Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь FAQ Написать работу КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Форми організації суспільного виробництва та їх еволюціяСодержание книги Похожие статьи вашей тематики
Поиск на нашем сайте
1. Виробництво як основа життя та розвитку суспільства. Суспільне виробництво і відтворення. 2. Зміст і структура виробництва. Матеріальне і нематеріальне виробництво. 3. Основні фактори суспільного виробництва та їх взаємозв’язок Виробнича функція. Крива виробничих можливостей. 4. Ефективність виробництва та її економічні та соціальної показники. 5. Загальні форми організації суспільного виробництва натуральне і товарне, їх суть та основні риси. 6. Товар як фундаментальні категорія товарного виробництва. Вартість, споживна вартість цінність товару. 7. Альтернативні теорії формування вартості товарів та послуг. Закон вартості, його сутність та функції. Виробництво — це процес взаємодії людини з природою з метою створення матеріальних благ та послуг, які потрібні для існування та розвитку суспільства. Будь-яке виробництво є процесом суспільним і безперервним. Суспільне виробництво — це сукупна організована діяльність людей із перетворювання речовин і сил природи з метою створення матеріальних і нематеріальних благ, необхідних для їх існування та розвитку. Кінцевим результатом суспільного виробництва є суспільний продукт. Суспільний продукт — це синтезоване поняття, яке включає різноманітні матеріальні й нематеріальні блага та послуги, які створюються в різних галузях виробництва. Виробництво – це процес створення матеріальних і нематеріальних благ. У відповідності з класичною політекономією виробництво неможливе без поєднання 3 факторів (компонентів): 1 – робоча сила; 2 – предмети праці; 3 – засоби праці. Робоча сила – це здатність людини до праці. Вона виступає в якості особистого фактора виробництва. Це головна продуктивна сила суспільства. Предмети праці – це елементи природи, на які діє людина в процесі праці, піддаючи їх обробці, або – це те, на що скерована діяльність людини, з чого вона виробляє матеріальні блага. Засоби праці – це інструменти, знаряддя, з допомогою яких люди обробляють предмет праці (наприклад, сировину). Предмети праці і засоби праці по суті є речовими факторами виробництва. Їх поєднання утворює єдиний речовий фактор виробництва – засоби виробництва. Предмети праці і засоби праці по суті є речовими факторами виробництва. Їх поєднання утворює єдиний речовий фактор виробництва – засоби виробництва. Сукупність всіх компонентів виробництва в масштабах всієї економічної системи утворює продуктивні сили суспільства. Продуктивні сили суспільства – це сукупність особистих і речових факторів виробництва в їх взаємодії і зв’язку. В масштабах країни продуктивні сили включають виробничі потужності підприємств, земельні фонди, реальні запаси сировини, матеріально-технічні запаси та економічно активне населення. Показником рівня розвитку продуктивних сил суспільства є досконалість і продуктивність засобів праці. Чим більшу продуктивність забезпечують засоби праці, тим вищий рівень ефективності використання ресурсів вони забезпечують. Виробництво — це процес суспільного відтворення, якщо його розглядати не як окремий акт, а як процес, що постійно повторюється. Суспільне відтворення — це економічний процес, в якому власне виробництво, розподіл, обмін та споживання постійно повторюються та відновлюються через результат виробництва — продукт, через відновлення ресурсів, з яких виробляється продукт, якщо ці ресурси є відновлюваними, та залучення нових невідновлюваних ресурсів, а також через відновлення та розвиток форм і методів організації праці. Розрізняють такі види суспільного відтворення: просте, звужене та розширене.
Для здійснення процесу виробництва на національному рівні необхідно відтворити спожитий фізичний (реальний) капітал. Фізичний капітал — це непрямі блага в формі засобів виробництва, які використовуються для виробництва прямих благ у формі предметів споживання (речових товарів та послуг). Суспільне виробництво поділяють на три великі сфери, або блоки галузей: 1) основне виробництво; 2) виробнича інфраструктура; 3) соціальна інфраструктура.
Виробництво носить суспільний характер, тобто воно можливе лише при поєднанні людей. Люди пов’язані між собою в своїй виробничій діяльності, тобто сам процес виробництва породжує певні суспільні процеси.
Виробничі відносини – це відносини між людьми в сферах виробництва, розподілу, обміну та споживання суспільного продукту. Суть і основу виробничих відносин складають відносини власності на засоби виробництва. Вони визначають, у чиїх інтересах ведеться виробництво, тип суспільства, а також його класову і соціальну структуру. Форми організації суспільного виробництва: 1 – натуральне господарство – економічна система, в якій метою виробництва є споживання вироблених благ, тобто система сама забезпечує себе необхідними предметами споживання. Характерні ознаки натурального господарства: - суспільна власність на засоби виробництва; - відсутність товарообміну; - універсальна праця (відсутність поділу праці); - замкненість. 2 – товарне виробництво – це економічна система, в якій метою процесу виробництва є обмін або продаж виробленого продукту. Характерні ознаки товарного виробництва: - приватна власність на засоби виробництва; - суспільний поділ праці; - товарообмін, який носить еквівалентний характер; - стихійний розвиток за законами товарного виробництва; - ринкове ціноутворення; - використання грошей і т.п. 3 – планова економічна система – це економічна система, яка розвивається за заздалегідь складеним планом. У залежності від масштабів планування і типу власності розрізняють такі різновиди планової економічної системи: а) модель директивного планування – це система, в якій плануються всі етапи і сфери економічного розвитку. Характерні ознаки: - державна власність на засоби виробництва; - план має статус закону, тобто є обов’язковим для виконання; - централізований розподіл ресурсів; - державне ціноутворення. б) планова діяльність фірми в умовах ринку; Фірма планує обсяги виробництва на основі вивчення позицій на ринку з метою уникнення перевиробництва. в) маркетингова діяльність фірми – діяльність фірми по просуванні товарів на ринок, розширенню ринків збуту, збільшенню обсягів продаж.
Праця — це свідома доцільна діяльність людини, яка спрямована на створення тих чи інших благ з метою задоволення потреб людей. Предмет праці — речовина природи, на яку людина впливає в процесі праці з метою пристосування її для особистого або виробничого споживання. Засоби праці — це річ або комплекс речей, якими людина діє на предмети праці. Засоби праці є виробничою фундацією народного господарства, що використовуються на користь всього суспільства. Переважне зростання виробництва засобів праці в порівнянні з виробництвом предметів споживання — економічний закон розширеного відтворення, заснованого на великому машинному виробництві. Сфери суспільного виробництва:
Суспільне виробництво має і галузеву структуру:
Продукт сфери нематеріального виробництва набуває форми «товару-послуги», яка має ряд характерних ознак, що відрізняють її від продукту сфери матеріального виробництва.
Для здійснення процесу виробництва необхідні певні умови — фактори виробництва. Фактори виробництва —це всі необхідні елементи, які використовуються для виробництва матеріальних і духовних благ. Фактори виробництва
Праця як фактор виробництва є фізичною та інтелектуальною діяльністю людини, спрямованою на виробництво економічних благ і надання послуг. Людський капітал — сформований у результаті інвестицій і накопичений людиною певний запас знань, навичок, здібностей, мотивацій і стан здоров’я, які доцільно й ефективно використовуються в тій чи іншій сфері суспільного виробництва. Капітал — це економічний ресурс, що визначається як сукупність усіх технічних, матеріальних і грошових засобів, використовуваних для виробництва товарів та послуг. Земля як фактор виробництва включає в себе саму землю, а також лісові й водні ресурси, родовища корисних копалин та інші природні багатства, що використовуються у виробничому процесі. Наука — це специфічна форма людської діяльності, спрямована на отримання та систематизацію нових знань про природу, суспільство і мислення. Інформація в сучасних умовах є найважливішим фактором суспільного виробництва, який можна визначити як систему збирання, обробки та систематизації різноманітних знань людини з метою використання їх у різних сферах життєдіяльності й насамперед в економічній сфері. Еколо́гія — наукова дисципліна, яка досліджує взаємовідносини між біотичними та соціальними цілісностями та їхнім довкіллям. Підприємницькі здібності — здатність людей до організації виробничої, торговельної, комерційної та іншої ділової, економічної діяльності. Це особливий економічний фактор, який забезпечує комбіноване поєднання всіх інших ресурсів у єдину систему в процесі виробництва товарів та послуг. Підприємницькі здібності виявляються через особливий вид діяльності, яку називають підприємництвом. Найефективніше комбінування ресурсів (їх найраціональніше використання) можливе також за умови їх повної зайнятості (економічного використання у виробництві всіх придатних ресурсів) та повних обсягів виробництва (максимально можливих обсягів виробництва за даного рівня розвитку техніки і технології, а також при повній зайнятості ресурсів за умови їх використання на виробничі цілі). Для наочності проблеми вибору і обмеженості можна скористатися кривою виробничих можливостей. Наприклад, можна уявити, що в деякій економічній системі: · випускається всього дві групи товарів (зерно і автомобілі); · кількість усіх ресурсів обмежена деяким строго визначеним об’ємом і є величиною сталою; · рівень технології не змінюється; · економіка є закритою, тобто відсутні зовнішньоекономічні зв’язки. Побудуємо осі координат і відкладемо по осі y кількість зерна, а по осі х – кількість ракет. Якщо суспільство усі ресурси використовує тільки для виробництва зерна, то економіка знаходиться у точці А, т.б. максимально можливий об’єм виробництва зерна дорівнює відрізку ОА, а максимально можливий об’єм виробництва ракет дорівнює нулю. Відповідно, якщо суспільство використовує усі ресурси тільки для виробництва ракет, то економіка знаходиться в точці Д (це означає максимально можливе виробництво ракет в об’ємі ОД і зерна в нульовому об’ємі). Одержана крива АБВГД визначає межу виробничих можливостей суспільства має вигляд Кожна точка на цій кривій вказує максимально можливий об’єм виробництва обох товарів при повному використанні всіх наявних ресурсів. У всіх проміжкових точках (Б, В, Г) суспільство виробляє обидва товари, але при цьому суспільство змушене робити вибір, який з товарів виробляти в більшій кількості, так як додаткове виробництво одного з товарів можливе тільки за рахунок скорочення виробництва іншого товару. У зв’язку з обмеженістю ресурсів випуск продукції у точці Ж (т.б. поза областю виробничих можливостей) неможливий. А випуск у точці Е характеризує недостатнє використання наявних ресурсів або низьку ефективність їх використання. Кількість одного товару, яким необхідно пожертвувати для збільшення виробництва іншого товару, називається альтернативними витратами, або витратами упущених можливостей. Наприклад, якщо для виробництва додаткової одиниці товару Х необхідно відмовитися від двох одиниць товаруY, то ці дві одиниці товару Y і складають альтернативні витрати товару Х
|
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; просмотров: 489; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.94.202.151 (0.009 с.) |