Переключение внимания, распределение.

Переключение внимания сводится к преднамеренного перехода субъекта от одного вида деятельности к другому, от одного объекта к другому, от одного действия к другому. Выделяют следующие показатели переключения внимания: время, затрачиваемое на переход от одного вида деятельности к другому; производительность (объем за единицу времени по сравнению с деятельностью без переключения внимания), качество (точность, безошибочность) работы. Успешность переключения внимания зависит от мнлгих условий и, прежде всего, связана с предыдущей и последующей деятельностью человека. Существуют индивидуальные различия в переключении внимания, что особенно важно во многих современных процессах (например, диспетчера). Кроме переключения внимания выделяют также и отвлечения внимания, под которым понимают самопроизвольное перемещение внимания по основной деятельности на объекты, не имеющие значения для ее успешного выполнения (например, повышенное отвлечения внимания в отдельных студентов на занятиях). Повышенное отвлечения внимания является одной из причин ухудшения показателей деятельности.

Распределение внимания

Распределение внимания - это свойство, с которым связана возможность одновременного успешного выполнения (сочетание) двух и более различных видов деятельности и нескольких действий. Такое распределение внимания нужен во многих современных профессиях (оператор, водитель, учитель и т.д..). Чем сложнее сочетаемые виды деятельности человека, тем труднее распределяется внимание, а при дальнейшем повышении сложности распределение внимания становится невозможно

Функции эмоций

Сейчас в литературе выделяют несколько функций эмоций: оценочную, побудительную, подкрепляющую, переключающий, коммуникативную.

Оценочная функция эмоций выражается в общем эти нюванни явлений и событий. При этом эмоции захватывают весь организм и представляют мгновенную оценку поведения в целом, что дает возмож ность определить полезность или вредность факторов, влияющих на субъект еще до их непосредственного действия. Эмоции в этом случае вы деляют функцию оценки условий возникновения ситуации на основе возникновения потребности. Такое эмоциональное оценка производится на чувствительном уровне. Например, реализация пищевой потребности осуществляется с помощью вкусовой чувствительности на основании возникшего чувства голода. Однако мы не анализируем, сколько белков, углеводов, солей и т.д. мы съели.

Побудительная функция сводится к тому, что эмоция содержит об раз предмета удовлетворения потребности и свое предвзятое отношение к нему, что и побуждает субъекта к действию. Функцию побуждения исполняют ведущие и ситуационные эмоциональные переживания. Ведущее эмоциональное переживание направлено на актуальную потребность (цель) и инициирует адаптивное поведение. Ситуационные эмоциональные переживания возника ют при оценке отдельных этапов поведения и побуждают субъекта действовать в прежнем направлении или менять тактику поведения и средства достижения цели.

Эмоции предвосхищения связаны с появлением переживания догадки, идеи, решения, еще не вербализованные.

Подкрепляющая функция эмоций особенно важна в процессах обучения и памяти. Все, что связано с эмоциональными переживания ми, запоминается хорошо и надолго. Так, для выработки условного рефлекса нужны три фактора: мотивационное возбуждение, инди ферентний раздражитель и фактор, который способен удовлетворить насущную потребность. Без третьего фактора (награда) невозможно произвести услов ный рефлекс у животных. Такой наградой для голодного животного является, например, пища.

Очень наглядно подкрепляющая функция эмоций проявляется на экспериментальной модели «эмоционального резонанса» П. В. Симонова (1997). Было установлено, что если на собаку влиять током на глазах у собаки-наблюдателя, то у последнего возникает отрицательное эмоциональное напряжение, которое проявляется в ускорении сердечных сокращений и увеличении синхронизации гипокампального тета-ритма. После прекращения воздействия электрическим током на собаку-жертву у собаки-наблюдателя восстанавливались изменены физио логические показатели, то есть отрицательное эмоциональное напряжение у него проходило.

Переключающая функция эмоций состоит в том, что они призывают человека к изменению своего поведения. При обычных условиях поведения человека и животных определяется многими потребностями, между которыми существует конкуренция. Конкуренция мотивов ярко проявляется в экстремальных условиях, когда возникает борьба между инстинктом самосохранения и потребностями детей в соответствии с установленной этической нормы. Вот где особенно ярко проявляется переключающая функция эмоций. Конфликт между потребностями переживается в форме борьбы между страхом и долгом, между страхом и стыдом, между долгом и предательством т.д.. Окончательное решение такого конфликта зависит от силы побуждений, а также от личностных особенностей субъекта.

Коммуникативная функция эмоций позволяет передавать свои пере живания другим людям, информировать о своем отношении к объектам и явлениям с помощью мимики, жестов, поз, выразительных вздохов, изменений ин детонации голоса и т.д.. Указанные движения мышц, с помощью которых лю дина выражает свои эмоции, пришли к нам от наших предков. В ходе эволюции мимические сигналы развились в систему, что позволяет передавать информацию о состоянии и намерениях субъекта. Так, выражение переляку указывает о намерении индивидуума спасаться бегством, а гнева - о намерении вступить в борьбу.

Визначення уваги

Питання уваги цікавили дослідників з давніх часів. Це пов'яза­но а тим, що увага е важливою і необхідною умовою ефективності усіх нидів діяльності людини.

Увага пов'язана з процесами відчуття, сприймання, мислення та ім. Людина сприймає з навколишнього світу предмети і явища. Увага на відміну від гностичних процесів свого змісту не має, а є динамічною характеристикою перебігу пізнавальної діяльності. З увагою нерозривно пов'язані інтереси і потреби, установки і спря- мованість особи, зміна відношення до об'єкта. Зміна відношення особи до об'єкта виражається в увазі — предмет стає більш ясним і виразним. Не маючи свого змісту, увага специфічним чином впли- ішс па взаємозв'язок діяльності й образу. Установлено, що чим ак­тивніша свідома діяльність, тим краще виявляється об'єкт. Водно­час чим чіткіше виявляється у свідомості об'єкт, тим інтенсивніша і сама свідомість.

Одним із проявів уваги є спрямованість свідомості, що виявля­ється у вибірковості, у довільному чи мимовільному виборі, виді­ленні об'єктів, що відповідають потребам, цілям і завданням особи­стості. Зосередженість (концентрація) уваги на одних предметах і явищах припускає одночасне абстрагування від усього стороннього. У зв'язку з цим ці об'єкти чи явища стають більш ясними і вираз­ними доти, доки не буде досягнуто мети.

З увагою пов'язане регулювання перебігу всіх психічних проце­сів особи. Увага може виявлятися в сенсорних, мнестичних, розумо­вих і рухових процесах.

З'являючись у процесі пізнавальної діяльності (сприймання, пнм'ять, мислення), увага сприяє їх ефективності. Так, з увагою пов'язані точність і повнота сприйняття: ослаблення уваги може призвести до значних порушень сприйняття.

Інтерес до уваги зріс у зв'язку з потребами прикладної психоло­гії, розвитком когнітивної психології і самої психофізіології. Нині постала актуальна потреба в дослідженні діяльності людини-опера- тора, завданням якого є стежити за сигналами на екрані, цифро­вими шкалами чи пультом керування. Проведені дослідження по­казали, що операторам притаманна нестійкість і широка варіабе­льність показників. Крім того, в операторів і в авіадиспетчерів було виявлено явище перцептуального перевантаження, що характери­зується зниженням ефективності аналізу багатьох повідомлень, які надходять водночас. Ці розлади були пов'язані з процесами уваги, які різні у різних людей (М. В. Макаренко, 1996; І. Ф. Аршава, 2001).

Для вивчення стану уваги в операторів і в авіадиспетчерів було впроваджено метод дослідження з дихотичним прослуховуванням, запропонований у 1953 р. К. Черрі. Ця методика полягає в тому, що різні потоки повідомлень подаються паралельно на праве і на ліве вухо. Завдання зводиться до того, що випробуваний повинен при­слухатися тільки до одного повідомлення (релєвантного), що над­ходить тільки через певний навушник і має всі ознаки, описані в інструкції. До числа релевантних сигналів могли належати списки слів, перелік цифр, окремі звукові сигнали тощо. Оцінювання селе­ктивності уваги проводили за числом правильно виявлених цільо­вих сигналів або за останнім відтворенням їх напам'ять. В окремих випадках випробуваний повинен був відповідати на запитання, що стосувалися змісту повідомлень.

Число наукових праць, присвячених проблемі уваги, зросло в останні два десятиліття у зв'язку з тим, що увага відіграє важливу роль у процесах навчання, активності свідомості, регуляції рівня пильнування й ін.

Незважаючи на такий підвищений інтерес до уваги, дотепер не­має чіткого її визначення. Проаналізувавши дані літератури і наші власні спостереження, ми пропонуємо таке визначення уваги: ува­га — це спрямованість і зосередженість свідомості суб'єкта в певний період часу на будь-якому об'єкті чи явищі.