За ступенем реалізації розрізняють 


Мы поможем в написании ваших работ!



ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

За ступенем реалізації розрізняють



Потреби
Абсолютні потреби формуються відповідно до світового рівня розвитку виробництва і відбивають максимально досягнутий у світовій економіці рівень відтворення здібностей людини.
Дійсні потреби — це ті потреби, що можуть бути задоволені при певному розвитку виробництва
Платоспроможні потреби — це ті, які людина може оплатити при наявному рівні доходів

 

 


Виділяють три етапи розвитку потреб.

Перший етап (до середини 50-х років ХХ ст.) — домінування матеріально-речових потреб.

Другий етап (з середини 50-х років до 80-х років ХХ ст.) — розвиток соціальних потреб, або розвиток «економіки споживання». У цей період почали формуватись соціальні потреби на побутове обслуговування, на освіту, на медицину, спорт, відпочинок.

Третій етап (з початку 80-х років). Характеризується зростанням зацікавленості в задоволенні гуманітарних потреб, пов’язаних з творчістю, духовним розвитком особистості. На даному етапі у структурі потреб відбуваються такі принципові зміни:

— перехід від домінування економічних суспільних потреб до соціальних;

— від задоволення елементарних потреб — до задоволення потреб на основі індивідуалізованого виробництва;

— від речової структури споживання до переважання в ній послуг гуманітарного характеру, спрямованих на розвиток особистості.

 

Благо— це матеріальні та нематеріальні цінності, що приносять людям користь, задоволення, радість; це засоби задоволення людських потреб. Існує наступна класифікація благ.

Вільні блага — ті, які людина може отримати без матеріальних затрат, вони є в достатній кількості в природі.

Економічні блага — ті, які вироблені самою людиною і на їх придбання необхідні матеріальні затрати.

В свою чергу споживчі блага поділяють на блага довготривалого використання та разові блага.

Розрізняють такі блага:

- неуречевлені (сонячне світло, здоров’я, спілкування, знання), і уречевлені (дари природи та продукти праці: їжа, одяг, житло, праця тощо);

- неекономічні (дарові, необмежені, надані природою без зусиль людини; їхні обсяги перевищують наявні людські потреби) та економічні (обмежені, такі, що є результатом чи об’єктом економічної діяльності, їхні обсяги обмежені порівняно з існуючими потребами).

Економічні блага
Матеріальні
Нематеріальні
Суспільні
Особисті


Непрямі (виробничі)
Прямі (споживчі)

Теперішні
Майбутні
Взаємозамінювані (субститути)
Взаємодоповнювальні (комплементарні)
Короткострокові (одноразового використання)
Довгострокові (багаторазового використання)


Економічні потреби – це потреби в економічних благах.

Економічні потреби класифікують за такими критеріями:

І. За характером виникнення:

- первинні (базові), пов’язані з самим існуванням людини: їжа, одяг, житло, безпека т. ін.;

- вторинні, виникнення та зміна яких зумовлені розвитком цивілізації: модний одяг, комфортне житло, інформація та ін.

ІІ. За засобами задоволення:

- матеріальні (потреби в матеріальних благах);

- нематеріальні (духовні потреби).

ІІІ. За нагальністю задоволення:

першочергові (предмети першої необхідності);

другорядні (предмети розкоші).

ІV. За можливостями задоволення:

- насичені, вгамовані (мають чітку межу і можливість повного задоволення);

- ненасичені, невгамовні (не можуть бути задоволені повністю, не мають меж насичення).

V. За участю у відтворювальному процесі:

- виробничі (потреби у засобах виробництва);

- невиробничі (потреби у споживчих благах).

VІ. За суб’єктами впливу:

- особисті (виникають і розвиваються у процесі життєдіяльності індивіда);

- колективні, групові (потреби групи людей, колективу);

- суспільні (потреби функціонування та розвитку суспільства в цілому).

VІІ. За кількісною визначеністю та мірою реалізації:

- абсолютні (перспективні потреби, які мають абстрактний характер і є орієнтиром економічного розвитку);

- дійсні (формуються залежно від досягнутого рівня виробництва і є суспільною нормою для певного періоду);

- платоспроможні (визначаються платоспроможним попитом);

- фактичні (задовольняються наявними товарами та послугами).

Закон зростання потреб — закон, який виражає внутрішньо необхідний, суттєвий та сталий зв’язок між прогресом технологічного способу виробництва, еволюцією всією системи суспільних відносин та кількісним зростанням, якісним удосконаленням і збагаченням потреб суспільства, зокрема розвитком сутнісних сил людини, індивідуальних, колективних та суспільних потреб.

Всезагальний економічний закон зростання потреб відбиває внутрішньо необхідні, суттєві й сталі зв’язки між виробництвом та споживанням, потребами та існуючими можливостями їхнього задоволення.

Відповідно до цього закону безперервний розвиток потреб є рушійною силою економічного та духовного прогресу людства, що, у свою чергу, стимулює появу дедалі нових і нових потреб.

Таким чином, потреби і виробництво перебувають у суперечливій залежності взаємовпливу та взаємозумовленості. Потреби у споживанні породжують стимули до виробництва. Виробництво задовольняє існуючі та породжує нові потреби.

 


Виробництво– доцільна діяльність людей, спрямована на задоволення їхніх потреб
Потреби – основний спонукальний мотив розвитку виробництва
Задовольняє існуючі та

створює нові

 


 

Породжують та стимулюють

 

 

Вирішення суперечності між невгамовністю та безмежністю потреб і обмеженістю ресурсів породжує проблему вибору, визначає мету економічної діяльності:

 

Потреби: безмежні, невгамовні, безперервно зростають кількісно та розвиваються якісно
Суперечність
Ресурси: кількісно та якісно обмежені, вичерпні, рідкісні


 

Лежить в основі економічного розвитку, визначає мету економічної діяльності, породжує проблему вибору

 


 

 

Вибір
Які блага, якої якості і у якій кількості виробляти
Які ресурси використовувати для виробництва благ
Кому дістануться вироблені блага і в якій кількості

 


Визнані суспільством, соціальною групою, індивідами потреби стають інтересами.

Інтерес(від лат. interesse - мати важливе значення) — форма вияву потреби, усвідомлення прагнення людини до задоволення її.

Економічні інтереси є сутнісною характеристикою рушійних сил формування та розвитку економічних суб’єктів.

Економічні інтереси — усвідомлене прагнення суб’єктів господарювання до задоволення економічних потреб, що є об’єктивним спонукальним мотивом їхньої господарської діяльності.

Суб’єкти економічних інтересів — окремі індивіди, сім’ї, домогосподарства, колективи, групи людей, держава, суспільство в цілому.

Об’єкти економічних інтересів — економічні блага (товари, послуги, інформація тощо).

Економічний інтерес — це реальний, зумовлений відносинами власності та принципом економічної вигоди мотив і стимул соціальних дій щодо задоволення динамічних систем індивідуальних потреб.

Існує наступна класифікація економічних інтересів:

за суб’єктами: особисті, колективні (групові), суспільні;

за нагальністю, важливістю: головні, першочергові; другорядні;

за часовою ознакою: поточні; перспективні;

за об’єктами: майнові, фінансові, інтелектуальні;

за ступенем усвідомлення: дійсні, уявні;

за можливостями реалізації: реальні, утопічні;

за поширенням: національний, регіональний, відомчий, сімейний.

за сферою дії: виробничий (пов’язаний з організацією виробництва), невиробничий (пов’язаний із задоволенням особистих потреб члена суспільства);

за демографічними групами: працюючих, вже не працюючих, ще не працюючих, не бажаючих працювати;

відносно до виробничого процесу: власника, управлінця, найманого працівника;

за територіальною ознакою: муніципальні, регіональні, національні, об’єднання держав, загальнолюдські (глобальні).

Суб’єкти економічних відносин є виразниками специфічних економічних інтересів. У ринковій економіці:

економічні інтереси домашніх господарств спрямовані на максимізацію корисності благ з урахуванням існуючих цін та доходів;

економічні інтереси підприємців спрямовані на максимізацію прибутку, зниження витрат і підвищення конкурентоспроможності продукції;

економічні інтереси держави спрямовані на реалізацію потреб суспільства в цілому.

Шляхи поєднання економічних інтересів:

субординоване підпорядкування одних економічних інтересів іншими;

координоване узгодження різнобічних інтересів усіх економічних суб’єктів.

Ієрархія інтересів економічних суб’єктів у командно-адміністративній системі:

Державний інтерес

 


 

Колективний інтерес


 

Особистий інтерес


Найефективнішим засобом узгодження та реалізації інтересів є їхня координація, а не субординація:

Інтерес споживача


 

Державний (суспільний) інтерес
Інтерес виробника

 


 

Економічні потреби та економічні інтереси лежать в основі стимулювання – економічного спонукання суб’єктів господарювання до певних дій шляхом застосування економічних стимулів.

Стимул(від лат. stimulus – збуджую, заохочую) – подразник, який викликає ту чи іншу реакцію, спонукання до дії.

Подразники, спонукання до дії
Стимули

 


 

Внутрішні спонукальні причини дій та вчинків
Потреби
Інтереси
Внутрішній збудник активності

 

 


Усвідомлення прагнення задовільнити певну потребу

 

 

Мотиви

 

 


Мотив (від лат. moveo – рухаю, штовхаю) – спонукальна причина дій і вчинків людини. Спонукання економічних суб’єктів до певних дій породжує конкретний результат у вигляді задоволення, часткового задоволення або незадоволення потреби, утворюючи таким чином логічну послідовність активної діяльності.

Таким чином, суперечлива взаємодія виробництва та споживання, інтересів, потреб і стимулів є рушійною силою соціально-економічного розвитку.

 

Потреба
Інтерес
Мотив
Дія
Результат (задоволення потреби, часткове задоволення)

 


Тема 3.




Последнее изменение этой страницы: 2016-04-07; просмотров: 501; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.197.198.214 (0.006 с.)