Ознайомлення дітей з рідним краєм і Батьківщиною

У всіх варіативних програмах пропонується познайомити дітей у дошкільному навчальному закладі з рідним краєм і Батьківщиною. Починають знайомити дітей молодшої групи з вулицею, на якій розташований дошкільний заклад, та вулицями, на яких мешкають діти, назвами об’єктів найближчого довкілля (крамничка, кінотеатр, аптека, перукарня і т. ін..).

У середній групі дітей уже знайомлять з рідним містом, його назвою, головною площею, визначними місцями міста; Україною, Києвом – столицею України. Дітей старшого дошкільного віку знайомлять з Батьківщиною, її визначними місцями (заказниками, історичними місцями, містами і т. ін.), державним гімном, гербом, прапором[161].

Так, програма „Дитина в дошкільні роки”[162]пропонує:

на п’ятому році життя: формувати сукупність уявлень про рідне місто (село), рідний край, які об’єднані історичними зв’язками і географічним розташуванням населеного пункту, особливостями праці дорослих, засобів зв’язку тощо. Познайомити дітей із краєзнавчими об’єктами своєї області: економічними (заводи, господарства, шахти); історичними (пам’ятники, заповідники, пам’ятки природи тощо); культурно-мистецькими (театри, музеї, бібліотеки, навчальні заклади тощо). Сформувати уявлення про зв’язки між окремими явищами (територія будь-якої області велика: на ній знаходиться багато міст і сіл; місто більше за село, велике місце має центральну частину і райони (мікрорайони). Продовжувати формувати уявлення про місто (село), край, де живе дитина, про походження його назви, про славне історичне минуле (Запорізька Січ, козацька слава тощо) та про трудове сьогодення. Вчити диференціювати поняття „місто” і „село”, „область”, знаходити тотожне, схоже, відмінне. Продовжувати формувати знання щодо орієнтації у своєму мікрорайоні: знання своєї вулиці та прилежних до неї. Формувати уявлення про те, чим місцезнаходження вулиць відрізняється одне від одного. Вчити визначати місцезнаходження дому, дошкільного закладу, місця роботи батьків, магазину, аптеки, поліклініки тощо. Формувати уявлення про те, що потребу людини в теплі, світлі, воді задовольняють різні технічні комунікації (гідроелектростанції, атомні станції, тепломережі, служби водопостачання тощо). Продовжувати ознайомлювати з основними соціальними спорудами міста, області та їхнім призначенням, дати знання про людей, про те, де вони працюють, їхні професії, роль їхньої праці для всього міста, краю.

На шостому році життя: продовжувати формувати уявлення дітей про рідне місто (село), край. Знати основні пам’ятки історії та природи (річки, водоймища, балки, гори). Знайомити з підприємствами та установами, які знаходяться в найближчому оточенні. Поширювати елементарні знання про Україну: територія, населення, кордони, сусіди нашої держави. Природа України: великі ріки (Дніпро, Десна, Буг), гори (Карпати), моря. Давня назва України – Київська Русь. Слов’яни – давні народи, які жили на території нашої країни. Давні князі Київської Русі – Святослав, Володимир, Ярослав. Пам’ятки національної історії України: Запорізька Січ, острів Хортиця, Жовти Води, Канів. Багатство країни і рідного краю. Армія – захисниця України, вона захищає кордони нашої Батьківщини, охороняє життя, мирну працю, дитинство. Знати видатних людей рідного краю та України.

Показники компетенції дитини:

· Оперує назвою держави;

· Знає, поважає державну символіку;

· Орієнтується у місцезнаходженні України на карті;

· Знає, з ким межує Україна: на півночі – Білорусь, на сході – Росія, на заході – Польща, Словаків, Угорщина, Румунія та Молдова;

· Знає, що в світі живуть різні народи та нації, всі вони прагнуть миру, турбуються про майбутнє своїх дітей, процвітання країни та планети;

· Виказує інтерес і доброзичливість до інших народів.

На сьомому році життя: збагачувати знання дітей про рідний край: вулиця, місто (село), країна. Пояснювати походження назви міста (села), використовувати народний епос. Поширювати елементи знань про Україну: становлення державності – Київська Русь, козацька доба, проголошення незалежності. Літописи, козацькі легенди та думи, визначні діячі: Богдан Хмельницький, Дмитро Вишневецький (Байда), Іван Сірко. Територіально-адміністративний поділ України: області, великі міста. Столиця України – Київ, тут знаходяться уряд нашої держави, працює президент. Поглиблювати знання про державну символіку: герб, прапор, гімн. Конституція України – головний закон держави. Знайомити дітей з армією – захисницею кордонів, спокою, мирного життя. Розповідати про бойові подвиги земляків.

Показники компетенції дитини:

· Оперує назвою держави;

· Знає, поважає державну символіку;

· Орієнтується у місцезнаходженні України на карті;

· Знає, з ким межує Україна: на півночі – Білорусь, на сході – Росія, на заході – Польща, Словаків, Угорщина, Румунія та Молдова;

· Знає, що в світі живуть різні народи та нації, всі вони прагнуть миру, турбуються про майбутнє своїх дітей, процвітання країни та планети;

· Виказує інтерес і доброзичливість до інших народів;Має уявлення, що держава, в якій живе, має свою історію, пройшла довгий шлях;

· Держава, в якій ми живемо, демократична за формою організації, багатонаціональна за складом;

· Всі люди, які живуть на планеті, складають поняття „людство”. Українці – їхня складова частина;

· Наш народ, як і все людство, прагне миру, щастя, процвітання.

Наводимо орієнтовні конспекти занять ознайомлення дітей з рідним краєм, Батьківщиною, державними і народними символами.

Тема: Державна символіка

Мета: продовжити знайомити дітей з поняттям „Наша Батьківщина”, формувати знання про державні символи та ознайомити з Державним Гімном України, розвивати інтерес до української мови, бажання спілкуватися рідною мовою, виховувати громадянина своєї держави, любов до рідного краю, шанобливе ставлення до національних та державних символів, повагу до українського народу, гордість за красу і велич нашої Батьківщини.

Обладнання: карта України, прапор, герб, гімн, вірші, прислів’я, легенда.

Словник: Батьківщина, державні символи, прапор, герб, гімн.

Хід заняття:

1.Педагог загадує дітям загадку:

На землi великiй є одна країна:

Гарна, неповторна, красна, як калина.

І живуть тут люди добрi, працьовитi

І скажу, до речi, ще й талановитi.

Землю засiвають i пiснi спiвають,

На бандурi грають i вiршi складають

Про лiси i гори, i про сине море,

Про людей i квiти, то скажiть же дiти, що це за країна?

- Наша славна Україна!

2.Бесіда про Україну. Україна – це Батьківщина для всіх людей, які живуть на її території. Що таке Батьківщина? Батьківщина – це найкраще і найдорожче місце у світі. Пригадайте, що сказали поети про Батьківщину (Діти читають вірші). Батьківщина наша велика, неосяжна. А складається вона з окремих країв, які мають свої назви: Полісся, Поділля, Волинь, Галичина, Слобожанщина. А які ви знаєте великі міста України? Назвіть великі ріки. Народ склав багато приказок і прислів’їв про нашу Батьківщину. Давайте зберемо зерна народної мудрості в маленьку скриньку. Діти, а по чому впізнають українців у всьому світі?

3.Вихователь організує гру „Віночок”.

4. Розповідання легенди. Давно – давно жила колись жінка. І було в неї три сини. Росли вони чесними, сміливими, дуже любили свою матусю. Підросли вони і вирішили піти у світ. Вирушив у дорогу найстарший син. Мати на згадку про себе подарувала йому золоту корону з трьома промінцями. Пішов син між люди. Як його назвали? (Тризуб). Настала черга середнього сина. Йому мати подарувала в дорогу синьо-жовту тканину. Своїми звитяжними ділами прославляв він свою матір. Яке ім’я одержав середній син? (Прапор). А там, де був найменший син, завжди лунала дзвінкоголоса пісня. Адже мама своєму наймолодшому синові подарувала красивий соловейків голос. І одержав син за свій голос і величний спів ім’я Гімн. Сьогодні ми познайомимося з Державним Гімном України. Державним Гімном України є пісня „Ще не вмерла України і слава, і воля...” Коли звучить Державний гімн, треба обов’язково встати, цим ми виявляємо особливу пошану до наших державних святинь. (Звучить Гімн).

5. Розповідь про Державний Гімн. Державний Гімн України – це урочиста пісня, символ нашої державної єдності. Слова гімну написав поет Павло Чубинський, а музику композитор Михайло Вербицький. Виконують Державний Гімн України під час проведення офіційних державних церемоній, на урочистих зборах, святах. Гімн можна почути по українському радіо о 6 годині ранку та о 24 годині вночі. Гімном починають день і закінчують. Так, які державні символи ви пам’ятаєте? Де можна побачити зображення державних символів?

6. Вправа „Збери ланцюжок слів”.

7. Вихователь збирає дітей навколо карти України та пропонує прикрасити її квітами, щоб наша Батьківщина стала ще красивішою, ще багатшою, ще мальовничішою. Погляньте, яка краса! Діти співають веселу пісню.

Наводимо конспект інтегрованого заняття у старшій групі з теми „Рідне земля, матінко моя, і мова моя солов’їна”[163].

Мета: закріплювати знання дітей про рідний край, легенду його назви. Розширити знання про красу і силу рідної мови. Закріпити основні символи держави: прапор, гімн, герб. Розвивати уяву, мислення, образну пам’ять. Формувати почуття любові до рідного краю, рідної мови, художнього слова, музики, гордість за Україну – неньку, шану рідній мові.

Матеріал: карта України, емблема герба, прапор, картини про Україну, атрибути до ігор.

Попередня робота з дітьми: вивчали вірші про Україну, рідну мову, розучувати пісні, хороводні ігри, ігри – атракціони. Подорож у країну знань. „Відгадай, з якої це казки”, „Вечір гумору”. Відвідувати музеї книги, краєзнавчий музей.

Хід заняття: (Зал святково прибраний рушниками, доріжками).

Вихователь: - Сьогодні, діти, у нас незвичайне заняття, адже ми будемо говорити про наш рідний край, про нашу землю, на якій ми живемо та будемо вшанувати нашу рідну мову.

1. Діти читають знайомі вірші про Україну, потім виконують пісню „Мій рідний край”.

2. Бесіда про Україну. Україна – це наша земля, де ми народились, тут жили наші прадіди, прабабусі, наші батьки, тут народилися й ви. І ми щасливі, що живемо га такій багатій, мальовничій землі. У слові „Україна” є щось святе; земля, рідна домівка, батьківська хата, сині ріки, гори. Діти, а ви знаєте, чому нашу землю назвали Україною? Ось послухайте легенду про те, як нашу землю, де ми з вами живемо, назвали Україною.

3. Легенда про Україну. „Колись давним-давно в одному селі жила бідна вдова. Не було у неї ніякої втіхи, тільки одна важка робота. І була в неї дівчинка маленька, крихітна, гарненька. І мати стала думати, як її назвати, яке ім’я дати своїй дитині. Тут невідомо звідки, осяяна маревом, з’явилась у її хатині чарівниця. Вона з тривогою і жалістю подивилася на немовля і сказала жінці: „Не давай дитині імені, вона сама його знайде, а якщо дати ім’я – вона помре”. Дівчинка росла, підростала, була розумною, слухняною, але невеселою, бо в неї не було імені.

Коли виповнилося їй 16 років, вирушила в білий світ шукати своє ім’я. Мама її не пускала, плакала, але дівчинка вирушила в дорогу.

Бідна мати чекала дочку день, два, три, а далі пішла шукати її. Вийшла вона в чисте поле, жовте – жовте, і пшеницею колоситься, ясно світить сонечко, і бачить мати, спить на полі її дівчинка, дочка та така гарна, що вона замилувалася нею.

Раптом потемніло синє небо, здійняв вітер куряву, полягла до землі колосиста пшениця, насунулася чорна хмара. Почувся тупіт та іржання коней, брязкіт зброї, вигуки чужою мовою. Це було військо хана Батия.

Попереду їхав сам Батий. Він зупинився, побачив красуню – дівчину, вигукнув: „Українка”, що на його мові означало „Дівчина молода”. Дівчина прокинулася, хан схопив її і забрав із собою. Мама побачила, впала на коліна і почала благати Бога захисту для своєї єдиної дочки.

Раптом все стало чорне – чорне, загримів грім, затряслася, іздригнула земля. А потім все стихло, по небу пропливали рожеві хмари. Пішла вона, плачучи, по землі, шукаючи свою дитину. А в пам’яті у неї залишилось одне слово „Україна”. Мати йшла, а з очей падали сльози. А на тому місці, де впали сльози, проростали волошки сині, йшла довго, позбивала ноги, де падала кров, виростали маки. Де пройшла мати по землі – так і стала та земля називатися Україною”.

- Пройшло багато років, як наша Україна виборола і вистояла свою незалежність. 24 серпня 1991 року наша країна стала незалежною самостійною державою. Вона має свої державні символи. Які основні символи нашої держави? Якого кольору прапор України? Що означає жовтий колір? Що означає блакитний колір? Що є символом влади? Яке слово можна прочитати на гербі? Хто ти, дівчинка така? – Українка молода. А який твій знак рідненький? Славний тризуб золотенький. Жовті ниви, сині гори, жовто-сині в нас прапори. Національний гімн – це урочиста пісня, символ єдності. На яку пісню написаний гімн України? А хто керує нашою державою? Хто приймає закони, за якими ми живемо? Як називається столиця України?

4.Фізкультхвилинка „Наша мова”.

5. Вихователь пропонує дітям заспівати колискової. Діти виконують пісню „Котику сіренький”.

6.Гра „Подоляночка”

7.Чути дзвіночок. Вхід Української мови (дорослий).

- Не впізнали? Та ж я мова

Українська, калинова,

А ще кажуть солов’їна,

Бо як пісня вона лине.

Із маленьких цих краплинок,

Що почули ви сьогодні,

Мова складена народна.

Вихователь: Українська мово, запрошуємо тебе до нас на заняття. Діти читають вірші про мову, виконують пісню „Українська мова”.

Українська мова. У мене є чарівна квітка, в кожній пелюстці є вірш, загадка, казки, якщо відгадаєте, з якого це твору, то з’являється на пелюстці персонажі цих творів.

8.Фізкультхвилинка „У країні казочок”.

Вихователь: Діти, ви ще маленькі, але ви по крапельці – краплині вивчаєте рідну мову, мову своїх батьків. Свою мову ви повинні вивчати, берегти і шанувати. Звучить пісня „Присяга українській мові”.

Дітям старшої групи дають знання про свій рід, родину, родовід. Програмою передбачено виховувати в дітей інтерес до походження свого роду, прізвища. Формувати уявлення, що в кожної людини є батьки, а в них – свої батьки (дідусь, бабуся), дідусеві і бабусині батько і мати – це прадід і прабабуся. Усі ці люди становлять рід. Він має історію, яку своїм життям продовжує кожна людина. Підвести до усвідомлення, що від того, як живе людина, залежить честь її роду.

Кожна людина повинна як найбільше знати про своїх родичів і предків: де і як жили, чим займалися, що доброго зробили для людей. Розвивати в дошкільників інтерес до родинних реліквій, їх походження, зберігання, вшановування. Вчити складати родовідне деревце.

Розширювати знання дітей про житло (народне і сучасне), його обладнання, будівництво, про засоби прикрашання та особливості українського житла; про догляд за житлом; про предмети сучасного побуту (пилосос, пральну машину, телефон, телевізор), правила безпечного користування ними[164]. Наприклад, родинне свято у старшій групі з теми „Міцна родина – міцна Україна”, (записане в дошкільних закладах м. Миколаєва).

Напередодні була проведена попередня робота: бесіди з батьками, вивчення віршів, пісень, прислів’їв, танців, бесід, розгляд картинок, фотовиставка: „Я і моя сім’я”. Для проведення свята діти і вихователь одягненні в українські костюми, квіти на столах, каравай, вишиті рушники, вироби з дерева, страви, свічки за кількістю дітей, магнітофон.

Хід заняття: Вихователь: Дорогі діти! Шановні батьки! Сьогодні ми зібралися з вами на родинне свято. Сім’я, родина – найдорожчі для кожної людини. Народ склав прислів’я: „З родини йде життя людини” У родині людина робить свої найперші кроки, з родини вона виходить у світ. У сім’ї від своїх батьків вона навчається любити, творити добро, тут вона вчиться шанувати свою рідну землю, свій рід.

Ніякими словами не висловити те особисте та світле, що народжується у нашій душі, коли ми згадуємо тепло сімейного гнізда. І несемо ми в собі до глибокої старості ті сімейні зв’язки, звідки ми вийшли. А життя дитині дають батько і мати.

Вихователь: - Нас життєвими стежками всіх ведуть за руку...

Діти: - Мами

Вихователь: - Щоб не трапилося з нами, біжимо куди?...

Діти: - До мами.

Вихователь: - Відведе біду руками і прихилить небо...

Діти: - Мама.

Вихователь: - Мама любить нас! Так само кожен любить рідну...

Діти: - Маму.

Вихователь: - Вам не передати словами, як летить душа...

Діти: - До мами.

І дитина: Як добре нам жити і знати

І вірити, друзі, весь час,

Що кращого слова, як Мати,

Немає у світі у нас.

ІІ дитина: Вона, мов зоря світанкова,

Як хліб і людська доброта,

Як мова твоя колискова,

Як доля і правда свята.

ІІІ дитина: Всього нас матінка навчає,

Щоб добрі, чемні ми були.

Любов’ю щиро зігріває,

Щоб ми в цей світ людьми ішли.

Вихователь: - Мама заспіває пісеньку для вас „Дитятко маленьке”. (Співає хтось із батьків).

Вихователь: - Батько в родині – є прикладом для сина. Батько завжди приділяє багато уваги вихованню дітей. Яка сьогодні роль батька у сучасній родині. Про свої захоплення та інтереси батьки розповідають гостям.

Перший батько демонструє вироби з дерева, які він зробив разом з сином. Другий розповідає, як він відпочиває з дітьми у вихідні дні. Третій – приносить свою улюблену страву і пригощає гостей, розповідає, як залучає до цього свою доньку і сина.

І дитина: Батьку милий, тату любий,

Нинішньої днини

Ти прийшов до нас на свято

Нашої родини.

ІІ дитина: Батько розуму навчає,

Мати приголубить.

Ніхто мене так на світі,

Як вони не любить.

Вихователь: Тато, мама і дитя

Разом дружная сім’я

У житті добру навчаються.

Та ще й в ігри граються.

Гра: „Продовж прислів’я”. У грі беруть участь батьки і діти. Діти починають прислів’я про родину, батьки закінчують.

Діти Батьки

„Які мама й татко......таке й дитятко.”

„Який кущ, така й хворостина......який батько, така й дитина.” „Не навчив батько......не навчить і дядько.”

„Хороші діти......то честь батька й матері.

Вихователь: Приємно слухати пісні,

Що зігрівають нашу душу,

А чи щасливі діти всі?

Чи всіх їх люблять серцем щирим?

Діти, а як ви гадаєте, чи у всіх родинах панує злагода? Чи завжди добрі стосунки між батьками та дітьми? (Ні, не у всіх родинах добрі стосунки, є сім’ї, у яких дітей ображають, або немає одного з батьків).

А зараз я хочу, щоб ви показали, як ви любите своїх батьків (підходять, обіймають, цілують своїх батьків).

Гра „Хто як себе почуває.” (Запрошується сім’я на середину зали: батько, мати, дитина (донька, син); їм треба показати, як вони разом з дітьми йдуть чи до зоопарку, чи в парк на прогулянку, і де знаходиться у цей час їхня дитина: мама тримає за руку, чи мама і тато разом тримають дитину, або дитина йде сама по собі). Ігрова ситуація.

Вихователь: Як бачимо з гри: дитині надійніше, коли її тримають за руку мама і тато. Але, на жаль, деякі батьки не турбуються про своїх дітей, а змушують їх тяжко працювати, жебракувати.

Гра „Так чи ні” (демонструють картки з зображенням моментів можна, чи не можна так робити).

Вихователь: Діти, я хочу розповісти вам одну історію про дівчину, в якої все було здавалося добре, якби не одна прикра річ, а яка здогадайтеся самі. Коли народилася дівчинка, батьки все сперечалися, як її назвати і не дійшовши згоди, назвали її просто Дівчинкою.

У Дівчинки було дуже багато друзів, але всі до неї зверталися: „Гей, ти...” Від цього вона засумувала і ставала дедалі невеселою, хоча в неї все було.

Діти, а як ви гадаєте, чого не вистачало дівчинці? Чому вона була така засмучена? (дівчинці не вистачало імені) А чи подобаються вам ваші імена? У вас на столах лежать квітки, напишіть, будь ласка, у середині квітки своє ім’я і подаруйте батькам на знак подяки за те, що вони вам дали такі гарні імена (діти роздають квіти батькам).

Гра „Що в імені твоєму” (батьки розповідають, чому назвали доньку чи сина саме таким іменем і що воно означає).

Діти, а як вас ще ласкаво називають батьки? (сонечко, зайчик, синочок). Гра „Ласкаве ім’я” (батьки змагаються по одному: хто більше назве ласкавих слів своїй дитині)

Вихователь: Дуже добре, що батьки.

Люблять діточок своїх.

Хай вам буде щастя й доля,

Урожай дорідний в полі

Щоб у вашій світлій хаті

Ви завжди були багаті.

Дитина: Свою домівку – я люблю

Сімейний дух – як у раю,

Тут мама, тато, брат, сестра

І всі бажають мені добра.

Вихователь: Батьків дім – це світлий дім,

Скільки радості у нім

А ще, друзі, пам’ятайте:

Дитсадок не забувайте.

І дитина: Я садочок свій люблю

Кожен день сюди ходжу

Тут навчають нас дружити

І ніколи не тужити.

ІІ дитина: Наш садочок – другий дім

Скільки друзів тут у нім,

Вихователька – як мати

Може про усіх подбати.

ІІІ дитина: В дитсадочку добре вчись

І різні труднощі долай

Лети до світла – ввись!

Про це не забувай!

ІV дитина: У дитсадок ми прийдемо,

Скільки цікавого знайдемо,

Нас навчають тут творити

Малювати і ліпити.

Вихователь: Коли в кожного є ім’я, домівка – це дуже добре. Діти, а наша країна має своє ім’я? А як вона називається? А ми як називаємося? А ще, діти, ми називаємося громадянина ми своєї країни. Діти, зараз звучати музика, а ви разом з батьками скажіть слово „Україна” тихим голосом, дзвінким, ніжним, веселим, можна прошепотіти (діти промовляють)

І дитина: Я мала українка

Дівчинка кирпата

Ходить моя доля

Піснею багата.

Ходить в нашім краї

Біля гір високих,

Там, де водограї

Де стрімкі потоки.

Пісня „Добрий день матусю – Україно”

Вихователь: У залі нашім сміх і гра,

Посмішок багато

Прощатись, діти, вже пора

Нам свято завершати.

(діти стають на півколо, в руках тримають свічечки)

Пісня „Батько і мати” (виконують діти)

Вихователь дякує гостям і дітям за свято.