Економічний потенціал: поняття, складові, показники оцінки.

Економічний потенціал –сукупна виробнича сила всіх працездатних членів суспільства;

-здатність наявних трудових і матеріальних ресурсів країни забезпечити максимально можливий рівень виробництва продукції та послуг;

-сукупність економічних можливостей держави, які можуть бути використані для потреб суспільства;

-сукупна здатність галузей, п-і, господарств здійснювати підприємницьку д-ть, випускати продукцію, виконувати роботу, надавати послуги, задовольняти потреби населення, забезпечити розвиток виробництва та споживання.

Економічний потенціал як модель включає è

- Потенціали: трудовий, природно-ресурсний, інвестиційний, інноваційний та інш.

- Елементи: предмети праці, засоби праці, праця.

- Ресурси: економічно активне населення, виробничі фонди, природні ресурси, інформаційні та інші види ресурсів.

- Об’єкти: країна, держава, адміністративна територія, галузь, підприємство.

- Результати: ВВП, нац.багатство, прибуток, дохід.

Економічний потенціал території включає в себе ресурсний, природо-ресурсний, трудовий, екологічний, науково-технічний, інноваційний, інвестиційний, матеріально-технічний в т.ч. виробничо-структурний.

ЕП:

Виробничий:галузевий,промисловий,інфраструктурний,будівельний,С/Г

Невиробничий: Освіта,охорона здоровя,

Комунальне господарство тощо

Характеристика ЕП:

1)ЕП як сукупна здатність галузей народного гос-ва

2)ЕП як результат економічн.відносин між суб’єктами господарювання

До основних показників економічного потенціалу відносять:

o Наявність природних ресурсів, їх стан, освоєння та використання;

o Обсяги накопиченого національного багатства;

o Матеріальні запаси та резерви;

o Нематеріальне багатство;

o Вигідне географічне положення;

o Рівень розвитку промисловості, науки, техніки, транспорту;

o Масштаби основних виробничих фондів, ступінь їх оновлення та ефективність використання;

o Рівень ВВП;

o Рівень розвитку освіти і культури;

o Інфраструктура транспорту і зв’язку;

o Чисельність працездатного населення;

o Наявність кваліфікованих кадрів;

o Виробничі можливості сільського господарства.

Для оцінки інтенсивності використання економічного потенціалу будь-якого рівня застосоовується інтегрований показник, який характеризується як ефективність використання ресурсів, так і ефективність господарської діяльності в динаміці.

Темп економічного потенціалу:

,

,

де Ті – темп і-го показника,

n-кількість показників, прийнятих до оцінки.

Темп і-го показника = Значення і-го показника за період, що оцінюється / Значення і-го показника за попередній (базовий) період.

5. Економічна (господарська) система.

Економічна (господарська) система – це сукупність взаємопов’язаних форм господарювання, методів управління, породжуваних ними стандартів економічної поведінки, які приводять до визначених соціально-економічних наслідків;

- це конкретні відносини, форми, методи та засоби, які забезпеують функціонування економіки та підтримку динамічної рівноваги відтворювальних процесів, які в ній проходять;

- це об’єктивна єдність закономірно пов’язаних явищ і процесів економічного життя.

На думку Яноша Карнаі до осн.елементів ек.системи можна віднести:

1)склад організацій, які функціонують в економіці (п-ва, об’єднання, адміністративні органи, асоціації, домогосподарства);

2)закони та урядові постанови, які створюють формальний порядок регулювання економічної діяльності;

3)неформальні «правила гри», рутинні стереотипи поведінки, які доповнюють формальний порядок;

4)відношення власності;

5)розподіл повноважень прийняття рішень;

6)система стимулювання для осіб, що приймають рішення;

7)інформаційна структура-типи інфо потоків між організаціями;

8)роль політичних органів і влади в керівництві економікою.

На думку автора, економіку країни можна представити як сукупність економічних суб’єктів – підприємств, організацій, індивідуумів, їх груп.

Суб’єкти господарювання пов’язані між собою по горизонталі матеріальними, інформаційними та грошовими потоками. При цьому інфо потоки реалізують процеси на рівні економічних відносин, а матеріальні – на рівні технологічних.

Органи управління, які знаходяться на більш високих рівнях, пов’язані з ек.суб’єктами вертикальними інфо потоками.

Існує порядок, згідно якого будь-який суб’єкт господарювання має визначені формальні повноваження щодо прийняття рішень, які доповнюються реальними можливостями кожного суб’єкта користуватися і розпоряджатися ресурсами.

В ек.(господарській) системі визначається роль кожного суб’єкта господарювання, його економічний статус, вага, інтереси, здатність відстоювати свої інтереси, життєдіяльність суб’єктів та інше.

Ек.(госп.)система має такі ознаки:

-провідний тип власності на ресурси;

-заг.економічні закони;

-економічна форма результатів виробництва;

-принципи організації виробництва, розподілу, обміну, споживання;

-основні групи суб’єктів суспільного виробництва і відносин між ними.

В основу економічної системи покладена така системотворна властивість як органічна цілісність, про що свідчить органічний взаємозв’язок всіх елементів. Ек.система передбачає появу елементів нової якості, які відповідають розвитку продуктивних сил і виробничих відносин. Всі елементи господарської (економіної) системи повинні не заважати, а взаємодоповнювати один одного, бути сумісними; цілісність породжується не відразу, потрібен час для відбору і пристосування елементів один до одного. Якщо це відбулося, то система стає ефективною по відношенню до мети, заради якої вона створювалась, а також стійкою та життєздатною. Цілісну ек.систему важко перебудувати, але необхідно постійно вдосконалювати.

Будь-який етап розвитку держави характеризується наявністю економічної системи. Кожній такій системі притаманні свої ознаки, підходи щодо вивення економічних проблем і кожна з таких систем має свій визначений економічний потенціал.

Я.Карнаі розглядає ек.систему у вигляді системи функцій:

E=F(Q,O,S,Ф,У),

де Q-блага,вироблені в системі; O-організаційні форми; S-система інфо потоків, типи інфо,яку використовує система; Ф-виробничі функції; У-функції трансформації виробничих потоків.