Трудовий потенціал під-ва та його оцінювання

Трудовий потенціал підприємства – це трудові можливості персоналу під-ва, які визначаються чисельністю, віковою структурою, професійними, освітніми та іншими характеристиками.

Аналіз й обґрунтування впливу факторів на трудовий потенціал підприємства дозволило сформувати сукупність тих, які опосередковано та безпосередньо впливають на нього, та класифікувати їх за ознакою зовнішнього та внутрішнього впливу. При цьому до факторів зовнішнього впливу відносяться:

· рівень соціально-економічного розвитку країни, регіону;

· стан ринку праці (національного та регіонального) й умови формування ціни робочої сили;

· законодавча база, що регламентує соціально-трудові відносини;

· рівень демографічного розвитку країни;

· соціальне та підприємницьке інвестування.

Міру впливу внутрішніх факторів може регулювати адміністрація підприємства з метою підсилювання чи зменшення цього впливу на трудовий потенціал підприємства для забезпечення сприятливих умов реалізації внутрішніх можливостей працівників. До таких факторів необхідно віднести:

· рівень соціально-економічного розвитку підприємства;

· організаційну культуру й ефективність управління персоналом;

· мотивацію трудової діяльності та систему стимулювання;

· процеси набору, відбору, навчання та перенавчання персоналу, умови праці та рівень технічної озброєності робочих місць;

· інвестиційний клімат на підприємстві.

Розрізняють такі видові прояви трудового потенціалу під-ва:

- трудовий потенціал працівника

- бригади (груповий)

- підприємницький

- структурно-формуючий

- продуктивний

- управлінський

- потенціал технологічного персоналу та інші

Традиційно для вимірювання розміру трудового потенціалу під-ва використовуються часові, натуральні, вартісні та умовні одиниці виміру.

Для оцінки трудового потенціалу під-ва використовуються 3 підходи:

- витратний (витрати на підготовку, утримання та розвиток персоналу)

- порівняльний (метод анкетування, інтерв’ю, оцінки за вирішальною ситуацією)

- результативний. Базується на оцінці корисності праці персоналу під-ва (ПП, трудомісткість)

-

Оцінювання вартості бізнесу

При оцінюванні вартості бізнесу використовуються такі підходи:

- витратний підхід

- доходний (результативний) підхід

- порівняльний підхід

Витратний підхід. Оцінка вартості бізнесу має бухгалтерський характер. В її основі лежить вартість активів. Витратний підхід використовується для оцінки об’єктів спеціального призначення, а також нового будівництва для визначення варіанту найкращого і найбільш ефективного використання землі, а також у цілях страхування.

Методи витратного підходу: 1 ) метод чистих (скорегованих) активів – ринкова вартість потенціалу визначається як різниця між сумами вартостей всіх активів підприємства і його зобов’язаннями; 2) метод ліквідаційної вартості – різниця між сумарною вартістю усіх активів підприємства і затратами на його ліквідацію; 3) вартість, що генерує результати (частина активів, що не приносить результатів – невиробничі активи). дійсна вартість = вартість активів – невиробничі активи (що не беруть участь в основному виробництві) + активи, що приносять результати (оренда, лізинг).

Результативний підхід. При оцінці з позиції доходного підходу головну роль відіграє дохід як основний фактор, визначаючий величину вартості об’єкту. Чим більше дохід, яки приносить об’єкт оцінки, тим більше величина його ринкової вартості за інших однакових умов. Доходний підхід – це визначення поточної вартості майбутніх доходів, які виникнуть в результаті використання власності і можливого подальшого її продажу.

Методи доходного підходу: 1) метод капіталізації прибутку. Цей метод використовується в тих випадках, коли можна досить чітко спрогнозувати майбутні чисті доходи підприємства та грошові потоки; 2) Метод дисконтованих грошових потоків: базується на прогнозуванні цих потоків від власного використання потенціалу підприємства, що відповідає ставці доходу, яка потрібна інвесторам.

Порівняльний підхід. Порівняльний підхід до оцінки бізнесу передбачає, що цінність активів визначається тим, за скільки вони можуть бути продані при наявності достатньо сформованого фінансового ринку. Тобто найбільш ймовірною величиною вартості підприємства, що оцінюється, може бути реальна ціна продажу аналогічної фірми, зафіксована ринком.

Методи порівняльного підходу: 1) метод ринку капіталу – метод компанії-аналога. Базується на ринкових цінах акцій аналогічних компаній; 2) метод угод або метод продаж – заснований на аналізі цін придбання контрольних пакетів акцій аналогічних компаній; 3) метод галузевих коефіцієнтів або метод галузевих співставлень – дає можливість розрахувати орієнтовну вартість бізнесу по формулам, виведеним на основі галузевої статистики (не має достатнього розповсюдження).

 

Оцінювання вартості земельної ділянки, будівель і споруд.

Вартість земельних ділянок та об’єктів нерухомості складає найбільшу частку в майні під-в всіх сфер бізнесу, утворюючи базис реалізації підприємницької діяльності. Саме можливості результативного використання земельних ресурсів, будівель, споруд виступають основоположними компонентами динамічної сукупності елементів потенціалу під-ва.

Залежно від мети або призначення оцінка вартості землі може розглядатися як основа вирішення законодавчо обумовлених завдань (сплата земельного податку) або виступати економічним ресурсом земельних відносин що потребує встановлення вартості землі з урахуванням офіційно затверджених документів, а з іншого боку може бути використана незалежна експертна оцінка для визначення ринкової вартості землі або встановлення права оренди земельної ділянки.

Відсутність ринку промислової нерухомості дає змогу використовувати різні підходи до оцінювання земельних ділянок, будівель і споруд.

Можна виділити як самостійні так і базові методичні прийоми оцінки:

- метод залишку для землі

- метод витрат на освоєння

- метод порівняльного продажу

- метод капіталізації земельної ренти, тощо

 

 

Визначення вартості машин і обладнання

Машини та обладнання створюють техніко-техноло­гічну основу будь-якого підприємства, забезпечуючи значну частину його індустріального потенціалу. Вірогідність (достовірність) оцінки технічного потенціалу підприємства залежить від правильного вибору методів оцінки, що ґрунтуються на трьох підходах: витратному, порівняльному та дохідному.

Витратний підхід базується на принципі заміщення і під час оцінки машин та обладнання передбачає розрахунок витрат на відтворення або заміщення точної копії об’єкта оцінки чи його аналога, за вирахуванням утрат від усіх видів зносу, старіння та знецінення.

Витратний підхід до оцінки машин та обладнання практично реалізується в таких методах:

1) розрахунок за ціною однорідних об’єктів;

2) аналіз та індексація витрат;

3) поелементний розрахунок витрат;

4) визначення собівартості за укрупненими нормативами.

Порівняльний підхід ґрунтується на визначенні ринкової вартості машин та обладнання масового і серійного виробництва шляхом аналізу та порівняння цін недавніх продаж ідентичних чи аналогічних об’єктів. Найпоширенішими оціночними методами, заснованими на порівняльному підході, є: метод прямого порівняння, метод статистичного моделювання ціни та метод процентного відновлення вартості. Вибір того чи того методу визначається характером об’єкта оцінки, умовами його використання і повнотою інформаційної бази щодо цін і параметрів аналогічних зразків машинної техніки.

Дохідний підхід полягає у визначенні поточної вартості об’єкта майна як сукупності майбутніх доходів від його використання і реалізується в методах дисконтованих доходів, прямої капіталізації доходів та рівновеликого аналога.