Сутність та форми міжнародного руху капіталу

Міжнародний рух капіталу - це приміщення і функціонування капіталу за рубежем, насамперед з метою його самозростання. Вкладаючи капітал за рубежем, інвестор здійснює закордонні інвестиції. Етапи виникнення і розвитку процесу міжнародного руху капіталу: I – етап зародження вивозу капіталу (з кінця XVII – початку XVIII вв. до кінця XIX вв.). Цей процес носив обмежений і випадковий характер, а також винятково однобічний (з метрополій у колонії). II – етап вивозу капіталу (з кінця XIX – початку XX вв. до середини XX в.). В міру твердження у світовому господарстві капіталістичних виробничих відносин процес вивозу капіталу став здійснюватися як між промислово розвитими країнами, так і між промислово розвитими і країнами, що розвиваються. Цей процес став типовим, повторюваним і характерним явищем. III – етап міжнародної міграції капіталу (із середини 50-60-х років XXв. по дійсний час). Вивіз капіталу здійснюють не тільки промислово розвиті країни, але і багато хто що розвиваються і були соціалістичні. Країни одночасно стають і експортерами й імпортерами капіталу. Експорт капіталів викликає значні по обсягах зворотні рухи капіталів у вигляді відсотків на кредити, підприємницького прибутку, дивідендів по акціях. Передумови, що обумовлюють міжнародний рух капіталу: 1. Інтернаціоналізація господарського життя. 2. Поява можливості більш вигідного додатка капіталу за рубежем. 3. Відносний надлишок капіталу на внутрішньому ринку і відсутність умов його ефективного використання. 4. Прагнення власників капіталу застосувати його там, де існують низькі ціни на сировину; на матеріали; на енергію; на транспорт; на напівфабрикати і т.д. 5. Економія фінансових ресурсів від застосування більш низьких митних тарифів і пільгових тарифних мір у країнах, куди переміщається капітал. 6. Можливість стабільного постачання національних підприємств імпортною сировиною. 7. Прагнення забезпечити схоронність і чистоту навколишнього середовища в країнах-експортерах капіталу. 8. Існування різних шляхів і форм міжнародного руху капіталу і його більш ефективного застосування за кордоном. При здійсненні експорту капіталу суб'єкти керуються економічною доцільністю, що складається в наступному: одержанні додаткових прибутків; установленні контролю над іншими об'єктами; обході протекціоністських бар'єрів на шляху руху товарних потоків; наближенні виробництва до нових ринків збуту; одержанні доступу до новітніх технологій; збереженні виробничих секретів шляхом створення закордонних філій; економії на податкових платежах (наприклад при створенні підприємства в СЭЗ); зниженні витрат на охорону навколишнього середовища. Економічна доцільність імпорту капіталу складається в: можливості розвитку визначених нових і старих виробництв; залученні додаткових валютних ресурсів; розширенні науково-технічного потенціалу; створенні додаткових робочих місць. Класифікація форм міжнародного руху капіталу відбиває різні сторони цього процесу. Капітал вивозиться, ввозиться і функціонує за рубежем у наступних формах: 1. У формі приватного і державного капіталу в залежності від того вивозиться він приватними або державними організаціями і компаніями. 2. У грошовій і товарній формах. Наприклад, вивозом капіталу можуть бути машини й устаткування, патенти і ноу-хау, якщо вони вкладаються в статутний капітал створюваної за рубежем фірми, або можуть бути товарні кредити. 3. У короткостроковій (звичайно на термін до 1 року – банківські депозити і засоби на рахунках інших фінансових інститутів, короткострокові позики і кредити) і довгострокової формах (прямі і портфельні інвестиції, довгострокові позики і кредити). 4. У позичковій і підприємницькій формі. Позичковий капітал приносить його власникові доход в основному у вигляді відсотка по внесках, позикам і кредитам, а капітал у підприємницькій формі - переважно у вигляді прибутку.