Напрями щодо покращення рівня конкурентоспроможності підприємства

Враховуючи першочергову важливість підвищення продуктивності праці для конкурентоспроможності підприємства розробляють і впроваджують заходи, щодо управляння продуктивності, які включають в себе наступні етапи:

- вимірювання і оцінка досягнутого рівня продуктивності на підприємстві в цілому і за окремими видами праці зокрема;

- пошук і аналіз резервів підвищення продуктивності праці на основі інформації, одержаної в ході вимірювання і оцінки;

- розробка плану використання резервів підвищення продуктивності праці, який повинен включати конкретні терміни і заходи по їх реалізації, передбачати фіксування витрат на ці заходи й очікуваний економічний ефект від їх впровадження, визначити відповідних виконавців;

- розробка систем мотивації працівників до досягнення запланованого рівня продуктивності;

- контроль за реалізацією заходів, передбачених планом і всією програмою, і регулюванням їх виконання;

- вимірювання і оцінка реального впливу передбачуваних заходів на зростання продуктивності праці.

Зростання продуктивності праці означає підвищення випуску продукції (виконання робіт,послуг) за одиницю робочого часу (людино-година, людино-день, людино-місяць, людино-рік) порівняно з минулим аналогічним періодом.

Оскільки праця є процесом взаємодії робочої сили із засобами виробництва, фактори зростання продуктивності праці за змістом можна поділити на три групи:

1) соціально-економічні, що визначають якість використовуваної робочої сили;

2)матеріально-технічні, що характеризують якість засобів виробництва;

3)організаційно-економічні, що відбивають якість поєднання робочої сили із засобами виробництва.

Для ПАТ «Піонтекс» саме організаційно – економічні фактори зростання продуктивності праці є найбільш доцільними для реалізації.

Отже, організаційними факторами підвищення продуктивності праці на підприємстві на мою думку є:

- модернізація обладнання;

- використання нової продуктивнішої техніки;

- підвищення кваліфікаційного рівня працівників;

- покращання умов праці та відпочинку, вдосконалення систем матеріального стимулювання;

- прогресивні зміни в організації праці, трудового процесу та управління;

- впровадження нових прогресивних технологій;

- збільшення обсягу робіт;

- скорочення втрат робочого часу.

Останні чотири організаційні фактори можна використати для підвищення продуктивності праці на ПАТ «Піонтекс».

Підприємство вирішило провести організаційні заходи, щодо підвищення продуктивності праці.

Планується: збільшення обсягу робіт на 5 %; економія чисельності працівників внаслідок:

· підвищення технічного рівня -12 чол.;

· удосконалення організації праці – 2 чол.;

· збільшення обсягу робіт – 8 чол.;

· скорочення втрат робочого часу – 5 чол.

Розрахунок приросту ПП визначається за формулою:

(3.1)

– загальна економія чисельності працівників;

- чисельність планово – умовна (показує кількість робітників, необхідних для виконання робіт в плановому році при умові базової ПП).

(3.2)

– чисельність базова;

них робіт.

(3.3)

– економія чисельності робітників внаслідок збільшення технічного рівня;

економія чисельності працівників внаслідок удосконалення організації праці;

- економія чисельності працівників внаслідок збільшення обсягу робіт;

- економія чисельності працівників внаслідок скорочення втрат фонду робочого часу.

чол.

6,3 %;

7,2 %;

= 1,2 %;

= 4,8 %;

= 3%.

Таким чином, з наведених розрахунків становиться зрозуміло,що саме підвищення технічного рівня (удосконалення техніки та технологій) праці призведе до найбільшого підвищення продуктивності праці на підприємстві,але за рахунок інших факторів ПАТ «Піонтекс» підвищить свою ефективність на 16,3%. Збільшення продуктивності праці призведе до покращення економічних показників підприємства.

Управління продуктивністю праці на підприємстві — це фактично частина загального процесу управління підприємством, що охоплює планування, організацію, мотивацію, керівництво, контроль і регулювання. Ця робота ґрунтується на постійному аналізі співвідношення корисного ефекту від певної трудової діяльності, з одного боку, і витрат на цю діяльність, з іншого боку.

 

Висновки

Управління конкурентоспроможністю потенціалу підприємства являє собою процес, у якому діяльність, спрямована на досягнення цілей, розглядається не як одноразова дія, а як серія безперервних, взаємозалежних дій – функцій управління, об'єднаних сполучними процесами комунікацій і прийняття рішень.

Процес управління конкурентоспроможним потенціалом підприємства включає наступні кроки:

- визначення та формування структури конкурентного потенціалу підприємства;

- аналіз конкурентних переваг та можливостей підприємства;

- визначення методики аналізу та оцінювання локальних потенціалів в структурі

конкурентного потенціалу;

- виявлення та оцінка взаємовпливу кожного з елементів конкурентного потенціалу;

- інтегральна оцінка конкурентного потенціалу;

- розробка стратегії, спрямованої на укріплення та розвиток конкурентного

потенціалу.

Сприяти підвищенню ефективності управління конкурентним потенціалом може створення моделі, яка складається з трьох блоків: перший – конкурентний аналіз, який поєднує в собі внутрішнє середовище підприємства, зовнішнє середовище підприємства, внутрішні конкурентні можливості та можливості конкурентного оточення; другий – формування конкурентного потенціалу який здійснюється шляхом порівняння сильних сторін конкурентної позиції підприємства та конкурентів, виявленням ключових чинників успіху, які забезпечують конкурентну раціональність підприємства та стійкі конкурентні переваги, визначення конкурентного потенціалу, виявлення слабких сторін конкурентної позиції підприємства та конкурентного ризику; третій – управління конкурентним потенціалом мета якого використовування мінімальних ресурсів для досягнення максимального результату в потрібний час, в потрібному місці, планування використовування потенціалу відповідно до вибраної стратегії конкурентної поведінки, реалізація стратегії управління конкурентним потенціалом, контроль раціональності використовування конкурентного потенціалу.

Основними умовами створення та реалізації конкурентоспроможного потенціалу підприємства є досягнення високої якості продукції, оптимальних цін, інновацій у виробництві та організації діяльності. Досягнути цих переваг неможливо без утворення міцної, жорсткої, всеосяжної системи управління конкурентоспроможністю підприємства.

 

Список використаних джерел

1. Краснокутська Н. С. Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навч. посібник. – К.: ЦНЛ, 2005

2. Березін O.B. Економіка підприємства: навч. посіб. / О.В. Березін, Л.М. Березіна, Н.В. Бутенко. — К.: Знання, 2009. (Вища освіта XXI століття).

3. Кныш М. И. Конкурентные стратегии: Учеб. пособие. — СПб.: Б. и., 2000

4. Філатова С.О., Шаповал В.М. Управління потенціалом підприємства. Конспект лекцій. Дніпропетровськ, 2005

5. Потенціал і розвиток підприємства. Навчально-методичний посібник для студентів ЗДІА напрямку 0501 «Економіка і підприємництво» денної та заочної форми навчання/Р. В. Севастьянов. – Запоріжжя, 2009

6.Головкова Л.С., Омельчак Г.В. Управління конкурентоспроможністю потенційних можливостей підприємств в умовах кризи, http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Dtr_ep/2009_4/files/EC409_10.pdf

7. Пожуєв О.В. Сучасні методи оцінки конкурентоспроможності потенціалу підприємства, http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/znpgvzdia/2011_44/pdf/VISNIK_44_193.pdf

8. Економіка торговельного підприємства: Підручник для вузів / Під ред. проф. Н.М. Ушакової. – К.: “Крещатик”, 1999

9. Негашев Е.В. Анализ финансов предприятий в условиях рынка. – М.: Высшая школа, 1997.

10. Федонін О. С., Рєпіна І. М., Олексюк О. І. Потенціал підприємства: формування та оцінка: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2004

11. Фатхутдинов Р.А. Стратегический менеджмент: Учебное пособие. – М.: ЗАО «Бизнес-школа «Интел-Синтез», 1997

12. Томпсон А.А., Стрикленд А.Дж. Стратегический менеджмент: концепции и ситуации для анализа: Пер. с англ. – М.: Изд. дом «Вильямс», 2002

 

 

ДОДАТКИ