Вібрація як виробнича шкідливість (характеристика фізичних властивостей і біологічної дії, прилади та одиниці вимірювання, зрушення у стані здоров’я та захворювання).

Вібрація- Ритмічні коливання твердих тіл різної частоти і сили, при яких відбувається почергове збільшення та зменшення у часі значень, що їх характеризують

Вібрація характеризується величиною зміщення коливної точки від стійкого положення (амплітудою) в міліметрах і числом коливань в секунду. З цих величин розраховується коливальна швидкість, що виражається як в абсолютних (м/с), так і у відносних величинах (децибелах), і прискорення.Як у виробництві, так і в побуті вібрація може чинити несприятливу дію на людину - призводити до порушення низки фізіологічних процесів, а при тривалому систематичному впливі - до розвитку вібраційної хвороби.Умовно розрізняють місцеву вібрацію, що діє переважно на руки працюючих, та загальну - коли при коливанні підлоги, сидіння (робочого місця) дії вібрації піддається весь організм.При вібраційної хвороби, що розвивається під дією місцевої вібрації характерні:

1) болі в кистях, частіше ночами;2) побіління пальців на холоді;3) оніміння і мерзлякуватість рук;

4) болі в попереку і в області серця.

Це пов'язано з порушенням кровообігу в периферичних судинах. Особливо сильно страждає больова чутливість, знижується температура шкіри на кистях і стопах. Ступінь зниження чутливості зростає зі збільшенням тривалості і тяжкості захворювання.

Мають місце порушення в діяльності ендокринних залоз, внутрішніх органів і обмінних процесів. При впливі вібрації з великою амплітудою виникають порушення в м'язах, зв'язках, суглобах, кістках. З'являється слабкість, швидка стомлюваність, дратівливість, головні болі, поганий сон.

При загальній вібрації особливо часто страждає вестибулярна система, виникають головні болі, запаморочення.

Для профілактики вібраційної хвороби поряд з гігієнічним нормуванням усувається вібрація машин, обладнання та інструментів шляхом урівноваження сил, що викликають коливання. Проводяться заходи по зменшенню передачі вібрації за допомогою пружних елементів і віброгасіння, вводяться технологічні процеси, що обмежують або повністю виключають контакт працює з вібруючою поверхнею.

Необхідно дотримання робочим раціонального режиму праці і відпочинку та використання засобів індивідуального захисту, таких як віброгасильні рукавиці та взуття.

Найважливішим заходом попередження вібраційної хвороби є неухильне дотримання встановлених правил роботи в умовах вібрації і норм техніки безпеки. Гігієнічна оцінка вібрації проводиться з використанням таких приладів, як вiброметр ВМ—1 або шумовібровимірюючий комплекс ШВК—1 з вiбродатчиком, що забезпечують визначення значень коливальної швидкостi (м/с), вiброприскорення (м/с²) та рівня вібрації (дБ) в октавних смугах частот на робочій поверхнi.

За напрямком дії загальну вібрацію вимірюють на характеристиці "Лин." приладу при натиснутій кнопці 1 m/S² в положенні перемикача "Делитель—1" — 3 · 103/70 дБ та "Делитель—II" — ´1/50 дБ уздовж вертикальної осі Z (підошви—голова), а також горизонтальної осі X (в сагитальном направлении) та горизонтальної осі Y(зліва—направо). Локальна вiбрацiя також вимiрюється у трьох взаємно перпендикулярних площинах: Zр (напрям прикладання сили), Xр (вісь рукоятки) та Yp (перпендикулярно першим двом напрямкам) та, як і загальна, розподiляється на низькочастотну — 8 і 16 Гц, середньочастотну — 31,5 і 63 Гц та високочастотну — 125, 250, 500 i 1000 Гц.За частотним складом загальну вібрацію ділять на низькочастотну, що відповідає октавним смугам — 2 и 4 Гц, середньочастотну — 8 и 16 Гц та високочастотну —31,5 и 63 Гц. Допустимі рівні вібрації установлюються для загальної транспортної (категорiя 1), транспортно-технiчної (категорiя 2) i технологiчної вiбрацiї (категорiя 3), а також для локальної вiбрацiї з розрахунку 8-ми годинного робочого дня.

Електромагнітне випромінювання як виробнича шкідливість (характеристика фізичних властивостей і біологічної дії, прилади та одиниці вимірювання, зрушення у стані здоров’я та захворювання). Організація заходів щодо профілактики шкідливого впливу НВЧ–поля.

Під впливом ЕМП та випромінювань спостерігаються: загальна слабкість, підвищена втома, пітливість, сонливість, а також розлад сну, головний біль, біль серця. З'являється роздратування, втрата уваги, зростає тривалість речедвигательной і зрительномоторной реакцій, підвищується межа нюхової чутливості. Виникає ряд симптомів, які є свідченням порушення роботи окремих органів - шлунку, печінки, селезінки, підшлункової та інших залоз. Гнітяться харчової та статевої рефлекси. Реєструються зміни артеріального тиску, частота серцевого ритму, форма електрокардіограми. Це свідчить про порушення діяльності серцево-судинної системи. Фіксуються зміни показників білкового та вуглеводного обміну, збільшується вміст азоту в крові та сечі, знижується концентрація альбуміну і росте вміст глобуліну, збільшується кількість лейкоцитів, тромбоцитів, виникають і інші зміни складу крові. Одним із серйозних ефектів, зумовлених НВЧ опромінення, є пошкодження органів зору. На низьких частотах такі ефекти не спостерігаються і тому їх потрібно вважати специфічними для НВЧ діапазону. Ступінь ураження залежить в основному від інтенсивності та тривалості опромінення. Із зростанням частоти, напруженості ЕМП, яка викликає пошкодження зору, ступінь ураження зменшується. Гостре НВЧ опромінення викликає сльозотечу, подразнення, звуження зіниць. Потім після короткого (1-2 доби) періоду спостерігається погіршення зору, яке росте під час повторного опромінення, що свідчить про кумулятивний характер поразки. При впливі випромінювання спостерігається пошкодження рогівки очей. Але серед усіх тканин ока найбільшою чутливістю в діапазоні 1-10 ГГц має кришталик.

Захист від електромагнітних випромінювань Для зменшення впливу ЕМП на персонал і населення, яке знаходиться в зоні дії радіоелектронних засобів, слід застосовувати ряд захисних заходів. У їх число можуть входити організаційні, інженерно-технічні та лікарсько-профілактичні.

Здійснення організаційних та інженерно-технічних заходів покладено передусім на органи санітарного нагляду. Разом з санітарними лабораторіями підприємств і установ, які використовують джерела електромагнітного випромінювання, вони повинні вживати заходів з гігієнічної оцінки нового будівництва та реконструкції об'єктів, які виробляють і використовують радіозасоби, а також нових технологічних процесів і обладнання з використанням ЕМП, проводити поточний санітарний нагляд за об'єктами, які використовують джерела випромінювання, здійснювати організаційно-методичну роботу з підготовки спеціалістів та інженерно-технічний нагляд.

Ще на стадії проектування має бути забезпечене таке взаємне розташування опромінювальних і опромінюються, яке б зводило до мінімуму. Інтенсивність опромінення людей. Оскільки повністю уникнути опромінення неможливо, слід зменшити ймовірність проникнення людей у ​​зони з високою інтенсивністю ЕМП, скоротити час їх перебування під опроміненням. Потужність джерел випромінювання повинна бути мінімально необхідною. Виключно важливе значення мають інженерно-технічні методи та засоби захисту: колективний (група будинків, район, населений пункт), локальний (окремі будівлі, приміщення) та індивідуальний. Колективна безпека спирається на розрахунок

поширення радіохвиль в умовах конкретного рельєфу місцевості. Економічно доцільніше використовувати природні екрани - складки місцевості, лісонасадження, нежитлові будівлі. Встановивши антену на горі, можна зменшити інтенсивність поля, яке опромінює населенний пункт, у багато разів. Аналогічний результат дає відповідна орієнтація діаграми спрямованості шляхом збільшення висоти антени. Але висока антена складніша, дорожча, менш стійка. Крім того, ефективність такого захисту зменшується з відстанню.

При захисті від випромінювання з допомогою екрана повинна враховуватися затухання хвилі при проходженні через екран (наприклад, через лісову смугу). Для екранування можна використовувати рослинність. Спеціальні екрани у вигляді відображають і радіопоглинаючих щитів дорогі, малоефективні і використовуються дуже рідко.

Локальна захист більш ефективна і використовується часто. Вона базується на використанні радіозахисних матеріалів, які забезпечують високе поглинання енергії випромінювання у матеріалі та віддзеркалення від його поверхні. Для екранування шляхом віддзеркалення використовують металеві листи та сітки з хорошою провідністю. Захист приміщень від зовнішніх випромінювань можна здійснити шляхом обклеювання стін металізованими шпалерами; захисту вікон сітками, металізованими шторами. Опромінення у такому приміщенні зводиться до мінімуму, а відбите від екранів випромінювання перерозподіляється у просторі та потрапляє на інші об'єкти. До інженерно-технічних засобів захисту також належать: конструктивна можливість працювати на зниженій потужності в процесі налагодження, регулювання і ремонту;

дистанційне, управління.

Персонал, який обслуговує радіозасоби та знаходиться на невеликій відстані, потрібно надійно захистити шляхом екранування апаратури.

Для цього використовують радіопоглинаючі матеріали як однорідного складу, так і композиційні, які складаються з різноманітних діелектричних і магнітних речовин. З метою підвищення ефективності поглинання поверхня екрана виготовляється шорсткою, ребристою або у вигляді шипів.

Радіопоглинаючі матеріали можуть використовуватися для захисту навколишнього середовища від ЕМП, яка генерується джерелом, що знаходиться в екранованому об'єкті. Крім того, радіопоглотітелямі для захисту від відображення облицьовуються стіни безехових камер приміщень, де випробовуються випромінювальні пристрої.

Для захисту тіла використовується одяг з металізованих тканин і радіопоглинаючих матеріалів. Металізована тканина складається з бавовняних чи капронових ниток, спірально обвитих металевим дротом. Таким чином, ця тканина, як і металева сітка (при віддалі між нитками до 0,5 мм) послаблює випромінювання не менш, ніж на 20-30 дБ. При зшиванні деталей захисного одягу слід забезпечити контакт ізольованих провідників. Тому електрогерметізація швів проводиться електропровідними розчинами або клеями. Очі захищають спеціальними окулярами зі скла з нанесеною на внутрішній бік провідною плівкою двоокису олова. Гумова оправа окулярів має запресованних металеву сітку або обклеєна металізованою тканиною. Цими окулярами випромінювання НВЧ послаблюється на 20-30 дБ.

Колективні та індивідуальні засоби захисту можуть забезпечити тривалу безпечну роботу персоналу на радіооб'ектах.

Гігієнічна оцінка лазерного випромінювання (фізичні властивості і біологічний ефект, галузі застосування у медичній практиці, можливі зрушення у стані здоров’я та захворювання, заходи щодо профілактики).

Лазерне випромінювання представляє собою вид електромагнітного випромінювання, що генерується в оптичному діапазоні довжин хвиль 0,1... 1000 мкм. Відмінність його від інших видів випромінювання полягає в монохромності, когерентності та високого ступеня спрямованості. Ефекти впливу (теплової, фотохімічний, ударно - акустичний та ін) визначаються механізмом взаємодії лазерного випромінювання з тканинами і залежать від енергетичних і часових параметрів випромінювання, а також від біологічних та фізики - хімічних особливостей опромінюваних тканин та органів.

Лазерне випромінювання становить особливу небезпеку для тканин, максимально поглинаючих випромінювання. Порівняно легка вразливість рогівки і кришталика ока, а також здатність оптичної системи ока багаторазово збільшувати щільність енергії (потужність) випромінювання видимого та ближнього інфрачервоного діапазону (780 <λ <1400 нм) на очному дні по відношенню до рогівці роблять очей найбільш уразливим органом.

При пошкодженні з'являється біль в очах, спазм повік, сльозотеча, набряк повік і очного яблука, помутніння сітківки, крововилив. Клітини сітківки після ушкодження не відновлюються.

Методи захисту від лазерного випромінювання До організаційних захисним заходам ставляться:

· Організація робочих місць з визначенням всіх необхідних захисних заходів та урахуванням специфіки конкретних обставин використання лазерних установок;

· Навчання персоналу та контроль знань правил техніки безпеки;

· Організація медичного контролю і т.д.

Технічні заходи та засоби захисту поділяються на колективні та індивідуальні. Колективні включають в себе:

· Засоби нормалізації зовнішнього середовища;

· Автоматичні системи управління технологічним процесом;

· Використання запобіжних пристроїв, приладів, різних огорож лазерно - небезпечної зони;

· Використання телеметричних і телевізійних систем спостереження;

· Застосування заземлення, занулення, блокування і т.д.

Пил як виробнича шкідливість (фізико–хімічні властивості, біологічна дія, зрушення у стані здоров’я та захворювання). Пил — дисперсна система (аерозоль), у якій дисперсною фазою є тверді частинки, а дисперсним середовищем – повітря. Пил як шкідливий фактор виробничого середовища наявний практично в усіх галузях промисловості та при виконання більшості робіт у сільському господарстві.

Залежно від розмірів частинок, фізичних властивостей і хімічного складу пил чинить різноманітну дію на організм:

— фіброгенну на легені

— подразнювальну та запальну на дихальні шляхи, очі, шкіру;

— алергенну;

— канцерогенну;

— мутагенну;

— токсичну;

— фотосенсибілізуючу;

— радіоактивну.

 

Патогенний вплив пилу залежить від кількості (маси) частинок пилу в одиниці об’єму повітря, дисперсного складу, розчинності, хімічного складу, зокрема вмісту вільного діоксиду кремнію, який визначає агресивність пилу. Пил зі значним вмістом SiO² здатний викликати специфічні професійні захворювання легенів – пневмоконіози та пилові бронхіти.

Пневмоконіоз – хронічне професійне пилове захворювання легень, яке характеризується розвитком фіброгенних змін у результаті тривалої інгаляційної дії фіброгенних промислових аерозолів.

Виділяють наступні види пневмоконіозів:

· силікоз – пневмоконіоз, обумовлений вдиханням кварцового пилу, який містить вільний діоксан кремнію: кварц, крістобаліт, трідиліт.

· силікатоз –пневмоконіози, які виникають у результаті вдихання пилу мінералів, які містять діоксид кремнію у зв’язаному стані з різними елементами: Al, Mg, Ca, Fe (антракоз, асбестоз, талькоз).

· металоконіози – пневмоконіози, які виникають від дії пилу металів: Fe, Al, Mn та ін. (сидероз, барітоз, алюміноз, бериліоз, мангоконіоз);

· пневмоконіози, які обумовлені дією органічного пилу:

— рослинний (бісікоз – пил хлопка і льону), богасоз (пил цукрової тростини), фермерська легеня (сільськогосподарський пил, який вміщує мікроскопічні грибки);

— синтетичний (пил пластмас).

Пневмоконіози від змішаного пилу

Найагресивнішим видом пневмоконіозу є силікоз (лат. silex, silisis – кремінь). В основі захворювання є розвиток вузликового фіброзу у легеневій тканині, а також розростання фіброзної тканини вздовж бронхів, судин, біля альвеол. Захворювання може мати 3 форми: вузликову, інтерстиціальну, вузлову.

Вузликова форма силікозу характеризується виникненням у легенях дрібних круглих, чітко окреслених однотипних тіней, інтенсивність яких змінюється залежно від фази розвитку вузликів.

Інтерстиціальна форма характеризується посиленням і деформацією легеневого малюнка, що зумовлено периваскулярним і перибронхіальним фіброзом.

Вузловій формі притаманне виникнення різних за формою та чіткістю контурів дрібновузлових, велико вузлових та масивних фіброзних утворень.

Хворі на силікоз скаржаться на задишку, кашель, біль у грудях. Клінічна картина силікозу характерна тим, що відносно швидко розвивається емфізема легень, ушкоджуються та деформуються бронхи, які втрачають еластичність, утворюються бронхоектази. Згодом задишка стає вираженішою, посилюється кашель з виділенням значної кількості мокротиння. Спостерігається порушення змін легеневої тканини. Гіпертрофія правого шлуночка зумовлює зміни ЕКГ. Згодом на тлі легеневого серця і мускатної печінки розвивається серцево-легенева недостатність. Таким чином, силікоз уражує весь організм.

Профілактичні заходи щодо запобігання несприятливого впливу пилу та токсичних хімічних речовин:

· гігієнічне нормування — враховуючи, що серед аерозолів фіброгенної дії найбільшу агресивність має пил, який містить вільний діоксид кремнію, ГДК такого пилу (в залежності від % вмісту SiO₂) складає від 1 до 2 мг/м³. Для інших видів пилу встановлена ГДК від 3 до10 мг/м³;

· технологічні заходи – направлені на зменшення і навіть повне виключення того або іншого шкідливого фактору, за рахунок зміни технології виробництва (це самі радикальні, найбільш істотні заходи). До числа таких заходів відносяться: впровадження безперервних технологій, автоматизацію і механізацію виробничих процесів, дистанційне управління, використання нових технологій (заміна сухих процесів свердління вологими);

· санітарно-технічні заходи – направлені на зниження рівня впливу шкідливого фактору за рахунок використання спеціальних технічних пристосувань на відміну від технічних заходів більш паліативні. До них можна віднести – герметизація робочих зон, використання місцевої витяжної вентиляції (витяжні шафи, кожухи, зонти);

· архітектурно-планувальні заходи – направлені на зниження ступеня дії шкідливого фактору за рахунок раціональних планувальних рішень підприємств;

· організаційні заходи – організація раціонального режиму праці і відпочинку, обмеження часу контакту працюючого з шкідливою речовиною, проведення професійної консультації, професійного відбору, недопущення на шкідливі підприємства підлітків і жінок;

· використання індивідуальних засобів захисту: спецодяг і спецвзуття, засоби захисту рук, засоби індивідуального захисту органів дихання (фільтруючі респіратори, протигази при застосуванні яких, повітря, яке вдихає людина, очищається від шкідливих домішок за допомогою фільтрів і абсорбентів; ізолюючі шлангові і автономні дихальні апарати, за допомогою яких органи дихання людини повністю ізолюються від оточуючої атмосфери і повітря для дихання поступає з чистої зони), засоби захисту голови, засоби захисту очей і обличчя (захисні окулярів закритого або відкритого типу);

· лікувально-профілактичні заходи – проведення попереджувальних і періодичних медичних оглядів, організація лікувально-профілактичного харчування, заходи направлені на підвищення реактивності організму (УФ-опромінення у фотаріях, дихальна гімнастика).