ТОП 10:

Правовідносини у сфері охорони здоров’я: поняття та склад.



Медичні правовідносини — це результат впливу норм медичного права на поведінку суб'єктів медичного права, внаслідок якого між ними виникають правові зв'язки.

Критеріями класифікації правових відносин у сфері охорони здоров'я є: а) співвідношення взаємних прав і обов'язків суб'єктів; б) напрями медичної діяльності; в) ступінь визначеності суб'єктного складу; г) характер дій зобов'язаного суб'єкта.

 

Залежно від співвідношення взаємних прав і обов'язків суб'єктів медичні правовідносини бувають:

— вертикальні, що характеризуються наявністю в однієї сторони державно-владних повноважень щодо другої сторони відносин (наприклад, відносини у сфері державного регулювання медичної діяльності);

— горизонтальні, що характеризуються рівністю сторін (наприклад, відносини між лікувальної установою з одного боку і громадянином з іншого).

 

За напрямами діяльності медичні правовідносини поділяються на правовідносини у сфері:

— проведення санітарно-гігієнічних і протиепідемічних заходів;

— проведення заходів щодо профілактики виникнення особливо небезпечних інфекцій, проведення карантинних заходів тощо;

— надання безоплатної медичної допомоги;

— надання платних медичних послуг;

— здійснення заходів щодо програми добровільного медичного страхування;

— проведення медичних експертиз;

— здійсненні примусових заходів медичного характеру тощо.

 

За ступенем визначеності суб'єктного складу — медичні правовідносини можуть бути:

1. Абсолютно визначені - варіант правових відносин, коли носієві права кореспондує невизначена кількість пасивно зобов'язаних суб'єктів права.

2. Відносно визначені - варіант правових відносин, коли носієві права кореспондують певні суб'єкти права.

За характером дій зобов'язаного суб'єкта правові відносини поділяються на:

— активні, де змістом обов'язків є здійснення певних позитивних активних дій (виконання своїх обов'язків медичним персоналом тощо);

— пасивні, що передбачають утримання від вчинення певних дій (не розголошувати лікарську таємницю тощо).

 

Склад медичних правовідносин — це характеристика правовідносин з точки зору їх внутрішнього устрою і взаємозв'язку складових елементів: суб'єкти, об'єкт і зміст.

Суб'єктами права в теоретико-правовому викладі є учасники правовідносин, тобто носії суб'єктивних прав і обов'язків.

необхідно розрізняти такі групи суб'єктів медичних правовідносин:

1. Суб'єкти, що надають медичну допомогу.(державні,комунальні,приватні)

2. Суб'єкти, що отримують медичну допомогу.(пацієнти)

3. Суб'єкти, що сприяють наданню медичної допомоги (підрозділи забезпечення).

(фінансово-економічні,кадрові,соціальні,юридичні служби,заклади охорони здоров*я)

Суб'єктом медичних правовідносин - пацієнтом - може вважатися особа за умови, що вона:

а) виявила бажання або дала згоду на надання їй медичних послуг лікувальною установою, що здійснює необхідні медичні послуги (за винятком деяких випадків); щодо особи, яка не досягла віку 14 років, а також особи, визнаної в установленому законом порядку недієздатною, медичне втручання здійснюється за згодою їх законних представників;

б) за медичними показаннями потребує отримання медичної допомоги (за винятком деяких випадків).

Щодо осіб, які не досягли 14 років, а також осіб, визнаних в установленому законом порядку недієздатними, згоду на медичне втручання щодо яких надають їх законні представники, ці законні представники, по суті, також є суб'єктами цих складних правовідносин.

 

Суб'єктом медичних правовідносин заклади охорони здоров'я стають за наявності:

а) укладеного з пацієнтом договору на надання медичних послуг (незалежно від способу укладення договору);

б) організаційної єдності і відособленого майна, прямо або опосередковано призначеного для надання медичної допомоги;

в) державній реєстрації у встановленому законом порядку;

г) ліцензії на обраний вид діяльності;

д) положення в статутних документах і дозволу органу управління охорони здоров'я на здійснення цього виду лікування;

е) належної, підтвердженої документально кваліфікації медичного персоналу, що здійснює конкретні медичні втручання.

 

Об'єктами медичних правовідносин – це ті реальні соціальні блага,що задовольняють інтереси й потреби людей і з приводу яких між суб*єктами виникають ,змінюються чи припиняються суб*єктивні права та юридичні обов*язки.Їх поділяють на матеріальні й духовні,дії суб*єктів,правовідносини,результати їх діяльності.

Зміст медичних правовідносин складають суб'єктивні права та юридичні обов'язки, які реалізуються в поведінці суб'єктів медичних правовідносин.

Зміст суб*активного права включає можливост:

1)діяти відповідно до свого бажання та користуватись соціальним благом,на оволодіння яким спрямоване суб*активне право

2)вимагання певних дій від зобов*язаної сторони

3)звертатись до суду ,державного органу чи посадової особи щодо захисту свого права.

Змістом юридичних обов*язків є:

1)здійснення або нездійснення певних дій на вимогу уповноваженої сторони

2)юридична відповідальність за невиконання чи неналежне виконання передбачених нормою права дій

 

М.С. Малеїн і М.М. Малєїна виділяють три групи прав і обов'язків у правовідносинах з приводу надання медичної допомоги:

1. ті, що складають суть (основу) правовідносин(свідчить про право пацієнта на отримання медичної допомоги і обов'язок медичного працівника її надавати);

2. специфічні права і обов'язки, закріплені за окремими категоріями громадян(складають:

— право матері на перебування в стаціонарі з дитиною, що потребує догляду та обов'язок лікувальної установи забезпечити його реалізацію;

— право пацієнта на оплачувану відпустку й інші компенсаційні заходи у зв'язку з перенесеним захворюванням і необхідністю реабілітаційних заходів;

— право на проведення біомедичних досліджень за наявності певних умов та ін.);

3. додаткові права і обов'язки(будь-які умови, що відповідають двом критеріям:

Відповідність вимогам нормативно-правових актів.

Досягнення згоди з їх приводу між суб'єктами правовідносин).

Фізичні особи як суб’єкти правовідносин у сфері охорони здоров’я.

Фізична особа– це людина,яка повинна бути наділена правоздатністю (можливість мати права та обов*язки),дієздатністю(можливість набувати прав та обов*язків ; дієздатність є повна,часткова,неповна,обмежена,недієздатність)

Пацієнт- фізична особа,яка звернулась за наданням профілактичної, діагностичної,лікувальної чи реабілітаційно-відновної допомоги до закладу охорони здоров*я будь-якої форми власності чи медичного працівника індивідуальної практики незалежно від стану здоров*я або добровільно погодиласьна проведення медико-біологічного експерименту.

Права пацієнтів

1. Право на медичні профілактичні заходи

2. Право на доступність у галузі охорони здоров`я

3. Право на медичну інформацію

4. Право на згоду на медичне втручання та право на відмову від медичного втручання

5. Право на свободу вибору в галузі охорони здоров`я, а саме: 1) право на вільний вибір лікаря; 2) право на вибір методів лікування відповідно до рекомендацій лікаря; 3) право на вибір закладу охорони здоров`я; 4) право на заміну лікаря; 5) право на лікування за кордоном у разі неможливості надання такої допомоги у закладах охорони здоров`я України

6. Право на медичну таємницю

7. Право на якісну медичну

8. Право на безпечну медичну

9. Право на інновації, а саме: 1) право на медико-біологічний експеримент; 2) право на репродуктивні технології; 3) право на донорство; 4) право на терапевтичне клонування; 5) право на корекцію (зміну) статі

10. Право на попередження за можливістю страждань і болю

11. Право на індивідуальний підхід до лікування

12. Право на оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров`я

13. Право на відшкодування шкоди, заподіяної здоров`ю

14. Право людини на життя та на повагу до гідності при наданні медичної допомоги

15. Право на захист від будь яких незаконних форм дискримінації, пов`язаних зі станом здоров`я.

Обов`язки пацієнтів

1. Піклуватися про своє здоров`я та дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян

2. Проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення

3. Надавати невідкладну допомогу іншим громадянам, які знаходяться в небезпечному для життя і здоров`я стані

4. Виконувати медичні приписи та правила внутрішнього трудового розпорядку закладу охорони здоров`я

5. У невідкладних випадках, коли існує реальна загроза життю, отримувати медичну допомогу без своєї згоди чи згоди законного

Медичні та фармацевтичні працівники мають право:

- на заняття медичною і фармацевтичною діяльністю відповідно до спеціальності та кваліфікації;

- належні умови професійної діяльності;

- підвищення кваліфікації, перепідготовку не рідше одного разу на п’ять років у відповідних закладах та установах;

- вільний вибір апробованих форм, методів і засобів діяльності, впровадження у встановленому порядку сучасних досягнень медичної та фармацевтичної науки і практики;

- безплатне користування соціальною, екологічною та спеціальною медичною інформацією, необхідною для виконання професійних обов’язків;

- обов’язкове страхування за рахунок власника закладу охорони здоров’я у разі заподіяння шкоди їх життю і здоров’ю у зв’язку з виконанням професійних обов’язків у випадках, передбачених законодавством;

- соціальну допомогу з боку держави у разі захворювання, каліцтва або в інших випадках втрати працездатності, що настала у зв’язку з виконанням професійних обов’язків;

- встановлення у державних закладах охорони здоров’я посадових окладів (тарифних ставок) на рівні, не нижчому від середньої заробітної плати працівників промисловості;

- скорочений робочий день і додаткову оплачувану відпустку у випадках, встановлених законодавством;

- пільгові умови пенсійного забезпечення;

- пільгове надання житла та забезпечення телефоном;

- безплатне користування житлом з освітленням і опаленням тим, хто проживає і працює у сільській місцевості і селищах міського типу, а також пенсіонерам, які раніше працювали медичними та фармацевтичними працівниками і проживають у цих населених пунктах, надання пільг щодо сплати земельного податку, кредитування, обзаведення господарством і будівництва приватного житла, придбання автомототранспорту в порядку, встановленому законом;

- першочергове одержання медичної допомоги і забезпечення лікарськими та протезними засобами;

- створення наукових медичних товариств, професійних спілок та інших громадських організацій;

- судовий захист професійної честі та гідності;

- безоплатне одержання у власність земельної ділянки в межах земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства у передбаченому законом порядку;

- додаткову оплачувану щорічну відпустку тривалістю три календарних дні для лікарів дільничних лікарень та амбулаторій, розташованих у сільській місцевості, дільничних лікарів-терапевтів, лікарів-педіатрів та дільничних і т.д .за безперервну роботу на зазначених посадах у зазначених закладах (на територіальних ділянках) понад три роки. При цьому зберігаються права інших категорій медичних працівників на додаткову оплачувану відпустку у межах існуючих норм.







Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 35.168.112.145 (0.01 с.)