Ефективність державного управління

Ефективність управління (эффективность управления, administration effectiveness) (від лат. effectivus – досягаючий певного ефекту, необхідного результату)– це результат, співставлений із затратами на його досягнення (ресурсна ефективність), або з цілями (цільова ефективність). Визначити результат управління, виміряти його об’єктивацію, оцінити зумовлений ним ефект дуже важко, тому виділяють критерії-сторони, ознаки прояви управління, за якими можна оцінити його рівень, якість і ефективність. Беручи до уваги зазначене, розрізняють три основних поняття ефективності державного управління: загальна соціальна ефективність державного управління, ефективність організації і функціонування суб’єктів державного управління, ефективність діяльності управлінських органів і посадових осіб.

Загальна соціальна ефективність (общая социальная эффективность, general social effectiveness) державного управління розкриває результати функціонування системи, тобто сукупності суб’єкта і керованих об’єктів державного управління, носить комплексний характер. Критеріями загальної соціальної ефективності є ті, які пов’язані з потребами, інтересами і цілями суспільного розвитку та дозволяють виміряти ступінь їх задоволення. До них можна віднести, наприклад, темпи і масштаби приросту національного багатства; рівень життя населення у порівнянні зі стандартами розвинутих країн; впорядкованість, безпека, надійність суспільних відносин, індекс людського розвитку тощо.

Загальна соціальна ефективність державного управління досягається зусиллям двох складових компонентів системи: держави, її органів, службовців і суспільства, його керованих об’єктів і самоуправлінських структур. Вона не дає чіткої уяви про вклад кожного з компонентів. Тому необхідна оцінка організації і функціонування держави як суб’єкта управління, для чого використовуються критерії спеціальної соціальної ефективності (специальная социальная эффективность, specific social effectiveness). До них слід віднести: цілеорієнтованість (доцільність) організації і функціонування державно - управлінської системи; затрати часу на вирішення управлінських операцій; стиль функціонування державно - управлінської системи; складність організації суб’єкта державного управління; загальні (сукупні) – економічні, технічні, соціальні, кадрові та інші витрати на утримання і забезпечення функціонування державно - управлінської системи.

В оцінці ефективності державного управління важлива роль відводиться критеріям конкретної соціальної ефективності (критерии конкретной социальной эффективности, definite social effectiveness criteria) діяльності кожного управлінського органу і посадової особи, управлінського рішення. За цим критерієм оцінюється ефективність одиничних (конкретних) елементів системи державного управління. Вихідним критерієм конкретної соціальної ефективності є ступінь відповідності напрямків, змісту і результатів управлінської діяльності органів і посадових осіб тим її параметрам, які відображені в правовому статусі органу і державної посади. До критеріїв конкретної соціальної ефективності також входять: реальність управлінських впливів; законність рішень і дій органів державної влади та місцевого самоврядування і їх посадових осіб; зміст управлінських актів з точки зору відображення в них запитів і потреб людей; характер і обсяг взаємозв’язків відповідних державних органів і посадових осіб з громадянами, їх об’єднаннями і колективами; правдивість і доцільність управлінської інформації, яка видається посадовими особами і державними органами; ступінь забезпечення в рішеннях і діях управлінського органу і посадової особи державного престижу; морально-ідеологічний вплив управлінської діяльності на “зовнішнє” середовище. Системне використання цих критеріїв використання методу порівнянь дає змогу всебічно оцінити ефективність державного управління.Оцінку державному управлінню дають різні структури, сім’я, трудові колективи, громадські об’єднання.