Локализация функций в коре головного мозга

Следует отметить, что сейчас четко различают локализации функций и локализацию симптомов. Под функцией понимают сложную приспособленную деятельность организма, направленная на осуществление какого-либо физиологического или психологического задачи. Эта приспособленная деятельность может осуществляться различными способами, но важно, чтобы результат соответствовал поставленному перед организмом заданию. Например, психическая деятельность включает в себя является дюже сложные функциональные системы. Сложность, многоэтажность структурной организации таких систем, взаимозаменяемость их отдельных цепей свидетельствуют о том, что они могут осуществляться только комплексом одновременно работающих зон, каждая из которых вносит свой вклад в их осуществление. Локальное повреждение отдельных частей подобной системы сопровождается появлением тех или иных клинических симптомов, отражающих нарушения любой деятельности этой сложной функциональной системы. Так, сложная речевая функция связана не только с корой головного мозга, но и с подкорковыми отделами и стволом мозга. Нарушения речи в связи с тем наблюдается при повреждении различных отделов мозга.

В коре мозга заканчиваются проводники разных видов чувствительности (корковые зоны анализаторов). Повреждение этих отделов вызывает расстройства чувствительности: кожной (постцентральной извилины, теменная часть), кинестетический (те же зоны и лобная доля), слуховой (верхняя височная извилина и извилина Гешля в глубине сильвиева борозды), зрительной (внутренняя поверхность затылочных долей, более сложные расстройства зрения - при поражении наружных поверхностей затылочных часток), обонятельной (медиальная поверхность височной доли - парагипо-Кампова извилина), вкусовой (кора вокруг островка Рейли), вестибулярно-просгоровой (на соединении височной, тем "кровеносной и затылочной долей). При раздражении этих частей коры головного мозга возникают парестезии, галлюцинации и другие расстройства.

При повреждении прецентральной извилины возникают пирамидные расстройства (центральные параличи или парезы), при ячейках в премоторной зоне и на внутренне медиальной поверхности лобных часток - экстрапирамидные расстройства.

Повреждение лобных и височных долей сопровождается нарушением координации движений и приводит к развитию астазия - абазия (при этом больные падают на противоположную от повреждения сторону).

Ячейки повреждения в медиобазальных отделах височных и лобных долей (лимбическая зона) приводят к развитию вегетатив но-висцеральных расстройств.

Следует отметить, что все функциональные системы (анализаторы) построенные по вертикальному принципу. Анализатор - рефлекторный аппарат, который настраивает нервную систему на лучшее восприятие раздражения. Анализатор на периферии начинается с рецепторов, затем идут проводники, которые заканчиваются в коре головного мозга. Различают первичную зону анализатора (там, где непосредственно за канчиваются пути того или иного вида чувств, вторичную зону раз помещений вокруг первичной зоны и содержит большое количество ассоциативных волокон, и третичную зону, к которой принадлежит почти вся кора головного мозга. В анализаторе происходят сложные нейрофизиолоческие процессы высший анализ (точное дифференцировки) и выше синтез чувствительности.

22 Найзагальніша характеристика властивос­тей відчуттів

Усі види відчуттів характеризуються такими властивостями як якість, інтенсивність відчуття, його тривалість, а деякі — просторо­вою локалізацією подразнення.

Якість відчуття — це те, що відрізняє одні відчуття від інших. Так, нюх дає можливість визначати тільки запахи, що можуть бути легкими, насиченими, приємними чи неприємними; зорові відчут­тя, як ми уже зазначали раніше, характеризуються насиченістю, колірним тоном, виразністю та ін.І слух — висотою, гучністю, темб­ром звуку тощо.

Інтенсивність відчуття визначає його кількісну характеристику і залежить від сили подразнення^ наприклад, звук інтенсивністю 65 — 70 дБ зумовлює звичайні відчуття. Водночас звуки інтенсив­ністю понад 120 дБ уже спричинюватимуть надмірні слухові від­чуття.

Тривалість відчуття — це час, упродовж якого відзначається від­чуття, що залежить від часу дії подразника і певною мірою від са­мого органа чуття. Від початку впливу подразника до появи самого відчуття проходить певний період часу. Це латентний період від­чуття. Для різних видів відчуття він неоднаковий. Після припинен­ня дії подразника відчуття не припиняється, а триває. Це так звана інерція чи відчуття післядії, що залишає останній образ. Останні образи найхарактерніші для слухових, температурних, больових і смакових відчуттів. Прикладом може бути випадок, коли після приголомшуючого звуку ми якийсь час відчуваємо, як «лящить у вухах».

Латентний період — це час, потрібний для проведення подраз­нення в аналізаторний центр, а також час, який витрачається на аналіз і синтез подразнення, що надійшло. Водночас післядія пов'язана з триваючим аналізом і синтезом подразнення, що на­дійшло в аналізатор, але вже припинило свою дію на орган відчуття.

Для зорового, слухового і нюхового відчуттів (зумовлюються ДИ" стантними рецепторами) характерна просторова локалізація по­дразника. Аналізатори цих відчувань дають відомості організму про локалізацію подразника в просторі.