ТОП 10:

Причини та динаміка міжнародного руху капіталу



Серед основних причин, які пояснювали і пояснюють вивіз капіталу за кордон і які часто згадуються в економічній літературі, можна виділити наступні:

— відносний надлишок капіталу в країні-донорі (у сучасних умовах вплив цього чинника значно зменшився);

- більш високі процентні ставки і рівень прибутку за кордоном у порівнянні з показниками внутрішнього ринку;

- обмеженість внутрішнього ринку або несприятливі умови для ефективного використання підприємницького і позичкового капіталу (наприклад, нестача природних ресурсів, відставання попиту від пропозиції, посилення конкуренції, високий рівень витрат виробництва, низькі процентні ставки та інше);

- можливість обминути митні бар´єри (такий мотив часто пов´язаний з можливістю за допомогою вивозу капіталу проникнути на зарубіжні перспективні ринки з метою розширення ринків збуту);

- прагнення компаній до географічної диверсифікації капіталовкладень з метою зниження ризиків і підвищення конкурентоспроможності;

- можливість використання внутрішніх переваг володіння фірми (нових технологій, досвіду, знань тощо);

- використання сприятливих факторів дислокації в країнах, що залучають іноземний капітал (наприклад, значна ємність ринку, наявність необхідних природних ресурсів, кваліфікованої і дешевої робочої сили і фахівців, пільгове оподатковування, використання фінансових можливостей країн-реципієнтів, легкий доступ до цінної інформації, невисокі витрати на охорону навколишнього середовища тощо);

- розвиток і підтримка конкурентних переваг через реалізацію внутрішньофірмових цілей і завдань;

- реалізація різних ініціатив уряду і міжнародних організацій. Зміни, що постійно відбуваються у світовій економіці істотно

впливають на масштаби, форми і напрямки міжнародного руху капіталу. В сучасних умовах міграція капіталів між країнами має наступні характерні риси:

- зростають масштаби вивозу капіталу;

- продовжується географічна диверсифікація потоків капіталу;

- відбуваються зміни у галузевій структурі і динаміці руху капіталу;

- підвищується роль держави і міжнародних організацій у вивозі капіталу.

Вивіз капіталу, незважаючи на його залежність від циклічного розвитку економік, має тенденцію до зростання. Особливо активно ця риса проявилася після Другої світової війни. Якщо в 1960 р.

 

Міжнародні фінансово-кредитні відносини—це відносини, що виникають між суб’єктами світового господарства з приводу міжнародної міграції капіталів з метою отримання їхніми власниками підприємницьких прибутків, позичкових процентів.

Міжнародні кредитні відносини—це відносини, що існують між кредиторами і позичальниками з різних країн з приводу надання, використання і погашення позики, включаючи наростання процентів.

Міжнародний рух капіталу—це переміщення капіталу між країнами у пошуку більш вигідної сфери застосування.

Експорт капіталу—це одностороння міграція капіталу з однієї країни в інші з метою здобуття зиску. Експорт капіталу можна звести до трьох видів:

Експорт підприємницького капіталу-це довгострокові закордонні інвестиції.

Експорт позичкового капіталу-відноситься до міжнародних кредитних відносин і виступає у формі міжнародного кредиту.

Міжнародна економічна допомога-це надання капіталу в грошовій чи товарній формі суб’єктами однієї країни у власність суб’єктам іншої країни на умовах безоплатності, неповернення тобто безвідшкодності.

Міжнародна економічна допомога має свої форми:

--фінансова допомога-це надання коштів у вигляді безоплатного кредиту чи безвідшкодного фінансування суб’єктами одних країн суб’єктам інших країн для здійснення певних соціально-економічних та технічних проектів.

--матеріальна допомога-це безплатна передача суб’єктами одних країн суб’єктам інших товарів і послуг виробничого та побутового призначення.

За приналежністю капітал, що експортується ділиться:

1.Приватний капітал—експортується у формі інвестицій та кредитів, рідше у формі допомоги.

2.Державний капітал—експортується у формі міжнародної економічної допомоги, а також кредитів, але він переслідує дещо інші цілі і має іншу тенденцію.

Що стосується цілей вивозу капіталу, то їх можна звести до таких чотирьох груп:

- прагнення контролювати діяльність підприємств, частину місцевого ринку.

- отримання підприємницького прибутку.

- отримання процентів за позичковий капітал.

- прагнення на довгий період забезпечити задоволення своїх економічних, політичних та інших інтересів на території тієї чи іншої країни.

Користь від імпорту капіталу:

1.Отримання нових технологій при порівняно низьких затратах.

2.Порівняно швидкий розвиток виробництва.

3.Підвищення рівня класифікації працівників.

4.Нові робочі місця.

5.Розширення експорту, розвиток сфери послуг, набуття іноземного досвіду в господарюванні.

6.Поповнення національного бюджету.

Шкідливий бік імпорту:

1.Можливе вивезення сировини.

2.Іноземне втручання у національну банківську справу.

3.Захоплення іноземним капіталом основних сфер економіки країни.

4.Вивезення у прихованому виді прибутків з країни.

5.Деякі втрати політичної свободи.

2.Світовий ринок позичкових капіталів.

Інтернаціоналізація господарської діяльності сприяла формуванню в 70роки 20ст. єдиного ринку позичкових капіталів і створенню на його основі світового фінансового ринку.







Последнее изменение этой страницы: 2017-02-09; Нарушение авторского права страницы

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.232.188.251 (0.007 с.)