Будова та функцій у корі головного мозку

Головний мозок розміщений у черепній коробці і вкритий трьо­ма оболонками. Він складається із півкуль. Кожна із півкуль поді­ляється борознами на частки. Розрізняють такі частки: лобові, тім'яні, потиличні і скроневі. Кожна з цих часток мілкими борозен­ками поділяється на окремі звивини. Обидві півкулі з'єднані між собою мозолистим тілом, яке складається з білих з'єднувальних во­локон. Під потиличними частками обох півкуль розміщений мозо­чок, який з'єднується зі стовбуром мозку трьома парами ніжок.

На поверхні мозку знаходиться кора, яка має жовтувато-сірий колір. Товщина кори головного мозку різна і залежить від функції того чи того її відділів (від кількох до 1 мм і менше). Найтовщий шар кори мозку розміщений у передній центральній звивині, а найтонший — у зоні нюхового мозку.

Кількість клітинних шарів кори головного мозку також залежить від функцій, які виконують різні його ділянки. Найскладнішу шес- тишарову мікроскопічну структуру має кора мозку в зоні передньої центральної звивини (рис. і), де кора складається з молекулярного шару, під яким розміщений поверхневий зернистий шар, де містить­ся велика кількість пірамідних клітин. Далі йдуть шар малих і сере­дніх пірамідних клітин, внутрішній зернистий шар, шар великих пірамідних клітин та шар поліморфних клітин, який складається із клітин різної форми (веретеноподібних, трикутних та ін.).

Кора головного мозку виконує вищі психічні функції. Нині під функцією розуміють складну пристосувальну діяльність організму, спрямовану на здійснення якогось психологічного чи фізіологічного завдання. Ця пристосувальна діяльність може бути здійснена різ­ними способами — важливо, щоб результат відповідав поставлено­му завданню. Психічні функції є найбільш пізніми у філогенетич­ному розвитку і соціальними за своїм походженням. Вони є дуже складними функціональними системами. Складність, багатоповер- ховість структурної організації таких систем, взаємозамінність їхніх окремих лапок свідчать про те, що вони можуть здійснюватися ли­ше комплексом спільно працюючих зон, кожна з яких робить свій внесок у їхнє здійснення. Локальне ураження певної частини подіб­ної системи супроводжується появою тих чи тих клінічних СИМПТО­МІВ, що відбивають порушення якоїсь із сторін діяльності складної функціональної системи. Слід ще раз наголосити, що локалізація симптому ураження і локалізація функції в головному мозку дале­ко не те саме. Такі складні функції, як, наприклад, мовні, пов'язані з роботою не тільки кори, а й багатьох відділів мозку (підкіркових, стовбурних), тому їх не можна локалізувати у вузьких кіркових «центрах». Безсумнівно те, що при ураженні різних кіркових зон ці функції розбудовуються неоднаково.

У корі головного мозку закінчуються провідники усіх видів чут" івості (рис. 2). Це кіркові зони аналізаторів. Під час ураження їх відділів виникають розлади чутливості: шкірної (зацентральна ивина, тім'яна частка, частково передцентральна звивина), кіне- •тичіїої (ті самі зони і лобова частка), слухової (верхня скронева ивииа і звивина Гешля в глибині Сільвієвої борозни), зорової іутрішня поверхня потиличних часток, складніші розлади зо- • під час ураження зовнішніх поверхонь потиличних часток), >хової (медіальна поверхня скроневої частки, парагіпокампова гівина), смакової (кора навколо острівця Рейля), вестибулярно- осторової (на стику скроневої, тім'яної і потиличної часток). По- азнення цих зон зумовлюють відповідні відчуття (аури) перед ілептичними нападами.

Від передньої центральної звивини починаються центральні ру­хові шляхи і під час ураження цієї зони виникають пірамідні роз­лади.

Слід зазначити, що в передній та задній центральних звивинах є соматотопічна проекція органів і окремих частин тіла людини.