Контроль в державному управлінні

Контроль в державному управлінні (контроль в государственном управлении, public administration control) – це одна із найважливіших функцій державної влади та управління, яка дозволяє порівняти фактичний стан у тій чи іншій галузі з вимогами, які поставлені перед нею; виявити недоліки та помилки в роботі і попередити їх, оцінити відповідність здійснення інших функцій управління завданням, що поставлені перед ним. Контроль стає можливим завдяки наявності суб’єкта, об’єкта управління та взаємозв’язку між ними. Відповідно, контроль як тип відносин є ставленням суб’єкта до власної діяльності або до діяльності інших суб’єктів з точки зору дотримання певних норм. За допомогою контролю суб’єкт управління отримує інформацію для коригування управлінської діяльності. Діяльність, об’єднаних в певну структуру суб’єктів контролю, спрямована на досягнення управлінських цілей і заснована на використанні принципів, типів, методів і технологій контролю, визначається як процес контролю (процесс контроля, controlling).

Суб’єктами контролю (субъекты контроля, control subjects) в державному управлінні виступають державні, відомчі органи, громадські організації, колективні та колегіальні органи управління, апарат державних організацій. Об’єктами контролю (объекты контроля, control objects) є: цілі, стратегії, процеси, функції і завдання, параметри діяльності, управлінські рішення, організаційні формування, їх структурні підрозділи та окремі виконавці. Взаємопов’язана сукупність контролюючого суб’єкта, контрольних дій та контрольованого об’єкта є системою контролю. З точки зору організаційного взаємозв’язку контролюючого суб’єкту і контрольованого об’єкту розрізняють такі види контролю як внутрішній (внутрівідомчий) і зовнішній (надвідомчий). Внутрішній контроль (внутренний контроль, internal control) здійснюється за діяльністю органів, які перебувають в адміністративній підпорядкованості (у більшості випадків як інспектування). Зовнішній контроль (внешний контроль, external control) здійснюється органами, наділеними контрольними повноваженнями щодо організаційно непідпорядкованих об’єктів і в основному стосується однієї із сторін їх діяльності. В державному управлінні розрізняють такі види контролю як управлінський і бюджетний. Управлінський контроль (управленческий контроль, managerial controlling) – це процес спостереження і регулювання діяльності державних органів і організацій з метою полегшення виконання організаційних завдань. Бюджетний контроль (бюджетный контроль, budget controlling) здійснюється у формі різного роду перевірок з метою виявлення відповідності здійснюваних видатків попередньо затверджуваним кошторисам.

Система контролю над державним апаратом і органами місцевого самоврядування включає: президентський контроль, державний контроль, який інститулізований за гілками державної влади, і громадський контроль. Контроль, інститулізований за гілками державної влади (контроль, институциализированный по ветвям государственной власти; control institutionalized by public power branches), представлений парламентським, судовим (в т.ч. конституційним) контролем та контролем органів виконавчої влади. Об’єктом президентського контролю є економічний і соціальний розвиток країни, зовнішньоекономічна діяльність держави, діяльність державних органів і посадових осіб, національна безпека країни, законодавча діяльність. Об’єктом парламентського контролю виступає діяльність органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій різних форм власності. Об’єктами контролю органів виконавчої влади є матеріальні, трудові, фінансові ресурси, господарська діяльність, творча діяльність, управлінські рішення. Громадський контроль (общественный контроль, public controlling) – один із видів соціального контролю, який здійснюється об’єднаннями громадян та самими громадянами. Об’єктом громадського контролю є діяльність державних органів, підприємств, установ і організацій, а також поведінка окремих громадян.