Способи організації підпрограм.

 

Поняття підпрограма — одне з найважливіших в програмуванні. Використовування підпрограм — наймогутніший засіб підвищення ефективності застосування ПК і зниження витрат на розробку програм.

Підпрограмою (п/п) називається ділянка програми, оформлена певним чином, до якої можна звертатися з різних точок програми будь-яке число раз. При цьому п/п може вирішувати кожного разу одну і ту ж задачу з різними значеннями початкових даних. Програму, в якій використовується п/п, називають робочою.

Доцільно використовувати п/п тоді, коли в процесі рішення задачі багато разів зустрічається деяка підзадача.

Приведемо приклад робочої програми (з п/п «Функ»), що обчислює значення функції Z:

Z=3sin² R+5

 

Для цієї програми початкові дані: R; результат: Z.

Очевидно, для обчислення Z можна використовувати нашу п/п, якщо прийняти: A=S, B=5, X=sin R.

Саме ці операції і реалізує в першу чергу робоча програма, після чого виконує п/п.

У цьому її суть:

10 REM РАБОЧА ПРОГРАМА

20 REM ВВОДИМО ДАНІ ДЛЯ РАБОЧОЇ ПРОГРАМИ

30 INPUT R

40 REM РОЗРАХОВУЄМО ДАНІ ДЛЯ П/П

50 А=3

60 В=5

70 X=SIN(R)

80 REM ПЕРЕХОДИМО ДО П/П

90 GOSUB 130

100 Z=Y

110 PRINT "Z=";Z

120 STOP

130 REM SUB ФУНК (ПОЧАТОК П/П)

140 Y=АХ^2+В

150 REM ПОВЕРТАЄМОСЬ ДО СТРОКИ 100

160 RETURN

170 END

Оператор GOSUB забезпечує перехід до п/п, до її 1-й рядку з номером 130. Після завершення роботи п/п оператор RETURN здійснює перехід до рядка 100 робочої програми, і виконання її продовжується. Оператор рядка 100 запам'ятовує результат, виданий підпрограмою.

У загальному вигляді програма, що складається, може містити більше однієї підпрограми. У свою чергу деякі підпрограми можуть викликати підпрограми.

Підпрограма має структуру:

Рис. 9. Структура підпрограм.

 

де n (m) — номер першого (останньої) рядка п/п;

SUB — ознака п/п (від англ. «subroutine» — підпрограма), дозволяє виділити заголовок п/п з числа інших операторів REM (необов'язковий елемент);

<ім’я п/п> — будь-який текст;

<оператори п/п> — будь-які оператори мови Бейсік (окрім END);

RETURN — оператор без аргументів, забезпечує повернення і робочу програму після виконання п/п (переводиться «повернення»).

Особливості запису підпрограми:

1. Підпрограма поміщається звичайно в кінці робочої програми.

2. У підпрограмі може міститися звернення до іншої п/п.

Загальний вид оператора:

m GOSUB n

де m — номер рядка;

GOSUB — ім'я оператора (означає «перейти в п/п);

п — номер рядка-заголовка п/п.

Приклад: 50 GOSUB 200

Робота оператора: оператор запам'ятовує номер рядка програми, наступної за ним по тексту, і переходить до виконання п/п, починаючи з рядка під номером n.

Оператор RETURN. Він забезпечує повернення з п/п в робочу програму безпосередньо до рядка, наступного за оператором GOSUB.

Повернення з підпрограми означає перехід до продовження виконання програми, що викликала її, із значеннями змінних, одержаними в результаті виконання підпрограми. Окрім цих термінів при складанні програм з підпрограмами використовуються поняття формальних і фактичних аргументів, а також результатів виконання підпрограми, в загальному випадку повертаються в основну програму.

Формальні аргументи - це перелік імен змінних, які повинні бути ініційовані, тобто набути значення, при зверненні до підпрограми.

Фактичні аргументи - конкретні значення, які одержують змінні підпрограми, позначені як формальні аргументи, при кожному зверненні до підпрограми. У зв'язку з цим говорять, що при зверненні до підпрограми фактичні аргументи заміщають формальні

 

 

Питання до тестів зі змістовного модулю 4

1. Розкрити поняття алгоритму.

2. Як використовується алгоритм при складанні рішень задач на ЕОМ?

3. Які існують етапи складання алгоритму для ЕОМ?

4. Що таке властивість алгоритму?

5. Які основні властивості алгоритму існують?

6. Що таке програмування і які існують мови програмування?

7. Охарактеризувати основні базові структури представлення алгоритму.

8. Що таке блок – схема?

9. Описати основні блочні структури алгоритму.

10. Що таке мови програмування?

11. Які мови програмування ви знаєте?

12. В чому відмінність мов програмування високого та низького рівнів?

13. Що таке ключові команди, привести приклади ключових команд мови програмування Бейсік.

14. Як програмуються розгалужені програми?

15. Як створити програму для опису масиву?

16. Що таке умовний перехід?

17. Що таке безумовний перехід?

18. Як програмуються цикли?

Питання до модульного контролю 2

1. Що таке програмне забезпечення?

2. На які групи класифікується програмне забезпечення?

3. Що таке операційна система?

4. Що таке інструментальні програми?

5. На які групи діляться прикладні програми?

6. Які програми входять в пакет Мicrоsоft Office?

7. Охарактеризувати основні принципи роботи з редактором презентацій PowerPoint.

8. Розкрити поняття алгоритму.

9. Що таке властивість алгоритму?

10. Що таке програмування і які існують мови програмування?

11. Охарактеризувати основні базові структури представлення алгоритму.

12. Що таке блок – схема?

13. Описати основні блочні структури алгоритму.

14. Що таке мови програмування?

15. Які мови програмування ви знаєте?

16. В чому відмінність мов програмування високого та низького рівнів?

17. Що таке ключові команди, привести приклади ключових команд мови програмування Бейсік.

18. Як програмуються розгалужені програми?

19. Як створити програму для опису масиву?

20. Що таке умовний перехід?

21. Що таке безумовний перехід?

22. Як програмуються цикли?

 

МОДУЛЬ 3.

МАТЕМАТИЧНІ МЕТОДИ В СПОРТІ

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 5.

ОСНОВИ ТЕОРІЇ ЙМОВІРНОСТЕЙ

Лекція 4.

«Основні поняття теорії ймовірностей»

1. Іспит та подія

2. Поняття випадкової події та величини

3. Імовірність події і її обчислення.

4. Логічні дії над подіями.

5. Функція розподілу і щільність імовірності випадкової величини.

Питання до лекції:

1. Які види закономірностей описують взаємозв'язок між причиною і слідством?

2. Дайте визначення статистичним закономірностям.

3. Що називається випробуванням, випадковою подією і випадковою величиною?

4. Приведіть приклад дискретних і безперервних випадкових величин.

5. Що називається вірогідністю?

Література:

1. Ашанин В.С. Математические основы спортивной информатики. Учебное пособие. – Харьков: ХаГИФК, 1998. – 179 с.

2. Ашанін В.С. Алгоритмические основы компьютерных технологий. Навчальний посібник - Харьков: ХаДІФК,1998. – 117 с.

3. Ашанин В.С. Основы теории вероятностей. Учебное пообие. – Харьков, 2001. – 118с.

Іспит та подія

Характерним для сучасного етапу розвитку спортивної науки є ефективне застосування різноманітних ймовірносно-статистичних методів. Два паралельні процеси: математизація і комп'ютеризація фізичної культури, з одного боку, значно полегшили роботу дослідників, оскільки завдяки широкому спектру пакетів прикладних програм складні і трудомісткі розрахунки стали загальнодоступними, з другого боку, до утворення самих фахівців пред'являються всі зростаючі вимоги. Однією з таких вимог є оволодіння математичними основами спортивної інформатики, зокрема, математичними законами теорії вірогідності, лежачої в основі статистичних закономірностей у випадкових явищах. Практично будь-яка експериментальна робота у області фізичного виховання і спорту завершується статистичною обробкою результатів, методи якої базуються в основному на теорії вірогідності.

При дослідженні різних явищ часто спостерігається те, що подія А супроводжується подією В. В цьому випадку прийнято говорити, що А є причиною, а В - слідством. Закони, що встановлюють цей взаємозв'язок, можна розділити на функціональні і статистичні (див. рис. 10).

 

 

Причина (А) закони Слідство (В)

 

 

функціональні статистичні

Рис.10. Закони взаємозв'язку різних явищ

 

Для функціональних законів характерна наявність певної залежності B = f (A), однозначно визначаючої хід явищ. Значення такої залежності дозволяє інтерпретувати хід процесів в рамках причинно- слідчого детермінізму. Далеко не для всіх явищ і процесів можна побудувати таку функціональну залежність. На практиці найчастіше на хід процесу, що вивчається, впливають різноманітні випадкові чинники, які важко піддаються обліку, але які істотно впливають на процес, що відбувається. Такі чинники прийнято називати стохастичними. Закономірності, обумовлені впливом стохастичних чинників, називатимемо статистичними.

Статистичний підхід до вивчення явищ природи полягає в уявному розділенні спостережуваної мінливості на дві частини - обумовлені закономірними і випадковими причинами, і виявлення закономірної мінливості на фоні випадкової вивченням закономірностей, які породжуються випадковими подіями, займається теорія вірогідності.

Зупинимося на елементах загальноприйнятої термінології. Перш за все, визначимо випробування як спостереження якого-небудь явища в рамках певного числа контрольованих чинників. Оскільки на реальне явище роблять вплив і стохастичні чинники (неконтрольовані), то результати випробування при кожному новому повторенні можуть відрізнятися один від одного. Предметом теорії вірогідності є вивчення саме таких випадкових подій.