Будова вуха і слухова чутливість

Слухова чутливість має велике значення в пізнавальній діяль­ності людини, а також в орієнтуванні її у просторі. Крім того, слух має важливе значення в міжособистісних стосунках людей. Сприй­має звукові подразнення вухо. Вухо поділяється на три відділи (рис. 14): за вушною раковиною починається перший від,діл — зовнішній слуховий прохід, другий відділ — внутрішнє вухо. У самій головній частині зовнішнього слу­хового проходу, що має вигляд вузької вигнутої трубочки зав­ширшки 1 см і завдовжки 2,5 см, міститься тоненька плівка у ви­гляді кружка, яка називається барабанною перетинкою. Барабанна перетинка натягнута впоперек зовнішнього слухового проходу і ві­докремлює його від наступного відділу вуха — барабанної порожнини.

Барабанна порожнина — простір у товщі скроневої кістки чере­па. Якщо висота цієї порожнини досягає 1,5 см, то глибина її (від­стань від барабанної перетинки до внутрішньої стінки порожни­ни) — усього лише кілька міліметрів. У барабанній порожнині зна­ходяться три кісточки (ковадло, молоточок, стремінце), з'єднані ла­нцюжком, два маленькі м'язи, що пересувають ці кісточки і нерви. За барабанною порожниною знаходиться внутрішнє вухо.

Внутрішнє вухо складається із завитки (рис. 15), у якій є вікно присінка (до нього і підходить з барабанної порожнини стремінце). У завитці розміщений кортіїв орган, у якому знаходяться первинні нервові клітини слухової чутливості у вигляді ганглія. Від ганглія (кортієвого органа) через внутрішній слуховий хід починається слуховий нерв що повязує рецептори зі скроневою часткою головного мозку, у якій заканчується слуховий аналізатор. Якщо в будь-якому місці стиснути повітря, то це спричинює ко­ливання (чи хвилі), що розходяться в усі боки зі швидкістю 300 м/с і поступово загасають. Повітряна хвиля складається з двох час­тин: в одній із них повітря стиснене, в другій — розріджене (рис. 16). Повітряні хвилі характеризуються силою і тривалістю, тобто проміжком часу, що відокремлює початок кожної хвилі від її кінця. Якщо хвилі різної сили і періодів нашаровуються одна на одну, то говорять про тембр чи форму таких складних коливань. Повітряні хвилі різних періодів (частот) неоднаково впливають на живий організм: одні з них можуть убити живу істоту, спричи­нити болючі відчуття і страх (інфразвук високої інтенсивності), інші, впливаючи на слуховий аналізатор, зумовлюють відчуття звуку.

Повітряна хвиля певної сили і частоти доходить до барабанної перетинки і змушує її коливатися на зразок мембрани телефону. Коливання перетинки спричинюють рух системи кісточок серед­нього вуха (див. рис. 15). Остання з цих кісточок — стремінце через овальне вікно завитки передає коливання завитковій рідині (за­витковій лімфі).

Встановлено, що завитка всередині поділяється двома мембра­нами на три вузьких ходи, заповнених завитковою рідиною. Основ­на мембрана лабіринту (рис. 17) починається від вікна пригінка і тягнеться до кінця завитки (вершини, де між мембраною і стінками завитки є невеликий простір). Основна мембрана у витягнутому вигляді має довжину близько 3,5 см, а ширина її зростає від вікна присінка в напрямку до вершини, що має велике значення для фу­нкціонування мембрани.

Коливання стремінця передається через вікно присінка на за­виткову рідину, що знаходиться над основною мембраною, і хвиля підвищеного тиску рідини негайно поширюється на всю довжину мембрани. Хвиля (збурення) переходить від одного кінця мембрани до іншого за кілька мілісекунд. Під час цього відстань і швидкість, які проходить збурення на основній мембрані, залежать від частоти звукової хвилі. У зв'язку з тим, що основна мембрана розширюється в напрямку до вершини, то амплітуда збурення її, спричинена зву­ковою хвилею, також збільшується в напрямку до вершини завит­ки. Точка, де таке збурення досягає максимуму, вказує на частоту звуку.

Для звуків високої частоти максимальне зміщення основної мембрани відбувається поблизу овального віконця, а для звуків ни­зької частоти — ближче до кінця мембрани у вершині лабіринту. На основній мембрані розміщено близько 25 000 волоскових клі­тин, що у кортієвому органі утворюють два шари (зовнішній шар у кілька рядів і внутрішній шар). Оскільки волоскові клітини затис- нуті між двома шарами кортієва органа, то будь-який рух мем­брани приводить до деформації волосків цих клітин. Тиск і напру­га, передані на волоскові клітини, зумовлюють активність у

Повітряна хвиля певної сили і частоти доходить до барабанної перетинки і змушує її коливатися на зразок мембрани телефону. Коливання перетинки спричинюють рух системи кісточок серед­нього вуха (див. рис. 15). Остання з цих кісточок — стремінце через овальне вікно завитки передає коливання завитковій рідині (за­витковій лімфі).

Встановлено, що завитка всередині поділяється двома мембра­нами на три вузьких ходи, заповнених завитковою рідиною. Основ­на мембрана лабіринту (рис. 17) починається від вікна пригінка і тягнеться до кінця завитки (вершини, де між мембраною і стінками завитки є невеликий простір). Основна мембрана у витягнутому вигляді має довжину близько 3,5 см, а ширина її зростає від вікна присінка в напрямку до вершини, що має велике значення для фу­нкціонування мембрани.

Коливання стремінця передається через вікно присінка на за­виткову рідину, що знаходиться над основною мембраною, і хвиля підвищеного тиску рідини негайно поширюється на всю довжину мембрани. Хвиля (збурення) переходить від одного кінця мембрани до іншого за кілька мілісекунд. Під час цього відстань і швидкість, які проходить збурення на основній мембрані, залежать від частоти звукової хвилі. У зв'язку з тим, що основна мембрана розширюється в напрямку до вершини, то амплітуда збурення її, спричинена зву­ковою хвилею, також збільшується в напрямку до вершини завит­ки. Точка, де таке збурення досягає максимуму, вказує на частоту звуку.

Для звуків високої частоти максимальне зміщення основної мембрани відбувається поблизу овального віконця, а для звуків ни­зької частоти — ближче до кінця мембрани у вершині лабіринту. На основній мембрані розміщено близько 25 000 волоскових клі­тин, що у кортієвому органі утворюють два шари (зовнішній шар у кілька рядів і внутрішній шар). Оскільки волоскові клітини затис- нуті між двома шарами кортієва органа, то будь-який рух мем­брани приводить до деформації волосків цих клітин. Тиск і напру­га, передані на волоскові клітини, зумовлюють активність у з'єднаних з ними нервових волосках, генеруючи електричні імпуль­си, що поширюються по слуховому нерву (П. Ліндсей, Д. Норман, 1974).

Коливання різної частоти спричинюють рух різних ділянок струн основної з'єднаних з ними нервових волосках, генеруючи електричні імпуль­си, що поширюються по слуховому нерву (П. Ліндсей, Д. Норман, 1974).

Коливання різної частоти спричинюють рух різних ділянок струн основної мембрани, а отже, вибірково збуджуються тільки ті слухові клітини кортієва органа, що розміщені на цих струнах. Дія звуку на слуховий рецептор породжує складні електричні процеси.

Так, було помічено, що певна частота і сила звукового подраз­нення зумовлює певну частоту і силу електричних коливань у кор- тієвому органі. Це явище привело до думки, що принцип роботи цього органа нагадує роботу мікрофона. Виходячи з цього припу­щення, цей ефект було названо мікрофонним ефектом завитки. Клітини кіркової частини слухового аналізатора в скроневій ча­стці мають просторове розміщення, що відповідає слуховим волос^- ковим клітинам кортієва органа. Одні із сигналів, що приходять з кортієва органа, мозок тільки приймає і фіксує, а на інші сигна­ли зумовлюють відповідні дії організму.

У середньому людина сприймає діапазон у 10-11 октав. Сприй­няття звуків залежить від віку: краща чутність звуків у молодому віці і гірша — у літньому і старечому за рахунок зниження чутності на високі тони. Здатність до розрізнення звуків на середніх і низь­ких частотах становить близько 1-2 Гц. Краща чутність звуків у людини в діапазоні частот від 1000 до 4000 Гц. Чутність звуків ви­ще і нижче цих частот зменшується. Сприйняття звуків за гучністю в середньому діапазоні становить 0,59 - 3 дБ. Звуки інтенсивністю понад 130 дБ можуть призвести до ушкодження рецепторного апа­рата кортієва органа і до глухоти.

 

 

Определение внимания

Вопрос внимания интересовали исследователей с давних времен. Это связанно с тем, что внимание есть важным и необходимым условием эффективности всех видов деятельности человека.

Внимание связано с процессами ощущения, восприятия, мышления и им. Человек воспринимает из окружающего мира предметы и явления. Внимание на отличие от гностических процессов своего смысла не имеет, а является динамической характеристикой протекания познавательной деятельности. С вниманием неразрывно связаны интересы и потребности, установки и направленности лица, изменение отношения к объекту. Изменение отношения человека к объекту выражается во внимании - предмет становится более ясным и отчетливым. Не имея своего содержания, внимание специфическим образом влияет на взаимосвязь деятельности и образа. Установлено, что чем активне сознательная деятельность, тем лучше оказывается объект. В єто же время чем четче проявляется в сознании объект, тем интенсивнее и само сознание.

Одним из проявлений внимания является направленность сознания, которая оказывается в избирательности, в произвольном или непроизвольном выборе, видении объектов, отвечающих потребностям, целям и задачам личности. Сосредоточенность (концентрация) внимания на одних предметах и явлениях предполагает одновременное абстрагирования от всего постороннего. В связи с этим эти объекты или явления становятся более ясными и выражительными, пока не будет достигнута цель.

С вниманием связано регулирование протекания всех психических процессов личности. Внимание может проявляться в сенсорных, мнестических, умаственных и двигательных процессах.

Появляясь в процессе познавательной деятельности (восприятия, пнмьять, мышление), внимание способствует их эффективности. Так, с вниманием связаны точность и полнота восприятия: ослабление внимания может привести к значительным нарушениям восприятия.

Интерес во внимание возрос в связи с потребностями прикладной психологии, развитием когнитивной психологии и самой психофизиологии. Сейчас появилась актуальная потребность в исследовании деятельности человека-опера-тора, задачей которого является следить за сигналами на экране, цифровыми шкалами или пультом управления. Проведенные исследования говорили, что операторам присуща неустойчивость и широкая вариабельность показателей. Кроме того, у операторов и в авиадиспетчеров было обнаружено явление перцептуального перегрузки, характер базируется снижением эффективности анализа многих сообщений, поступающих одновременно. Эти расстройства были связаны с процессами внимания, какие разные у разных людей.

Для изучения состояния внимания у операторов и в авиадиспетчеров было внедрен метод исследования с дихотичним прослушиванием, предложенный в 1953 г. К. Черри. Эта методика заключается в том, что различные потоки сообщений подаются параллельно на правое и на левое ухо. Задача сводится к тому, что испытуемый должен прислушаться только к одному сообщения (релевантного), что поступает только через определенный наушник и имеет все признаки, описанные в инструкции. К числу релевантных сигналов могли принадлежать списки слов, перечень цифр, отдельные звуковые сигналы и т.п.. Оценка селективности внимания проводили по числу правильно выявленных целевых вых сигналов или по последнему воспроизведением их наизусть. В отдельных случаях испытуемый должен был отвечать на вопросы, касающиеся содержания сообщений.

Число научных работ, посвященных проблеме внимания, возросло в последние два десятилетия в связи с тем, что внимание играет важную роль в процессах обучения, активности сознания, регуляции уровня бодрствования и др..

Внимание - это направленность и сосредоточенность сознания субъекта в определенный период времени на любом объекте или явлении.

Увага та її класифікація.

Питання уваги цікавили дослідників з давніх часів. Це пов'яза­но а тим, що увага е важливою і необхідною умовою ефективності усіх нидів діяльності людини.

Увага пов'язана з процесами відчуття, сприймання, мислення та ім. Людина сприймає з навколишнього світу предмети і явища. Увага на відміну від гностичних процесів свого змісту не має, а є динамічною характеристикою перебігу пізнавальної діяльності. З увагою нерозривно пов'язані інтереси і потреби, установки і спря- мованість особи, зміна відношення до об'єкта. Зміна відношення особи до об'єкта виражається в увазі — предмет стає більш ясним і виразним. Не маючи свого змісту, увага специфічним чином впли- ішс па взаємозв'язок діяльності й образу. Установлено, що чим ак­тивніша свідома діяльність, тим краще виявляється об'єкт. Водно­час чим чіткіше виявляється у свідомості об'єкт, тим інтенсивніша і сама свідомість.

Одним із проявів уваги є спрямованість свідомості, що виявля­ється у вибірковості, у довільному чи мимовільному виборі, виді­ленні об'єктів, що відповідають потребам, цілям і завданням особи­стості. Зосередженість (концентрація) уваги на одних предметах і явищах припускає одночасне абстрагування від усього стороннього. У зв'язку з цим ці об'єкти чи явища стають більш ясними і вираз­ними доти, доки не буде досягнуто мети.

З увагою пов'язане регулювання перебігу всіх психічних проце­сів особи. Увага може виявлятися в сенсорних, мнестичних, розумо­вих і рухових процесах.

З'являючись у процесі пізнавальної діяльності (сприймання, пнм'ять, мислення), увага сприяє їх ефективності. Так, з увагою пов'язані точність і повнота сприйняття: ослаблення уваги може призвести до значних порушень сприйняття.

Інтерес до уваги зріс у зв'язку з потребами прикладної психоло­гії, розвитком когнітивної психології і самої психофізіології. Нині постала актуальна потреба в дослідженні діяльності людини-опера- тора, завданням якого є стежити за сигналами на екрані, цифро­вими шкалами чи пультом керування. Проведені дослідження по­казали, що операторам притаманна нестійкість і широка варіабе­льність показників. Крім того, в операторів і в авіадиспетчерів було виявлено явище перцептуального перевантаження, що характери­зується зниженням ефективності аналізу багатьох повідомлень, які надходять водночас. Ці розлади були пов'язані з процесами уваги, які різні у різних людей (М. В. Макаренко, 1996; І. Ф. Аршава, 2001).

Для вивчення стану уваги в операторів і в авіадиспетчерів було впроваджено метод дослідження з дихотичним прослуховуванням, запропонований у 1953 р. К. Черрі. Ця методика полягає в тому, що різні потоки повідомлень подаються паралельно на праве і на ліве вухо. Завдання зводиться до того, що випробуваний повинен при­слухатися тільки до одного повідомлення (релєвантного), що над­ходить тільки через певний навушник і має всі ознаки, описані в інструкції. До числа релевантних сигналів могли належати списки слів, перелік цифр, окремі звукові сигнали тощо. Оцінювання селе­ктивності уваги проводили за числом правильно виявлених цільо­вих сигналів або за останнім відтворенням їх напам'ять. В окремих випадках випробуваний повинен був відповідати на запитання, що стосувалися змісту повідомлень.

Число наукових праць, присвячених проблемі уваги, зросло в останні два десятиліття у зв'язку з тим, що увага відіграє важливу роль у процесах навчання, активності свідомості, регуляції рівня пильнування й ін.

Незважаючи на такий підвищений інтерес до уваги, дотепер не­має чіткого її визначення. Проаналізувавши дані літератури і наші власні спостереження, ми пропонуємо таке визначення уваги: ува­га — це спрямованість і зосередженість свідомості суб'єкта в певний період часу на будь-якому об'єкті чи явищі.

Види уваги

За характером походження і способами здійснення виділяють два основні види уваги-' мимовільну і довільну. Мимовільна увага виникає і підтримується незалежно від свідомих намірів і цілей людини, довільна — це свідома увага, що спрямовз'ється і регульо­вано зосереджується. Довільна увага розвивається на основі мимо­вільної. Ці види уваги можуть розглядатися і як рівні уваги.

Мимовільна увага визначається фізичними, психофізіологічни­ми і психічними факторами і залежить від якості і новизни подраз­ника, що її зумовив. Новизна може полягати в появі раніше відсутнього подразника, зміни властивостей уже діючих подразників чи ослабленні (припиненні) їхніх дій тощо. Увагу зумовлює все незви­чайне. Найрізноманітніші подразники, яким притаманна новизна, привертають увагу. Увагу привертають також сильні подразники (голосні звуки, яскраве світло і кольори, різкі запахи). При цьому мпє значення не стільки відносна інтенсивність подразника, тобто співвідношення подразника за силою з іншими діючими в цей мо­мент подразниками; вирішальне значення все ж таки має контраст між ними. Це стосується не тільки сили подразника, а й інших його особливостей. Так, маленькі предмети швидше помічаються серед великих, трикутник — серед прямокутників.

Якщо подразник відповідає потребам індивідуума, то він зумов­лює мимовільну увагу. Винятково велика роль безпосереднього ін­тересу в мимовільній увазі. Будь-яке цікаве подразнення (емоційно насичене і захоплююче) зумовлює тривале й інтенсивне зосере­дження.

Загальна спрямованість особи також впливає на мимовільну увагу. Так, нову театральну афішу про майбутню виставу помітить «театрал». Водночас ця людина не помітить афіші про майбутній футбол. Це пов'язано з тим, що основна функція мимовільної уваги полягає у швидкій і правильній орієнтації, в постійно змінюваних умовах середовища, у виділенні тих його об'єктів, що можуть мати в цей момент найбільший життєвий зміст.

Довільна увага, як вищий вид уваги, склалася в процесі трудо­вої діяльності людини. Така увага виникає у всіх випадках, коли в процесі трудової діяльності людини поставлено певне завдання і вона свідомо виробляє програму дій. Це і визначає виділення об'єктів її уваги. У зв'язку з цим увага в такому разі спрямована на виконання поставленого завдання, мети з певними зусиллями волі. Вольові зусилля обов'язкові для організації уваги при входженні в роботу, при виникненні в ній утруднень, ослабленні пізнавального процесу, а також при наявності перешкод чи сильних емоційних подразників.

У довільній увазі виявляється активність особистості. При такій увазі інтереси мають опосередкований характер (інтереси мети, ре­зультати діяльності). Основною функцією довільної уваги є активне регулювання перебігу психічних процесів. За допомогою довільної уваги людина здатна витягати з пам'яті правильні рішення і здій­снювати завдання, що виникають у процесі діяльності.

Крім довільної і мимовільної уваги існує ще післядовільна ува­га. Так, якщо в цілеспрямованій діяльності для особистості цікави­ми і значущими стають зміст і сам процес діяльності, а не тільки її результат, як при довільній увазі, то ми вправі говорити про після- довільну увагу. Людині не потрібно великих вольових зусиль для підтримання уваги, оскільки її захоплює діяльність.

Свойства внимания

К свойствам внимания относятся селективность, устойчивость, переключение, распределение и объем внимания.

селективность внимания

Селективность (избирательность) внимания характеризуется тем, что она направлена ​​на все стимулы (физические и лингвистические). Нервная система, по Д. Е. Бродбент (1958), имеет множество входов, но работает как единичный коммуникационный сигнал. На входах всех каналов осуществляется селекция, т.е. отбор сенсорной информации, имеет некоторую общий признак. Такая селекция может быть настроена на приём желаемой информации. Выбор определенного класса событий визначается свойствами самих событий и состоянием организма. Основой селекции могут служить физические признаки стимула (размер, интенсивность и т.п.). Фильтр блокирует входы для другой информации, некоторое время сохраняется в блоке кратковременного хранения, который расположен перед фильтром. Эта информация может пройти фильтр, если произошел сдвиг селекционного процесса с одного вида сенсорной информации на другой.

На фильтре стимулов происходит выделение одного из каналов по физическим свойствам, по которым сигналы проходят без препятствий. Одновременно происходит ослабление сигналов на других каналах. Все ослабленные и неослабленных стимулы проходят через логический анализатор (словарь), представлен нейронами, активность которых связана с определенным словом, входит в словарь лица, и приводит к осознанию им слов. Такие нейроны могут активироваться слабыми и неослабленными сигналами (А. Трейсман, 1964).

Все сигналы доходят до логического анализатора и там анализируются на предмет специфичности. Выявлена ​​прямая зависимость между важностью сигнала для организма и степени активности нейронов логического анализатора. Такой сигнал может быть слабой силы, а его важность оценивается на основе прошлого опыта. Сознание не контролирует логический анализатор. Осознается только информация, выходит из логического анализатора.

Устойчивость внимания

Устойчивость внимания - это длительность сохранения интенсивной внимания. Показатель (ЯИйкои внимания - это высокая продуктивность деятельности в течение длительного времени. Устойчивость внимания характеризуется ее три длительностью и степенью концентрации во время ее хранения. Устойчивость внимания зависит от объекта сосредоточения и активности личности при направленном сосредоточении. Важным условием длительного сосредоточения является изменчивость и подвижность объектов внимания.

Объем внимания

Объем внимания характеризуется количеством одновременно отчетливо воспринятых объектов. Установлено, что при восприятии множества простых объектов (буквы, фигуры) в интервале 0,07 - 0,1 с объем внимания равен в среднем 5-7 элементам (А.В. Петровский и др., 1986), а за Н. М. Даниловой (2001) - 7-9 стимулам или элементам. У молодых школьников объем внимания ограничен, а с возрастом он увеличивается. Расширению объема внимания способствуют формированию умений группировать, систематизировать, объединять по содержанию воспринимаемый материал.

Властивості уваги

До властивостей уваги належать селективність, стійкість, пере­ключення, розподіл і обсяг уваги.

Селективність уваги

Селективність (вибірковість) уваги характеризується тим, що вона спрямована на всі стимули (фізичні і лінгвістичні). Нервова система, за Д. Е. Бродбентом (1958), має безліч входів, але працює як одиничний комунікаційний сигнал. На входах усіх каналів здій­снюється селекція, тобто добір сенсорної інформації, що має деяку спільну ознаку. Така селекція може бути налаштована на при­ймання бажаної інформації. Вибір певного класу подій визначаєть­ся властивостями самих подій і станом організму. Основою селекції можуть слугувати фізичні ознаки стимулу (розмір, інтенсивність тощо). Фільтр блокує входи для іншої інформації, що деякий час зберігається в блоці короткочасного збереження, який розміщений перед фільтром. Ця інформація може пройти фільтр, якщо стався зсув селекційного процесу з одного виду сенсорної інформації на іншій.

На фільтрі стимулів відбувається виділення одного з каналів за фізичними властивостями, за якими сигнали проходять безпереш­кодно. Водночас відбувається ослаблення сигналів на інших кана­лах. Всі ослаблені і неослаблені стимули проходять через логічний аналізатор (словник), представлений нейронами, активність яких пов'язана з певним словом, що входить до словника особи, і приво­дить до усвідомлення ним слів. Такі нейрони можуть активуватися слабкими і неослабленими сигналами (А. Трейсман, 1964).

Усі сигнали доходять до логічного аналізатора і там аналізують­ся на предмет специфічності. Виявлено пряму залежність між важ­ливістю сигналу для організму і ступенем активності нейронів ло­гічного аналізатора. Такий сигнал може бути слабкої сили, а його важливість оцінюється на основі минулого досвіду. Свідомість не контролює логічний аналізатор. Усвідомлюється тільки інформа­ція, що виходить з логічного аналізатора.

Стійкість уваги

Стійкість уваги — це тривалість збереження інтенсивної уваги. Показник (ЯЇйкої уваги — це висока продуктивність діяльності впродовж тривалого часу. Стійкість уваги характеризується її три­валістю і ступенем концентрації під час її збереження. Стійкість уваги залежить від об'єкта зосередження й активності особи при спрямованому зосередженні. Важливою умовою тривалого зосере­дження є мінливість і рухливість об'єктів уваги.

 

Переключення уваги

Переключення уваги зводиться до навмисного переходу суб'єкта від одного виду діяльності до іншого, від одного об'єкта до іншого, від однієї дії до іншої. Виділяють такі показники переключення уваги: час, затрачуваний на перехід від одного виду діяльності до іншого; продуктивність роботи (обсяг за одиницю часу порівняно з діяльністю без переключення уваги); якість (точність, безпомилко­вість) роботи. Успішність переключення уваги залежить від бага­тьох умов і, насамперед, пов'язана з попередньою і наступною дія­льністю людини. Існують індивідуальні розходження в переклю­ченні уваги, що особливо важливо у багатьох сучасних процесах (наприклад, диспетчера). Крім переключення уваги виділяють та­кож відвертання уваги, під яким, розуміють мимовільне перемі­щення уваги з основної діяльності на об'єкти, що не мають значен­ня для її успішного виконання (наприклад, підвищене відвертання уваги у окремих студентів на заняттях). Підвищене відвертання уваги є однією з причин погіршення показників діяльності.

Розподіл уваги

Розподіл уваги — це властивість, з якою пов'язана можливість одночасного успішного виконання (поєднання) двох і більше різних видів діяльності і кількох дій. Такий розподіл уваги потрібний у ба­гатьох сучасних професіях (оператор, водій, вчитель тощо.). Чим складніші поєднувані види діяльності людини, тим важче розподі­ляється увага, а при подальшому підвищенні складності розподіл уваги стає неможливим.

Обсяг уваги

 

Обсяг уваги характеризується кількістю одночасно чітко сприй­маних об'єктів. Установлено, що при сприйманні безлічі простих об'єктів (літери, фігури) в інтервалі 0,07 - 0,1 с обсяг уваги дорівнює в середньому 5-7 елементам (О.В. Петровський та ін., 1986), а за Н. М. Даниловою (2001) — 7-9 стимулам чи елементам. У молод­ших школярів обсяг уваги обмежений, а з віком він збільшується. Розширенню обсягу уваги сприяють формування умінь групувати, систематизувати, поєднувати за змістом сприйманий матеріал.