Нижні та верхні пороги відчувань та зона комфорту

.З виміру відчуттів почалася наукова психологія. Проте і дотепер низку явищ поки ще не піддається виміру.

Ту найменшу силу подразника, за якої вперше виникає ледь по­мітне відчуття, називають нижнім абсолютним порогом чутливості.

Ту найбільшу силу подразника, за якої ще виникає відчуття пев­ного виду, називають верхнім абсолютним порогом чутливості. По­дразник, що виходить за межі верхнього абсолютного порогу від­чуття, спричинює больові неприємні відчуття.

Больові відчуття — це сигнал, що свідчить про руйнівну силу подразника, тому больові відчуття виникають під час дії надмірно сильного подразника на будь-який аналізатор. Біль змушує орга­нізм використовувати всі засоби захисту від впливу пошкоджуюва- льного фактора.

Між абсолютним порогом відчуттів і чутливістю існує зворотна залежність, зворотний взаємозв'язок. Чим нижчий абсолютний по­ріг, тобто чим слабкіший подразник, що зумовлює відчуття, тим вищою є чутливість, і, навпаки, чим вищий абсолютний поріг, тим нижче чутливість.

Нижні абсолютні пороги відчуттів у людини коливаються. При виникненні зони нижнього порога відчуттів ми вимірюємо їх стати­стичним методом. Ми оцінюємо як поріг ту силу подразника, за якої в 50 % випадків людина відчуває подразнення. Це так званий середній робочий, грубий рівень нижнього порога чутливості. Мо­жуть бути, по-перше, відволікання уваги, коли не помічаються на­віть сильні подразники, і буває, навпаки, підвищення уваги, коли помічаються дуже слабкі, можна сказати, значно слабкіші, ніж зав­жди, подразники.

Верхній абсолютний поріг чутливості залежить, по-перше, від діапазону роботи органів чуття, наприклад, вухо сприймає коли­вання повітря певної частоти і тому ультразвук чи інфразвук ми не чуємо,' по-друге, якщо діє надсильний подразник, то замість надсильного збудження, згубного для клітин мозку, виникає рятівне, охоронне гальмування. Це гальмування називають позамежним.

Зміна нижніх і верхніх порогів відчуттів має велике практичне значення: вона дає змогу виділити людей з підвищеною чутливістю того чи того аналізатора, а синдром зниження чутливості можна використовувати для діагностики (периферійного чи центрального) ураження. Так, зниження зору може вказувати на ураження сітків­ки ока, центральних відділів зорового шляху чи потиличної частки мозку.

Не менше значення має і вимір верхніх порогів відчуття. Наве­демо такий приклад'- туговухі не сприймають слабких звуків. Поси­лення звуків за допомогою приладів приводить до того, що туговухі починають чути. Проте це триває недовго, оскільки з'являються больові відчуття. Це вказує на те, що «зона комфорту» (тобто діапа­зон, у межах якого звуки починають зумовлювати повноцінні слу­хові відчуття) у них дуже знижена.

У зв'язку з цим точний вимір нижніх і верхніх порогів слухових відчутгів дає можливість указати, в яких межах повинні бути поси­лені звуки, щоб вони зберегли потрібний вплив. Це дуже важливо для конструювання звукопідсилювальних приладів.

Підпорогові (мінімальні) подразнення не зумовлюють відчуття, проте впливають на нервову систему, а тому мозок реагує на них. Людина здатна сприймати нечутні (підпорогові) звуки — інфра- звуки. Інфразвуки — це дуже низькі звуки, з частотою набагато меншою нижньої границі чутності нашого вуха. Тварини здатні від­чувати інфразвуки. Так, медузи сприймають інфразвукові коли­вання, що є провісниками шторму. Для людини інфразвук — під- пороговий подразник. Проте ці звуки сприймаються мозком і нега­тивно впливають на людину, зумовлюючи в неї неясний стан три­воги. Було також помічено, що в сейсмонебезпечних зонах, за 1 - 2 місяці до землетрусу багато жителів скаржаться на біль в ділянці серця, хоча на електрокардіограмі відхилень від норми не спосте­рігається.

Інфразвуки виникають при різних вибухах, у тому числі при ви­бухах вулканів, під час роботи різних двигунів. Існує думка, що ба­гато нервових хвороб у жителів міст спричинюються інфразвуком, що нечутно проникає крізь стіни будинків. Велика кількість дослід­ників вважають, що багато загадкових катастроф у Бермудському трикутнику відбуваються за тихої погоди внаслідок дії інфразву­кових хвиль, зумовлених далекими штормами.

Діяльність мозку складніша і ширша, ніж наша свідомість. Сві­домість — результат роботи якоїсь групи нервових клітин, що най- сильніше діють у цей момент. Це група не постійна. У неї безпере­рвно включаються і виключаються нові й нові клітини. Тим часом і у виключених з інтенсивної роботи клітинах продовжуються певні процеси, що народжують психічні процеси, але не відбиваються у свідомості. Недостатньо інтенсивно працюючі клітини у разі отри­мання життєво важливого сигналу здатні активізуватися і донести до нашої свідомості цей сигнал. Тому виникнення думок можливе під непоміченим впливом, тобто підпороговим. Так виникає підсві­доме, інтуїтивне психічне життя людини, зона підсвідомої психіки. Підсвідомість є важливою частиною внутрішнього світу людини.

Вирішення будь-якого питання наче б раптово, немов з нат­хнення, спираючись на чуття, на необґрунтований здогад, назива­ють інтуїцією. Іншими словами інтуїція — це вирішення без логіч­ного обґрунтування. Інтуїцією є, наприклад, передчуття. Передчут­тя — це неясне відчуття очікування чогось, що насувається, що на­зріває. Майбутнє ще невідоме, ні в чому не виявляється, але ми не­ясно відчуваємо^ щось повинно відбутися, хоча і не можемо поясни­ти цього відчуття ні самим собі, ні іншим. Що ж лежить в основі передчуття?

Розглянемо такий випадок. Інженер-механік прослуховував ро­боту двигунів трьох авіалайнерів, але будь-яких особливих змін у їхній роботі він не виявив. Проте з приводу одного з авіалайнерів він переживав несвідоме, неясне занепокоєння, тривогу. Через кі­лька годин інженер-механік довідався, що саме цей авіалайнер здійснив вимушену посадку в зв'язку з порушенням роботи двигу­нів. Передчуття підтвердилося. Тепер виникає питання: відкіля ж виникло передчуття?

Насамперед передчуття — результат доброго знання роботи. Тільки великий досвід роботи на посаді інженера-механіка дав йо­му можливість під час прослуховування роботи двигунів уловити якусь неритмічність у їх роботі, якісь слабкі, дуже слабкі збої. Ці збої були настільки малі, що відчуття не виникли й інженер-меха­нік навіть не усвідомив їх. Проте мозок ці підпорогові подразнення сприйняв і це привело до виникнення несвідомого занепокоєння, неясного очікування лиха, до передчуття.

Основою передчуття є підпорогові подразники, що породжують орієнтовану реакцію у вигляді загального занепокоєння, а також великий минулий досвід, що змушує думати цілеспрямовано, зосе­реджувати увагу на певних об'єктах.

Іноді мінімальні підпорогові подразники створюють застійний осередок збудження, що може призвести до неврозу. Таке застійне осередкове збудження є фізіологічним механізмом багатьох марно- вірств. К. К. Платонов (1965) пише з цього приводу: «Марновір­ство — це нав'язлива ідея. Якщо забобони більше стосуються релі­гійного мислення — із забобонами варто боротися шляхом роз'яснення і переконання, то марновірства більше пов'язані не з думками, а з емоціями; а емоції важко знімаються словом і легко витісняються іншими емоціями. Спробуйте роздратовану чим- небудь людину розсмішити, і гнів її мине».