Підходи до визначення «конкурентоспроможність потенціалу підприємства»

Автор визначення	Визначення поняття
Д. Є. Салавеліс [9]	Економічна категорія, яка надає порівняльну характеристику та відображає рівень переваги результативних показників оцінки стану системи його ресурсів і можливостей відносно аналогічних показників конкурентних підприємств на ринку
А. Е. Воронкова [2]	Сукупність виробничо-фінансових, інтелектуальних і трудових можливостей підприємства, які забезпечують йому конкурентні переваги на ринку
О. С. Федонин, И. Н. Репина, О. И. Олексюк [10]	Комплексная сравнительная характеристика, отражающая уровень преобладания совокупности показателей оценки возможностей предприятия, которые определяют его успех на определенном рынке за определенный промежуток времени относительно совокупности аналогичных показателей предприятий-конкурентов
Н. С. Краснокутская [8]	Комплексная сравнительная характеристика потенциала, отражающая степень преимущества совокупности индикаторов качества использования ресурсов и организации связей между ними, которые определяют эффективность потенциала на определенном рынке в определенный промежуток времени относительно совокупности индикаторов предприятий-аналогов.
Т. О. Загорная [5]	Совокупные возможности торгового предприятия создавать, сохранять и развивать устойчивые конкурентные преимущества для обеспечения долгосрочной эффективной деятельности на рынке
И. В. Крючкова [7]	Совокупность таких возможностей предприятия, которые обеспечивают ему устойчивые позиции на рынке

 

 

Конкурентоспроможність потенціалу підприємства має декілька особливостей, а саме:

- конкурентоспроможність не є іманентною якістю підприємства. Вона може бути виявлена і оцінена тільки за наявності конкурентів (реальних або потенційних);

- це поняття є відносним, тобто воно має різний рівень відносно різних конкурентів;

- конкурентоспроможність потенціалу підприємства визначається продуктивністю використання залучених до процесу виробництва ресурсів;

- рівень конкурентоспроможності потенціалу підприємства залежить від рівня конкурентоспроможності його складових (передусім продукції), а також від загальної конкурентоспроможності галузі і країни.

При побудові системи управління конкурентним потенціалом необхідно враховувати ряд таких принципів:

- орієнтація на зовнішнє середовище, споживачів та потреби ринку;

- достатність інформаційного забезпечення та рівня повноважень особи, яка приймає управлінські рішення;

- процесний підхід (дозволяє визначити джерела отримання інформації, а також зворотній зв’язок для ефективного управління конкурентним потенціалом);

- системний підхід до управління (виявлення взаємопов’язаних процесів всередині конкурентного потенціалу);

- моніторинг конкурентного потенціалу (спрямований на підвищення ефективності конкурентного потенціалу за рахунок виявлення та попередження відхилень та помилок);

- використання перевіреної та достовірної інформації;

- урахування взаємозв’язку підприємства із зовнішнім середовищем [3].

Управлінський аспект визначення рівня конкурентоспроможності потенціалу підприємства слід розглядати з позицій основних функцій управління [10]: планування, організації, регулювання, мотивації, контролю, координації.

Роль діагностики як інструменту, що забезпечує зворотний зв'язок в управлінні підприємством, важко переоцінити. Якщо в умовах сучасної конкуренції підприємство постійно не стежить за основними показниками, що характеризують різні сторони його діяльності, то незабаром з'ясується, що результати діяльності стали істотно гірші, ніж у минулому періоді. Тому, щоб зберегти завойовані ринкові позиції й ефективно здійснювати управління конкурентоспроможним потенціалом, виникає потреба у діагностиці діяльності підприємства, зокрема його конкурентного потенціалу.

Діагностика діяльності підприємства – це творчий процес, різноманітний за змістом, який здійснюється за допомогою різних аналітичних прийомів з урахуванням специфіки виробництва, його організації на конкретному підприємстві. Діагностику слід розглядати як різновид управлінської діяльності, спрямованої на встановлення й вивчення внутрішнього стану підприємства, виявлення проблем його ефективного функціонування й розви­тку, а також формування шляхів їх вирішення.

Сприяти підвищенню ефективності управління конкурентним потенціалом може створення моделі, яка складається з трьох блоків: перший– конкурентний аналіз, який поєднує в собі внутрішнє середовище підприємства, зовнішнє середовище підприємства, внутрішні конкурентні можливості та можливості конкурентного оточення; другий – формування конкурентного потенціалу, який здійснюється шляхом порівняння сильних сторін конкурентної позиції підприємства та конкурентів, виявленням ключових чинників успіху, які забезпечують конкурентну раціональність підприємства та стійкі конкурентні переваги, визначення конкурентного потенціалу, виявлення слабких сторін конкурентної позиції підприємства та конкурентного ризику; третій– управління конкурентним потенціалом, мета якого – використовування мінімально необхідної кількості ресурсів для досягнення максимального результату в потрібний час, у потрібному місці, планування використання потенціалу відповідно до вибраної стратегії конкурентної поведінки, реалізація стратегії управління конкурентним потенціалом, контроль раціональності використання конкурентного потенціалу.

Під час діагностики, перш за все, оцінюється конкурентоспроможний потенціал підприємства, для чого розроблені методи такої оцінки, особливістю яких є комплексність [4]. Ці методи дозволяють кількісно оцінити елементи конкурентоспроможного потенціалу, розрахувати інтегральний показник оцінки потенціалу.

Концепція діагностики підприємства обумовлена потребою відображення різних видів діяльності підприємства, що дозволяє не тільки оцінити сильні та слабкі сторони його діяльності, а й установити ефект синергізму. Значення синергізму для дослідження процесу стратегічного управління конкурентоспроможністю потенціалу підприємства полягає в тому, що вона допомагає вивченню сили взаємозв'язку його елементів і дозволяє на цій основі забезпечити ефективні управлінські рішення, спрямовані на розробку стратегій розвитку.

Нестабільність, рухливість зовнішнього середовища та негнучкість вітчизняних підприємств у питаннях пристосування до змін створюють загрозу діяльності, а часом й існуванню підприємства. Формування конкурентоздатного потенціалу в сучасних умовах розвитку є потребою будь-якого підприємства як необхідність, яка дозволить виживати, розвиватися та закріплювати свої позиції на ринку. Управління процесом формування конкурентоздатного потенціалу передбачає створення системи, яка складається з керованої підсистеми (су­купність елементів структури потенціалу) та керуючої підсистеми (організаційної структури формування конкурентоздатного потенціалу).

Враховуючи багато факторів, які впливають на конкурентоздатній потенціал підприємства, господарсько-виробничу специфіку підприємств, розташування та загальні принципи формування конкурентоздатного потенціалу, сучасної потребою є розробка теоретичних і практичних засад щодо створення механізмів управління формуванням конкурентоздатного потенціалу підприємств різних галузей народного господарства в умовах інноваційно-інвестиційного розвитку.

Підприємство може мати конкурентоспроможний потенціал за умов досягнення високої якості продукції, оптимальних цін, інновацій у виробництві. Досягнути цих переваг неможливо без утворення міцної, жорсткої, всеосяжної системи управління конкурентоспроможністю потенціалу підприємства.