, інкасаторам Національного банку або установ комерційних банків, підприємствам поштового зв’язку для переказів на їх поточні рахунки в установах банків.

Уся готівка, що надходить до кас підприємств, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися в їх касах. Оприбуткуванням готівки в касі підприємства є здійснення підприємством обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень з оформленням цієї операції у встановленому порядку прибутковим касовим ордером та відображенням у касовій книзі в день одержання підприємством готівкових коштів.

При проведенні розрахунків готівкою у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій (далі РРО) або використанням розрахункових книжок (РК) оприбуткуванням є здійснення підприємствами обліку готівки через РРО або РК із складанням того самого дня на підставі розрахункових документів, доданих до звітів — у книзі обліку розрахункових операцій (КОРО) та оформлення готівки в установленому порядку прибутковим касовим ордером і відповідним записом у касовій книзі в день надходження коштів. Зазначена послідовність оприбуткування також поширюється на відокремлені підрозділи, які працюють у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг із застосуванням РРО або використанням РК та самостійно здають до кас установ банку або через інкасаторів одержану готівкову виручку. Ці підрозділи повинні також вести касову книгу та оприбутковувати готівку в своїх касах.

У разі роботи підприємств сфери торгівлі, громадського харчування, послуг у вечірні години, вихідні та святкові дні із застосуванням РРО або використанням РК (за умови, що бухгалтерія підприємства не працює в ці години і дні) одержана підприємством за цей час готівка вважається оприбуткованою в його касі, якщо вона проведена через РРО та РК у день її фактичного надходження та не пізніше наступного робочого дня підприємства здана до його каси з оформленням у встановленому порядку прибутковим касовим ордером та відповідним записом у касовій книзі підприємства. Зазначена послідовність оприбуткування також поширюється на відокремлені підрозділи підприємств, які працюють у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг із застосуванням РРО або використанням РК.

Підприємства мають право зберігати готівку в своїй касі, що одержана в установі банку для виплат, пов’язаних з оплатою праці, пенсій, стипендій, дивідендів (доходу), понад установлений ліміт каси протягом трьох робочих днів, включаючи день одержання готівки в установі банку. Для проведення цих виплат працівникам віддалених підрозділів підприємств залізничного транспорту та морських портів готівка може зберігатися в їхніх касах понад установлений ліміт каси протягом п’яти робочих днів, включаючи день одержання готівки в установі банку

 Готівка, що одержана в установі банку на інші виплати, має видаватися підприємством своїм працівникам у той самий день. Суми готівки, що одержані в установі банку і не використані запризначенням протягом установлених вище строків, повертаються підприємством в установу банку не пізніше наступного робочого дня установи банку та підприємства або можуть залишатисяв його касі (у межах установленого ліміту) і видаватися на ті саміцілі.

Підприємство має право зберігати в касі готівку для виплат, пов’язаних з оплатою праці, що здійснюються за рахунок виручки, понад установлений йому ліміт каси протягом трьох робочих днів з дня настання строків цих виплат у сумі, що зазначена в переданих до каси платіжних (розрахунково-платіжних) відомостях.

До підприємств (підприємців) застосовуються штрафні санкції згідно з чинним законодавством України за: перевищення встановлених лімітів каси; неоприбуткування (неповне оприбуткування) у касах готівки; перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки, а також за видачу готівкових коштів під звіт без повного звітування щодо раніше виданих коштів; витрачання готівки з виручки на виплати, що пов’язані з оплатою праці, за наявності податкового боргу; використання одержаних в установі банку готівкових коштів не за цільовим призначенням; проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який підтверджуєсплату покупцем готівкових коштів.

Касові операції оформляються прибутковими та видатковими касовими ордерами, типові форми і порядок заповнення яких затверджені наказом Міністерства статистики України № 51 від 15.02.1996 р. «Про затвердження типових форм первинного обліку касових операцій» і мають застосовуватися усіма підприємствами.

Приймання касами підприємств готівки, в тому числі й одержаної з банку, проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. При прийманні готівки видається квитанція за підписами головного бухгалтера або особи, уповноваженої керівником підприємства, і касира, засвідчена печаткою (штампом) підприємства.

Видача готівки з кас підприємств проводиться за видатковимикасовими ордерами або належно оформленими платіжними (розрахунково-платіжними) відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або особи, які на це уповноважені. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо. Якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах, заявах, рахунках тощо є дозвільний напис керівника, то підпис керівника на видаткових касових ордерах не обов’язковий.

У разі видачі окремій фізичній особі готівки за видатковим документом касир вимагає пред’явити паспорт чи документ, що його замінює, записує його найменування і номер, ким і коли він виданий. Фізична особа підписується у видатковому документі про одержання готівки із зазначенням одержаної суми (гривень — словами, копійок — цифрами), використовуючи чорнило або кулькову ручку з темним чорнилом.

Якщо видатковий документ складений на видачу готівки кільком особам, то одержувачі також пред’являють паспорти чи документи, що їх замінюють, і підписуються у відповідній графі документа.

Видача готівки з каси, що не підтверджена підписом одержувача у видатковому документі, для виведення залишку готівки в касі не приймається. Видача готівки особам, яких немає в штатному розписі підприємства, проводиться за видатковими касовими ордерами, що виписуються окремо на кожну особу, або за окремою відомістю.

Видачу готівки касир проводить тільки особі, зазначеній у видатковому документі. Якщо видача готівки проводиться за дорученням, оформленим у встановленому порядку згідно з чинним законодавством, у тому числі й особам, що не змогли у зв’язку з хворобою або з інших поважних причин поставити підпис власноручно, то в тексті ордера після прізвища, імені та по батькові одержувача готівки бухгалтерія зазначає прізвище, ім’я та по батькові особи, якій доручено одержати готівку. Якщо видача готівки проводиться за відомістю, то перед підписом про одержання грошей касир робить напис: «За довіреністю». Довіреність залишається в касира і додається до видаткового касового ордера або відомості.

Видача готівки з каси підприємства для здавання її до установи банку оформляється видатковим касовим ордером із відображенням цієї операції в касовій книзі. Документом, що свідчить про здавання виручки до установи банку, є квитанція до об’яви на внесення готівки за підписами бухгалтера і касира установи банку, засвідчена печаткою (штампом__________) установи банку. Документом, що свідчить про здавання виручки інкасаторам банку, є копія супровідної відомості за підписом інкасатора, засвідчена печаткою (штампом) установи банку.

Виплати, пов’язані з оплатою праці, стипендій, проводяться касиром підприємства за платіжними (розрахунково-платіжними) відомостями або за видатковими касовими ордерами на кожного одержувача.

На титульній сторінці платіжної (розрахунково-платіжної відомості робиться дозвільний напис про видачу готівки за підписами керівника і головного бухгалтера або осіб, уповноважених керівником, із зазначенням строків видачі готівки і суми (гривень — словами, копійок — цифрами). Аналогічно може оформлятися й одноразова видача готівки на оплату праці (у разі відпустки, хвороби тощо), а також видача кільком особам депонованих сум і готівки під звіт на витрати, пов’язані із службовими відрядженнями.

Одноразові видачі готівки на оплату праці окремим особам проводяться, як правило, за видатковим касовим ордером.

Після закінчення встановлених строків виплат, пов’язаних з оплатою праці, стипендій за платіжними відомостями, касир повинен: у платіжній відомості проти прізвищ осіб, яким не здійснено виплату, поставити штамп або зробити напис: «Депоновано»; скласти реєстр депонованих сум; у кінці відомості зазначити фактично виплачену суму та недоодержану суму виплат, яка підлягає депонуванню, звірити ці суми із загальним підсумком за платіжною відомістю і засвідчити напис своїм підписом. Якщо готівкові кошти видавалися не касиром, а іншою особою, то на відомості додатково робиться напис: «Готівку за відомістю видав (підпис)»; виписати видатковий касовий ордер на фактично видану суму за відомістю, зареєструвати його і здійснити відповідний запис у касовій книзі.

У прибуткових і видаткових касових ордерах зазначається підстава для складання і перелічуються додані до них документи. Видача прибуткових касових ордерів і видаткових документів на руки особам, що вносять або одержують готівку, забороняється.

Приймання і видача готівки за касовими ордерами може проводитися тільки в день їх складання. Виправлення в прибуткових та видаткових касових документах забороняються.

Під час одержання прибуткових касових ордерів або видаткових документів касир зобов’язаний перевірити: наявність і справжність на документах підпису головного бухгалтера, а на видатковому документі — дозвільного напису керівника підприємства або осіб, які ним уповноважені; правильність оформлення документів, наявність усіх реквізитів; наявність перелічених у документах додатків.

У разі недотримання хоча б однієї з перелічених вимог касир повертає документи до бухгалтерії для відповідного оформлення.

Прибуткові касові ордери або видаткові документи одразу ж після одержання або видачі за ними готівки підписуються касиром, а на доданих до них документах ставиться штамп або напис «Оплачено» із зазначенням дати (число, місяць, рік).

Прибуткові касові ордери або видаткові документи до передавання в касу реєструються бухгалтерією в журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів. Видаткові касові ордери, що оформлені на підставі платіжних (розрахунковоплатіжних) відомостей на виплати, пов’язані з оплатою праці, реєструються після їх видачі.

Реєстрація прибуткових і видаткових касових документів може здійснюватися за допомогою комп’ютерних засобів, які забезпечують формування і роздрукування потрібних касових документів. При цьому в документі «Вкладний аркуш журналу реєстрації прибуткових і видаткових касових ордерів», який формується і роздруковується за відповідний день, забезпечуєтьс також формування даних для обліку руху коштів за цільовим призначенням.

Касові документи після складання касиром звіту та його оброблення в бухгалтерії комплектуються в хронологічному порядку, нумеруються, переплітаються в окремі папки та зберігаються протягом 36-ти місяців після закінчення календарного року матеріально відповідальною особою, на яку покладено обов’язок зберігання документів, в окремому сейфі або спеціальному приміщенні, що передається під охорону.

Довідки за касовими документами (підписані керівником і го-ловним бухгалтером) видаються відповідним органам на їхню вимогу у випадках, передбачених чинним законодавством України. Касові документи можуть вилучатися у випадках, передбачених чинним законодавством України.

З метою забезпечення здійснення розрахунків готівкою підприємство повинно мати касу, а його керівники обладнати її та забезпечити надійне зберігання готівкових коштів у ній. Якщо з вини керівників не були створені належні умови для забезпечення схоронності коштів під час їх зберігання і транспортування, то вони несуть за це відповідальність у встановленому чинним законодавством України порядку.

Усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства враховують у касовій книзі (типова форма КО-4, затверджена наказом Мінстату). Кожне підприємство, що є юридичною особою і має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті  

Аркуші касової книги мають бути пронумеровані, прошнуровані та скріплені печаткою підприємства — юридичної особи. Кількість аркушів у касовій книзі засвідчується підписами керівника і головного бухгалтера підприємства — юридичної особи.

Записи в касовій книзі здійснюються у двох примірниках (через копіювальний папір) чорнилом темного кольору кульковою або чорнильною ручкою. Перші примірники залишаються в касовій книзі, другі мають бути відривними, що і є звітом касира. Перші і другі примірники мають однакові номери. Виправлення в касовій книзі не допускаються. Якщо виправлення зроблені, то вони засвідчуються підписами касира, а також головного бухгалтера або особи, що його заміщує.

У кінці кожного робочого дня касир підсумовує операції задень, виводить залишок готівки в касі (наявна готівка в період виплати заробітної плати перераховується з урахуванням готівки, виданої за незакритими платіжними /розрахунково-платіжними/ відомостями) наступного дня і передає до бухгалтерії як звіт касира другий відривний аркуш (копію записів у касовій книзі за день) з прибутковими касовими ордерами і видатковими документами під розпис у касовій книзі.

Таблиця1.

Витрати на відрядження відшкодовуються на основі авансового звіту, який повинна скласти особа, повернувшись із відрядження, у такі строки: протягом 3-х робочих днів при службовому відрядженні; протягом 10-ти робочих днів при видачі грошей на закупівлю сільгосппродукції та вторинної сировини (крім металобрухту); на наступний день при видачі грошей на господар ські потреби.

До авансового звіту прикладається посвідчення про відрядження з відмітками про вибуття з місця роботи, прибуття в місце відрядження і вибуття з нього та про повернення до місця роботи. До авансового звіту прикладаються також виправдні документи на витрачені кошти (про наймання житла, проїзні білети, копії товарних чеків, матеріальні прибуткові ордери на оприбуткування на склад закуплених цінностей, квитанції поштових відділень тощо).

Оплата проїзду до місця відрядження і назад відшкодовується тільки за наявності документів, а при їх відсутності бухгалтерія може відшкодувати проїзд з дозволу керівника за рахунок прибутку підприємства. При цьому ця сума включається до сукупного оподатковуваного доходу, з якого утримується прибутковий податок і збори на соціальне страхування.

Якщо суми, видані під звіт з каси підприємства, не повністю використані, то вони повинні вноситись у касу при подачі авансового звіту. Чергові видачі грошей під звіт не дозволяються до повного погашення попередньої заборгованості. Добові за час перебування особи у відрядженні нараховуються за всі дні (включаючи день від’їзду і день приїзду) перебування у відряджені в межах України, включаючи вихідні, святкові і неробочі дні, час перебування у дорозі (разом із вимушеними зупинками). На відряджену особу поширюється режим робочого часу, тому замість днів відпочинку, не використаних за час відрядження, інші не надаються, за винятком випадку, коли вихідним був день вибуття у відрядження.

Добові, встановлені в розмірі 25-ти грн, не потребують спеціального документального підтвердження, крім відміток про прибуття в місце відрядження і виїзд з нього. Добові можуть виплачуватися і понад встановлену норму, розмір й умови таких доплат повинні вказуватися у колективному договорі. Якщо в ньому не передбачено порядку таких виплат, то їх можна зафіксувати у вигляді додатка. Розмір виплат добових понад граничні норми включається до складу місячного сукупного оподаткованого доходу, з якого береться прибутковий податок і збори на соціальні заходи.

До авансового звіту прикладаються проїзні білети, рахунки готелів у розмірі фактичних витрат з урахуванням наданих послуг (прання, чистка, прасування), бронювання місць у готелях в розмірі 50 % вартості місця за добу, за користування холодильником і телевізором, білизною у вагонах. Відшкодовуються також витрати на службові телефонні переговори, телеграми. Якщо відрядження оформлено на один день або відряджений може щодня вертатися додому, то йому також оплачується проїзд та добові, як за повну добу.

Облік розрахунків з підзвітними особами ведеться на рахунку 372 в розрізі фізичних осіб, яким видано гроші під звіт. Дебетове сальдо показує суму заборгованості, за якою не подано в бухгалтерію авансового звіту або не внесено невикористаної суми в касу підприємства.

Видача з каси коштів під звіт і відшкодування перевитрат підзвітної особи оформляється записом:

— Дт 372 «Розрахунки з підзвітними особами»;

— Кт 30 «Каса».

Придбання через підзвітних осіб матеріальних цінностей:

— Дт 201 «Сировина і матеріали»;

— Дт 203 «Паливо»;

— Дт 207 «Запасні частини»;

— Дт 22 «Малоцінні та швидкозношувані матеріали»;

— Дт 28 «Товари»;

— Кт 372 «Розрахунки з підзвітними особами».

Суми, використані на відрядження, списуються на ті рахунки, з якими було пов’язано відрядження:

— Дт 92 «Адміністративні витрати»;

— Дт 93 «Витрати на збут»;

— Кт 372 «Розрахунки з підзвітними особами».

Видача під звіт експедитору чекових книжок:

— Дт 372 «Розрахунки з підзвітними особами»;

— Кт 331 «Грошові документи в національній валюті».

74

Перераховано гроші підзвітній особі в іншу місцевість:

— Дт 372 «Розрахунки з підзвітними особами»;

— Кт 31 «Рахунки в банках».

Внесення в касу невикористаного залишку підзвітних грошей:

— Дт 30 «Каса»;

— Кт 372 «Розрахунки з підзвітними особами».

Утримання підзвітних сум із заробітної плати працівника:

— Дт 66 «Розрахунки з оплати праці»;

— Кт 372 «Розрахунки з підзвітними особами».

Суми, виплачені понад установлені норми граничних добових й оплата проїзду без подання документів з дозволу керівника:

— Дт 949 «Інші витрати операційної діяльності»;

— Кт 372 «Розрахунки з підзвітними особами».

Придбання через підзвітних осіб необоротних і нематеріальних активів, які не вимагають монтажу:

— Дт 10 «Основні засоби»;

— Дт 11 «Інші необоротні матеріальні активи»;

— Дт 12 «Нематеріальні активи»;

— Дт 15 «Капітальні інвестиції» (вимагають монтажу);

— Кт 372 «Розрахунки з підзвітними особами»

Тема Облік основних засобів

 

 

Суть оснвних засобів

Класифікація освних засобів

     Оцінка основних засобів

Суть оснвних засобів

Положення (стандарт) 7 “Основнi засоби” визначає методологiчнi засади формування в бухгалтерському облiку iнформацiї проосновнi засоби та iншi необоротнi матерiальнi активи (далi — основнi засоби), а також розкриття iнформацiї про них у фiнансовiй звiтностi. Норми Положення (стандарту) 7 застосовуються пiдприємствами, органiзацiями та iншими юридичними особами (далi —пiдприємства) усiх форм власностi (крiм бюджетних установ).

Положення (стандарт) 7 не поширюється на:

Операції з біологічними активами, які пов'язані із сільськогосподарською діяльністю та оцінені за справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на місці продажу, особливості обліку яких визначаються іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Невідтворювані природні ресурси, особливості обліку яких визначаються іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Основні засоби, що утримуються з метою продажу, особливості обліку яких визначаються іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Інвестиційну нерухомість, особливості обліку якої визначаються іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку.

Первісна вартість об'єкта основних засобів збільшується з одночасним створенням забезпечення на обґрунтовану розрахунком суму зобов'язання, яке відповідно до законодавства виникає у підприємства щодо демонтажу, переміщення цього об'єкта та приведення земельної ділянки, на якій він розташований, у стан, придатний для подальшого використання (зокрема на передбачену законодавством рекультивацію порушених земель).

Основнi засоби — матерiальнi активи, якi пiдприємство утримує з метою використання їх у процесi виробництва або постачання товарiв, надання послуг, здавання в оренду iншим особам або для здiйснення адмiнiстративних i соцiально-культурних функцiй, очiкуваний строк корисного використання (експлуатацiї) яких бiльше одного року (або операцiйного циклу, якщо вiн довший за рiк).

Об’єкт основних засобiв — закiнчений пристрiй з усiма пристосуваннями i приладдям до нього або окремий конструктивно вiдокремлений предмет, що призначений для виконання певних самостiйних функцiй, чи вiдокремлений комплекс конструктивно з’єднаних предметiв одного або рiзного призначення, що мають для їх обслуговування загальнi пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслiдок чого кожен предмет може виконувати свої функцiї, а комплекс — певну роботу тiльки в складi комплексу, а не самостiйно.

Класифікація освних засобів

Згідно з діючою типовою класифікацією основні засоби групуються за їх функціональним призначенням, галузями, речовим натуральним характером і видами, за використанням і належністю.

Основні засоби за функціональним призначенням та видом діяльності (виробнича, комерційна, банківська) поділяють на такі класи:

виробничі основні засоби, що безпосередньо беруть участь у виробничому (комерційному, банківському) процесі або сприяють його здійсненню (будови, споруди, силові машини й устаткування, робочі машини і обладнання тощо, які діють у сфері матеріального виробництва);

невиробничі основні засоби, що не беруть безпосередньої або побічної участі у процесі діяльності і призначені здебільшого для обслуговування комунальних і культурно-побутових потреб трудящих (будови і споруди, обладнання, машини і апарати тощо, використовувані у невиробничій сфері).

Згідно зі спеціальною класифікацією основні засоби поділяються за галузями народного господарства: промисловість, будівництво, сільське господарство, транспорт, зв’язок тощо.

За натурально-речовими ознаками основні засоби поділяють на окремі види: земля, будови, споруди, передавальне обладнання, машини й устаткування, які, в свою чергу, поділяються на силові машини й устаткування, робочі машини й устаткування, вимірювальні та регулюючі прилади й лабораторне устаткування, обліковувальну техніку, інші машини й устаткування (транспортні засоби, інструменти, виробничий інвентар і приналежності, господарський інвентар), робочі та продуктові тварини, багаторічні насадження і т. ін.

До кожної з цих груп належать основні засоби різних найменувань. Наприклад, до групи будови — корпуси цехів, склади, лабораторії тощо. До транспортних засобів — автомобілі, трактори, електровози, тепловози тощо. До групи інвентаря, інструменту та інших основних засобів — меблі, вимірювальні прилади тощо.

Класифікація основних засобів за наведеними групуваннями є основою синтетичного обліку.

За використанням основні засоби поділяють на діючі (усі основні засоби, що використовуються у господарстві), недіючі (ті, що не використовуються в даний період часу через тимчасову консервацію підприємства або окремих цехів), запасні (різне устаткування, що перебуває в резерві і призначене для заміни об’єктів основних засобів, що вибули або ремонтуються). За такого групування визначають суму амортизації.

Істотне значення в обліку основних засобів має розподіл їх за ознакою належності на власні й орендовані.

Орендовані основні засоби показуються в балансі орендодавця або орендаря так, щоб запобігти можливості подвійного врахування одних і тих самих засобів.

Для цiлей бухгалтерського облiку основнi засоби класифiкуються за такими групами:

1. Основнi засоби:

1.1. Земельнi дiлянки.

1.2. Kапiтальнi витрати на полiпшення земель.

1.3. Будинки, споруди та передавальнi пристрої.

1.4. Машини та обладнання.

1.5. Транспортнi засоби.

1.6. Iнструменти, прилади, iнвентар (меблi).

1.7. Тварини.

1.8. Багаторiчнi насадження.

1.9. Iншi основнi засоби.

2. Iншi необоротнi матерiальнi активи:

2.1. Бiблiотечнi фонди.

2.2. Малоцiннi необоротнi матерiальнi активи.

2.3. Тимчасовi (нетитульнi) споруди.

2.4. Природнi ресурси.

2.5. Iнвентарна тара.

2.6. Предмети прокату.

2.7. Iншi необоротнi матерiальнi активи.

Пiдприємства можуть установлювати вартiснi ознаки предметiв, що входять до складу малоцiнних необоротних матерiальних активiв. Згідно із Законом України “Про оподаткування прибутку підприємств” №334/94-ВР від 28.12.1994 р. (із змінами та доповненнями) передбачено поділ із 01.01.2003 р. основних засобів на слідуючі групи:

група 1 — будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі житлові будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального покращення землі;

група 2 — автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього, меблі, побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них;*

* Слова “включаючи електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, інформаційні системи, телефони, мікрофони і рації” виключені.

група 3 — будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4.

група 4 — електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичної обробки інформації, їх програмне забезпечення, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, телефони (у тому числі сотові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоційнних товарів (предметів).

Оцінка основних засобів

Розрізняють наступні види вартості основних засобів:

− первісна;

− переоцінена;

− ліквідаційна;

− залишкова.

Первiсна вартiсть — iсторична (фактична) собiвартiсть необоротних активiв у сумi грошових коштiв або справедливої вартостi iнших активiв, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активiв.

Переоцiнена вартiсть — вартiсть необоротних активiв пiсля їх переоцiнки.

Лiквiдацiйна вартiсть — сума коштiв або вартiсть iнших активiв, яку пiдприємство очiкує отримати вiд реалiзацiї (лiквiдацiї) необоротних активiв пiсля закiнчення строку їх корисного використання (експлуатацiї), за вирахуванням витрат, пов’язаних з продажем (лiквiдацiєю).

Залишкова вартість визначається як різниця між первісною (переоціненою) вартістю основних засобів і сумою їх зносу. Залишкова вартість основних засобів, поряд із первісною, знаходить своє відображення у балансі підприємства. Натомість у валюту (підсумок) балансу включається лише їх залишкова вартість. Залишкова вартість об’єктів постійно зменшується внаслідок їх зносу.

Придбанi (створенi) основнi засоби зараховуються на баланс пiдприємства за первiсною вартiстю. Одиницею облiку основних засобiв є об’єкт основних засобiв.

Первiсна вартiсть об’єкта основних засобiв складається з таких витрат:

− суми, що сплачують постачальникам активiв та пiдрядникам за виконання будiвельно-монтажних робiт (без непрямих податкiв);

− реєстрацiйнi збори, державне мито та аналогiчнi платежi, що здiйснюються в зв’язку з придбанням (отриманням) прав на об’єкт основних засобiв;

− суми ввiзного мита;

− суми непрямих податкiв у зв’язку з придбанням (створенням) основних засобiв (якщо вони не вiдшкодовуються пiдприємству);

− витрати зi страхування ризикiв доставки основних засобiв; витрати на установку, монтаж, налагодження основних засобiв; iншi витрати, безпосередньо пов’язанi з доведенням основних засобiв до стану, у якому вони придатнi для використання iз запланованою метою.

Фінансові витрати не включаються до первісної вартостіосновних засобів, придбаних (створених) повністю або частково за рахунок запозичень (за винятком фінансових витрат, які включаються до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 31 "Фінансові витрати.

Первiсна вартiсть безоплатно отриманих основних засобiв дорiвнює їх справедливiй вартостi на дату отримання.

Первiсною вартiстю основних засобiв, що внесенi до статутного капiталу пiдприємства, визнається погоджена засновниками (учасниками) пiдприємства їх справедлива вартiсть.

Первiсна вартiсть об’єктiв, переведених до основних засобiв з оборотних активiв, товарiв, готової продукцiї тощо дорiвнює її собiвартостi, яка визначається згiдно з положеннями (стандартами) бухгалтерського облiку 9 “Запаси” та 16 “Витрати”.

Первiсна вартiсть об’єкта основних засобiв, отриманого в обмiн на подiбний об’єкт, дорiвнює залишковiй вартостi переданого об’єкта основних засобiв. Якщо залишкова вартiсть переданого об’єкта перевищує його справедливу вартiсть, то первiсною вартiстю об’єкта основних засобiв, отриманого в обмiн на подiбний об’єкт, єсправедлива вартiсть переданого об’єкта з включенням рiзницi до витрат звiтного перiоду.

Первiсна вартiсть об’єкта основних засобiв, придбаного в обмiн (або частковий обмiн) на неподiбний об’єкт, дорiвнює справедливiй вартостi переданого об’єкта основних засобiв, збiльшенiй (зменшенiй) на суму грошових коштiв чи їх еквiвалентiв, що була передана (отримана) пiд час обмiну.

Первiсна вартiсть основних засобiв збiльшується на суму витрат, пов’язаних з полiпшенням об’єкта (модернiзацiя, модифiкацiя, добудова, дообладнання, реконструкцiя тощо), що призводить до збiльшення майбутнiх економiчних вигод, первiсно очiкуваних вiд використання об’єкта. Залишкова вартiсть основних засобiв зменшується у зв’язку з частковою лiквiдацiєю об’єкта основних засобiв.

Витрати, що здiйснюються для пiдтримання об’єкта в робочому станi та одержання первiсно визначеної суми майбутнiх економiчних вигод вiд його використання, включаються до складу витрат.

Пiдприємство переоцiнює об’єкт основних засобiв, якщо його залишкова вартiсть значно (бiльш як на 10 вiдсоткiв) вiдрiзняється вiд справедливої вартостi на дату балансу. У разi переоцiнки об’єкта основних засобiв на ту саму дату здiйснюється переоцiнка всiх об’єктiв групи основних засобiв, до якої належить цей об’єкт.

Переоцiнена первiсна вартiсть та сума зносу об’єкта основних засобiв визначається множенням вiдповiдно первiсної вартостi i суми зносу об’єкта основних засобiв на iндекс переоцiнки. Iндекс переоцiнки визначається дiленням справедливої вартостi об’єкта, який переоцiнюється, на його залишкову вартiсть.

Якщо залишкова вартiсть об’єкта основних засобiв дорiвнює нулю, то його переоцiнена залишкова вартiсть визначається додаванням справедливої вартостi цього об’єкта до його первiсної (переоцiненої) вартостi без змiни суми зносу об’єкта. При цьому до таких об’єктів, що прод