Потенціал: види, поняття, сутність.

Потенціал: види, поняття, сутність.

Потенціал – наявні можливості, ресурси, запаси, що можуть бути використані для досягнення певної мети, вирішення будь-якого завдання, або ж необхідні для підтримки та збереження будь-якого об’єкту.

Класифікація видових проявів потенціалу:

За рівнем абстрагованості:

1) потенціал людства,

2) природній потенціал;

3) економічний потенціал;

4) соціокультурний потенціал;

5) психо-фізіологічний потенціал. Залежно від рівня абстрагованості оцінки:

1) потенціал світового господарства;

2) потенціал національної економіки;

3) галузевий потенціал;

) регіональний потенціал;

5) територіальний потенціал;

6) потенціал добровільних об'єднань;

7) потенціал підприємства;

8) потенціал структурних підрозділів;

9) потенціал виробничих дільниць;

10) потенціал робочого місця.

За галузевою ознакою: промисловий; науковий; с/г... потенціал.

За елементним складом:

1) потенціал основних виробничих фондів;

2) потенціал оборотних фондів;

3) потенціал землі;

4) інформаційний, інноваційний, інвестиційний;

5) кадровий та технологічний потенціал. За спектром врахованих можливостей:

1) внутрішньосистемний;

2) зовнішній (ринковий) потенціал.

За функціональною сферою виникнення: виробничий; маркетинговий; інфраструктурний; науково-технічний.

З огляду на спрямованість діяльності підприємства: експортний чи імпортний потенціал.

Залежно від міри реалізації потенціалу: 1) фактичний (досягнутий);

2) перспективний (вектор розвитку).

В залежності від об’єкта, видів діяльності та інших характеристик можна розглядати економічний, трудовий, інноваційний, інвестиційний, інформаційний, науково-технічний, виробничий, управлінський та інш. потенціали.

В залежності від масштабів господарської економічної системи розрізняють:

-потенціал країни;

-галузі;

-підприємства.

При дослідженні понять «потенціал» та його різних видів наявні значні відмінності у визначенні сутності різних видів потенціалу, їх змісту, складу, взаємозв’язку та співвідношень окремих внутрішніх елементів та проблем розвитку.

 

Поняття потенціалу економіки(держави, галузі, промисловості)

Економічний потенціал держави - ресурси країни, які при повному їх використанні дозволяють зробити максимальний валовий національний продукт (ВНП). Економічний потенціал країни характеризує можливості національної економіки виробляти матеріальні блага, надавати послуги, задовольняти економічні потреби суспільства. Економічний потенціал включає як складові частини виробничий, трудовий, фінансовий, науковий та інші види потенціалів.
Галузь – сукупність підприємств, об’єднань та інших господарських одиниць різних форм власності, які виконують однакові функції в системі суспільного поділу праці. Галузеву структуру промисловості характеризує кількісне співвідношення між окремими галузями та певні виробничі взаємозв’язки між ними. Критерієм прогресивності галузевої структури можна вважати таке співвідношення окремих галузей при якому потреби національної економіки у певних видах продукції задовольняються з найменшими витратами та в найкоротший термін.
Основний зміст поняття «потенціал підприємства» полягає в інтегральному відображенні (оцінці) поточних і майбутніх можливостей економічної системи трансформувати вхідні ресурси за допомогою притаманних її персоналу підприємницьких здібностей в економічні блага і, таким чином, максимально задовольняти корпоративні та суспільні інтереси.

Науково – технічний потенціал: основні елементи та характеристики

Науково-технічний потенціал держави (промисловості, окремої галузі) можна представити як сукупність науково-технічних можливостей, що характеризують рівень розвитку даної держави як суб'єкта світового господарства й залежних від кількості і якості ресурсів, що визначають ці можливості, а також від наявності фонду ідей і розробок, підготовлених до практичного використання (впровадженню у виробництво). У процесі практичного освоєння нововведень відбувається матеріалізація науково-технічного потенціалу.

Таким чином, науково-технічний потенціал, з одного боку, характеризує реальні можливості держави використовувати об'єктивні досягнення науково-технічного прогресу, а з іншого боку - ступінь особистої участі в ньому.

Науково-технічний потенціал включає:

§ матеріально-технічну базу науки (сукупність засобів науково-технічної праці, наукові організації, наукове обладнання і установки, експериментальні заводи, лабораторії, електронно-обчислювальна база інформаційного забезпечення тощо);

§ кадри наукової системи (вчені, дослідники, конструктори, експериментатори, науково-технічний персонал);

§ інформаційну систему, яка забезпечує постійне вдосконалення наукових знань (наукові прогнози, банк патентів, авторських свідоцтв, банк відомостей про світові досягнення в галузі конкретних наук тощо), яка здатна до оперативної обробки інформації та надання її користувачеві;

§ організаційно-управлінську підсистему -- планування науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДЦКР); фінансування НДДКР; структуру управління НДДКР; організаційно-управлінські структури наукових підрозділів; методи управління НДДКР.

 

Цілі, завдання та напрямки виробничої діяльності підприємства

Виробничий потенціал підприємства – це основні виробничі фонди підприємства, до яких входять будівлі, споруди, трубопроводи, машини, устаткування тощо, виробнича інфраструктура підприємства. До виробничого потенціалу відносять: основні засоби; виробничі запаси; незавершене виробництво; витрати майбутніх періодів.
Виробнича діяльність підприємства на ринку направлена на досягнення певних стратегічних цілей і тактичних задач, які дозволяють забезпечити ефективну господарську діяльність, виживання і його конкурентоспроможність на ринку. Під ціллю розуміють якісні і кількісні характеристики функціонування підприємства, до досягнення яких воно прагне. Досягнення цілей підприємства передбачає реалізацію цілей суспільства (в нормальних умовах розвитку ринку), оскільки отримання прибутку передбачає реалізацію продукції, тобто визнання її покупцем.
Сучасне підприємство - складна організаційна структура. В умовах ринкової економіки зростає роль трьох основних напрямів організації промислового підприємства: - наукова організація виробництва; - наукова організація праці; - наукова організація управління.

Вироб ресурси п-ва, еф-сть їх використання, вплив на вироб потенціал та розвиток п-ва

Виробничі ресурси (чинники виробництва) — це все те, що необхідно для організації виробництва благ. Сучасна економічна наука виділяє чотири групи виробничих ресурсів:

-засоби праці;
-робоча сила;
- земля, або природні ресурси

- підприємницькі здібності

Виробничі ресурси поділяються на відтворювані і невідтворювані.

До відтворюваних виробничих ресурсів належать ті, що створюються і відновлюються природою (грунт, вода, повітря, ліс) і суспільством (засоби виробництва). До відтворюваних одночасно і природою, і суспільством належать трудові ресурси.

До невідтворюваних виробничих ресурсів належать корисні копалини, що споживаються як сировина. Крім того, час відтворення деяких ресурсів є таким тривалим, що їх можна віднести до невідтворюваних. Йдеться, зокрема, про чорноземи, ліси, водойми. Ця проблема, на жаль, є дуже актуальною для України. Для відтворення цих ресурсів потрібні загальнонаціональні зусилля і не одне десятиліття.

Виробничі ресурси обмежені, одні – відносно, інші – абсолютно. Їх відносна обмеженість залежить від постійно зростаючих потреб, абсолютна – від природи.

Обмеженість ресурсів визначає певний напрям економічної поведінки приватної особи, виробничої одиниці, чи держави, а саме: пошук раціональних способів використання наявних ресурсів та залучення нових, аналіз альтернативних варіантів їх використання.

КС потенціалу п-ва

КС потенціалу підприємства – комплексна порівняльна характеристика, яка відображає рівень переважання сукупності показників оцінки можливостей підприємства, що визначають його успіх на певному ринку за певний проміжок часу стосовно сукупності аналогічних показників підприємств-конкурентів.

КСпотенціалу підприємства – комплексне, багатопрофільне поняття, оскільки передбачає врахування взаємодії всіх його складових (виробництво, персонал, маркетинг, менеджмент, фінанси та ін.).

КС потенціалу підприємства має кілька особливостей, а саме:

1. КС не є іманентною якістю підприємства (тобто його внутрішньою, природною якістю). Вона може бути виявлена й оцінена тільки за наявності конкурентів (реальних або потенційних).

2. Це поняття є відносним, тобто воно має різний рівень стосовно різних конкурентів.

3. КСпотенціалу підприємства визначається продуктивністю використання залучених до процесу виробництва ресурсів.

4.Рівень КС потенціалу підприємства залежить від рівня КС його складових (передовсім продукції), а також від загальної КС галузі та країни.

Залежно від глобалізації цілей дослідження виділяють такі рівні КС потенціалу підприємства:

1) світове лідерство;

2) світовий стандарт;

3) національне лідерство;

4) національний стандарт;

5)галузеве лідерство;

6) галузевий стандарт;

7) пороговий рівень.

Якщо підприємство перебуває нижче за пороговий рівень, то його потенціал вважається зовсім не конкурентоспроможним.

 

Оцінювання вартості бізнесу

При оцінюванні вартості бізнесу використовуються такі підходи:

- витратний підхід

- доходний (результативний) підхід

- порівняльний підхід

Витратний підхід. Оцінка вартості бізнесу має бухгалтерський характер. В її основі лежить вартість активів. Витратний підхід використовується для оцінки об’єктів спеціального призначення, а також нового будівництва для визначення варіанту найкращого і найбільш ефективного використання землі, а також у цілях страхування.

Методи витратного підходу: 1 ) метод чистих (скорегованих) активів – ринкова вартість потенціалу визначається як різниця між сумами вартостей всіх активів підприємства і його зобов’язаннями; 2) метод ліквідаційної вартості – різниця між сумарною вартістю усіх активів підприємства і затратами на його ліквідацію; 3) вартість, що генерує результати (частина активів, що не приносить результатів – невиробничі активи). дійсна вартість = вартість активів – невиробничі активи (що не беруть участь в основному виробництві) + активи, що приносять результати (оренда, лізинг).

Результативний підхід. При оцінці з позиції доходного підходу головну роль відіграє дохід як основний фактор, визначаючий величину вартості об’єкту. Чим більше дохід, яки приносить об’єкт оцінки, тим більше величина його ринкової вартості за інших однакових умов. Доходний підхід – це визначення поточної вартості майбутніх доходів, які виникнуть в результаті використання власності і можливого подальшого її продажу.

Методи доходного підходу: 1) метод капіталізації прибутку. Цей метод використовується в тих випадках, коли можна досить чітко спрогнозувати майбутні чисті доходи підприємства та грошові потоки; 2) Метод дисконтованих грошових потоків: базується на прогнозуванні цих потоків від власного використання потенціалу підприємства, що відповідає ставці доходу, яка потрібна інвесторам.

Порівняльний підхід. Порівняльний підхід до оцінки бізнесу передбачає, що цінність активів визначається тим, за скільки вони можуть бути продані при наявності достатньо сформованого фінансового ринку. Тобто найбільш ймовірною величиною вартості підприємства, що оцінюється, може бути реальна ціна продажу аналогічної фірми, зафіксована ринком.

Методи порівняльного підходу: 1) метод ринку капіталу – метод компанії-аналога. Базується на ринкових цінах акцій аналогічних компаній; 2) метод угод або метод продаж – заснований на аналізі цін придбання контрольних пакетів акцій аналогічних компаній; 3) метод галузевих коефіцієнтів або метод галузевих співставлень – дає можливість розрахувати орієнтовну вартість бізнесу по формулам, виведеним на основі галузевої статистики (не має достатнього розповсюдження).

 

Потенціал: види, поняття, сутність.

Потенціал – наявні можливості, ресурси, запаси, що можуть бути використані для досягнення певної мети, вирішення будь-якого завдання, або ж необхідні для підтримки та збереження будь-якого об’єкту.

Класифікація видових проявів потенціалу:

За рівнем абстрагованості:

1) потенціал людства,

2) природній потенціал;

3) економічний потенціал;

4) соціокультурний потенціал;

5) психо-фізіологічний потенціал. Залежно від рівня абстрагованості оцінки:

1) потенціал світового господарства;

2) потенціал національної економіки;

3) галузевий потенціал;

) регіональний потенціал;

5) територіальний потенціал;

6) потенціал добровільних об'єднань;

7) потенціал підприємства;

8) потенціал структурних підрозділів;

9) потенціал виробничих дільниць;

10) потенціал робочого місця.

За галузевою ознакою: промисловий; науковий; с/г... потенціал.

За елементним складом:

1) потенціал основних виробничих фондів;

2) потенціал оборотних фондів;

3) потенціал землі;

4) інформаційний, інноваційний, інвестиційний;

5) кадровий та технологічний потенціал. За спектром врахованих можливостей:

1) внутрішньосистемний;

2) зовнішній (ринковий) потенціал.

За функціональною сферою виникнення: виробничий; маркетинговий; інфраструктурний; науково-технічний.

З огляду на спрямованість діяльності підприємства: експортний чи імпортний потенціал.

Залежно від міри реалізації потенціалу: 1) фактичний (досягнутий);

2) перспективний (вектор розвитку).

В залежності від об’єкта, видів діяльності та інших характеристик можна розглядати економічний, трудовий, інноваційний, інвестиційний, інформаційний, науково-технічний, виробничий, управлінський та інш. потенціали.

В залежності від масштабів господарської економічної системи розрізняють:

-потенціал країни;

-галузі;

-підприємства.

При дослідженні понять «потенціал» та його різних видів наявні значні відмінності у визначенні сутності різних видів потенціалу, їх змісту, складу, взаємозв’язку та співвідношень окремих внутрішніх елементів та проблем розвитку.