Методологічні принципи вивчення впливу чинників навколишнього середовища на здоров’я населення. Мета, завдання та програми досліджень.

Методологія – це вчення про метод наукового дослідження, шляхи та засоби наукового пізнання дійсності, теоретичної і практичної діяльності та встановлення істини.

Розрізняють методологію загальнофілософську та предметну (тобто методологію окремих наукових дисциплін).

Під загальнофілософською методологією розуміють вчення про методи та прийоми піз-нання природи, суспільства та мислення. Це вчення отримало назву матеріалистичної діалектики.

Загальнофілософська методологія ґрунтується на ідеї загального розвитку та використовує свої специфічні методи та методики пізнання (аналізу і синтезу, індукції та дедукції, історичного та логічного моделювання, системно-структурного підходу та інших), які побудовані людською інтуїцією, досвідом та інтелектом.

Саме використовуючи ці методи та методики з метою пізнання об’єктивної дійсності, тобто явищ та процесів, що відбуваються незалежно від волі та свідомості людей в навколишньому середовищі, людина розкрила та сформулювала загально-філософські закони та категорії, які відображають загальний та універсальний характер.

Всебічність та універсальність філософських законів і категорій заключається в тому, що вони можуть бути застосовані у будь-якій галузі наукових знань, а також до кожної наукової дисципліни.

Існує три основних закониматеріалістичної діалектики:

– закон взаємопереходу кількісних і якісних змін;

– закон єдності та боротьби протилежностей;

– закон заперечування заперечення.

Крім цих законів, матеріалістична діалектика використовує філософські категорії, які також мають універсальне застосування. Прикладами таких універсальних категорій можуть бути:

- причини та наслідків;

- необхідності та випадковості;

- змісту і форми;

- частки та цілого;

- можливості та дійсності.

Слід зазначити, що в гігієні з вказаних трьох загально-філософських законів найбільш часто діє закон взаємопереходу кількісних і якісних змін.

Так, багато чинників навколишнього середовища, соціально-економічні умови, рівень культури та інше можуть впливати на організм людини позитивно або негативно тільки за умови досягнення певного кількісного порога – так званого порога пошкоджуючої дії.

Знання законів та категорій матеріалистичної діалектики допомагає лікарям різного фаху:

По-перше - правильно пояснити причини явищ, які вони спостерігають;

По-друге - обґрунтувати напрямок наукового пошуку;

По-третє - визначити позицію при створенні загальних концепцій та теорій.

Крім загальнофілософської методології,гігієна, як самостійна галузь медицини, має свою предметну методологію.

Під предметною методологією гігієни слід розуміти сукупність науково обґрунтованих методів та методик, які використовуються при вивченні впливу фізичних, хімічних, біологічних, психогенних факторів зовнішнього та навколишнього середовища, соціально-економічних умов на організм людини, а також впливу фізіологічної, побутової та виробничої діяльності людей на навколишнє середовище.

Метод – це спосіб пізнання дійсності, явищ природи, її закономірностей і законів.

Методика – це сукупність чи система конкретних засобів, прийомів доцільного виконання якого-небудь завдання, наукового дослідження, складова частина предметної методології.

Тут слід зазначити, що медицина в цілому як об’єкт дослідження вивчає біологічні характеристики людини в нормі і патології та їх зміни під впливом різних чинників.

Специфічним об’єктом вивчення лікувальної медицини є хвора людина. Філософською категорією, що виражає стан хворої людини, є таке поняття (категорія), як “хвороба”. Суттєвим у ньому є те, що лікувальна медицина вивчає хворобу не колективу, не групи людей, а окремої людини, тобто конкретне захворювання.

Специфічним об’єктом вивчення профілактичної медицини, абогігієни, є здорові люди (а точніше практично здорові люди). Філософською категорією, що виражає стан здорової людини є “здоров’я”.

Саме специфіка об’єкта дослідження в гігієні і визначає необхідність використання для його вивчення особливих методів.

Розрізняють п’ять специфічних для гігієни методів:

1. Епідеміологічний метод вивчення здоров’я населення;

2. Метод санітарного обстеження та опису (санітарно-топографічне, санітарно-технічне, санітарно-епідеміологічне обстеження);

3. Метод гігієнічного експерименту (натурного і лабораторного);

4. Метод санітарної експертизи;

5. Метод санітарної освіти (гігієнічного виховання та навчання населення).

Принципова відмінність цих методів від методів, що використовуються в лікувальній медицині є те, що вони направлені не на діагностику, не на лікування, не на реабілітацію хворого, а на виявлення рівня здоров’я популяції або окремої людини.

Особливість цих методів полягає в тому, що за допомогою специфічних методів гігієни встановлюється наявність і характер зв’язку між рівнем здоров’я населення і факторами навколишнього середовища або факторами ризику.

Тому під предметною методологією гігієни розуміють також її власні специфічні закони та категорії, що використовуються для виявлення закономірностей впливу всіх факторів зовнішнього та навколишнього середовища на здоров’я людини.

Предметна методологія:

1. Специфічні закони та категорії матеріалістичної діалектики, які відображають її специфічні методи та методики.

2. Специфічні закони, закономірності, постулати і категорії гігієни, які відображають її специфічні методи та різні методики.

3. Специфічні методи гігієнічних досліджень.

4. Конкретні гігієнічні методики та методики інших дисциплін, які використовуються при вивченні здоров’я населення та впливу на нього чинників зовнішнього та навколишнього середовища.

Таким чином, методологію гігієни схематично можна подати у вигляді конуса.

Фундамент, основа конуса – це загальнофілософська методологія. Вона представлена універсальним методом пізнання дійсності – методом матеріалістичної діалектики з її основними законами і категоріями. Наближаються до цього фундаменту методи і категорії гігієни з певним філософським змістом, як здоров’я, хвороба, біосфера, ноосфера, внутрішнє, зовнішнє, навколишнє середовище та інші. Далі ідуть специфічні методи гігієни, а вершиною конуса є спеціалізовані методики, що використовуються в гігієнічній науці та практиці.

Медико–санітарне обслуговування працівників промислового виробництва та сільського господарства. Основні напрямки діяльності лікаря – дільничного терапевта цехової лікарської дільниці з питань забезпечення здорових умов праці. Гігієнічні основи профілактики та реабілітації професійно–зумовленої патології.

Основним ланцюгом в системі охорони здоров»я на виробництві є медико—санітарна частина, в структуру якої входять поліклініка, стаціонар та лікарські (або фельдшерські) оздоровчі пункти. Крім того, МСЧ забезпечують організаційно-методичну допомогу та керівництво заводськими санаторіями-профілакторіями.

Оздоровчі заходи проводяться МСЧ в тісному контакті з адмінітрацією та профспілковим комітетом (організацією).

Основними завданнями МСЧ є:

1) максимальне наближення до місця роботи кваліфікованої медичної допомоги робітникам та службовцям;

2) розробка та проведення заходів, направлених на оздоровлення умов праці та побуту, попередження та зниження професійної захворюваності;

3) попередження та зниження виробничого травматизму, захворюваності з тимчасовою втратою працездатності та інвалідності.

В відповідності з цими задачами поліклініка МСЧ здійснює слідуючі основні види діяльності:

- надає кваліфіковану та спеціалізовану амбулаторно-поліклінічну допомогу робітникам і направляє на госпіталізацію осіб, які потребують стаціонарного лікування;

- здійснює контроль за станом умов праці та технікою безпеки, за дотриманням санітарного законодавства на підприємстві, особливо в цехах з шкідливими та несприятливими факторами;

- веде облік і аналіз причин професійної захворюваності, промислового травматизму, захворюваності з тимчасовою втратою працездатності та інвалідності по їх зниженню;

- проводить профілактичні медичні огляди;

- здійснює відбір контингентів хворих для диспансерізації, проводить динамічні спостереження за станом їх здоров'я, лікування і профілактику загострень, ускладнень захворювань;

- проводить відбір працюючих, які потребують санаторно-курортного лікування, в перебуванні в санаторії-профілакторії, будинку відпочинку, в лікувально-дієтичному харчуванні;

- здійснює підготовку громадського санітарного активу виробництва, навчання працюючих само- та взаємодопомоги.

МСЧ, звичайно, організовуються на великих промислових виробництвах з числом робітників 4000 і більше, а виробництвах хімічної, вугільної, нафтопереробної промисловості з числом працюючих 2000 і більше.

Для надання медико-профілактичної допомоги на промисловому виробництві з числом працюючих 1000 і більше організовуються лікарські оздоровчі пункти, а на виробництвах з числом робітників до 1000 - фельдшерські оздоровчі пункти.

Лікувально-профілактичні роботи в МСЧ промислових підприєствах здійснюється по принципу цехової дільничності.

Цеховий лікар-ординатор обслуговує біля 2000 робітників.

Причому на цехового лікаря-ординатора з наданням кваліфікованої терапевтичної роботи накладаються функції організатора профілактичної роботи на цеховій дільниці і координатора профілактичної діяльності лікарів інших спеціальностей, які обслуговують цехову дільницю, а також диспансерний нагляд за станом здоров'я працюючих, контроль за дотриманням правил ТБ, санітарно-просвітницька робота.

І накінець, одним з основних розділів комплексу заходів профілактики професійних захворювань є організація праці і чітке проведення попереджувальних та періодичних медичних оглядів робітників, трудова діяльність яких пов'язана з можливістю несприятливої дії на їх здоров'я факторів виробничого середовища.

Перешкодити цьому можуть правильно організовані попереджувальні медогляди, які повинні пройти всі постіпаючі на роботу.

°х основною задачею є попередження поступлення на роботу осіб з хронічними захворюваннями органів і систем за професією, умовами праці, які можуть погіршувати перебіг цих звхворювань.

Наприклад. Хронічний бронхіт - пилове виробництво

Захворювання вуха - шумове виробництво.

Крім того, важлива задача попереджевальних медоглядів - виявлення абсолютних і відносних протипоказань до роботи з визначеної спеціальності.

Наприклад. Дальтонізм - водій, машиніст

Хворий стенокардією - монтажник, висотник.

Попереджувальні медичні огляди проводяться поліклініками МСЧ промислових підприємств, а при їх відсутності - територіальними лікувально-профілактичними закладами, які обслуговують це виробництво. Огляди здійснюються лікарями-спеціалістами лікувального профілю, склад яких залежить від виду виробничого фактора, який може бути на передбачуваній ділянці роботи.

Періодичні медичні огляди являють собою періодичний контроль за станом здоров'я працюючих в процесі їх трудової діяльності.

Частота (або періодичність) їх проведення обумовлена агресивністю професіональних шкідливостей на виробництві, особливостями технологічного процесу, умовами праці (звичайно 1 раз в 4, 6, 12 місяців).