Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Розділ 4. Доба Романтизму: великі історики у тенетах великих філософських системСодержание книги
Поиск на нашем сайте
або XIV ст., в часи перших спроб швейцарських кантонів вийти з-під влади Габсбурґів. Легенда про селянина-воїна яскраво спалахнула під пером Фридриха Шилєра, автора такого гімну боротьбі за свободу, як історична драма «Вільгельм Тель». В унісон Шилєру (хоча, очевидно, не без «антигабсбурзької» інтенції) зазвучала однойменна героїко-романтична опера Росині; знайшла своє втілення постать героя-селянина і в романтичних баладах Людвіґа Улянда (1787-1862). А тепер погляньмо на ще донедавна поширений у Швейцарії «образ своєї історії». Ми побачимо в ньому громаду рівних, у центрі якої завжди - постать вільного селянина, він же - хоробрий воїн. Ця громада в дивовижній єдності, скріпленій взаємною клятвою, змагається нарівно як проти зовнішніх поневолювачів, так і проти власної верхівки. Культ створеної «власною волею» самобутньої нації та національної держави, нібито здобутої ще за Середньовіччя (насправді лише після 1848 p.), спирається саме на цю, «телівську» історичну традицію, зіперту на ідеї героїзму простолюду та його жертовного опору «аристократам-поневолювачам». За спостереженням Юрія Лотмана, романтична белетристика виконувала й іншу функцію: романтична героїка невидимих просторів мала служити контрастом до сірої буденності сьогодення. На доказ цієї думки Лотман цитує Гоголів заклик до письменника: [...О]тыщи в минувшем событьи подобное настоящему, заставь eгo вьіступить ярко и порази ero в виду всех, как поражено оно было гневом Божьим в своє время; бей в прошедшем настоящее, и в двойную силу облечется слово: живей через то выступает прошедшее, и криком закричит настоящее. Разогни книгу Ветхого Завета: тьі найдешь там каждое из нынешних собьітий, ясней чем день увидишь, в чем оно преступило перед Богом, и так очевидно изображен над ним совершившийся страшньїй Суд Божий, что встрепенется настоящее.
Такого роду напругу й справді віддзеркалює властивий історичній белетристиці доби Романтизму інтерес; до екзотичних - далеких і героїзованих - сторінок не тільки власного, а й чужого минулого, що в них, достоту; за Гоголем, «криком кричало» теперішнє. За достатньо яскравий приклад тут можуть правити мотиви української козаччини в творчості російських декабристів Федора Ґлінки та Кондратія Рилєєва чи в потужному струмені так званої «української школи» польських письменників-романтиків Міхала Чайковського, Северина Ґощинського та ін. - і для тих, і для тих козацтво було символом свободи в задушливій атмосфері Російської імперії. Інший ряд «малоросійських сюжетів», надзвичайно популярних у російській історичній белетристиці першої третини XIX ст, пов'язаний зі втечею від прозаїчної буденності у вигаданий світ «землі обітованої» - «щасливої Малоросії», де все, як писав поет, «обильем дышит». Розділ 5
Ера позитивізму: фарватер і бічні течії
Ґюстав Кайбот. Паризька вулиця у сльоту; 1877 р. (Художній інститут, Чикаго)
Романтичні ілюзії та пошуки прихованого, ідеального змісту буття не витримали перевірки часом. Мірою того, як із кінцем «Наполеонівської доби», Реставрацією, поразкою революції 1830 p., врешті - згасанням Весни Народів 1848-1851 pp. блякнув ентузіязм, пустку розчарувань і психологічного неспокою почало витісняти ««реалістичне» світовідчуття, зорієнтоване на стабільність і надійність. Поняття «реалістичності» стає у другій половині XIX ст. осердям культурного клімату Европи. Бути «реалістом» означало позиціонувати себе як «розсудливу» людину, бачити речі такими, як вони є, не гаючи час на пошуки ідеальних сутностей. У письменстві та малярстві на панівні позиції виходить натуралізм і так званий «критичний реалізм». У сфері моралі набуває деталі більшого авторитету започаткований ще просвітниками утилітаризм (від лат. utilitas - корисність, вигода): це поняття особливо спопуляризував англійський філософ, економіст і державний діяч Джон Стюарт Міл у своїй праці «Utilitarianism» (1861 p.). Дещо спрощуючи (бо філософські тлумачення утилітаризму як теорії Дюралі мають багато нюансів й оновлюються аж до сьогодні), прикладний утилітаризм зразка другої половини XIX ст. можна звести до тези, згідно з якою будь-яка дія вартує лише тоді, коли дає корисні наслідки. Врешті, інтерес до «корисного» та «реального» опановує філософську думку, а в її сліди помалу підтягається й частина істориків. Як виглядав у їхньому виконанні «реалістичний» варіянт історіописання — піде мова далі.
Від романтичних конструкцій до «позитивного» знання На відміну від великих філософів-ідеалістів доби Романтизму, занурених в осмислення метафізичних сутностей, мислителі-позитивісти спрямовують увагу на те, що можна пізнати через факти й самі лиш факти — «позитивно» (від лат. positivus - доведений, перевірений чуттєвим досвідом). Неабияку роль у цьому відіграло чергове піднесення власне в середині - другій половині XIX ст. природничих наук, передусім біології та хімії, що спиралися на знання, здобуте «через факти», емпірично. Зокрема, величезну
[ 157 ]
|
||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; просмотров: 245; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.140.195.8 (0.009 с.) |