Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Розділ 5. Ера позитивізму: фарватер і бічні течіїСодержание книги
Поиск на нашем сайте
ставала потреба освоювати нові теми та нові методи, ясна річ, невідомі в часи Грушевського. Попри вшанування «Історії України-Руси» як геніяльної пам'ятки історичної думки, почали щораз частіше лунати голоси про те, куди йти далі. Своєрідне підсумування цих сумнівів бачимо в післямові Леоніда Зашкільняка, упорядника виданого 2004 p. у Львові збірника статей «Українська історіографія на зламі XX і XXI століть: здобутки і проблеми»: У вивченні минулого України міцно утвердилася історична схема, запропонована Михайлом Грушевським, яка змушує представляти історію в категоріях лінійного і закономірного розвитку української нації на шляху здобуття державності. Такий спрощений підхід... залишає за бортом масу важливих історичних явищ, які складають сутність національної історії.
Куди завтра спрямують свої зусилля українські історики та як вони «описуватимуть історію» — питання відкрите. З певністю можна констатувати лише те, що неподільне панування ґранднаративу, запропонованого твором Грушевського, добігло кінця. Це, звісно, не означає, що великий історик піде в забуття. Але інтерес до нього, слід очікувати, переміститься у ділянку інтелектуальної історії, і це гарантуватиме його творам «життя вічне», бо Михайло Грушевський справді не має собі рівних в українській історичній думці, а система його поглядів і персональних преференцій така заплутана, суб'єктивна й контроверсійна, що тут вистачить матеріалу для роботи й дискусій багатьом поколінням дослідників. На сьогодні вже маємо кілька праць, цьому присвячених, але вони наразі не виходять за рамки продукції для «внутрішнього вжитку», зосереджуючись на суто українському контексті творчості науковця. А втім особистість Грушевського-історика становить набагато масштабнішу проблему. Тому, гадаю, ми ще станемо свідками «поновного перевідкриття» Грушевського - так само, як свого часу були наново явлені світові Ранке, Мішле, Токвіль, Ґізо, Буркгардт та інші геніяльні науковці «століття великих істориків». Зокрема, маємо вже й першу ластівку такого «перечитування» - монографію Сергія Плохія «Unmaking Imperial Russia. Mykhailo Hrushevsky and the Writing of Ukrainian History» («Демонтаж імперської Росії. Михайло Грушевський та опис української історії», 2005 p.). Розділ 6
«Антипозитивістський бунт» на зламі ХІХ-ХХ століть
Рене Магрит. Спроба неможливого; 1928р. (приватне зібрання)
Кінець XIX ст., так і означений в історії європейської культури терміном «fin de siècle», ознаменувався, як відомо, появою так званого модерну (від франц. moderne - новітній, сучасний) в мистецтві та літературі, й ширше - у мисленні та світогляді. Творцем мистецького модерну виступала передусім молодь, тому інколи поворот до модернізму називають «бунтом покоління fin de siècle». В атмосфері екзальтованого передчуття Нової Доби та переконання, що духовні ідеали батьків і дідів уже віджили своє, виникає низка молодіжних творчих угруповань, які навіть у назвах протиставляли себе «старому» (як-от краківська «Молода Польща», австрійський «Молодий Відень», львівська «Молода муза», «Молода Скандинавія» тощо). У мистецькій творчості кінця XIX - першої чверти XX ст. модернізм (під різними назвами - імпресіонізм, символізм, авангардизм, неоромантизм, експресіонізм, футуризм та ін.) категорично відкинув «реалістичну» позитивістську естетику, що наполягала на об'єктивній безсторонності митця. Навпаки, програмовим гаслом «молодих» стало максимальне самовираження особистого «Я», що має фіксуватися через безпосереднє чуттєве «враження» (impression). Цей перелом у культурній та естетичній свідомості, де головного значення набував внутрішній світ людини, супроводжувала (а почасти й інспірувала) поява ряду альтернативних позитивістському матеріялізмові філософських учень -наприклад, так званої «філософії життя» Вільгельма Дільтея та Фридриха Ніцше чи вчення Анрі Бергсона про роль інтуїції у пізнанні людиною навколишньої дійсності. З іншого боку, на кінець XIX ст. припадає масове поширення політичних ідеологій, зокрема радикальних, що сприяло активізації різних політичних і суспільних угруповань. Зокрема, поруч зі звичним для Европи консерватизмом і лібералізмом набувають «транснаціонального» поширення соціялізм і націоналізм, оформлюючись у відповідні політичні партії та рухи, а ті, своєю чергою, поділяються на більш чи менш радикальні: за відомий приклад тут може правити виокремлення у самостійний напрям інтегрального націоналізму, що його теоретиком став Шарль Морас, лідер започаткованого
[ 185 ]
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; просмотров: 292; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.144.40.216 (0.008 с.) |