Еутаназія: правовий та моральний аспект.

Еутанвазія – навмисне прискорення смерті або умертвіння невиліковного хворого з метою припинення його страждань.

Декларація про еутаназію (прийнята Всесвітньою медичною асамблеєю) визначає,що еутаназія, виконана навіть на прохання самого пацієнта або проханням його родичів, є неетичною. У нормативно-правовій базі деяких країн є норми, які дозволяють здійснення пасивної еутаназії (Нідерланди,Північна територія Австралії, втат Орегон США). В Україні законодавче положення щодо еутаназії сформульовано в Законі України «Основи законодавства України про охорону здоровя» ст..52. (Медичні працівники зобов’язані надавати медичну допомогу у повному обсязі хворому, який знаходиться в критичному для життя стані. Активні заходи щодо підтримання життя хворого припиняються в тому випадку, коли стан людини визначається як незворотня смерть. Медичним працівникам забороняється здійснення еутаназії з метою припинення страждань хворого.)

Ч.4 ст.281 Цк – заборона еутаназії.

Лікарська таємниця: поняття, правовий супровід та відповідальність медичного працівника.

Під лікарською таємницею розуміють відомості про хворого двоякого роду:

1) отримані від хворого або в процесі лікування;

2) ті, що лікар не повинен повідомляти хворому(наприклад,назву хвороби, несприятливий прогноз).

Основні об’єкти лікарської таємниці: відомості про стан здоровя пацієнта (наявність у особи психічного розладу, лікування у психіатричному закладі), відомості про хворобу, діагноз, відомості одержані при медичному обстеженні, відомості про огляд та його результати, відомості про методи лікування, про інтимну і сімейну сторони життя пацієнта.(ст..40 «Основ законодавства України про охорону здоровя».) ст..145 ККУ «Незаконне розголошення лікарської таємниці» - суб’єктом злочину є медичні працівники та інші особи, у тому числі службові, яким відповідна інформація стала відома у зв’язку з виконанням професійних або службових обов’язків.

Ст..39-1 «Основ законодавства України про охорону здоровя» - Право на таємницю про стан свого здоровя (Пацієнт має право на таємницю про стан свого здоровя, факт звернення за медичною допомогою, діагноз, а також відомості, одержанні при його медичному обстеженні.)

Ст..39 «Основ законодавства України про охорону здоровя» - Обовязок надання медичної допомоги (Якщо інформація про хворобу пацієнта може погіршити стан його здоровя або погіршити стан здоровя його батьків чи опікунів, зашкодити процесові лікування, медичні працівники мають право надати неповну інформацію про стан здоровя пацієнта, обмежити можливість їх ознайомлення з окремим медичними документами.)

Право людини на особисту недоторканість, свободу та гідність.

Гідність - це сукупність високих моральних, світоглядних, професійних якостей людини, які дають їй підстави для самоповаги, для усвідомлення своєї суспільної цінності.

Відповідно, змістом права на повагу до гідності людини є законодавче встановлена і гарантована державою сукупність норм, які надають кожній людині впевненість у своїй суспільній цінності, можливість усвідомлювати себе як особистість, поважати власні моральні принципи й етичні норми, наполягати на повазі до себе інших людей, державних органів та їх посадових і службових осіб, а також вимагати, щоби будь-які сумніви щодо її моральних якостей і етичних принципів були належним чином обґрунтовані.

Право на повагу до людської гідності встановлене ст. 28 Конституції України. Зазначене право не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Конституція України прямо забороняє:

-катування людини;

-жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність поводження з людиною;

-застосування покарань, які є жорстокими, нелюдськими або такими, що принижують гідність людини;

-медичні, наукові чи інші досліди щодо людини без її вільної згоди.

Ст. 29 КУ. Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність.

Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

У разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи його перепинити уповноважені на те законом органи можуть застосувати тримання особи під вартою як тимчасовий запобіжний захід, обґрунтованість якого протягом сімдесяти двох годин має бути перевірена судом. Затримана особа негайно звільняється, якщо протягом сімдесяти двох годин з моменту затримання їй не вручено вмотивованого рішення суду про тримання під вартою.

Кожному заарештованому чи затриманому має бути невідкладно повідомлено про мотиви арешту чи затримання, роз'яснено його права та надано можливість з моменту затримання захищати себе особисто та користуватися правовою допомогою захисника.

Кожний затриманий має право у будь-який час оскаржити в суді своє затримання.

Про арешт або затримання людини має бути негайно повідомлено родичів заарештованого чи затриманого.

 

Інформована згода на медичне втручання.

Ст. 43 «Основ законодавства України про охорону здоровя» - Згода на медичне втручання (Згода інформованого відповідно до статті 39 цих Основ пацієнта необхідна для застосування методів діагностики, профілактики та лікування. Щодо пацієнта віком до 14 років (малолітнього пацієнта), а також пацієнта, визнаного в установленому законом порядку недієздатним, медичне втручання здійснюється за згодою їх законних представників. Згода пацієнта чи його законного представника на медичне втручання не потрібна лише у разі наявності ознак прямої загрози життю пацієнта за умови неможливості отримання з об’єктивних причин згоди на таке втручання від самого пацієнта чи його законних представників. Якщо відсутність згоди може призвести до тяжких для пацієнта наслідків, лікар зобов'язаний йому це пояснити. Якщо і після цього пацієнт відмовляється від лікування, лікар має право взяти від нього письмове підтвердження, а при неможливості його одержання - засвідчити відмову відповідним актом у присутності свідків. Пацієнт, який набув повної цивільної дієздатності і усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними, має право відмовитися від лікування. Якщо відмову дає законний представник пацієнта і вона може мати для пацієнта тяжкі наслідки, лікар повинен повідомити про це органи опіки і піклування.

Право на медичну допомогу.

Ст. 284 ЦКУ від 16.01.2003

1. Фізична особа має право на надання їй медичної допомоги.

2. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років і яка звернулася за наданням їй медичної допомоги, має право на вибір лікаря(ст..38 Основ законодавства) та вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій.

3. Надання медичної допомоги фізичній особі, яка досягла чотирнадцяти років, провадиться за її згодою.(ст..43 Основ законодавства)

4. Повнолітня дієздатна фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій і може керувати ними, має право відмовитися від лікування.(ст..43 Основ законодавства)

5. У невідкладних випадках, за наявності реальної загрози життю фізичної особи, медична допомога надається без згоди фізичної особи або її батьків (усиновлювачів), опікуна, піклувальника.(ст..43 Основ законодавства)

6. Надання фізичній особі психіатричної допомоги здійснюється відповідно до закону.

Ст.49.Конституції України -Кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування.

(Охорона здоров'я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм. Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності.)