Сутність і особливості процесу глобалізації на сучасному етапі.

Економіка функціонує завдяки різноманітним зв'язкам: транспортним, соціальним, науковим, підприємницьким і т.д., які забезпечують обмінінформацією та координація дій суб'єктів господарювання. В останні роки з'явилося багато електронних комп'ютерних мереж. Серед них провідну роль у формуванні глобальних та національних електронних ринків грає, безперечно, Інтернет. Глобалізація є об'єктивним процесом і вищою стадією інтернаціоналізації, яка характеризується якісною зміною змісту всіх видів діяльності сучасного суспільства. Окремі автори визначають глобалізацію як процеси технологічної (в тому числі інформаційної), економічної, культурної та політичної інтеграції людства, у зв'язку з чим, докорінно змінюється світоустрій і світовий порядок. Процес глобалізації охоплює різні сфери світової економіки,
Сучасна глобалізація світової економіки виражається в наступних процесах (рис. 1):
· У поглибленні, перш за все, інтернаціоналізації виробництва, а не обміну, як це мало місце раніше. Інтернаціоналізація виробництва виявляється в тому, що у створенні кінцевого продукту в різних формах і на різних стадіях беруть участь виробники багатьох країн світу. Проміжні товари і напівфабрикати займають все більшу частку в світовій торгівлі і в міжкорпоративних трансфертах. Інституційної формою інтернаціоналізації виробництва виступають ТНК;
· У поглибленні інтернаціоналізації капіталу, що полягає у зростанні міжнародного руху капіталу між країнами, перш за все, у вигляді прямих інвестицій (причому обсяги прямих іноземних інвестицій зростають швидше, ніж зовнішня торгівля та виробництво), інтернаціоналізації фондового ринку;

Для сучасної світової економіки характерна стрімко розвивається транснаціоналізація корпоративних відносин. У цьому процесі основною рушійною силою виступають транснаціональні підприємства (ТНС), банки (ТНБ) і корпорації (ТНК). У результаті світової експансії останніх спостерігається широкомасштабне проникнення їх філій на території іноземних держав та загострення міжнародної конкуренції на внутрішніх ринках. Сьогодні у світовій економіці жоден значний процес не відбувається без участі корпоративних суб'єктів світового господарства.
Відзначаючи головну особливість ТНК - створення закордонних філій шляхом ПІІ, дослідники розробили ряд моделей оптимізації фінансових потоків, які спираються на мінімізацію транзакційних витрат, оптимізацію податкового навантаження та арбітраж капіталу, тобто максимізацію функціїприбутку ТНК. Політика комунікацій у сфері виробничих і збутових стратегій визначається міжнародної конвергенцією виробництва і споживчого попиту, які вивчаються в науково-дослідних центрах, колективи яких розташовуються з таким розрахунком, щоб нові технологічні процеси та продукція оперативно впроваджувалися у виробничій і збутової мережах ТНК.

Однією з основних ознак сучасного розвитку світового господарства є розгортання процесів глобалізації, які справляють суттєвий вплив на систему міжнародних економічних відносин, трансформують напрями і визначають тенденції розвитку національних економік. процес, який має безліч проявів та включає багато проблем. Саме це робить проблематичним дати єдине, однозначно сформульоване визначення глобалізації, яке б охопило всі сторони цього вкрай складного явища, що має планетарні масштаби. Існують такі визначення:
Глобалізація – тривалий процес інтеграції національних економік світу з метою розв’язання глобальних проблем людства.
Глобалізація – складне явище взаємозалежності економік, що виникає у зв’язку з обміном товарів і послуг та потоками капіталів.
Глобалізація – процес, завдяки якому досягнення, рішення і діяльність людей в одній частині земної кулі справляють значний вплив на окремих людей і їхні спільноти в усіх частинах світу.
Глобалізація – сукупність викликів і проблем сьогодення.
Під глобалізацією світового господарства розуміють процес посилення взаємозв’язку національних економік країн світу, що знаходить своє вираження в утворенні світового ринку товарів і послуг, фінансів; становленні глобального інформаційного простору, перетворенні знання в основний елемент суспільного багатства, виході бізнесу за національні кордони через формування ТНК, впровадженні і домінуванні в повсякденній практиці міжнародних відносин і внутрішньополітичного життя народів принципово нових і універсальних ліберально-демократичних цінностей тощо.
Теоретичне осмислення сутності процесу глобалізації
Перші спроби осмислення і оптимізації суспільного розвитку різного рівня тісно пов’язані з появою і розвитком перших релігійних і філософських систем людства. Найбільш конкретними були так звані утопії, починаючи від утопій Платона, Томаса Мора, Томазо Кампанели та закінчуючи утопіями Маркса, Леніна та їх послідовників.
Вже, починаючи з XVII-XVIII ст. повільно, але послідовно йшла робота, спрямована на об’єктивізацію інтуїтивних та суб’єктивних за своєю природою теорій і моделей суспільного розвитку. Велику роль в цьому процесі відіграли розвиток природничих наук, спеціальних математичних та економетричних методів, статистики, демографії і, особливо, прикладної соціології, прогностики та загальної теорії вимірів.

Світова торгівля ліцензіями

Зростання міжнародної торгівлі ліцензіями зумовлене рядом чинників, що стимулюють фірми продавати і купувати ліцензії на світовому ринку:

§ комерційна зацікавленість у здійсненні технологічного трансферту як з боку ліцензіара (продаючи ліцензію, він у короткий термін окуповує витрати на НДДКР, дістає додатковий прибуток за рахунок швидкого освоєння винаходу і випуску на його основі нових видів продукції), так і з боку ліцензіата (купуючи ліцензію, він економить на НДДКР, має доступ до передових науково-технічних досягнень, одержує доходи від використання новітніх технологій);

§ посилення конкурентної боротьби на світовому ринку;

§ прискорення випуску на ринок нової продукції;

§ одержання доступу до додаткових ресурсів;

§ проникнення і завоювання важкодоступних ринків у країнах, де широко використовуються тарифні і нетарифні бар'єри;

§ " одержання прибутку від продажу ліцензій на продукцію, що не відповідає новим-стратегічним пріоритетам. Так, фірми з диверсифікованим виробництвом постійно коригують асортимент продукції, переключаючи ресурси на виробництво найбільш прибуткових виробів. При цьому "за бортом" можуть виявитися види продукції чи технології, що для самих фірм уже не мають інтересу, але можуть бути з вигодою передані закордонним підприємствам, зацікавленим у їх продажу;

§ країни з обмеженими ресурсами науково-технічного розвитку, беручи участь у міжнародному технологічному обміні, мають можливість зайняти тверду позицію на світовому ринку без додаткових витрат;

§ за допомогою ліцензій створюється реклама вітчизняної продукції і завдяки цьому зростає попит на неї в інших країнах, а також вивчаються закордонні ринки;

§ політичні і правові мотиви. Так, ліцензування с більш вигідним способом інтернаціоналізації при бажанні ліцензіара захистити свої активи в умовах недосконалого законодавства, нестабільної політичної ситуації в країні-ліцензіаті, що до того ж проводить політику з обмеження панування іноземного капіталу і зміцнення державної власності.

Крім переваг, міжнародне ліцензування мас й недоліки, що для ліцензіара обертаються ось чим:

§ обмеження можливостей одержання майбутніх прибутків, пов'язаних із самостійним використанням нематеріальних активів, внаслідок передачі прав на досить тривалий період;

§ втрата контролю над якістю своєї продукції і технології, а також над збереженням репутації своєї фірми у випадку передачі права іншій фірмі. Основними наслідками втрати контролю є: неадекватне використання ліцензій, низька якість продукції, перетворення ліцензіата в конкурента;

§ зниження цінності технологій у тих випадках, коли вони можуть стати широко відомими і доступними [9, с. 329-333].

Міжнародні ліцензійні зв'язки здійснюються переважно між розвинутими країнами. У загальній сумі надходжень від міжнародної торгівлі ліцензіями частка розвинутих країн становить майже 98%.

У цілому оборот ліцензійної торгівлі складає близько 30 млрд дол. на рік. Однак значущість цього ринку визначається тим, що вартість продукції, що випускається в різних країнах з іноземними ліцензіями, становить 330-400 млрд дол. щорічно. Лідируюче положення на ринку ліцензій належить США (65% надходжень промислово-розвинутих країн від експорту ліцензій).

Значну роль у міжнародній ліцензійній торгівлі відіграють країни Західної Європи. Так, частка Німеччини у світовому експорті ліцензій становить ІЗ, Великої Британії - 8%. Нетто-імпортером ліцензій с Японія, але її частка у світовому експорті - 19% і мас тенденцію до зростання.

Міжнародний інжиніринг.

У міжнародній практиці виділяють такі види інжинірингових фірм:

§ інженерно-консультаційні — надають послуги без наступних поставок обладнання;

§ інженерно-будівельні — можуть надавати весь комплекс послуг, які пов'язані зі створенням промислових та ін. об'єктів на умовах «під ключ»;

§ консультативні — надають послуги з управління підприємствами, комп'ютерним технологіям, організації виробництва, збуту, фінансів;

§ інженерно-дослідницькі — спеціалізуються на розробці технологічних процесів та технологій виробництва нових матеріалів.

При великомасштабному будівництві практикують комплексний інжиніринг — сукупність послуг та поставок, необхідних для будівництва промислового підприємства або об'єкта інфраструктури.

Послуги типу "Інжиніринг'' з'явились в розвинених країнах в 60-ті роки І до теперішнього часу одержали достатньо широкий розвиток. Міжнародний Інжиніринг — діяльність по наданню комплексу послуг виробничого, комерційного і науково-технічно­го характеру, здійснених як спеціалізованими фірмами, так і про­мисловими. будівельними та Іншими компаніями.

Всю сукупність інжинірингових послуг можна поділити на дві групи послуг:

1.
пов'язані з підготовкою виробничого процесу (передпро-
ектні, проектні, післяпроектні та спеціальні);

2.
по забезпеченню нормального ходу процесу виробництва і
реалізації продукції. В цю групу входять роботи, пов'язані з
оптимізацію процесів експлуатації, управління
підприємством і реалізації його продукції.

Таким чином, інжиніринг виступає як важливий засіб підвищення ефективності вкладеного в об'єкт капіталу. Його за­вданням являється одержання замовниками найкращих (оптимальних) результатів від вкладень капіталу та інших витрат за ра­хунок:

• 
  системного підходу до здійснення проектів;
• 
  багатоваріантності технічних й економічних розробок, їх
  фінансової оцінки і вибору оптимального варіанту;
• 
  розробки проекту з урахуванням можливості застосуван­ня прогресивних будівельних і виробничих технологій,
  обладнання і матеріалів;
• 
  застосування сучасних методів організації й управління
  всіма стадіями виконання проектів.

Як самостійний вид міжнародних комерційних операцій. інжиніринг передбачає надання на основі договору на інжиніринг одною стороною (названої консультантом) другій стороні (на­званій замовником) комплексу чи - окремих видів інженерно-технічних послуг, пов’язаних з проектуванням, будівництвом і введенням об'єкта в експлуатацію, з розробкою нових технологічних процесів на підприємстві замовника, із вдосконаленням наявних виробничих процесів аж до введення виробу.у вироб­ництво.

Надання на основі договору на інжиніринг повного обсягу послуг і поставок, необхідних для будівництва нового об'єкта, називається комплексним інжинірингом. Він нараховує три окре­мих види інженерно-технічних послуг:

1.
консультативний інжиніринг, який пов'язаний, голо­
вним чином, з інтелектуальними послугами, що
здійснюються при проектуванні об'єктів, розробці
планів будівництва і контролю за проведенням робіт;

2.
нараховує надання замовнику
технологій, необхідних, необхідних для будівництва про­мислових об'єктів і їх експлуатації (договори про переда­чу виробничого досвіду і знань, розробку проектів по
енергопостачанню, водопостачанню, транспорту та ін.);

3.
будівельний або загальний інжиніринг,що полягає, головним чином, в постачанні обладнання, техніки або мон-

тажу устаткування, враховуючи при необхідності інже­нерні роботи.

Кожен із цих видів інженерно-технічних послуг може бути предметом самостійного договору.