ТЕМА 5 Облік поточних і довгострокових фінансових інвестицій

Визначення, первісна оцінка та класифікація фінансових інвестицій

Основним нормативним документом, що визначає поняття та оцінку фінансових інвестицій, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 12 “Фінансові інвестиції”, який затверджено наказом Міністерства фінансів України 17.05.2000 р. за № 284/4505.

Положення (стандарт) бухгалтерського облiку 12 “Фiнансовi iнвестицiї” (далi — Положення (стандарт) 12) визначає методологiчнi засади формування в бухгалтерському облiку iнформацiї про фiнансовi iнвестицiї та її розкриття у фiнансовiй звiтностi. Норми Положення (стандарту) 12 застосовуються пiдприємствами, органiзацiями та iншими юридичними особами (далi — пiдприємства) незалежно вiд форм власностi (крiм бюджетних установ).

Під капітальною інвестицією треба розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання будинків, споруд, інших об’єктів нерухомої власності, інших основних фондів та нематеріальних активів, які підлягають амортизації.

Під фінансовою інвестицією треба розуміти господарську операцію, яка передбачає придбання корпоративних прав, цінних паперів, деривативів та інших фінансових інструментів. Фінансові інвестиції поділяються на прямі та портфельні.

Пряма інвестиція — господарська операція, яка передбачає внесення коштів або майна до статутного фонду юридичної особи в обмін на корпоративні права, емітовані такою юридичною особою.

Портфельна інвестиція — господарська операція, яка передбачає придбання цінних паперів, деривативів та інших фінансових активів за кошти на фондовому ринку (за винятком операцій із скупівлі акцій як безпосередньо платником податку, так і пов’язаними з ним особами, в обсягах, що перевищують 50 відсотків загальної суми акцій, емітованих іншою юридичною особою, які належать до прямих інвестицій).

Під реінвестицією треба розуміти господарську операцію, яка передбачає здійснення капітальних або фінансових інвестицій за рахунок доходу (прибутку) отриманого від інвестиційних опреацій. Згідно із Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку № 2

“Баланс”, фінансові інвестиції — це активи, які утримуються підприємством з метою збільшення прибутку (відсотків, дивідендів тощо), зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора. В залежності від того, на який термін підприємство здійснює інвестиції, вони поділяються на довгострокові та короткострокові (поточні).

Довгострокові фінансові інвестиції — це інвестиції на період більше одного року. Такі інвестиції відносяться до необоротних активів, виходячи з того, що вини не можуть бути реалізованими в будь-який момент.

Kороткострокові (поточні) фінансові інвестиції — це інвестиції на період до одного року. Ці інвестиції відносяться до оборотних активів виходячи з того, що вони можуть бути реалізованими в будь-який момент.

Оцінка фінансових інвестицій

Фiнансовi iнвестицiї первiсно оцiнюються та вiдображаються у бухгалтерському облiку за собiвартiстю. Собiвартiсть фiнансової iнвестицiї складається з:

− цiни її придбання;

− комiсiйних винагород;

− мита;

− податкiв;

− зборiв;

− обов’язкових платежiв та iнших витрат, безпосередньо

пов’язаних з придбанням фiнансової iнвестицiї. Визначення собівартості фінансової інвестиції розглянемо за допомогою прикладу 1.

Приклад 1.

Підприємство придбало 6000 акцій по 8,00 грн. за акцію.

Вартість послуг брокерської фірми з урахуванням податку на додану вартість склала 4200 грн. Виходячи із цього, собівартість фінансової інвестиції склала, спираючись на представлені документи 51500 грн.

(6000 х 8,00 + 4200 – 700 (ПДВ) = 51500).

Якщо придбання фiнансової iнвестицiї здiйснюється шляхом обмiну на цiннi папери власної емiсiї, то собiвартiсть фiнансової iнвестицiї визначається за справедливою вартiстю переданих цiнних паперiв.

Якщо придбання фiнансової iнвестицiї здiйснюється шляхом обмiну на iншi активи, то її собiвартiсть визначається за справедливою вартiстю цих активiв.

Дивiденди, вiдсотки, роялтi та рента, що пiдлягають отри- манню за фiнансовими iнвестицiями, вiдображаються як фiнансовий дохiд iнвестора, крiм випадкiв, коли такi надходження не вiдповiдають критерiям визнання доходу, встановленим Положенням (стандартом) бухгалтерського облiку 15 “Дохiд”, затвердженого наказом

Мiнiстерства фiнансiв України вiд 29 листопада 1999 року № 290.