Торгівля послугами та її місце в сучасних міжнародних економічних відносинах

Міжнародна природа послуги проявляється, або в безпосередньо міжнародному її характері, або в різноманітних економічних наслідках певної комерційної акції, які можуть бути пов’язані з виникненням різного роду зобов’язань або перспектив щодо подальшого співробітництва різно-національних контрагентів.Специфіку окремих видів послуг визначає характер учасників ринку послуг і порядок їх взаємодії, технологія надання послуг та їх природа і мета. Інакше кажучи, об’єктивними критеріями класифікації послуг є характер їх учасників і факторів, а саме:

суб’єктів послуг;

предметів і об’єктів послуг;

взаємин між учасниками ринку послуг;

механізм реалізації послуг.

Міжнародні послуги згідно з критеріями наявності чи відсутності зв’язку з товарною торгівлею та рухом капіталів і процесами виробничого кооперування, можна класифікувати таким чином:послуги, які пов’язані з торгівлею; - транспортні послуги, технічне обслуговування, страхування та ін;послуги, які пов’язані з інвестиціями та виробничою кооперацією, - передавання технологій, готельні, професійні послуги та ін.;послуги, які водночас пов’язані із інвестиціями та виробничою кооперацією, і з торгівлею, - зв’язок, будівництво, обслуговування виробничого обладнання;послуги, які мають автономний характер, - інформаційні послуги, особисті, культурні, рекреаційні послуги та ін.Відповідно до власного загального класифікаційного підходу Світовий банк виділяє такі послуги:факторні послуги (Factor services), які пов’язані з рухом капіталів, робочої сили й інших компонентів та інструменті виробничого процесу;не факторні послуги (non-factor services),які мають нефінансовий1 характер. Це транспортні, туристичні та інші не фінансові послуги.Згідно з власними класифікаційними критеріями МВФ виділяє такі види послуг:

морські перевезення;

інші види транспортних послуг;

подорожі;

інші приватні послуги та інші офіційні послуги.

Згідно з підходом, який прийнято ЮНКТАД (організація з торгівлі та розвитку), виділяють вісім послуг:

фінансові;

зв’язку;

будівельні та проектно-конструкторські;

транспортні;

професійні та ділові (юридичні, медичні тощо)

комерційні;

туристичні;

аудіовузельні (теле-, відео-кінематографічні)

Серед усіх видів міжнародних послуг виділимо ті з них, які визначають сутність природи господарської діяльності певної фірми або відповідної галузі, і ті, які репрезентують лише окремі види господарської активності бізнесових структур.У системі міжнародної торгівлі послугами можна виділити такі два блоки: структурно-галузеві компоненти та виробничо-комерційні операції. Структурно-галузеві компоненти системи міжнародної торгівлі послугами це є – інформаційні послуги як динамізуючий фактор міжнародної економічної діяльності; - міжнародні транспортні послуги; - міжнародний туризм; - банківсько-страхувальні послуги.Виробничо-комерційні послуги операцій, які входять до системи міжнародної торг7івлі послугами - це:

- лізинг;

франчайзинг;

інжиніринг;

ліцензійний обмін;

міжнародні орендні операції.

Послуги є водночас і предметом, який торгується на світовому ринку, і його потужним динамізатором, фактором, який дедалі більше визначає його параметри, тенденції і навіть характер процесів глобалізації.На послуги припадає близько 2/3 світового валового продукту, причому в ряді провідних ринкових країн цей показник значно більший і перевищує 70%,80%.

Структура розподілу зайнятих за секторами економіками України:

сфера послуг 40%

промислова сфера 31%

будівництво 9%

сільське господарство 20%

Отже, існує міжнародний (світовий) ринок послуг – диверсифікована система спеціалізованих ринків послуг, участь у функціонуванні якої у той чи інший спосіб беруть усі країни. Ця система динамічно розвивається відповідно до тенденцій НТП і сама є прискорювачем темпів розвитку й причиною диверсифікації форм міжнародних економічних відносин. Головними “ макрогравцями” на світовому ринку послуг є традиційні лідери світової економіки останніх десятиліть і навіть століть. Це США, Велика Британія, Німеччина, Японія, Італія, Франція, Нідерланди. Ці ж самі індустріально розвинені країни як найбільш забезпечені з фінансового погляду, а також Китай та Індія, завдячуючи своїм розмірам, є і провідними імпортерами послуг.

Міжнародний лізінг

Міжнародний лізинг - договір лізингу, що здійснюється суб'єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або в разі, коли майно чи платежі перетинають державні кордони. М. л. здійснюється відповідно до законодавства України, міжнародних договорів, в яких бере участь Україна, та договорів, укладених суб'єктами лізингу.

Лізинг — це комплекс майнових та економічних відносин, що виникають у зв’язку з придбанням у власність майна і наступного передання його у тимчасове користування і володіння за певну плату. За економічною природою лізинг схожий з кредитними відносинами й інвестиціями. Такі принципи кредитних відносин, як строковість, поверненість, платність, притаманні і лізингу. При лізингу власник майна передає його на певний строк у тимчасове користування і в обумовлений строк повертає його назад, а за послугу отримує комісійні. Тільки учасники оперують не грошовими коштами, а майном (основним капіталом). І тому лізинг класифікують як товарний кредит в основні фонди, а за формою він схожий з інвестиційним фінансуванням. З погляду майнових відносин лізингова угода складається з двох взаємозв’язаних частин: угода про купівлю-продаж; угода, що стосується тимчасового використання майна. Лізингова операція — це довгострокова оренда матеріальних цінностей, придбаних лізингодавцем для орендатора з метою їх виробничого використання при збереженні права власності на них за лізингодавцем на весь строк угоди; специфічна форма фінансування вкладень (або альтернативна форма міжнародного кредитування) в основні фонди при посередництві спеціалізованої (лізингової) компанії, яка купує майно для третіх осіб та передає його в довгострокову оренду. Основними елементами лізингової операції є: об’єкт і суб’єкти (сторони лізингової угоди); термін лізингової угоди; лізингові платежі; послуги, що надаються за лізингом. Об’єктом лізингової операції є будь-яка форма матеріальних цінностей, яка не зникає у виробничому циклі, а також земельні ділянки та інші природні об’єкти. За природою об’єкта, що орендується, розрізняють лізинг рухомого і нерухомого майна. Суб’єктами лізингової операції виступають сторони угоди, якими є: власник майна (лізингодавець) — особа, яка спеціально придбаває майно для здавання його у тимчасове використання; користувач майна (лізингоотримувач) — особа, яка отримує майно у тимчасове використання; продавець (постачальник, виробник) майна — особа, яка продає майно, що є об’єктом лізингу; інвестор — особа, що бере участь у фінансуванні лізингової угоди (у разі високої вартості угоди для фінансування проекту лізингодавцем залучаються банки, страхові компанії, інвестиційні фонди та ін.). Іноді продавець та власник майна є однією особою. Суб’єктів лізингової угоди можна поділити на прямих учасників і непрямих. До прямих учасників лізингової угоди відносять: лізингові фірми або фінансові компанії. Останні поділяються на компанії, що спеціалізуються тільки на фінансуванні лізингової угоди (оплата майна), й універсальні компанії, що здійснюють фінансування не тільки угоди, а й пов’язаних з її з реалізацією операцій, наприклад технічне обслуговування, навчання, консультації; виробничі, торговельні, транспортні підприємства та населення, які мають ліцензію на лізингову діяльність і достатню кількість фінансових коштів; постачальники об’єкта угоди (виробничі та торговельні компанії). До непрямих учасників лізингової угоди відносять установи, у статуті яких передбачена лізингова діяльність. Такими є: комерційні банки; інвестиційні банки; страхові компанії; брокерські компанії; інші посередницькі фірми. Строк лізингової угоди — це період лізингу, тобто строк дії угоди. Фактори, що впливають на визначення строку лізингової угоди: строк служби устаткування; період амортизації устаткування; цикл появи дешевшого аналога об’єкта угоди; динаміка інфляційних процесів; кон’юнктура ринку позичкових капіталів. Сутність лізингової операції полягає в тому, що потенційний лізингоотримувач, у якого відсутні вільні фінансові кошти, звертається до лізингової компанії з пропозицією укласти лізингову угоду. Відповідно до цієї угоди лізингоотримувач вибирає продавця, який має необхідне майно; лізингодавець придбаває його у свою власність і передає його лізингоотримувачу у тимчасове володіння і використання за обумовлену в угоді лізингову плату. По закінченні угоди залежно від його умов майно повертається лізингодавцю чи переходить у власність лізингоотримувача. Процес організації лізингової операції складається з кількох етапів. Перший етап: виробник обладнання і майбутній лізингодавець укладають угоду про купівлю-продаж і виступають як продавець і покупець. При цьому користувач майном юридично не бере участі в угоді купівлі-продажу, хоча є активним учасником угоди, бо вибирає обладнання і конкретного постачальника. Усі технічні питання реалізації угоди купівлі-продажу (комплектність, строки та місце постачання, гарантійні зобов’язання і т.п.) вирішуються між виробником і лізингоотримувачем, на лізингодавця покладається забезпечення фінансового боку угоди. Другий етап: покупець майна здає його у тимчасове користування, виступає як лізингодавець. При цьому хоча продавець майна уклав угоду купівлі-продажу з лізингодавцем, він несе відповідальність за якість обладнання перед користувачем. Для реалізації угоди лізингу у лізингодавця має бути достатньо вільних фінансових коштів або він має доступ до «дешевих» коштів. Важливим елементом лізингової операції є встановлення графіка виплат — лізингових платежів, які включають такі елементи: амортизація фінансованого активу; витрати лізингодавця, а саме: витрати, пов’язані із залученням капіталу, тобто процентні виплати за кредит; операційні витрати лізингодавця, пов’язані з укладанням та управлінням лізинговим контрактом; прибуток лізингодавця. Виплати можуть здійснюватися: за фіксованою у момент укладання контракту лізинговою ставкою, тобто протягом усього контракту лізингоотримувач здійснюватиме лізингові платежі рівними частками; із застосуванням плаваючої чи змінної ставки, яка змінюється у часі протягом усього терміну контракту залежно від еволюції грошового чи облігаційного ринку, тобто процентної ставки-застереження (наприклад, тримісячна міжбанківська ставка ЛІБОР), і залишається фіксованою до моменту її нової зміни. Лізинговий процент — це плата за ресурси, лізингова маржа та ризикова премія. У загальновизнаній практиці ознаками, за якими визначаються види лізингів: якість учасників угоди; тип майна; сектор ринку; форма лізингових платежів; обсяг зобов’язань (обсяг обслуговування); термін використання майна і пов’язані з ним умови амортизації. Класифікація лізингових угод здійснюється за такими ознаками: залежно від кількості учасників (суб’єктів) угоди: прямий лізинг — вид лізингу, згідно з яким власник майна сам, без посередників здає об’єкт у лізинг. Це дає змогу виробникові одержувати всі економічні переваги від лізингу своєї продукції і використовувати їх на розширення та технічну реконструкцію виробництва; непрямий лізинг — вид лізингу, згідно з яким передавання майна у лізинг відбувається через посередника; зворотний лізинг («ліз-бек») полягає в тому, що лізингова фірма спочатку придбаває у власника обладнання, а потім надає це обладнання продавцеві (початковий власник) в оренду; за типом майна: лізинг рухомого майна поділяється на лізинг виробничого і будівельного обладнання, комп’ютерів, транспортних засобів, верстатів тощо; лізинг нерухомого майна — лізингодавець будує або купує нерухомість за дорученням орендаря і передає йому для користування з виробничою та комерційною метою з правом викупу або без нього, по закінченні строку договору; лізинг майна, що вже перебував в експлуатації; за обсягом обслуговування майна, що передається: чистий лізинг — угода, за якої технічне обслуговування устаткування, переданого у користування, покладається на лізингоодержувача; лізинг з повним набором послуг — повне обслуговування об’єкта угоди покладається на лізингодавця; лізинг з частковим набором послуг — лізингодавець виконує лише окремі функції обслуговування об’єкта лізингу; за ступенем окупності: лізинг з повною окупністю — вид лізингу, згідно з яким термін угоди дорівнює нормативному терміну служби майна і відбувається повна виплата лізингодавцеві вартості лізингового майна; лізинг з неповною окупністю майна, за якого термін угоди менший від нормативного терміну служби майна і тому виплачується тільки частина вартості лізингового майна; за умовами амортизації: лізинг з повною амортизацією майна і, відповідно, з повною виплатою лізингодавцеві вартості лізингового майна; лізинг з неповною амортизацією майна і з неповною виплатою вартості лізингового майна; залежно від ступеня окупності й умов амортизації лізингового майна: фінансовий лізинг — це договір (угода) лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об’єкт лізингу на термін, не менший терміну, за який амортизується 60 % вартості об’єкта лізингу, визначеної в день укладання договору. Після закінчення терміну договору об’єкт лізингу переходить у власність лізингоодержувача або викуповується ним за залишковою вартістю; оперативний лізинг — це договір (угода) лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує у платне користування від лізингодавця об’єкт лізингу на термін, менший від терміну, за який амортизується 90 % вартості об’єкта лізингу, визначеної в день укладання договору. Після закінчення терміну договору оперативного лізингу він може бути продовжений або об’єкт лізингу підлягає поверненню лізингодавцеві і може бути переданий у користування іншому лізингоодержувачу за договором лізингу. Договір укладається на строк від двох до п’яти років. Об’єктом такого лізингу виступає обладнання з високими темпами морального старіння; з правового погляду: дійсний лізинг — повинен відповідати чинному законодавству й економічному змісту лізингу; фіктивний лізинг — має спекулятивний характер і розрахований на одержання прибутку за рахунок чинних у країні податкових та інших пільг. Ця угода здійснюється для прикриття операції купівлі-продажу в розстрочку, яку б хотіли здійснити сторони насправді; залежно від сектору ринку, де відбуваються лізингові операції: внутрішній лізинг — усі учасники угоди представляють одну країну; міжнародний (зовнішній) лізинг — лізингодавець і лізинго­одержувач перебувають у різних країнах. Продавець майна може перебувати в одній із цих країн чи взагалі в іншій державі; залежно від форми лізингових платежів: грошовий лізинг — передбачає, що всі платежі здійснюються у грошовій формі; компенсаційний лізинг — передбачає платежі у формі поставки товарів, що виробляються на орендованому обладнанні, або у формі надання зустрічних послуг; змішаний лізинг — базується на поєднанні грошових та компенсаційних платежів. У свою чергу, лізингові платежі поділяються на види залеж­но від: методів нарахування: фіксовані ставки — установлюються в грошовій, натуральній або змішаній формі в абсолютній сумі; пайові платежі — розраховуються як частка від обсягу реалізованої продукції, виробленої на орендованому обладнанні, шляхом участі в прибутках або валовому доході лізингоодержувача та ін; сукупні платежі — це сума всіх лізингових платежів за весь період лізингу плюс плата за викуп орендованого майна у власність після закінчення строку угоди; платежі як процент від вартості об’єкта лізингу; способу сплати: лінійні — сплачуються пропорційно рівними частками; прогресивні — незначні внески, які встановлюються в початковий період контракту і які поступово збільшуються в міру ос­воєння устаткування і розширення обсягу виробництва продукції; дегресивні — виплати, що поступово знижуються; більшою мірою застосовуються при прискорених платежах на початковому етапі лізингу; сезонні — застосовуються в сільському господарстві і в переробних галузях із сезонним характером процесу виробництва, де можливості оплати значно поліпшуються після збору врожаю; періодичності сплати: одноразові платежі — здійснюються після поставки об’єкта лізингу та підписання сторонами Акта приймання устаткування;періодичні — щомісячні, щоквартальні, щорічні платежі;Платежі з авансом — це свого роду часткова попередня оплата в момент підписання лізингової угоди, яка потім вираховується із загального обсягу лізингових платежів, а решта суми погашається в установленому порядку.Згідно з п. 2 ст. 16 Закону України «Про лізинг» лізингові платежі включають:суму, що відшкодовує частину вартості об’єкта лізингу, яка амортизується за термін, протягом якого вноситься платіж;суму, яка сплачується лізингодавцю як процент за залучений ним кредит для придбання майна;платіж як винагорода лізингодавцеві за одержане в лізинг майно;відшкодування страхових платежів, якщо об’єкт застрахований лізингодавцем; інші витрати лізингодавця, передбачені договором лізингу. При міжнародному лізингу в розмір лізингових платежів має також включатися вартість митних платежів. Міжнародний ринок лізингових послуг почав формуватися і розвиватися після Другої світової війни під впливом таких факторів: недостатній обсяг ліквідних коштів; загострення конкуренції, що потребує оптимізації інвестицій; зменшення прибутку підприємств, що обмежує їхні можливості виділення достатніх коштів для бажаного розширення виробництва; сприяння розвитку лізингових операцій з боку урядових і фінансових органів в інтересах стимулювання економічного зростання, зокрема в сфері інвестицій. Міжнародний лізинг — це договір лізингу, що укладається суб’єктами лізингу, які перебувають під юрисдикцією різних держав, або якщо майно чи платежі перетинають державні кордони. Міжнародний лізинг буває: прямий експортний; прямий імпортний; транзитний (непрямий). Прямий міжнародний лізинг являє собою угоду, де всі операції здійснюються між комерційними організаціями з правом юридичної особи з двох різних країн. Привабливість цього виду лізингу полягає в такому:лізингодавець має можливість одержати експортний кредит у своїй країні і тим самим розширити ринок збуту власних товарів і послуг;орендатор забезпечує повне фінансування використання сучасних машин, устаткування і прискорене технічне переоснащення виробництва. Експортна лізингова операція — міжнародна операція, в якій лізингодавець купує предмет оренди в національної фірми і надає в найм іноземному лізингоодержувачу (рис. 5.2).